2. Роль української ментальності у розвитку підприємництва

4.1. Індивідуалізм

Український індивідуалізм не діяльнісно-активний, а спогля­дацько-інтроспективний. Без наявності інтенціональності (внутрішньої спрямованості), без агресії та напористості. Індивідуалізм за своїм змістом нагадує мрійливе забуття поета, який заглиблений у свої переживання і безсторонньо споглядає красу природи. Інтроспективність є тим, що відрізняє український індивідуалізм від американського і західного.

Спостереження за власними почуттями, емоціями, внутрішнім світом вказує на рефлексивність.

Європейська рефлексивність пов'язана з діловою комунікацією. Рефлексивне начало в українському індивідуалізмі спрямоване на близьких, рідних, друзів, мале референтне коло однодумців.

Така природна самодостатність спонукає до автономності, незалежності, навіть до ізоляції від суспільства. Обмеження комунікації, центрація на власних емоціях, переживаннях з часом переростають у справжній егоцентризм. Зовнішній світ, який не стосується його потреб та інтересів - є нуль, небуття. І якщо найближче оточення (батьки, друзі) ще мають шанси на взаєморозуміння, то будь-хто інший, чужий, незнайомий уже не сприймається як рівний і важливий.

Український індивідуалізм не є стратегією боротьби та подо­лання перешкод; це індивідуалізм розмежування інтересів і поступків, індиві­дуалізм самозамкненості та ізольованості.

Негативні сторони українського індивідуалізму:

• емотивність – здатність до проявлення спонтанних емоційних проявів (агресивних, тривожних, захисних ін., які виникають на основі складних безумовних рефлексів) при послабленій діяльності кори головного мозку;

• сугестивність – здатність до навіюванні та наслідуванні; схильність до нестійкої поведінки з незначного приводу, панічних настроїв, що актуалізує швидку адаптації (у негативному розумінні - примирення, підкорення, звикання).

Сегустія (лат. навіюю, раджу) – спрямований вплив на свідомість і поведінку людини або групи людей з метою створення у неї певного психічного стану або спонукання до певних дій.

Під впливом навіювання у людини знижується усвідомленість сприйманої інформації і критичне ставлення до неї, вона починає діяти всупереч своїм знанням, переконанням, намірам і звичкам.

4.2. Екзекутивність

Екзекутивність не є абсолютним синонімом жіночості й жіночого начала, це не прояв психології тільки жіночої статі. Спостері­гаємо екзекутивність і в чоловічої частини населення, зокрема, це досить типове явище в українській психокультурі. Екзекутивна психокультура корелює з репродуктивно-відтворювальним, а не творчим началом. Екзекутивний психотип завжди добрий імітатор, наслідувач.

Екзекутивність виявляє себе через виконавську, обслуговувальну активність, центрується на поточних інтересах і потребах, на деталізації (як правило, естетичній).

У національному менталітеті українців сформувався сакралізований образ жінки. Жінка-матір могла б претендувати навіть на статус своєрідного протобожества: про неї складали пісні й вірші, оспівували її образ у билинах і думах, з нею йшли на смерть і поверталися до мирної праці. Архетип рідної матері-Землі, України-неньки асоціювався і з певним психологічним простором: свободою, миром, злагодою і любов'ю, тим рідним затишком, у якому можна перепочити після тривалих життєвих випробувань.

Забезпечення стратегічних інтересів - справа чоловіків. Та насправді, сильна українська жінка здатна перебрати на себе роль гаранта стратегіч­них інтересів, керуючи й маніпулюючи слабким і безвольним чоловіком. Робить вона це, звичайно, на жіночий лад: не порушуючи узвичає­не середовища, з гнучкістю і наполегливістю, без зайвої революцій­ності. Нібито щось відбувається, але нічого не змінюється. По-іншому й не може бути в соціумі, де жінки виконують і роль чоловіків, і свою власну, а самі чоловіки розглядають себе як органічну ланку затишку, створеного жінкою.

Жіноподібний чоловік не звик обирати чітку лінію поведінки, а приймаючи рішення, завжди вагається: він довго зважує і перебирає різні варіанти, намагається їх комбінувати. Врешті-решт ухвалюється колективне рішення або знов-таки залу­чається жінка, яка і тут виявляє себе носієм інтенціональності.

Чоловіча екзекутивність має і величезну кількість позитивів, головний серед яких — позитивна мотивація та витривалість щодо рутинної праці. Суспіль­ство отримує добру можливість для розвитку, наприклад, сільського госпо­дарства, де здавна цінувалися жіноча витривалість, терпіння (чого немає у росіян). Чоловіча екзекутивність нейтралізує руйнівні деструктивні прояви психо­культури: агресивність, войовничість, жорстокість, ненависть, холоднокровність тощо.

Екзекутивна вдача, схильність вагатися під впливом щонайменшого зов­нішнього стимулу, відтворює психологічний хамелеонізм, непослідовність і мінливість. Така людина ніби має нескінченну множину масок і здатна пере­втілюватись у різні образи. Вона легко порушує обіцянки, зраджує, змінює плани, тікаючи, під тиском обставин.

Сьогодні в Україні спостерігаємо типово екзекутивну реакцію на внутрішні соц.-економічні та політичні проблеми. Багато чоловіків, ряту­ючи себе і свої сім'ї від наслідків безробіття та економічного хаосу (і тут їх можна зрозуміти), кинулися шукати щастя за кордоном: хтось подався у зна­мениті «човники», хтось - на сільгоспроботи у Польщу, Грецію, Португалію, Італію. Сита Європа отримала безліч прибиральниць, нань, водіїв, кухарів, чорноробів та повій з України. Щиро співчуваємо цим сімейним патріотам, їхній люд­ській витривалості, але не можемо зрозуміти, невже шукати на чужій землі рай легше, ніж створити свій? Чому жіноча слабкість, зоологічна природа пере­магає національну гідність?