2. Національний характер і підприємництво

З національним характером людей пов'язується певний тип поведінки людей щодо засвоєння цінностей, способів дій і органі­зації суспільного життя.

Національний характер – сукупність соціально-психологічних рис (національно-психологічних настанов, стереотипів), що властиві національній спільноті на певному етапі розвитку і виявляються в ціннісних ставленнях до навколишнього світу, а також у культурі, традиціях, звичаях, обрядах.

Останнім часом, в аналізі національних особливостей харак­теру соціуму, звертається увага на значенні неусвідомлюваних особливостей індивідуальної і групової поведінки. Це пов'язується із визнанням того факту, на який у свій час звернув увагу швейцарський психолог і психіатр Карл-Густав Юнг (1875-1961), що людина народжується не лише з біологічною, але й психологічною спадщиною, яка визначає її поведінку та досвід.

Це так зване колективне, несвідоме, що передається генетичною пам’ятю.

Психологічна спадщина за К-Г. Юнгом – це архетип, що несе в собі відбиток минулого в образах, уявленнях, міфах тощо. За своєю суттю архетип – це колективне неусвідомлюване, що є проміжною ланкою між матерією і психікою.

К-Г Юнг, виходячи зі спрямованості особистості на зовнішній або внутріш­ній світ, увів поняття «екстраверсія-інтроверсія» (від. лат. ехtrа - поза, іntrо - всередину, versio - обертати) для позначення двох типів особистості. Таке глибинно-психічне значення у формуванні національ­ного характеру знайшло подальше осмислення у концепції соцієтальної психіки, яку запропонувала український соціопсихолог О.Донченко (1994 р.).

Соцієтальна пси­хіка – це своєрідний архетип, який увібрав у себе закодовану інформацію про різноманітні аспекти життя соціуму.

У межах концепції змінюється уявлення про призначення психіки, яка розглядається як система, що має здатність генетично зберігати і передавати з покоління в покоління інформацію без залучення відображаючих властивостей опредмеченої матерії (мозку людини). На формування соцієтальної психіки, окрім впливу історичних, куль­турних чинників, мають вплив географічні, кліматичні і ланд­шафтні умови життя людей, які населяли і населяють дану тери­торію.

Соцієтальна психіка уявляється як якісно нове утворення, що має свою структурну організацію, властивості, єдине інформа­ційне і територіальне поле існування.

Соцієтальна психіка або психіка суспільства є складовою культури і надає їй цілу низку психічних рис і властивостей. О.Донченко при описі соцієтальної психіки використовує відомі в психології бінарні шкали, задіяні в різних типологіях особис­тості (Юнг, Ясперс, Роттер та ін.), які сьогодні зна­йшли широке застосування в аналізі культурних процесів, мен­тальних структур характерології народів. Серед розмаїтості психологічних шкал для характеристики психіки суспільства обрано такі критерії:

• екстраверсія – інтроверсія;

• раціо­нальність (мислення) – ірраціональність (відчуття, емоції);

• інтернальність – екстернальність;

• емоційність – прагматичність;

• інтуїція – сенсорика;

• інтенціональність (домінування чоловічих ментальних структур) –

екзекутивність (домінування жіночих ментальних структур).

Західноєвропейському розвитку підприєм­ництва сприяли такі психічні властивості соціуму як: прагматичність, екстравертність, інтенціональність, інтернальність.

1. Прагматичність. Вказує на переважання в людській пси­хіці процесів мислення, вольового начала над емоційно-чуттєвим. Для суспільств із прагматичною спрямованістю характерні такі риси: чітко визначена нормативність поведінки, підпорядкування її встановленій дисципліні, ієрархічності відносин; при прийнятті рішень керування критеріями доцільності та ефективності.

2. Екстравертність. Вказує на відкритість соціуму; вихід за межі власних проблем; вибір стратегії взаємодії з іншими. Екстравертні суспільства здебільшого мають такі риси, що тісно пов'язані з наполегливістю, ініціативністю, комунікабельністю та мобільністю.

3. Інтенціональність. Домінування ментальних чоловічих характеристик у соціумі є однією з передумов націленості його на ство­рення матеріальних цінностей, надає йому таких рис, як високий рівень домагань, честолюбність, раціональність, чіткість у виконанні законів, настанов, схильність до агресії. У соціумах, в яких переважає чоловіче начало, панує культ силь­ної волі, розуму і дії.

4. Інтернальність. Властивість, що вказує на високий рівень саморегулювання, самоменеджменту і самоуправління соціуму. Такі сус­пільства характери­зуються зрілістю і самостійністю, послідов­ністю і відповідальністю, активним соціальним інтелектом, високим рівнем емоційної стабільності, впертістю у досяг­ненні поставлених цілей.

5. Інтуїтивність. Визначає установку на абстрактно-теоретичне бачення й осмислення дійсності, пошук інформації, яка дасть змогу розв'язувати нові задачі; пошук свого місця в суспільстві та віра в себе та майбутнє.

Українська ментальність має спільні риси із західним менталітетом, зокрема:

• працьовитість;

• демократизм;

• спокійний, зважений підхід до вирішення складних проблем;

• індивідуалізм український має інтровертний характер;

• індивідуалізм європейський має екстравертний характер.