1.2. Види репортажів

У сучасному репортажі успішно можуть поєднуватися як інформаційні, так і публіцистичні та аналітичні засади. Саме тому виникають певні складності з класифікацією видів репортажу.

Існує багато різновидів репортажів, сучасні теоретики і до сьогодні не мають єдиного погляду щодо класифікації його жанрових форм. Тому кожен виділяє свою класифікацію, вважаючи її за правильну, зокрема типізацією репортажів займалися С. Гуревич, А. Тертичний, С. Корконосенко, О. Нерух та інші. На основі узагальненого досвіду теоретиків різних наукових шкіл розглянемо найбільш популярні різновиди репортажів у сучасній журналістиці.

За методом відображення дійсності репортажі поділяють на подієвий, тематичний, пізнавальний, проблемний, репортаж-розслідування та особливий різновид репортажу – „журналіст змінює професію”. Розглянемо кожен з цих видів репортажів.

Подієвий (актуальний або класичний) – найбільш розповсюджений різновид репортажу – оперативно відображає суспільно-значущі події, які викладаються в хронологічній послідовності [10]. У подієвому репортажі події можуть передаватися, починаючи з будь-якого фрагмента, у ньому дозволяються розширені і детальні коментарі.

Зокрема, Т. Хітрова подає такі загальні ознаки цього репортажу:

• чіткий виклад події з її поворотами і колізіями;

• точна вказівка місця, часу і дійових осіб;

• стиль подієвого репортажу – лаконічний, з мінімальним застосуванням оцінної лексики, складних слів, пропозицій; велике значення тут мають деталі (цифри, дати, цитати, тощо);

• основний лексичний набір – іменниково-дієслівний, що не має на меті багатоваріантного тлумачення;

• як правило, в подієвому репортажі обмежено застосування такого художньо-стилістичного засобу, як метафора;

- оперативність, тому кореспондент, що робить такий репортаж, повинен уміло відбирати найяскравіші та найемоційніші моменти того, що відбувається [11,17].

Тематичний або тематично-пізнавальний репортаж – являє собою динамічне, оперативне повідомлення про щось нове, захоплююче. У основі такого репортажу покладений „ланцюжок” із фактів. Цей різновид характеризується різноманіттям тем і сюжетів та є найбільш популярним і легким для сприйняття масовою аудиторією. На відміну від проблемного репортажу, у ньому немає розгорнутого питання, що вимагає аналітичного підходу. Найчастіше тематичний репортаж пов'язаний з висвітленням цікавої для аудиторії події, що відбувається регулярно, а не одиничної події. Завдання автора – розважити читача, розширити його кругозір. У подібних матеріалах цілком можливе використання інтерв’ю, що додасть виразності і допоможе детальніше пояснити ситуацію. Порівняно з зазначеним вище різновидом тематично-пізнавальний репортаж менш оперативний і актуальний, подієвий привід для такого репортажу не обов’язковий.

Пізнавальний репортаж – у його основі не подія, а тема, яку висвітлює репортер. Це може бути розповідь про будні робітничої бригади, наукової лабораторії, рок-гурту тощо. Такі матеріали плануються редакцією заздалегідь, вони не є оперативними, як подієві. Автор у цьому випадку вибудовує матеріал на свій розсуд.

Проблемний (аналітичній) репортаж орієнтований не лише на опис миттєвої події, а й містить елементи аналізу події, авторські підсумки та висновки. Для цього автор залучає додаткові факти, цифри, звертається до інших подій. Автор не обмежується створенням картинки. Такий матеріал близький до кореспонденції. За допомогою проблемного репортажу журналісти підіймають актуальні економічні, політичні, наукові питання, загострюючи на них суспільну увагу [11,19]. Саме у цьому різновиді репортажу найяскравіше спостерігається симбіоз різних жанрових елементів. У проблемному репортажу можуть бути присутні наступні елементи:

• елементи замальовки ( опис місця події, характеристика її учасників тощо);

• інформаційні (факти, цифри, свідчення);

аналітичні (оцінка, коментар, прогноз) [12].

Репортаж-розслідування – це динамічний опис «смуги перешкод», яку долає журналіст під час пошуку інформації, яку намагаються приховати. Такий різновид репортажу передбачає особливу техніку фіксації інформації. Авторські роздуми – основа сюжету. Це своєрідне документальне свідчення й наочне відтворення етапів пошуку викривальних фактів і свідчень. Розслідування в «картинках» виглядає як «детективна історія». Відтворюючи подію, журналіст може викласти її передісторію, співставити факти, продемонструвати цифрові дані, запропонувати бліц-інтерв’ю, висловити здогадки, версії.

Розглянемо такий вид репортажу, як „репортер змінює професію”. В основі цього репортажу є метод «включеного спостереження», коли співробітник редакції на певний час змінює професію. Робить це, головним чином, для того, щоб заглибитися в суть людського буття. Головне завдання журналіста – наглядно зафіксувати хід експерименту та його результати. Такий вид репортажу завжди несе в собі інтригу. Крім того, включене спостереження дає змогу:

1. збирати образні деталі про людей, місця та події;

2. перевіряти інформацію або враження, одержані від інших людей;

3. отримувати докази (свідоцтва), які неможливо знайти іншим способом;

4. відновлювати подію для читачів.

Цей різновид репортажу несе у собі небезпеку для журналіста під час збору необхідної інформації. Перш за все, необхідно узгодити можливість включеного спостереження з керівництвом редакції, потім забезпечити безпеку джерелам інформації або тим, хто надавав допомогу, і поклопотатися про власну безпеку. Нарешті, треба проконсультуватися з юристом. Правила начебто зрозумілі і дотримуватись їх неважко. Але репортер часто працює на межі, а то і прямо порушує закон.

А от В. Здоровега виділяє лише два види репортажу: подієвий і неподієвий. Згідно з ним, приводом для написання подієвого репортажу служать суспільно значущі події... Часто друкують у газетах репортажі, що не зв’язані з видатною одномоментною подією. У них розповідається про щоденну працю на будівництві, у шахтах, цехах, полях, про науково-дослідну роботу вчених, творчість митців і т. д. Такі репортажі називаються неподієвими [13, 174].

"Журналістський репортаж, − зауважує В. Ученова, − зовсім не є прямою проекцією, точним зліпком живого процесу спостереження як одного із провідних методів пізнання. Як би повно процес живого спостереження журналіста над дійсністю не був розгорнутий у тому або іншому репортерському добутку, між методом пізнання й втіленням існує певний "зазор". Він досить неоднаковий у різних репортерських рішеннях, і ця неоднозначність породжує різноманітні відтінки жанрових варіантів" [7,77].

Таким чином, розглянувши різні види репортажу, ми можемо відзначити, що цей жанр можна класифікувати за такими критеріями: предметом відображення й функціональним призначенням (подієвий, аналітичний, пізнавально-тематичний, пізнавальний, проблемний, репортаж-розслідування). У всіх цих випадках репортаж зберігає свою інформаційну природу, навіть, якщо в ньому присутні елементи аналізу.