2. Рельєф місцевості

Згідно з географічним районуванням України територія Рівненської області належить до Придніпровської височини. Високе положення над рівнем моря спричиняє тут ерозію ґрунтового

покриву та рельєфність.

Абсолютні висоти досягають тут до 368 м. над рівнем моря. Ця височина дуже розчленована великою кількістю балок та ярів, внаслідок чого вони звужені і місцями перерізані. Рівень залягання ґрунтових вод залежить в першу чергу від кліматичних умов та ступеня розчленованості місцевості. Значний вплив на формування горизонту ґрунтових вод і ступень їх мінералізації має також характер літологічного складу материнських і підстилаючих порід.

Значний вплив на грунтотворення мають ґрунтові води, переважно в заплавах річок. У цих місцях вони залягають близько до поверхні (0,5-1м), або сезонно виходять назовні, обумовлюючи утворення лучних, болотистих ґрунтів. Часто зустрічаються джерела, і ставки.

Для ґрунтових вод характерна відсутність помітної кількості легкорозчинних солей. Основне місце серед мінерального залишку займають карбонатикальцію.

Через наявність складного рельєфу на території господарства протікають різні грунтотворчі процес, що є наслідком досить високої диференціації ґрунтів.

3. Рослинність

Природна рослинність в минулому була характерною для лісостепової зони. Тут панувала лісова та лучностепова рослинність, яка відіграла вирішальну роль у формуванні ґрунтового покриву.

Ліси в минулому займали переважно найбільшу частину господарства, де були в основному дубово-грабові ліси. На невеликих рівнинних площах переважно лучна рослинність. Нині масиви, зайняті природною лучно-степовою рослинністю, майже всі розорані. Так само розорана основна частина лесу, де колись були ліси. Збереглися ліси лише на окремих масивах. За своїм видовим станом, ліси досить різноманітні. В деревостої переважають дуб, граб, зустрічаються липа, клен, ясен, берест, тополя дика яблуня та груша.

З чагарників поширена ліщина, шипшина. На знижених ділянках поширені вільха, тополя, на піщаних ґрунтах - сосна.

Рештки степової рослинності збереглися переважно на крутосхилах балок та ярів, де вони представлені посухостійкими бобово-злаково-різнотравними асоціаціями. На помірно зволожених заплавних ділянках розповсюджені вологолюбиві злаки, бобові, та різнотрав’я. На перезволожених та заболочених ділянках переважають різні види осок, очеретів, а також болотне різнотрав’я.

На підвищених еродованих ділянках під лісовими покривами постійно відбуваються підзолистий процесгрунтоутворення. Тут утворилися сірі та світло-сірі лісові грунти.

4. Виробнича діяльність людини

На значний напрям грунтотворного процесу значною мірою впливає господарська діяльність людини. Виробнича діяльність людини – це спецефічний потужний факторвпливу не грунт і на весь комплекс оточуючих умов розвитку грунтотворчого процесу. Це фактор свіденого, направленого фактору на грунт, який викликає зміну його властивостей і режимів, значно більш прескореними темпами, ніж це відбувається під впливом природного грунтотворення. Виробнича діяльність людини в сучасну епоху стає вирішальним фактором грунтотворення і підвищення родючості грунту.

Зараз в господарстві мінеральні добрива вносятся на полях сівозміни в незначній кількості, основну масу внесених добрив складають органічні. Хімічну меліорацію кислих грунтів вапнування зараз не проводять. В наслідок антропогенного впливу на значних площах території господарства відбувається водна ерозія грунту.