1.1 Теоретичні відомості

1.1.1 Вплив метеорологічних умов на організм людини

Стан повітряного середовища має великий вплив на життєдіяльність організму людини, її трудову діяльність, є важливою характеристикою санітарно-гігієнічних умов праці.

Всі життєві процеси в організмі людини супроводжуються утворенням теплоти. Оскільки лю­дина постійно знаходиться в процесі теплової взаємодії з навколишнім середовищем, то необхід­ною умовою життєдіяльності людини є збереження температури тіла. Порушення теплообміну призводить до порушення терморегуляції. Терморегуляція – фізіологічний процес, який знаходиться під контролем центральної нервової системи (ЦНС) та забезпечує однакову кількість тепла, що виробляється організмом людини за одиницю часу і що відводиться за цей час в навколишнє середовище, а також зберігає температуру тіла 36,6 °С незалежно від зовнішніх умов і важкості виконання роботи.

Загальна віддача тепла організмом людини визначається за формулою:

Q_заг =Q_к+Q_випр+Q_вип+Q_н, (1.1)

де Q_k – віддача тепла в навколишнє середовище шляхом конвекції;

Q_випр – віддача тепла шляхом випромінювання (теплова радіація);

Q_вип – віддача тепла шляхом випаровування вологи з поверхні шкіри;

Q_н – тепло, яке витрачається на нагрів повітря, що вдихає людина.

Наприклад, у стані спокою при температурі 18 °С частка Q_k складає 30%, Q_випр – 45% і Q_вип – 20%, Q_н – 5%. Ці співвідношення можуть змінюватися у залежності від метеороло­гічних умов (мікроклімату) виробничого середовища. Показниками, які характеризують мікроклі­мат, є:

– температура повітря, ºС;

– відносна вологість повітря, %;

– швидкість руху повітря, м/c;

– інтенсивність теплового випромінювання, Вт/м².

Дійсно, кількість виділеного тепла шляхом конвекції в основному залежить від швидкості ру­ху повітря; випаровування вологи з поверхні шкіри – від відносної вологості і швидкості повітря; випромінювання – від температури поверхонь, що оточують робоче місце.

Таким чином, змінюючи параметри мікроклімату на робочих місцях, можна безпосередньо впливати на самопочуття людини та її продуктивність праці. Підвищення температури повітря ро­бочої зони в співвідношенні з великою вологістю призводить до швидкої перевтоми, роз­слаблення організму. Зменшення вологості повітря викликає неприємне відчуття сухості слизової оболонки та верхніх дихальних шляхів. Рух повітря призводить до покращення самопочуття у га­рячому приміщенні, але є неприємним фактором при понижених температурах. Найбільш непри­ємний вплив викликає дія низької температури, високої вологості повітря та його великої рухомості. Це явище пояснюється тим, що вологе повітря краще проводить тепло, а його рухливість збільшує те­пловіддачу конвекцією.

Значні відхилення параметрів мікроклімату робочої зони від оптимальних можуть бути при­чиною ряду фізіологічних порушень в організмі працюючого і, навіть, призвести до професійних захворювань.

1.1.2 Нормування метеорологічних умов

Параметри мікроклімату робочої зони підприємств народного господарства регламентуються нормативним документом ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху робочей зоны.

В основу принципу нормування покладена диференційна оцінка оптимальних і допустимих метеорологічних умов в залежності від категорії робіт за важкістю та від пори року.

Допустимі величини показників мікроклімату використовують у тому випадку, коли за технічними вимогами, техноло­гічними, економічними причинами не забезпечуються оптимальні норми.

Оптимальні мікрокліматичні умови забезпечують збереження нормального теплового стану організму без напруги механізмів терморегуляції, комфорту і створюють передумови для високого рівня працездатності.

Співвідношення кількісних показників мікроклімату, які при тривалому і систематич­ному впливі на людину можуть викликати перехідні (такі, що швидко проходять) зміни теплового стану організ­му, що супроводжуються напругою механізму терморегуляції і не виходять за межі фізіологічних пристосувальних можливостей, називаються допустимими мікрокліматичними умовами.

Характеристики категорій робіт за важкістю наведені у додатку А. Оптимальні та допустимі параметри мікроклімату в робочій зоні виробничих приміщень для різних категорій робіт у теплий та холодний періоди року наведені у додатку Б. Період року визначається за середньодобовою температурою зовнішнього середовища t_сд. При t_cд<+10˚С – холодний період, а якщо t_cд>=+10˚С – теплий період року.

Інтенсивність теплового випромінювання від закритих дже­рел не повинна перевищувати: 35 Вт/м² при опроміненні 50 % поверхні тіла і більше, 70 Вт/м² при опроміненні 25-50% поверхні тіла, 100 Вт/м² при опроміненні 25% поверхні тіла, 140% Вт/м² при опроміненні від відкритих джерел тепла, але при цьому опроміненню може підлягати не більше 25% поверхні тіла людини.