Таблиця 1 - Види середніх величин
Вид середньої величини	Порядок обчислення середньої величини	Характеристика показника
Середня арифметична: - проста - зважена		де - середнє значення досліджуваної ознаки; або - кожне індивідуальне значення усереднюваної ознаки (варіанта) в варіаційному ряду; , або - частота повторень (вага) індивідуальної ознаки в варіаційному ряду; - обсяг значень ознаки; - кількість одиниць досліджувальної ознаки.
Середня гармонічна: - проста - зважена	.
Середньо-квадратична - проста - зважена	.
Середня кубічна - проста - зважена	.
Середня геометрична		де -темпи зростання; , - відповідно звітний та попередній рівні ряду; - кількість темпів зростання.
Середня хронологічна Структурні: - мода - медіана: в дискретному ряду в інтервальному ряду		де або - кожне індивідуальне значення усереднюваної ознаки (варіанта) в варіаційному ряду; - кількість одиниць досліджувальної ознаки. де х0 - нижня межа модального інтервалу; h - величина модального інтервалу; fMo - частота модального інтервалу, fMo-1 - частота інтервалу, що передує модальному, fMo+1 - частота інтервалу наступного за модальним. де х0 - нижня межа медіанного інтервалу; h - величина медіан­ного інтервалу; åf - сума накопичених частот інтервального ряду; S - сума накопичених частот до медіанного інтервалу, fMe - частота медіанного інтервалу.

Таблиця 2 - Види відносних величин

Вид відносної величини	Порядок обчислення відносної величин	Одиниці виміру
Відносна величина планового завдання	х 100% Плановий показник поточного року Плановий показник минулого року або Середній рівень планового завдання планового показника за 3-5 років	Відсотки
Відносна величина виконання плану	х 100% Фактичний показник даного періоду Плановий показник даного періоду	Відсотки
Відносна величина структури	х 100% Частина Ціле	Відсотки, коефіцієнт
Відносна величина координації	х 100% Одна частина Друга частина	Коефіцієнт
Відносна величина інтенсивності	х 100% Перший показник Другий показник взаємопов`язаний з першим	Відсотки, складні натуральні числа
Відносна величина ефективності	х 100% Ефект (результат) Ресурси (витрати)	Коефіцієнт, відсотки

Таблиця 3 - Показники зміни рівнів ряду

Назва показника	Формула розрахунку	Характеристика показника
Абсолютний приріст - ланцюговий - базисний		де - абсолютний приріст; - рівень ряду; - базисний рівень ряду; - попередній рівень ряду; - темп зростання
Темп росту - ланцюговий - базисний
Темп приросту
Абсолютне значення 1%
Середній рівень ряду - інтервального - моментного з рівновіддаленими рівнями: - моментного з нерівновіддаленими інтервалами:		де - число рівнів ряду; - інтервал часу між датами; - кількість інтервалів.
Середній абсолютний приріст		де - число рівнів ряду.
Середній темп росту		де - кількість рівнів зростання за однакові інтервали часу.

Моделювання господарської діяльності підприємства як об’єкта дослідження передбачає розробку певних економіко-математич­них моделей для найбільш повного і достовірного відображення процесу функціонування як суб’єкта господарювання в цілому, так і окремих його структурних підрозділів.

Моделювання – один із методів наукового пізнання, за допо­мо­гою якого створюється модель об’єкта дослідження.

Загальний порядок (послідовність) розробки імітаційної моделі включає виконання таких робіт:

1) визначення змісту господарського завдання;

2) збирання і систематизація необхідної інформації;

3) побудова імітаційної моделі;

4) перевірка функціонування моделі;

5) уточнення моделі;

6) використання моделі для розв’язання завдання.

У процесі розробки моделі можливі певні зміни відповідно до конкретних обставин, сезонних і циклічних коливань тощо. Характер досліджень, що виконуються за допомогою моделювання, є суто ймовірнісним.

Найбільш поширеним є застосування моделювання для встановлення зв’язку між узагальнюючими результатними показниками ефективності діяльності підприємства і зовніш­німи факторами, що обумовлюють певні їх значення. За способом поєднання факторів-аргументів у моделі останні поділяються на чотири типи. До першого типу належать адитивні моделі, що в них результативний показник визначається як алгебраїчна сума кількох факторних показників.

.

Другий тип є так званим мультиплікативним. У цьому разі результативний узагальнюючий показник визначається як добуток певної кількості факторів.

.

Третій тип — це кратні моделі. Вони застосовуються, якщо значення функціонального показника розраховується як співвідношення факторних показників.

І нарешті, четвертий тип є комбінованим, тобто таким, що поєднує в певний спосіб попередні моделі.

і т. д.

Семінарське заняття 1 Предмет і види економічного аналізу

Робота в аудиторії

1. Сутність економічного аналізу та його роль в умовах перехідного періоду до ринкових умов.

2. Основні етапи розвитку курсу «Економічний аналіз».

3. Предмет, зміст, завдання та основні категорії економічного аналізу.

4. Фактори та резерви виробництва.

5. Види й напрями економічного аналізу.

6. Зв’язок економічного аналізу з іншими науками і навчальними дисциплінами.

Самостійна робота

Вивчення теоретичного матеріалу теми 2.

Тема 2. Метод і методика економічного аналізу

2.1. Аналітичний метод

Розпочинаючи вивчення другої теми, слід усвідомити, що вона є головною в теорії економічного аналізу. Економічний аналіз, як і кожна наука, вивчає свій предмет за допомогою певного методу, визначення сутності якого є першим кроком при вивченні методики аналізу.

Існує чимало різних методів. Розрізняють загальні й поодинокі методи дослідження. Якщо перші звичайно використовують майже скрізь, то поодинокі придатні для розв’язування вузького кола завдань і, як правило, в межах однієї дисципліни.

Формування нових наук і дисциплін веде до появи і нових методів наукового пізнання або пристосування до потреб дослідження вже відомих методів.

Під час аналізу використовують здебільшого добре відомі перевірені практикою методи. Насамперед це стосується мето- ду аналізу. Аналіз — це розбір, розкладання, розчленуван- ня предметів або явищ на складові елементи, властивості, ознаки. Отже, виникає можливість для поглибленого вивчення складу, зв’язків, властивостей предметів та явищ. Сам процес розкладання слід проводити згідно з певними правилами, прин­ципами.

Поділ предметів або явищ має враховувати існуючі закономірності, склад, внутрішні кордони, зв’язки, функції. Це перший принцип аналізу. Суворе дотримання цього принципу дає змогу відтворити згодом предмет у первісному вигляді.

Послідовне, поетапне відокремлення частин, властивостей від предмета — вимога другого принципу аналізу.

Окремі частини, компоненти цілого відіграють не однакову роль у його функціонуванні. Серед них обов’язково знайдеться один або кілька, які формують сутність предмета, його якісну ознаку. Тому пошук цих найважливіших ланок у предметі обумовлює третій принцип аналізу — принцип основної ланки. Врахування системної побудови предмета або систем формує четвертий принцип аналізу — принцип ієрархії.

П’ятий принцип визначає межі аналізу, ступінь його можливого поглиблення. Кінцева зупинка в дослідженні звичайно пов’язується з найпростішими елементами системи, які при цьому зберігають загальні властивості всієї сукупності. Так, товар є найпростішим елементом економічної системи.

І нарешті, шостий принцип обумовлює вибір форми аналізу. Загальновідомі такі форми аналізу: хімічний, математичний, економічний, спектральний, структурний, психоаналіз.

Виходячи із викладеного можна дати таке визначення методу економічного аналізу: основним методом є аналітичний, за допомогою якого таке складне явище, як господарська діяльність підприємства, уявно розкладається на окремі, більш прості складові, а потім вивчаються їхні кількісні та якісні сторони, зв’язки та взаємодії.

Крім аналітичного методу, застосовують й інші методи та технічні прийоми економічного аналізу. У своїй сукупності вони складають притаманну тільки цій дисципліні методику дослідження економічних явищ.

З’ясувавши сутність головного методу курсу і принципів аналітичного дослідження, треба перейти до вивчення інших методів і технічних прийомів.