2.2. Структурні частини Структура ????аналітичного розділу індивідуального завдання

Досліджуючи ситуацію на вітчизняному ринку продукції необхідно звернути увагу на ситуацію у сфері його державного регулювання.

Державне регулювання внутрішнього ринку будь-якого продукту – це втручання держави у функціонування ринкових механізмів шляхом адміністративних, економічних та інших методів. Формувати цей підрозділ індивідуального завдання потрібно у контексті таких функцій держави:

• стимулювання розвитку пріоритетних галузей;

• здійснення структурної перебудови та оновлення матеріально-технічної бази;

• виправлення деформацій у регіональній структурі виробництва та споживання;

• надання протекціоністської підтримки, якщо в цьому є необхідність;

• контроль за цінами;

• налагодження рівноправних партнерських відносин між усіма учасниками ринку;

• попередження негативних зрушень у структурі експорту та/або імпорту продукту.

Інструментами державного регулювання, в залежності від обраного продукту, можуть бути: державне замовлення, що визначає обсяг виробництва та закупок певних товарів за кошти державного бюджету, розміщується серед виконавців на конкурсній основі та оформлюється у вигляді державного контракту; товарне квотування обсягів виробництва та продажу окремих видів товару та ліцензування певних видів діяльності; система норм, нормативів, стандартів та сертифікатів; використання фіксованих або граничних цін. Окремого розгляду заслуговує економічне регулювання, що здійснюється завдяки інструментам бюджетного, податкового, грошово-кредитного амортизаційного методів державного регулювання.

Наступним кроком є визначення споживачів продукції як засобу виробництва (сировини), або предмету споживання, дослідження розміру їх попиту.

Доцільно розраховувати потреби потенційних споживачів у розрізі відповідних статей матеріального балансу, користуючись при цьому різними можливим методами індикативного планування.

Виробничі потреби зафіксовані у статтях «Виробничо-експлуатаційні потреби» та «Капітальне будівництво», «Залишки на кінець року».

Стаття «Виробничо-експлуатаційні потреби» (ВЕП) відображає потреби у ресурсі галузей народного господарства, що його споживають для виробництва продукції (робіт, послуг). Визначається вона нормативним методом за формулою:

_{, (1)}

де Q _вир-ва – обсяг продукції, що виробляється і-ю галуззю, за допомогою даного ресурсу;

N – норма витрат даного ресурсу на виробництво одиниці продукції і-ї галузі.

n – кількість галузей, що споживають даний ресурс для виробництва продукції.

Стаття «Капітальне будівництво» відображає потреби у ресурсі галузі капітальне будівництво і визначається нормативним методом за формулою:

_{, (2)}

де Qбмр – обсяг будівельно-монтажних робіт і-го виду, для виконання яких потрібен даний ресурс;

N – норма витрат даного ресурсу на виконання одиниці і-го виду робіт.

Стаття «Залишки на кінець розрахункового року» відображає потреби виробників, що споживають даний ресурс, для забезпечення безперервного процесу виробництва. Обсяг нормативного запасу визначається для кожної галузі окремо на підставі встановленого нею нормативного (для кожного ресурсу) запасу в днях (N), та розміру середньодобового споживання даного ресурсу ( ) за формулою.

₍₃₎

Потреби населення в даному ресурсі характеризує стаття «Ринковий фонд». Вона розраховується нормативним методом, як правило, за такою формулою:

_{, (4)}

де Т – чисельність населення, що споживає даний ресурс.

N – науково-обґрунтована норма споживання даного ресурсу однією особою.

Для визначення потреби населення в ресурсах, що споживаються для задоволення комунально-побутових потреб, наприклад, потреби у вугіллі для опалення житла, розрахунки здійснюють за формулою:

_{, (5)}

де S – площа житла, що опалюється самостійно населенням за допомогою даного ресурсу (вугіллям).

N/s – норма витрат ресурсу за на одиницю площі опалення.

Потреби інших держав у даному ресурсі характеризує стаття «Експорт». Розрахунок її може здійснюватися двома способами:

1. Метод прямого підрахування – якщо на момент розрахунку угоди з іншими державами укладені. Розрахунок здійснюється додаванням обсягів експорту за укладеними угодами, тобто:

_{, (6)}

_{де Еді – експорт за договором з і-ю державою.}

2. Методом екстраполяції – якщо угоди на експорт ресурсу з іншими державами не укладені. Сутність цього методу полягає у визначенні середньої питомої ваги експорту у загальному обсязі споживання (як правило, за три – п’ять останніх років) та перенесенні визначеної величини на майбутній період.

Оцінюючи ситуацію на світовому ринку продукту, слід здебільшого приділити увагу динаміці світових цін, найбільшим країнам-споживачам; визначити можливості експорту продукції вітчизняного виробництва. У деяких випадках доцільно більш повно розкрити роль України, як експортера певного продукту. Наприклад, Україна є лідером світового експорту ячменю, займає провідне місце у світовому експорті чавуну та вугілля, недостатньо реалізовує потенціал у випадку з шерстю або виноградом і ніяк не зможе стати експортером газу.

Потреби суспільства у формуванні державного резерву даного ресурсу відображає стаття «Закладання до державного резерву».

Державний резерв – запас, що створюється державою. Для допомоги населенню та іншим споживачам у випадку стихійного лиха, військових дій, тощо. Розраховується він за нормативами, які затверджує КМУ за формулою:

_{, (7)}

де Nд.р. – норматив державного резерву, який встановлює КМУ.

Формування і підтримання державного резерву на відповідному рівні здійснюється шляхом закладання до нього ресурсу. Таке закладання здійснюється у двох випадках:

1. при виникненні потреби у розширенні (створенні) державного резерву. За таких обставин розмір закладення (ЗДР _{розширення}) визначається за формулою:

, (8)

де ДРn – нормативний обсяг ресурсу, що формує державний резерв,

ДРп.р. – наявність ресурсу в державному резерві на початок розрахункового року.

Якщо результат розрахунків має від’ємне значення, це означає необхідність скорочення обсягу державного резерву на визначену величину.

2. При виникненні потреби в поновленні ресурсу в державному резерві у зв’язку із закінченням нормативного строку його зберігання певного. Розмір поновлення у такому випадку визначається за даними оперативного обліку.

Загальний обсяг закладення ресурсу до державного резерву визначається як сума обсягів розширення та поновлення:

₍₉₎

Після визначення загального обсягу споживання ресурсу всіма споживачами слід оцінити можливості усіх потенційних постачальників ресурсу для задоволення національних потреб.

Аналогічно потребам, можливості усіх потенційних постачальників матеріального ресурсу, а саме: національних виробників, держави, населення, інших країн, доцільно розраховувати за статтями частини «Ресурси».

Основним постачальником матеріальних ресурсів є виробництво. Можливий обсяг виробництва ресурсу національними виробниками визначається за формулою:

₍₁₀₎

де – середньорічна виробнича потужність підприємств галузі, що виробляють даний ресурс;

К вик.– коефіцієнт використання виробничої потужності галузі, що виробляє даний ресурс.

Розрахунки слід доповнити даними, щодо динаміки виробничих потужностей для промисловості або посівних площ та урожайності для сільського господарства. Під час розрахунку обсягів виробництва, за необхідністю, треба розкрити логіку розміщення підприємств зі створення продукту. Наприклад, підприємства, що виготовляють азотні добрива, розміщують поблизу крупних коксохімічних заводів. Промислове свинарство сконцентровано біля найбільшого скупчення споживачів у Київській та Донецькій областях. Найбільшими регіонами з вирощування ячменю є Одеська, Миколаївська та Дніпропетровська області, де для цього сприятливі природні умови. За цією ж ознакою понад 80% виноградних насаджень знаходяться на території Одеської області та АРК.

Стаття «Залишки на початок року» визначається методом прямого підрахування фактичних залишків даного ресурсу на початок року як у виробників (постачальників ресурсу), так і виробничих споживачів.

Стаття «Імпорт» розраховується аналогічно статті «Експорт» (див. вище). Увагу слід приділити країнам-виробникам та обґрунтувати необхідність імпорту іноземної продукції.

Стаття «Розбронювання держаного резерву» визначається як сума обсягів скорочення державного резерву (див. ЗДР розширення) та його поновлення (аналогічно ЗДР поновлення):

₍₁₁₎

Стаття «Інші ресурси» характерна для балансів матеріальних ресурсів сільськогосподарського походження та характеризує можливість закупівлі даного ресурсу у населення. Розраховується виключно методом екстраполяції.