1.4. Екологія водоростей
Водорості за умовами життя поділяються на декілька екологічних груп. Переважна більшість їх живе в різного типу водоймах. Нагромаджуючись у величезних кількостях в поверхневих шарах води, вони утворюють своєрідні плаваючі угруповання - планктон (від грецьк. plankton - блукаючий).
Рослинна частина планктону носить назву фітопланктон (від грецьк. phyton - рослина), а скупчення дрібних тваринних організмів - зоопланктон (від грецьк. zoon - тварина).
Водорості є первинними продуцентами у водних екосистемах. За сучасними оцінками, на долю океану припадає близько половини світової продукції органічних речовин. Можна було б припустити, що на таких величезних площах, які займає вода, синтез органіки повинен був би проходити ще інтенсивніше. Але продуктивність фотосинтезу обмежується абіотичними факторами. Це обмежена кількість мінеральних речовин, особливо азоту і фосфору. З водного середовища існування також починаються всі морські і більшість прісноводних ланцюгів живлення.
У фітопланктоні зосереджені, в основному, одноклітинні і нитчасті водорості. Вони можуть проникати на глибину до 30 м. Ті водорості, що живуть на дні водойм складають екологічну групу – бентос (донні форми). Більш крупні і складніше організовані ростуть вздовж кам`янистого морського берега. Це, в більшості, червоні і бурі водорості. Вони мешкають в зоні припливу і відпливу, де два рази на добу дуже змінюються умови існування: коливання вологості, солоності, температури, освітлення. Крім того, удари хвиль, частинок піску, дрібних камінців роблять життя в таких умовах суворим. Тому у водоростей, як ні в яких інших рослин, формується багато пристосувань до виживання.
Рис. 7. Червоні водорості: Верхній ряд, зліва направо: ірландський мох, эндокладія колюча, порфіра ланцетолиста, гелідіум. Нижній ряд, зліва направо: пальмарія оманлива, гигартина, філлофора, поліневра
Серед водних водоростей своєрідну групу складають водорості обростань – перифітон, які поселяються на вищих рослинах, на інших водоростях, на підводних предметах, тощо.
Значну роль в екосистемах відіграють водорості, які складають екологічну групу - едафітон (грунтові водорості). Ці водорості беруть активну участь у процесах кругообігу речовин у природі.
Деякі водорості зберігають життєздатність при дуже низьких температурах, а інші - при високих. Вони можуть жити на снігу, фарбуючи його в зелений, червоний, бурий, жовтий кольори. Наприклад, хламідомонада снігова утворює на снігу червоні плями. Це явище описане в літературі під назвою “кривавий сніг”. А гематокок дощовий забарвлює калюжі в червоний колір. При його масовому розвитку вода може нагадувати розлиту кров. Це явище описане під назвою “кривавий дощ”. Найбільш витривалі - бурі і червоні водорості - проникають на глибину 100 - 200 м. Значення їх полягає і в тому, що в процесі фотосинтезу вони виділяють кисень, який дає життя консументам. В заростях цих рослин знаходять схованку і їжу багато мешканців водойм.
Необхідно відмітити і небажані наслідки життєдіяльності водоростей. При доброму прогріванні води, сонячній погоді і достатній кількості мінеральних речовин, водорості дуже швидко розмножуються. Тваринні організми просто не встигають їх поїдати. У цьому випадку говорять, що вода "цвіте". Водорості нагромаджуються у водоймі, потім відмирають, опускаються на дно і розкладаються. На таке розкладання витрачається багато кисню і його кількість у воді різко зменшується. Все живе, що дихає цим газом, гине. Виникає задуха водойм. Таке цвітіння характерне для водосховищ і досить часто зустрічається в морях. Особливо це явище поширене на водосховищах Дніпра, що приносить досить значні збитки від загибелі риби та руйнування водних екосистем.
Таким чином, водорості є головною ланкою в водних екосистемах. Вони перетворюють неорганічне в органічне, використовуючи енергію сонця. Всі інші мешканці вод тільки лише використовують цю енергію, включаючись у харчові ланцюги відповідних екосистем.