8.2.10. Родина Складноцвіті або Айстрові.

Родина Складноцвіті є єдиною в порядку Складноцвітих. Це найбільша родина серед дводольних рослин. В ній більш як 20 000 видів і поширені вони по всіх континентах. Серед складноцвітих зустрічаються невеличкі дерева, кущі, ліани, напівкущі, але частіше - багаторічні та однорічні трави. Таке розмаїття форм і широке поширення свідчить про те, що складноцвіті найвисокоорганізованіші рослини. Багато родів знаходяться в стадії інтенсивного еволюційного процесу. Рослини цієї родини мають високу продуктивність насінного та вегетативного розмноження.

Характерна ознака складноцвітих - це суцвіття кошик, що зовні нагадує квітку. Іноді більш дрібні кошики зібрані в складний щиток, або волоть (наприклад, як у полину гіркого). Зовні кошик оточений покривними листками, які утворюють обгортку (рис. 90).

Рис. 90. Соняшник однорічний: 1 – частина кошика в розрізі; 2 – трубчаста квітка в розрізі; 3 – плід сімянка; 4 – плід у поздовжньому розрізі; а – листочки обгортки; б – чашечка окремої квітки; в – язичкова квітка; г – трубчасті квітки.

Основа кошика утворена розширеним ложем суцвіття, на якому розташовуються квітки, що щільно прилягають одна до одної. Вони п`ятичленні: 5 видозмінених чашолистків, 5 пелюсток, гінецей з двох плодолистків. Чашечка видозмінена в чубок, який складається з різних по кількості і видів щетинок, волосків, виростів. Чубки складноцвітих утворюють своєрідний парашутик, як, наприклад, у кульбаби, який відіграє важливу роль в поширенні насіння. За будовою віночка розрізнюють 4 типи квіток: трубчасті, язичкові, несправж-ньоязичкові, лійковидні (рис. 91).

Рис. 91. Квітки айстрових: 1 – несправжньоязичкові; 2 – лійковидні; 3 – трубчасті; 4 – язичкові

Віночок трубчастої квітки зростається в трубку (звідки і назва квітки) і у верхній розширеній частині розщеплюється на п`ять зубчиків. Язичкова квітка має вкорочену трубку, але верхня частина віночка витягнута в язичок, який теж розщеплений на п`ять зубчиків. Не-справжньоязичкова квітка утворена не п`ятьма пелюстками, а трьома і, звичайно, на кінці язичка є три зубчики. Ці квітки часто лише маточкові або зовсім безплідні і розташовуються по краю кошика. Лійковидні квітки нагадують трубчасті, але верхня частина розширена у вигляді лійки. Ці квітки розташовуються також по краю кошика і не мають ні тичинок, ні маточок (наприклад, у волошок). Розміри кошика у дикорослих складноцвітих невеликі - від одного до кількох сантиметрів.

Лише у соняшника однорічного він може досягати 60 см. У полину кошик зовсім крихітний - всього 2 - 4 мм. Квітки в одному кошику неоднакові. В центральній частині кошика розташовані трубчасті, а по краю кошика - несправжньоязичкові, або лійковидні. Язичкові квітки з крупними яскраво забарвленими язичками розташовані по самому краю, що робить суцвіття більш помітним для запилювачів. Для приваблювання комах багато складноцвітих виділяють нектар, тому вони добрі медоноси. У непогоду, коли неможливе перехресне запилення, квітки можуть самозапилюватися. У деяких складноцвітих відома ще одна особливість - можливість розвитку насіння без запилення. Це явище отримало назву апоміксісу (від грецьк. apo - вдалині + mixis - зміщування). Таким способом розвивається насіння відомої всім кульбаби, а також нечуйвітра та інших. Розвиток без запліднення відомий і в тваринному світі. Таке явище - розвитку яйцеклітини без заплілнення - в біології отримало загальну назву партеногенезу.

Родину складноцвітих поділяють на дві підродини - айстрові, до складу якої входить більшість рослин цієї родини та латукові або цикорієві.

Економічно найважливішим є рід соняшник. В ньому біля 70 видів і, звичайно, соняшник однорічний. Ця популярна рослина була завезена з Америки в Європу іспанцями на початку XVI ст. Але довго соняшник вирощувався виключно як декоративна рослина. В Росію і на Україну ця рослина потрапила в XVII cт. В 30-ті роки ХІХ ст. кріпак графа Шереметєва селянин Д.І.Бакорєв поклав початок добуванню олії. З цього часу почалося виведення різних сортів соняшника. Менш популярний інший вид роду - соняшник бульбистий, або топінамбур, або земляна груша. В Північній Америці топінамбур росте як дика рослина, досягаючи у висоту від 1,5 до 4 м. Це цінна кормова та технічна культура.

Види роду амброзія є небезпечними бур`янами. Їх пилок викликає алергічне захворювання - сінну лихоманку. Амброзії - американські рослини, але завдяки великій витривалості та продуктивності, вони розселилися по всьому світові. До таких бур`янів належить і нетреба звичайна. Представники роду череда ростуть скрізь, особливо їх багато в Америці. Сім`янки череди мають на кінчику зубці, за допомогою яких чіпляються за вовну та пір`яний покрив тварин або одяг людини. Череда трироздільна - звичайний для нашої місцевості бур`ян, що росте на зволожених місцях, берегах струмків, річок, озер. Ця рослина цінна, як лікарська, і часто використовується для лікування хвороб шкіри.

Згадаємо рід жоржину. Це багаторічники з бульбовидними потовщеннями коренів. Родом вони з Гватемали та Мексіки. Культурні жоржини нараховують більш як 8 000 сортів. Багатьом відомі махрові сорти рудбекії роздільнолистої, родом з Північної Америки. Гарні суцвіття рослин з роду гайлардія - гайлардія остиста, г. гарна та інші. Багато видів вирощують як декоративні. Наприклад, стокротки багаторічні, які більш відомі по червоних ніжно забарвлених квітках.

Рис. 92. Деякі представники родини айстрових: 1 – волошка сумська; 2 – бузульник нирковидний; 3 - анафаліс перлинний; 4 – дронікум східний; 5 – дронікум австрійський; 6 - хондрилла ситниковидна; 7 – нечуйвітер лісовий; 8 – нечуйвітер зонтичний; 9 – скереда сибірська.

Рід полин нараховує до 400 видів, які ростуть лише в Північній півкулі. Ці рослини полюбляють посушливі райони і невибагливі до грунтів. Вони слугують гарним кормом для тварин. Відвар полину гіркого є добрим лікарським засобом при лікуванні шлунково-кишкових захворювань. Полин також прославився в лікеро-горілчаному виробництві (при приготуванні напоїв “абсент”, “вермут” та інш.). В роді деревій також багато рослин, що застосовуються в народній медицині.

Цілу групу рослин, що належать до різних родів, називають ромашками. Справжні ромашки мають порожнє всередині квітколоже. Найбільш відома ромашка аптечна і ромашка, що немає язичкових квіток - ромашка пахуча. Звичайною рослиною наших пустирів є пижмо звичайне - старовинна лікарська рослина з роду пижмо.

Великою популярністю та заслуженою славою користуються хризантеми. Вони належать до двох родів: рід хризантема з трьома видами - хризантема кілювата, х. увінчана та х. посівна. Багаторічні хризантеми належать до роду дендрантема, що нараховує до 50 видів. Початок тисячам сортів багаторічних хризантем дали два види: хризантема дрібноквіткова та х. великоквіткова. В Китаї та Японії цим квітам вклонялися з давніх часів. В Японії хризантема є символом сонця та імператорським гербом, а один з вищих орденів цієї країни носить назву “Ордена хризантеми”. З ХІХ століття хризантеми починають культивуватися по всіх країнах світу. Популярність цих квітів пояснюється й тим, що вони цвітуть і пізно восени, і рано навесні, коли інші рослини ще не цвітуть або вже відцвіли.

З роду оман можна відмітити цінну лікарську рослину оман високий. Цілющі властивості має його корінь і кореневище, що лікують від “дев`яти хвороб”. Інша рослина - сухоцвіт багновий використовується як сильний засіб, що знижує кров`яний тиск. Рід підбіл відомий рослинами, які зацвітають рано навесні. Відвар з їх кошиків є сильним засобом від кашлю.

В нашій місцевості добре відомі рослини з роду календула з 20 видами. Календула лікарська здавна культивується як декоративна та лікарська рослина. З неї отримують також нешкідливий барвник для харчових продуктів.

Рід волошка включає до 500 видів. Добре відомі всім, як бур`яни та лікарські трави, волошка синя та в. лучна.

Серед складноцвітих є і колючі рослини. Це рослини роду будяк, татар-ник, відкасник. В роді лопух 8 видів дворічних рослин. Лопухи добрі медоноси, а їх коріння - старовинний засіб для укріплення волосся. Настій коренів лопуха на мигдальній або оливковій олії носить назву реп`яхової олії.

Рід цикорій підродини цикорієвих представлений в рослинності України 4 видами. Один з них - цикорій звичайний - служить джерелом продукту “цико- рій”, який додають до кави або замінюють її. Цикорій - цінна лікарська рослина, що поліпшує роботу травної системи.

Інший рід цієї підродини кульбаба добре відомий кожному з дитинства. Її дозріле насіння з чубками здувається з квітколожа навіть при легкому подихові вітру. Дуже близький до кульбаби рід нечуйвітер, види якого знаходять застосування в народній медицині і культивуються як декоративні.

9.3. Клас Однодольні.

В класі однодольних чотири підкласи: Алісматиди, Триурециди, Ліліїди, Арециди. Найменші за кількістю видів підкласи - Алісматіди та Триурециди. Триурециди - дуже маленька група тропічних безхлорофільних рослин. Алісматиди мають широке поширення. Цей підклас включає 2 порядки і 14 родин з 475 видами, які мають відносно просту будову. Так, серед рослин порядку частухоцвітих переважають водні, або водноприбережні рослини (представники родин сусакові, часту-хові, жабурникові). Інший порядок підкласу - різухоцвіті – також болотні, або занурені у воду багаторічні трави (родини рдестові, різухові, тризубцеві та інші).

Найбільший підклас однодольних - Ліліїди, в якому нараховується 14 порядків. Серед родин зустрічаються, як просто побудовані рослини (родина ме-лантієві), так і рослини з високим рівнем розвитку (родини орхідні та злакові).

Підклас Арециди складається з 5 порядків. Поряд з трав`янистими формами цього підкласу є і деревовидні, які за кількістю видів переважають (три порядки з п`яти).

Всі чотири підкласи однодольних мають загальне походження. Предок цих рослин невідомий, але припускають, що це були багаторічні кореневищні трави. Квітки їх були просто побудовані і без нектарників.

Нижче ми розглянемо лише ті родини, які мають або велике практичне значення, або цікаві своїми біологічними особливостями. Це родини Цибулеві та Злакові з підкласу Ліліїд та родина Пальмові з підкласу Арецид.