7.8. Вегетативне розмноження.

При статевому розмноженні, і навіть при самозапиленні, відбувається “пере- комбінація” батьківських ознак. В результаті цього нові покоління рослин набувають різноманітних “пробних” варіантів. Нові комбінації потім підпадають під дію природного добору. Але таке розмноження досить не економне, тому що велика кількість насіння та плодів гине. Як правило, після успішного проростання насіння рослині необхідно як можна швидше наростити вегетативну масу і захопити максимальну територію. Бо, інакше, конкуруючі види, навіть при вдалому початку розвитку “зайди”, затінять проросток, що ще дуже слабкий, і він неминуче загине. Тому у рослин, і не тільки квіткових, існує безстатеве, або вегетативне розмноження, яке не супроводжується складними перетвореннями хромосомного набору з наступним заплідненням. Деякі рослини розмножуються тільки вегетативно. В цьому випадку рослина зберігає певну комбінацію ознак, що робить її добре пристосованою до незмінних умов оточуючого середовища і надає можливість, як вже неодноразово відмічалося, заселяти значні території.

У рослин вегетативне розмноження відбувається частинами вегетативних органів – коренями, пагонами, тощо (рис. 68). Особливо часто рослини розмножуються видозміненими вегетативними органами - вусиками, бульбами, цибулинами, тощо. Таке розмноження базується на явищі регенерації. Регенерація – це здатність організмів до відновлення окремими органами або їх частинами органів, яких недостає, або цілої рослини.

Рис. 68. Вегетативне розмноження рослин: А – розмноження суниць за допомогою вусів або столонів; Б - листки каланхое утворюють по краях листків малесенькі рослинки - дітки, які досягши грунту, ростуть самостійно.

Природне вегетативне розмноження широко використовується в практиці сільського господарства. Найбільш різноманітні способи штучного вегетативного розмноження розроблені для овочевих, плодових та декоративних рослин. Для цього найбільш часто використовують такі органи: бульби (картопля); цибулини (цибуля, тюльпан); кореневі живці (малина, вишня); бульбокорені (батат, жоржина). Розмножують рослини живцями, відводка-ми і методом щеплення. За допомогою живців, наприклад, розмножують виноград, смородину, садовий жасмин та інші рослини. Такі живці називають стебловими. Можливе розмноження за допомогою листкових живців - листкової пластинки з черешком. Але тільки небагато видів можна розмножувати таким способом (лілії, бегонії, алое, гіацинти). Кореневими живцями розмножують рослини, які легко розвивають додаткові бруньки. Це малина, вишня, слива, фінікова пальма, флокси та інші. Цікаво відмітити, що виключно вегетативно розмножують картоплю. Для цього використовують підземний пагін - бульбу. Розрізаючи її на частини, можна виростити чисельне потомство, ознаки якого практично незмінні. При розмноженні насінням картопля, звичайно, дає бульби з низькими смаковими якостями. Тільки селекціонери, що займаються ви веденям нових сортів, вирощують картоплю з насіння, що утворюється квітками.

Важливий спосіб штучного вегетативного розмноження - щеплення. Суть щеплення полягає в зрощуванні зрізаних бруньок або живців однієї рослини (яку необхідно розмножити) з іншою (вкоріненою). В цьому випадку рослину, що розмножують, називають прищепою, а рослину, до якої щеплять - підщепою. Відомо близько 100 різноманітних способів щеплень, але всі вони зводяться до трьох основних типів: зближенням, щепленням, окулюванням (рис. 69).

Рис. 69. Способи щеплення. А - зближення язичком; Б - щеплення живцем (звичайне, вприклад, в розщеп); В - окулювання: 1 - прищепа; 2 - підщепа.

При зближенні прищепа не відділяється від материнської рослини до повного зрощування з підщепою. Найбільш популярним є щеплення живцем. Цей спосіб найчастіше використовується для розмноження цінних сортів плодових. Для цього з однорічних пагонів прищепи ріжуть живці з 2 - 3 бруньками. На живцях прищепи і підще- пи роблять зріз навкіс. Товщина обох стебел повинна бути приблизно однаковою, щоб їх камбіальні шари співпадали. Якщо товщина не співпадає, тоді щеп- лення роблять в розщеп, або іншим способом. Місце з`єднання прищепи і під- щепи щільно замотують. Незабаром на поверхні зрізів утворюються нові клітини, які зрощують їх в одне ціле. Але і прищепа, і підщепа при цьому зберігають окремо свою спадковість. Найбільш вдалим є щеплення споріднених рослин. Чим слабкіші родинні зв`язки, тим важче відбувається зрощення. Наприклад, вишню важко прищепити на абрикос.

При окулюванні, або щепленні вічком, прищепою служить брунька, що відділена від серединної частини стебла. Окулювання проводять під кору влітку (сплячими бруньками), або навесні (бруньками, що розвиваються).

Щеплення, як спосіб вегетативного розмноження, відоме давно. Так, деякі плодові дерева та кущі не приносять насіння. Це окремі сорти винограду, лимон. Тому їх розмноження можливе лише вегетативним способом.

Метод щеплення використовується для отримання хворобо- та морозостійких сортів. Наприклад у Франції в 1860 році, щоб захистити місцеві сорти винограду від небезпечної хвороби, їх прищепили на стійкі до цієї хвороби американські сорти винограду. Так було врятоване виробництво вина в цій країні. В Росії видатних досягнень в галузі щеплення досяг І.В.Мічурін. Їм було створено 350 сортів плодових та ягідних культур. І зараз ми куштуємо яблука сортів Пепін шафрановий, Слив`янка, Безсім`янка Мічуріна, Бельфлер-китайка та інші, груші Бере зимова Мічуріна, аронія і багато інших.

Для отримання карликових плодових дерев живець прищеплюють на кореневу систему невеличких за розміром споріднених видів. Наприклад, карликову грушу отримали, прищепивши грушу на кореневу систему айви. Щепленням можна створити дерево з декількома прищепленими пагонами різних сортів, які будуть давати плоди з різним смаком.

В наш час розроблені нові ефективні методи вегетативного розмноження. В лабораторіях вирощують клітини різних рослин і їх окремих тканин з різними властивостями, а потім з отриманої культури клітин вирощують цілу рослину. Дослідники використовують також методи перекомбінацій спадкових ознак і об`єднання їх в одній клітині. Вирощуючи з таких клітин нові рослини, ми зможемо в найближчий час отримувати рослини з більш високою врожайністю та цінними харчовими якостями при менших витратах добрив та засобів захисту.