7.2. Суцвіття.

Покритонасінні рослини досить часто формують лише одну квітку, наприклад, у тюльпана та інших трав`янистих видів. Також поодинокі квітки розвиваються у магнолієвих на верхівках пагонів і в пазухах листків. Але ще частіше квітки розташовуються не поодиноко, а групами, які називають суцвіттями. Коротко розглянемо суцвіття, які найчастіше зустрічаються. Всіх їх умовно можна розподілити на прості та складні (рис. 60). Найпростіше побудована і сама давня по походженню є китиця. Це суцвіття з квітками на більш або менш довгих ніжках, що відходять від довгої загальної осі суцвіття (капуста, конвалія, верба, смородина, тощо).

Подальша еволюція суцвіть пішла двома шляхами. Перший напрямок характеризується вкороченням квітконі- жок з утворенням суцвіття колос – у подорожника, вовчків. В результаті потовщення осі колоса, яка до того ж стає м`ясистою, виникає початок (але не плутайте із початком кукурудзи). Нарешті, в результаті галуження бічних осей виникає суцвіття волоть - у юкки, агави, тичинкового суцвіття кукурудзи.

Другий напрямок в еволюції китиці - це вкорочення загальної осі суцвіття. Так виникає суцвіття щиток - у груші, яблуні, тощо. Із щитка виникає зонтик. Тут головна вісь не розвинута, а окремі квітки розташовуються в одній площині - у примули, вишні. Із зонтика формується ще складніше побудоване суцвіття кошик. Тут головна вісь суцвіття не лише вкорочується, але й потовщується, стає м`ясистою, набуває форми блюдця або головки. Кошик оточений щільно зрослими зеленими листками - обгорткою, яка виконує захисну та фотосинтезуючу функції. Загальну схему еволюції основних типів суцвіть можна розглянути на рис. 61.

Рис.60. Різні типи суцвіть (схема). Прості суцвіття: 1 – китиця, 2 – простий колос; 3 – початок; 4 – щиток; 5 – головка; 6 –простий зонтик; 7 – кошик;

Складні суцвіття: 8 – складний зонтик; 9 – складний колос; 10 – складна китиця.

Звичайно вся різноманітність суцвіть не може вкластися ні в одну, навіть дуже складну схему. Зустрічаються дуже складні сполучення простих суцвіть. Це складні зонтики у представників зонтичних, складні суцвіття сережки у берези, вільхи, ліщини, складний колос і складні волоті у багатьох злакових, складні суцвіття у губоцвітих, складноцвітих. Але по суті вся різноманітність квіток та суцвіть, їх спрощення та ускладнення, зміни в черговості розпускання квіток, тощо – це пристосування, що пов`язані із забезпеченням запилення та запліднення.

Рис. 61. Схема еволюції основних

типів суцвіть.

8.3. Утворення гамет.

Нам тепер відомо, що процес статевого розмноження починається з утворення статевих клітин - гамет. Чоловічі гамети у покритонасінних рослин утворюються в пиляках тичинок. На першому етапі в пиляках відбувається поділ клітин із зменшенням числа хромосом, тобто хромосомний набір стає гаплоїдним. Кожна така клітина оточена клітинною стінкою і представляє собою мікроспору (рис. 62).

Рис. 62. Мікроспора та її розвиток. А – мікроспора; Б – пилкове зерно; В,Г – формування пилкової трубки: 1 - екзина; 2 - інтина; 3 - сифоногенна клітина або клітина трубки; 4 -спермії.

На наступному етапі починається формування пилкового зерна. Мікроспори оточуються дуже щільною зовніш- ньою оболонкою екзиною і внутрішньою - інтиною. Завдяки міцній екзині пилок може дуже довгий час зберігатися, навіть у викопному стані. Такий викопний пилок може бути цінним джерелом інформації про минуле рослинного світу та пануючий тоді клімат. В щільній оболонці екзини є менш міцні ділянки - пори, що прикриті своєрідними “пробочка- ми”, які здатні розчинятися в цукристій рідині. Інтина - навпак, тонка, еластична і не має пор.

Утворення чоловічих гамет починається з поділу одноклітинної мікроспори. В результаті цього поділу формуються дві клітини під однією оболонкою. Одна з цих клітин, як і у голонасінних, називається сифоногенною або клітиною трубки, а друга - генеративною. Це і є зрілий пилок або чоловічий гаметофіт. Після дозрівання пилку пиляки лопаються і пилок різними шляхами потрапляє на приймочку маточки. Тут клітина трубки витягується і утворює пилкову трубку. Під дією цукристих речовин приймочки маточки “пробочки” екзини розчиняються і пилкова трубка через отвір, що з`явився, проростає крізь рихлу тканину приймочки і стовпчика. У пилковій трубці ядро генеративної клітини ділиться з утворенням двох сперміїв, які мають гаплоїдний набір хромосом.

Розвиток жіночого гаметофіта проходить в нуцелусі, який покритий одним або двома інтегументами (оболонками). Це є насінний зачаток. Далі в ньому відбувається складний процес поділу ядер. Мегаспора ділиться, утворюючи два ядра. Ці ядра розходяться до полюсів мегаспорангію. На полюсах кожне ядро знов ділиться двічі, утворюючи чотири ядерних структури. Потім по одному ядру з кожного полюсу пересуваються до центру і зливаються. Утворюється так зване вторинне ядро, яке має диплоїдний набір хромосом. Біля кожного ядра, що залишилися на полюсах, утворюється по три клітини. Клітини, що знаходяться біля мікропіле утворюють яйцеклітину і дві синергіди (від грецьк. synergetes - співдружнє). Яйцеклітина крупніша і розміщується біля пилковходу. Одночасно на протилежному полюсі формуються три гаплоїдні клітини, які називаються антиподами (від грецьк. anti – проти + podos - нога – тобто в протилежному значенні – взаємно протилежні). Їх роль досі не вивчена. Тепер 8-ядерний жіночій гаметофіт дозрів (готовий до запліднення) і несе назву зародкового мішка (рис. 63).

Р ис. 63. Будова гінецею: 1 – приймочка; 2 – стовпчик; 3 – зав’язь; 4 - стінка зав`язі; 5 – насінний зачаток; 6 - інтегументи; 7 - мікропіле; 8 – яйцеклітина; 9 – центральна клітина.