- •Місце Європейської Конвенції з прав людини у правовій системі України.
- •Організаційна структура і процедура у Європейському суді з прав людини.
- •Принципи інтерпретації єкпл
- •Правова природа рішень Європейського суду з прав людини
- •Виконання рішень Європейського суду з прав людини.
- •Глава 3 виконання рішення (зу). Стаття 7. Звернення Рішення до виконання в частині виплати відшкодування
- •Загальна характеристика Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”.
- •Загальна характеристика ст. 3 Європейської Конвенції з прав людини.
- •Презумпція невинуватості в контексті Європейської Конвенції з прав людини.
- •Обов’язковий судовий контроль за законністю арешту, затримання або тримання особи під вартою
- •Підстави обмеження свободи людини в контексті Європейської Конвенції з прав людини.
- •Обов’язковий судовий контроль в контексті п. 3 ст. 5 Європейської Конвенції з прав людини.
- •Habeas corpus (право судового оскарження законності затримання чи тримання під вартою (п. 4 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини).
- •Право на справедливий суд в контексті Європейської Конвенції з прав людини.
- •Принцип рівності сторін як елемент права на справедливий судовий розгляд
- •Розуміння кримінального обвинувачення Європейським судом з прав людини
- •Права обвинуваченого відповідно до п. 3 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини.
- •Незалежність та безсторонність суду, як гарантія права на справедливий судовий розгляд.
- •Право на відкритий судовий розгляд.
- •Загальна характеристика ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини.
- •27. Принцип призначення покарання виключно на підставі закону. Загальна характеристика ст.7
- •28. Загальна характеристика ст.8. Право на повагу до приватного та сімейного життя.
- •Поняття приватного життя в контексті Європейської Конвенції з прав людини.
- •Право на повагу до житла в контексті Європейської Конвенції з прав людини.
- •Право на свободу вираження поглядів.
- •Загальна характеристика ст. 10 Європейської Конвенції з прав людини.
- •Система обмежень щодо здійснення права на свободу вираження поглядів.
- •Свобода преси в контексті Європейської Конвенції з прав людини.
- •37. Право на ефективні засоби правового захисту. Загальна характеристика статті 13
- •Право на справедливу сатисфакцію.
Принципи інтерпретації єкпл
Аналіз здійснюваної Страсбурзьким судом інтерпретації норм Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод дає змогу виділити такі принципи тлумачення:
принцип ефективного та динамічного тлумачення;
принцип забезпечення правової визначеності (принцип дотримання прецеденту);
принцип пропорційності та забезпечення рівноваги інтересів;
принцип забезпечення певної свободи національного розсуду;
принцип автономного тлумачення;
врахування загальновизнаних міжнародних стандартів і принципів міжнародного права;
принцип забезпечення мінімальних гарантій прав і свобод людини.
Вивчення й дослідження цих принципів є важливим з точки зору підвищення ефективності та результативності правотлумачної діяльності як самого Європейського суду з прав людини, так і національних органів влади, які застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод.
Правова природа рішень Європейського суду з прав людини
Особлива увага науковців до юридичної природи рішень Суду пов´язана як зі специфічною роллю Суду як наднаціонального юрисдикційного органу, що має виключне право тлумачити та застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція), так і з особливостями правових систем держав — членів Ради Європи, право якої поєднує континентальний та англо-саксонський типи правових систем.
Юридична природа рішень Суду з урахуванням їх праворегулятивної функції, це такі рішення, які можна розглядати як правоконкретизаційний прецедент, а саме як правозастосовний акт, у якому через правоположення конкретизуються норми Конвенції (з огляду на критерій юридичної природи рішень) і який має прецедентний характер для самого Суду та правотворче значення для правових систем держав — учасниць Конвенції (за критерієм праворегулятивної функції рішень). Тому варто запропонувати переформулювати норму ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», в якій ця практика проголошується джерелом права: адже, як зазначалося, практика Суду не має джерельного характеру, натомість її можна вважати джерелом конкретизації норм Конвенції.
Рішення Суду мають, так би мовити, змішану юридичну природу. З одного боку, вони поєднують у собі ознаки правозастосовних та інтерпретаційно-правових актів, а з другого -є результатом правозастосовної конкретизації. У будь-якому випадку, вони не є результатом правотворчості.
За праворегулятивною функцією ці рішення є чимось середнім між класичним англо-саксонським прецедентом та континентальною правозастосовною практикою як сталою та послідовною позицією судів з тих чи інших питань правозастосування. Такі рішення містять правові позиції (правоположення), які не є юридичними нормами, але мають відносно обов´язковий характер для самого Суду та правотворче значення для держав — учасниць Ради Європи і формуються у результаті конкретизації норм Конвенції. А відтак рішення Суду у його розумінні, можна вважати «правоконкретизаційними прецедентами».