Тема 1. Основи загальної теорії держави і права

1. Влада та соціальні норми в первісному суспільстві

Влада – це соціальні відносини, у яких одна сторона (людина чи різні форми об'єднання людей) нав'язує свою волю, підкоряє своїй волі іншу сторону, визначає програму її поведінки.

У трактуванні поняття «влада» можливі різні підходи. Вона може розглядатися: за сферами громадського життя (економічною, політичною, культурною), за суб'єктами влади (народна, партійна, класова, державна, батьківська і т.п.), за застосовуваними засобами (панування, насильство, авторитет, переконання) і за іншими підставами.

Для кожного суспільства характерна певна система підпорядкування між людьми (влада) і регулювання їхньої поведінки за допомогою загальних правил (соціальних норм). Відмітною рисою влади і соціальних норм первісного суспільства є те, що вони виражали і забезпечували єдність співтовариства людей, обумовлену суворою економічною необхідністю. Знаряддя праці були примітивні, продуктивність праці низька, і для людей не було іншого виходу, ніж жити спільно – групами, родами, племенами, спільно мати і використовувати засоби виробництва. Це тягнуло необхідність суспільної власності на засоби виробництва і розподіл продуктів праці на засадах рівності.

Суспільна влада первісного суспільства характеризувалася рядом рис.

По-перше, основою соціальної організації був рід (родова громада) – об'єднання людей за дійсним чи передбачуваним кровним спорідненням, а також спільністю майна і праці. Кожен рід виступав у якості самостійної господарської одиниці. Роди поєднувалися в племена чи союзи племен.

По-друге, суспільна влада будувалася на засадах первісної демократії, суспільного самоврядування і спиралася на авторитет, повагу, традиції. Органами влади виступали родові збори, тобто збори всіх дорослих членів роду і старійшини. Деякі функції влади виконували воєначальники. Загальними справами племені керувала рада, утворена зі старійшин і воєначальників родів.

По-третє, суспільна влада була єдиною, тому що роду була властива взаємодопомога; всередині родової організації не було груп із протилежними інтересами, тому всі питання зважувалися порівняно легко, без конфліктів.

Правилами поведінки людей у первісному суспільстві були звичаї – історично сформовані норми поведінки, що ввійшли в звичку в результаті багаторазового застосування протягом тривалого часу. Вони регулювали працю, побут членів роду, сімейні відносини і т.д. Одночасно це були і норми організації суспільного життя, і норми первісної моралі, і норми релігії, пов'язані з відправленням обрядів, ритуалів, і норми права. У науці було запропоновано іменувати такий вид соціальних норм – «мононормами» - тобто єдиними, не розчленованими на окремі види соціальних норм, нормами.

Для соціальних норм первісного суспільства характерно те, що вони були продиктовані економічною необхідністю, виражали інтереси всіх членів первісного суспільства, існували у свідомості й поведінці людей, не передбачали чіткого розподілу на права й обов'язки, їх виконання забезпечувалося звичкою.