6.2.2.2 Складання плану

Писати курсову роботу треба за планом. Без плану зібраний матеріал "не тримається купи", розсипається. Кожний, хто пише без плану, відчуває труднощі, не знає, з чого почати свій виклад. Складання глибоко продуманого, поступово розгортуваного (розширюваного) плану – винятково важлива діяльність і перед написанням курсової роботи, і в процесі її написання. Такий план складається не протягом однієї години, навіть не протягом тижня. Лише тоді можна починати оформлення курсової роботи, коли вже наперед уявляєш розміщення всього матеріалу, послідовність його викладу, коли весь план від початку і до кінця в усіх його деталях цілком усвідомлений, зрозумілий, ясний, зримий.

План курсової роботи складається поступово. Форма питань у плані спочатку істотного значення не має. Загальновизнаною є форма називних речень.

За будовою і обсягом план курсової роботи в його поступовому розвитку можна уявити в таких трьох варіантах:

1. На підступах до роботи складається так званий попередній план роботи (первинний варіант), що охоплює тільки вузлові питання, яким будуть підпорядковані зафіксований під час реферування теоретичний матеріал, узагальнення та приклади. Цей варіант має форму простого плану. Попередній план роботи (первинний варіант) належить обов'язково показати науковому керівникові, щоб згодом не переробляти і не переписувати текст роботи.

2. Надалі цей план розширюється в процесі реферування літератури, збирання фактичного матеріалу; удосконалюється його зміст і форма: він має більш детальну рубрикацію; більш помітним стає в ньому зв'язок розділів і підрозділів, пунктів і підпунктів. Все це в плані переставляється, доповнюється. Це вторинний варіант, складний розгорнутий план, за яким пишеться курсова робота в першій редакції. Чим він буде ширший і конкретніший, тим ясніше відбиватиме загальний зміст курсової роботи та її цілеспрямованість.

3. Після написання роботи в останній редакції цей розгорнутий план можна, до певної міри, скоротити, згорнути, спрстити. Це його третій, останній варіант, який може стати "Змістом" роботи.

План передбачає поділ курсової роботи на три неоднакові частини: вступ, основна частина (виклад) і завершальна частина (висновки).

Найвагомішою й найбільшою за обсягом у плані є друга частина, у якій дається аналіз і класифікація досліджуваних явищ; у цій частині плану виділяються стрижневі питання, яким повинен бути підпорядкований виклад теоретичного матеріалу теми, роздуми, ілюстрації.

Меншими за обсягом є дві інші частини плану – вступ і завершальна (підсумкова) частина (висновки). У вступі, як правило, йдеться про мету дослідження, про те, як висвітлюється поставлена проблема в науковій літературі.

У завершальній частині стисло подаються висновки, до яких дійшов автор курсової роботи на основі дослідження.

У плані прийнято вживати слова "Вступ" і "Висновки", слово "Виклад" у плані не пишеться. Замість нього вміщують заголовки розділів та підрозділів. Отже, в кінцевій (підсумковій) редакції курсової роботи її план буде подано у вигляді заголовків розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів курсової роботи.

6.2.3 Третій етап: написання тексту курсової роботи

Готуючись до викладення тексту курсової роботи, варто ще раз уважно прочитати її назву, саме вона містить проблему, що повинна бути розкрита.

Перед тим, як приступити до написання роботи в першому варіанті, треба весь зібраний фактичний матеріал, записи з опрацьованої літератури, цитати, свої роздуми та зауваження ще раз передивитися і впорядкувати за розділами, підрозділами, пунктами і підпунктами у такій послідовності, як це вимагається за планом. Переглянувши зібраний матеріал, необхідно ще раз уточнити план курсової роботи. Кожний розділ висвітлює самостійне питання, а підрозділ – окрему частину цього питання.

Робота пишеться в такому порядку, як зазначено в плані.

Письмове оформлення курсової роботи, як правило, починається зі "Вступу". Практика показує, що "Вступ" у процесі написання і після завершення курсової роботи можна переробляти, доповнювати. Його можна допрацьовувати навіть після завершення написання роботи в цілому в першому варіанті.

Тема має бути розкрита логічно, тому, починаючи працювати над розділом, треба відмітити його головну ідею, а також сформулювати тези кожного підрозділу, які необхідно підтверджувати фактами, думками різних авторів, результатами анкетування та експерименту, аналізом конкретного практичного досвіду.

Увесь текст має бути підпорядкований одній головній ідеї. Висновки не мають суперечити один іншому. Якщо висновки не будуть пов'язані між собою, текст втратить свою монолітність (єдність). Один доказ має випливати з іншого. Для доказу кожного твердження треба наводити аргументи, розташовуючи їх таким чином:

– середній доказ — слабкий доказ — сильний доказ

або

– сильний — слабкий — середній [див.: 302, с. 126].

До кожного розділу роботи необхідно робити висновки, на основі яких формулюють "висновки" до всієї роботи в цілому.

Достовірність висновків загалом підтверджується вивченням практичного досвіду роботи конкретних підприємств, організацій, установ, у яких проводиться дослідження. Оперативно і в повному обсязі зібрати практичний матеріал, узагальнити його та систематизувати допоможуть студентові основні методи дослідження:

методи емпіричного дослідження (спостереження, порівняння, вимірювання, експеримент);

методи, що використовуються як на емпіричному, так і на теоретичному рівнях дослідження (абстрагування, аналіз і синтез, індукція та дедукція, моделювання та ін.);

методи або методологія, що застосовуються на теоретичному рівні дослідження (сходження від абстрактного до конкретного, системний, структурно-діяльнісний підхід) [див.: 302, с. 66].

Анкетуванням, бесіда, інтерв'ю, математичні методи обробки кількісних даних, метод порівняльного аналізу та ін. Найкращих результатів можна досягти при комплексному використанні цих та інших методів, проте залежно від особливостей теми дослідження окремі методи можуть набути переважного значення.

Нагромаджуючи та систематизуючи факти, треба вміти визначити їх типовість, найсуттєвіші ознаки для наукової характеристики, аналізу, порівняння. Аналіз зібраних матеріалів слід проводити в сукупності, з урахуванням усіх сторін відповідної діяльності установи. Порівняльний аналіз допомагає виділити головне, типове в питаннях, що розглядаються, простежити зміни, що сталися в роботі культурологічних і документно-інформаційних установ протягом останніх років, виявити закономірності, проаналізувати причини труднощів у їх функціонуванні, визначити тенденції та перспективи дальшого розвитку.

Кількісні дані, що ілюструють практичний досвід роботи, можна проаналізувати, розподіливши матеріали за роками, звівши їх у статистичні таблиці, таблиці для порівняння та ін., що дозволить зробити конкретні висновки.

Широке використання відомих у науці методів нагромадження, вивчення, систематизації фактів та практичного досвіду в цілому дасть змогу виконати основне завдання курсового дослідження: поєднати різні роз'єднані знання в цілісну систему, вивести певні закономірності, визначити дальші тенденції розвитку теорії та практики відповідної сфери діяльності [див.: 302, с. 126].

Способи викладу матеріалу основної частини можуть бути різні: розмірковування, розповіді, описи. Один розділ можна викласти у формі міркування, другий – у формі розповіді чи опису. У кожному конкретному випадку форма викладу визначається темою і фактичним матеріалом роботи.

У розмірковуванні розвивається і доводиться якесь певне положення; у формі розповіді викладаються відомі теоретичні положення і підтверджуються фактичним матеріалом; у формі опису дається характеристика найбільш суттєвих ознак того чи іншого явища.

Розташовувати фактичний матеріал при розмірковуванні можна аналітичним, синтетичним або аналітично-синтетичним способами. Це значить, що у своїх роздумах, формулюванні теоретичних положень можна йти від конкретних фактів до узагальнень і, навпаки, від загальних положень до окремих, від узагальнень до фактів. Можна використовувати то аналітичний, то синтетичний спосіб на різних етапах роботи. Важливо, щоб розмірковування було правильним і переконливим, щоб воно виходило з конкретних матеріалів, зібраних автором курсової роботи.

Переконливими є ті наукові положення, які підсилені авторитетним джерелом – думками видатних учених з даного питання, даними відповідних джерел.

Теоретичні положення ілюструються не всіма прикладами, а лише найхарактернішими.

Окремі місця у тексті при потребі можна виділяти – підкреслювати, виділяти іншим шрифтом, розрядкою.

У завершальній частині стисло формулюють висновки.