6.2.2 Другий етап виконання курсової роботи

6.2.2.1 Виявлення і відбір літератури з теми, її опрацювання та вивчення

Робота на вибрану студентом тему починається з виявлення й добирання літератури та інших джерел. Для написання курсової роботи використовується наукова література, інші (бажано архівні) джерела, які стосуються цієї теми.

Необхідно використовувати різні джерела пошуку: каталоги і картотеки наукових бібліотек вищих навчальних закладів, а також провідних наукових бібліотек міста, бібліотечні посібники, прикнижні та пристатейні списки літератури, виноски і посилання в підручниках, монографіях, словниках та ін., покажчики змісту річних комплектів спеціальних періодичних видань.

Варто з'ясувати стан вивченості обраної теми сучасною наукою, рівень висвітлення даної проблеми у науково-методичній літературі, щоб не повторювати в роботі загальновідомих істин, конкретніше й точніше визначити напрями та основні розділи свого дослідження.

Бібліографічні виписки джерел краще робити на каталожних картках, щоб скласти з них робочу картотеку.

У початковий період роботи над темою найзручнішою є розстановка карток в єдиному алфавіті прізвищ авторів та назв видань. Можна згрупувати картки в картотеці за основними частинами чи питаннями, що розкривають зміст теми курсової роботи. Тоді на каталожних роздільниках олівцем пишуть назви основних структурних частин роботи: Вступ, Розділ (його назва), Висновки та ін.

Картки робочої картотеки використовують для складання списку літератури, тому бібліографічні описи на картках мають бути повними, відповідати вимогам. Крім основних відомостей про видання, на картках поміщають анотацію, а також шифр документа і назву бібліотеки, в якій він зберігається.

Другий етап передбачає також вивчення та конспектування літератури з теми курсової роботи. Вивчення літератури треба починати з праць, де проблема відображається в цілому, а потім перейти до вужчих досліджень.

Розпочинати роботу над вибраною темою слід з опрацювання методологічної літератури, щоб визначити методи дослідження.

Другою стадією є вивчення спеціальної літератури, куди входять посібники, монографії, журнальні статті, в яких питання теми висвітлюються в теоретичному плані.

Третьою стадією є вивчення літератури, що не має прямого відношення до вибраної теми.

Спеціальну літературу читати треба критично, щоб не потрапити повністю в полон "чужих" думок.

Опрацьовування літератури вже на самому початку дозволяє студентові ознайомитися з сучасним станом вивчення досліджуваного питання, уявити собі шляхи, якими він повинен іти до мети дослідження, домислити методи, форми і прийоми.

Розпочинаючи читання й реферування журнальної статті, книжки чи її окремого розділу, необхідно ознайомитись, по-перше, з її зовнішніми ознаками: автор, назва, рік видання, ким видано; по-друге, із "Змістом", щоб у загальних рисах уявити собі її, знайти потрібно матеріал за допомогою "Змісту" і після того приступити до читання.

Реферувати студентові рекомендується так: спочатку уважно прочитати матеріал в цілому, потім, повторно читаючи, виписувати потрібні думки, твердження, положення, цитати.

Що потрібно реферувати?

Це залежить від завдання, від досвіду читача, від цінності чи значущості джерела.

Записи можуть становити: 1) письмовий переказ; 2) дидактичний матеріал: тексти, окремі речення, окремі слова, що ілюструють певне теоретичне положення, твердження; 3) цитати; 4) відносно короткі виписки, робочі нотатки, таблиці, схеми тощо з відповідним коментуванням.

Письмовий переказ чужих думок треба викладати своїми словами у формі непрямої мови з вказівкою, кому саме та чи інша думка належить. Крім того, автор курсової роботи також повинен висловити свою думку, своє ставлення до прочитаного.

Дуже важливі поняття слід виписувати щедро, не шкодуючи часу.

Кожне важливе судження (незалежно від того – позитивно чи негативно воно оцінюється) і кожну свою думку (сміливу чи навіть невпевнену), що виникає в процесі читання, варто записувати, бо не все прочитане зберігається в пам'яті.

Цитатами слід користуватися вміло. Не можна зловживати ними, їх треба використовувати тільки тоді, коли є потреба зіставити суперечливі погляди або послатися на думку якогось авторитетного науковця.

Нагромаджений під час читання матеріал треба так організувати і записувати, щоб у подальшій роботі зовні було видно, що взято з опрацьованої літератури, а що становить власну думку автора курсової роботи. Позначення треба робити певними знаками чи різним чорнилом. Так, наприклад, можна власні думки позначати своїми ініціалами.

Невеликі виписки теоретичного матеріалу (робочі нотатки, цитати) рекомендується записувати на картку; більш широкий матеріал – на окремий аркуш.

Зреферований матеріал необхідно приводити в систему щоразу: розкласифікувати і згрупувати його, а потім впорядкований матеріал використати спочатку для складення плану, а пізніше – при оформленні тексту курсової роботи.

Бібліографічну картотеку рекомендується зберігати в конверті; цитати, виписки, конспективні записи та записи власних думок, документи – у спеціальних папках. Кожній папці, наповненій за розділами чи пунктами плану, доцільно дати відповідний тематичний заголовок для того, щоб можна було швидко знайти необхідний матеріал.

При читанні треба уважно стежити за ходом авторської думки, вміти відрізняти головні положення від доказів й ілюстративного матеріалу. Наукові статті складні для сприйняття, тому необхідно їх читати декілька разів, намагаючись виділити головну ідею та аргументи, якими автор її доводить. З'ясовуючи це, треба виписати всі необхідні цитати, цифри, факти, умови, аргументи, підтвердження, свідчення, якими оперує автор, доводячи основну ідею статті.

Конспектуючи матеріал, слід постійно пам'ятати тему курсової роботи, щоб виписувати тільки те, що має відношення до теми дослідження. Записувати цитати треба на одному боці окремих аркушів паперу стандартного розміру, що допомагає краще орієнтуватися в нагромадженому матеріалі, систематизувати його за темами і проблемами. Кожна цитата, приклад, цифровий матеріал мають супроводжуватися паспортизацією (точним описом джерела з позначенням сторінок, на яких опубліковано цей матеріал). Застосування, так званих, розлапкованих цитат, коли думки іншого автора видаються за особисті, розглядається як грубе порушення літературної та наукової етики, кваліфікується як плагіат.

Однак це не означає, що студент зовсім не повинен спиратися на праці інших авторів: чим ширше і різноманітніше коло джерел, які він використовував, тим вищою є теоретична та практична цінність його дослідження.

Після конспектування матеріалу необхідно перечитати його знову, щоб склалося цілісне уявлення про предмет вивчення.

У процесі читання і спостереження добирається потрібний ілюстративний матеріал (приклади). Кожний приклад фіксується нарізно: на окремій картці, на окремому аркуші. Угорі картки (або аркуша) пишеться назва того факту чи явища, з яким пов'язується виписаний приклад. Чим більше прикладів, тим точнішим буде спостереження і всебічніше охарактеризоване явище.

Аналіз напрацьованого починається з класифікації відібраних прикладів, документів за певними ознаками. Кожну групу карток, аркушів, документів треба розкласти в конверти або папки, позначивши на них, якої частини роботи стосується дана група фактичного матеріалу.

Курсова робота може містити значний елемент експерименту.

Аналіз фактичного матеріалу може показати, що для переконливих висновків та узагальнень необхідно ввести певний матеріал для зіставлення. У цих випадках студент залучає для спостережень інші потрібні йому матеріали.

Уважний перегляд усіх виписок, конспективних записів, закарткованого фактичного матеріалу, документів, зіставлення фактів, перевірка достовірності тих чи інших теоретичних положень, зафіксованих у науково-навчальній літературі, і доповнення їх своїми думками, що виникли в процесі спостереження і аналізу, дасть змогу ввести зміни й доповнення в розгорнутий план і приступити до написання курсової роботи в її першій редакції.

Правильна, логічно-послідовна структура курсової роботи – це запорука успіху розкриття теми. Процес уточнення структури складний і може тривати протягом усієї роботи над дослідженням.