7.12 Загальні правила цитування та посилання на використані джерела

У тексті ПЗ дають посилання :

• на використані джерела;

• на власний текст ПЗ.

При написанні курсової роботи студент повинен посилатися на певні джерела, матеріали, результати, на ідеї і висновки з питань, вивченню яких присвячена робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли наявний у них матеріал не введений до останнього видання.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць формул з джерела, на яке є посилання в роботі.

Посилання в тексті курсової роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад: " у працях [1–5]...".

Для уникнення розбіжності подамо велику цитату з "Осовних вимог до дисертацій та авторефератів дисертацій" [188]:

"Коли в тексті […] необхідно зробити посилання на складову частину чи конкретні сторінки відповідного джерела, можна наводити посилання у виносках, при цьому номер посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань.

Приклад:

Цитата в тексті: "...незважаючи на пріоритетне значення мовних каналів зв'язку між діловими партнерами, ні в якому разі не можна ігнорувати найбільші канали передачі інформації /6/1)".

Відповідний опис у переліку посилань:

6. Дороніна М. С. Культура спілкування ділових людей: Навч. посіб. – К.: КМ Academia, 1998. – 192 с.

Рекомендується в основному тексті або у завершальних абзацах розділів давати посилання на особисті наукові праці […].

Посилання на ілюстрації курсової роботи вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, "рис 1.2".

Посилання на формули курсової роботи вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад "... у формулі (2.1)".

На всі таблиці курсової роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово "таблиця" в тексті пишуть скорочено, наприклад. "… у табл 1.2".

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово "дивись", наприклад: "див. табл. 1.3".

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет потребує точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих. що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз "так званий";

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело.

д) якщо необхідно виявити ставлення автора до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;

є) коли автор, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, то робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є: (курсив наш. – М.Х.), (підкреслено мною. – М.Х.). (розбивка моя – М.Х.) [див. 188, с. 14].

У випадку цитування з джерел потрібно вказати номер сторінки, наприклад, "[3, с. 250]".

При посиланні на власний текст ПЗ зазначають номери розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, переліків, графічного матеріалу, формул (рівнянь), таблиць, додатків (у тому числі їх розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, таблиць), а також граф і рядків таблиць ПЗ та позиції складових частин виробу на рисунку.

При посиланні слід писати: “… у відповідності з розділом 2”, “..згідно з 3.1”, “… за 3.1.1”, “… у відповідності з 4.2.2, перелік 6”, “… у відповідності з рисунком А.2”, (рисунок 5), “…за формулою (3.1)”, “… у відповідності з таблицею 1.1”, (таблиця 4), “…у відповідності з додатком А”, (додаток Г) і т. ін.

При посиланнях на структурну частину тексту, що має нумерацію з цифр, які не відокремлені крапкою, слід зазначати назву цієї частини повністю, наприклад, “… у відповідності з розділом 5”, “…за пунктом 3”, а при нумерації структурних частин тексту з цифр, які відокремлені крапкою, назву структурної частини не зазначають, наприклад, “…за 4.10”, “…у відповідності з 2.12”.

Якщо в тексті ПЗ потрібно зробити посилання на вимоги стандарту, то роблять посилання на відповідний стандарт із зазначенням його позначення без двох останніх цифр року затвердження. Повне позначення стандарту і його назви подають у списку джерел.

Наприклад:

Визначення документа – за ДСТУ 2732.

Дозволяється робити посилання на стандарт у цілому або на його розділи, підрозділи, пункти, підпункти і додатки.

При посиланні в тексті ПЗ на декілька стандартів необхідно повторювати категорію стандарту.

Наприклад:

ГОСТ 2.105; ГОСТ 2.106 і т. д.

Якщо стандарт, на який роблять посилання, містить ряд типів (марок, моделей і т. ін.) продукції, то слід подати і позначення цього типу продукції.