7.9 Ілюстрації пз

Ілюстрації (креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, фотознімки) розміщують у тексті ПЗ для пояснення викладеного матеріалу та розрахунків. На всі ілюстрації мають бути посилання у тексті ПЗ.

Ілюстрації слід розміщувати безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці, а за необхідності – у додатку.

Рисунки, ескізи, схеми, номограми, діаграми і т. ін., що розміщуються в тексті ПЗ, повинні відповідати вимогам стандартів Єдиної системи конструкторської документації (ЄСКД), Єдиної системи програмної документації (ЄСПД), а також чинним галузевим нормативним документам.

За наявності в тексті ПЗ таблиць, що доповнюють ілюстрації, таблиці необхідно розміщувати після графічного матеріалу.

Ілюстрації можуть мати тематичну назву, яку розміщують під ілюстрацією.

За необхідності під ілюстрацією розміщують пояснювальні дані (підрисунковий текст). Ілюстрація позначається словом “Рисунок – ”, яке разом із назвою ілюстрації розміщують після пояснювальних даних, наприклад, “Рисунок 3.1 – Деталі приладу”, у відповідності з додатком Д (Рисунки Д.1 і Д.2).

Назва, яка приводиться в тексті ПЗ і на ілюстрації, повинна бути одинаковою.

Ілюстрації, за винятком графічного матеріалу додатків, потрібно нумерувати арабськими цифрами в межах розділу. Якщо рисунок один, то він позначається “Рисунок 1”.

Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, відокремлених крапкою, наприклад, рисунок 3.2 – другий рисунок третього розділу.

Ілюстрації кожного додатка позначають окремою нумерацією арабськими цифрами з додаванням перед цифрою позначення додатка.

Приклад позначення ілюстрації 1 у додатку Д : Рисунок Д.1

Рисунок (діаграму, схему і т. ін.), як правило, потрібно виконувати на окремому аркуші ПЗ. Якщо рисунок не вміщується на одному аркуші, дозволяється переносити його на інші аркуші. При цьому тематичну назву розміщують на першому аркуші, пояснювальні дані – на кожному аркуші і під ними пишуть “Рисунок ______, аркуш ______”, якщо є один рисунок.

Рисунки (діаграми, схеми і т. ін.) потрібно виконувати чорним кольором на аркушах формату А4 (ГОСТ 2.301) білого кольору або (при необхідності) на міліметровому папері.

Якщо ілюстрацією є фотознімок, розміром меншим формату А, фотознімок необхідно наклеїти на аркуш білого паперу формату А4 і оформити як рисунок.

Допускається розміщувати на одному аркуші два рисунки з послідовною нумерацією.

Ілюстрації потрібно розміщувати на аркушах так, щоб їх було зручно розглядати без повороту ПЗ або з поворотом її за годинниковою стрілкою.

Не допускається приводити в ПЗ рисунки, графіки, діаграми і т. ін., які використовуються лише для вибору або визначення розрахункових величин.

Основні правила виконання діаграм, які зображують функціональну залежність двох або більше змінних величин у системі координат, повинні відповідати рекомендаціям Р 50-77-88.

У прямокутній системі координат незалежну змінну потрібно відкладати по горизонтальній осі, додатні значення величин необхідно відкладати по осях праворуч і вверх від точки початку відліку.

У полярній системі координат початок відліку кутів (кут 0⁰) повинен знаходитись на горизонтальній або вертикальній осі. Додатний напрям кутових координат повинен відповідати напряму обертання проти годинникової стрілки.

Осі координат у діаграмах без шкал і за шкалами потрібно закінчувати стрілками, які вказують напрям зростання величин. На діаграмах зі шкалами осі координат необхідно закінчувати стрілками за границями шкал або позначати самостійними стрілками після позначення величини паралельно до осі координат (додаток Д, рисунки Д.2 і Д.3).

Значення змінних величин потрібно відкладати по осях координат в лінійному або нелінійному (наприклад, логорифмічному) масштабах зображення.

Масштаб повинен забезпечити чіткий вияв характеру функціональної залежності і необхідну точність визначення значень величини.

Лінії функціональних залежностей повинні повністю розміщуватися на площі координатної сітки.

Числа біля шкал потрібно розміщувати поза полем діаграми і розташовувати горизонтально.

Допускається при необхідності наносити числа всередині поля діаграми.

Діаграми потрібно виконувати лініями відповідно до ГОСТ 2.303. Групу ліній треба вибирати, враховуючи розміри, складність та призначення діаграми.

Осі координат, осі шкал, обмежуючі поле діаграми потрібно виконувати суцільною лінією.

На діаграмі однієї функціональної залежності її зображення виконують суцільною лінією товщиною 2S (ГОСТ 2.303).

Допускається зображати функціональну залежність суцільною лінією меншої товщини, коли необхідно забезпечити високу точність відліку.

При побудові розрахункових залежностей лекальна крива повинна повністю перекривати розрахункові точки.

Характерні точки функціональної залежності, позначені числами, літерами, символами і т. ін., допускається зображати кругом.

Точки діаграми, отримані шляхом вимірювання, повинні зображатися кругом, хрестиком, трикутником і т. ін.

У випадку, коли на спільній діаграмі показані дві або більше функціональних залежностей, біля кривих ліній, відповідних залежностей, дозволяється проставляти назви або символи відповідних величин або порядкові номери. Символи і номери повинні бути наведені в пояснювальній частині діаграми.

Діаграма може мати пояснювальну частину, в якій роз’яснюються застосовані на діаграмі позначення. Цю частину розташовують нижче діаграми над словом “Рисунок” і назвою діаграми.

Приклади виконання діаграм наведені в додатку Д на рисунках Д.1 та Д.2.

Ілюструють курсові роботи за дбайливо продуманим тематичним планом. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст – ілюстрації.

Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. За необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис).

Підпис під ілюстрацією зазвичай має чотири основних елементи:

• найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом "Рис." ("Мал.");

• порядковий номер ілюстрації, який вказується без знака номера арабськими цифрами;

• тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із стислою характеристикою зображеного;

• експлікацію, яка будується так: деталі сюжету позначають цифрами, які виносять у підпис, супроводжуючи їх текстом. Треба зазначити, що експлікація не замінює загального найменування сюжету, а лише пояснює його. Приклади:

Рис А.1 – Розташованість реквізитів і меж зон на форматі А4 кутового бланка

Рис А.2 – Розташованість реквізитів і меж зон на форматі А4 поздовжнього бланка

Рис Б.1 –Зразок поздовжнього загального бланка організації

Рис Б.2 –Зразок кутового бланка листа організації

Рис Б.3 –Зразок поздовжнього бланка листа організації

Рис Б.4 –Зразок поздовжнього бланка листа структурного підрозділу організації

Рис Б.5 –Зразок бланка конкретного виду документа

Рис.1.24. Схема розміщення елементів касети:

1- розмотувач плівки;

2- сталеві ролики;

3- привідний валик;

4- опорні стояки [188, с. 12].

Основними видами ілюстративного матеріалу в наукових роботах є: креслення, технічний рисунок, схема, фотографія, діаграма і графік.

Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов'язана з ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу в круглих дужках "(рис. 4.1)" або зворот типу: "...як це видно з рис 4.1" або "... як це показано на рис. 4.1".

Якість ілюстрацій повинна забезпечувати їх чітке відтворення (електрографічне копіювання, мікрофільмування). Ілюстрації виконують чорнилом, тушшю або пастою чорного кольору на білому непрозорому папері.

У курсовій роботі слід застосовувати лише штрихові ілюстрації й оригінали фотознімків.

Фотознімки розміром, меншим за формат А4, наклеюють на стандартні аркуші білого паперу формату А4 [див.: 188, с. 12–13 ].