Недержавне соціальне забезпечення включає недержавне пенсійне забезпечення та недержавні соціальні послуги.

2. Організаційно-правові форми та види соціального захисту в Україні

Відповідно до зарубіжної практики соціальний захист в здійснюється через певні організаційно-правові форми, як правило, такими виступають соціальне страхування та державна соціальна допомога¹. За такою ж моделлю побудована й система соціального захисту в Україні.

Організаційно-правова форма соціального захисту – це об’єднана спільними принципами та методами здійснення сукупність юридичних, фінансових, організаційних засобів соціального захисту окремих категорій населення. Ці форми відрізняються між собою за такими ознаками: 1) коло осіб, які підлягають забезпеченню; 2) види, умови та розміри забезпечення; 3) органи, що надають соціальні виплати та послуги; 4) фінансові джерела для соціальних виплат та послуг і способи їх утворення.

В Україні соціальний захист здійснюється через такі організаційно-правові форми.

Основною організаційно-правовою формою у системі соціального захисту виступає загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

В цей час реально функціонують такі види соціального страхування:

1) загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку та професійного захворювання;

2) загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття;

3) загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

Відносини щодо соціального страхування врегульовано відповідними Законами України: Основами законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 р., «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 р., «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 р., «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 р., «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування» від 11 січня 2001 р.

Окрім цих видів передбачається також уведення медичного соціального страхування. Право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування – конституційне право людини в Україні (ст. 49 Конституції України). Натомість медичне страхування досі не запроваджено, багато років триває законопроектна робота щодо прийнятті закону про обов’язкове державне соціальне медичне страхування. Прийняття такого закону створить правові й організаційні умови для медичного страхування, тоді можна буде говорити й про нову організаційно-правову форму в системі соціального захисту України. На даний час медична допомога, яка за міжнародними актами віднесена до системи соціального захисту, надається в Україні в державних та комунальних закладах охорони здоров’я безоплатно. Фінансування медичної допомоги здійснюється в межах коштів на охорону здоров’я, передбачених державним бюджетом України на відповідний рік.

Основами законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування передбачено також і пенсійне страхування. Слід зазначити, що із прийняттям 9 липня 2003 р. Законів України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та «Про недержавне пенсійне забезпечення», які набрали чинності з 1 січня 2004 р, а також іншого чисельного пенсійного законодавства, загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та пенсійне забезпечення виділилось із соціального страхування і в цілому набуло ознак окремої організаційно-правової форми. Передбачається реалізація подальших реформ у сфері пенсійного забезпечення. Зміст і напрямки реформи визначені Концепцією подальшого проведення пенсійної реформи, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 жовтня 2009 р. № 1224-р.

Державна соціальна допомога являє собою таку форму соціального захисту, яка передбачає надання матеріальної підтримки за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів особам, які знаходяться в скрутних матеріальних умовах, а також в інших випадках соціального ризику.

Державна соціальна допомога призначена як для усього населення України загалом, так і для окремих категорій громадян.

В Україні відсутній єдиний законодавчий акт, який би закріплював усю систему державної соціальної допомоги. Свого часу розроблявся такий законопроект, але законодавець, на жаль, відмовився від комплексного системного врегулювання цих відносин і пішов по шляху прийняття окремих законів щодо окремих видів соціальної допомоги.

Кожний вид соціальної допомоги регулюється спеціальним актом. Це, зокрема – Закони України «Про соціальні послуги» від 19 березня 2003 р., «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» від 1 червня 2000 р., «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21 листопада 1992 р. (в ред. Закону України від 22 березня 2001 р.), «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» від 16 листопада 2000 р., «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» від 18 травня 2004 р., «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13 січня 2005 р., «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» від 2 червня 2005 р., «Про житловий фонд соціального призначення» від 12 січня 2006 р. та ін.

Спеціальний соціальний захист – це спеціальні умови державного пенсійного забезпечення та іншого соціального захисту для окремих категорій працівників та службовців за їх професійним статусом.

Ця структурна ланка соціального захисту передбачає встановлення законодавством спеціальних правових умов, відмінних від загальних умов, пенсійного забезпечення окремих категорій осіб, а також, надання передбачених законодавством державних соціальних пільг і гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

За законодавством України спеціальні умови пенсійного забезпечення встановлені державним службовцям, суддям, прокурорам, військовослужбовцям, особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, кримінально-виконавчої служби України, особам начальницького складу податкової міліції та деяким іншим категоріям осіб. Окрім спеціального порядку пенсійного забезпечення таким категоріям осіб законами України встановлено низку соціальних пільг за професійною ознакою. В Україні близько 3,2 млн громадян мають соціальні пільги за професійною ознакою.

Розглядаючи справи у сфері соціального захисту, зокрема щодо обмеження соціальних гарантій, Конституційний суд України визнав право законодавця встановлювати спеціальні умови пенсійного забезпечення, а також додаткові гарантії соціального захисту зважаючи на об’єктивні обставини їх правового статусу.

Зокрема, у Рішенні Конституційного суду України від 11 жовтня 2005 р. № 8-пр/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) у мотивувальній частині зазначається, що для окремих категорій осіб передбачено особливий порядок пенсійного забезпечення з урахуванням їх правового статусу, професійних обов’язків, підвищених вимог до дисципліни, обмежень та інших особливостей, пов’язаних з ризиком для життя та здоров’я, що й зумовило встановлення додаткових гарантій соціального забезпечення таких осіб. Обмеження цих гарантій не відповідає статтям 3, 22, 48 Конституції України. Законами визначено принципово різний підхід при обчисленні суддям розміру пенсії та щомісячного довічного грошового утримання.

Конституційний Суд України у цьому Рішенні зазначає, що встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об’єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості (п. 5 мотивувальної частини Рішення).

Додатковий (особливий) соціальний захист полягає у наданні соціальних пільг (трудових, житлово-комунальних, медичних, транспортних) окремим категоріям населення, які потребують додаткової соціальної підтримки від держави через те, що вони зазнали особливих соціальних ризиків. За законодавством України це стосується інвалідів, ветеранів війни, осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, осіб, які зазнали політичних репресій, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування тощо. За статистикою в Україні 13 млн пільговиків за соціальною ознакою.

Слід зауважити, що додаткові пільги слугують саме на додаток до загальної системи соціального захисту.

Питання додаткового соціального захисту регулюються такими Законами України – «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 р., «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» від 17 квітня 1991 р., «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 р. (в редакції Закону України від 19 грудня 1991 р.), «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 р., «Про жертви нацистських переслідувань» від 23 березня 2000 р., «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 р. та ін.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 3 червня 2009 р. № 594 - р. затверджено Стратегію упорядкування системи надання пільг окремим категоріям громадян до 2012 року.

Таким чином, система соціального захисту в Україні – це система юридичних, економічних, фінансових та організаційних засобів і заходів, спрямованих на убезпечення населення від несприятливих наслідків соціальних ризиків.

Видами соціального захисту є певні матеріальні блага, які надаються особі в рамках певної організаційно-правової форми.

Незалежно від того, через яку організаційно-правову форму здійснюється соціальний захист, він поділяється на такі види: грошові виплати (пенсії, соціальні допомоги, компенсаційні виплати); натуральна допомога (безкоштовне забезпечення предметами першої необхідності); пільги; житлові субсидії; медична допомога; лікарські засоби, інші вироби медичного призначення; технічні та інші засоби реабілітації (засоби для пересування, спеціальні засоби для самообслуговування та догляду, для орієнтування, спілкування та обміну інформацією, протезні вироби); соціальне обслуговування (соціальні послуги - за місцем проживання особи (вдома); у соціальних закладах стаціонарних, інтернатних, денного перебування, тимчасового або постійного перебування; в інших закладах соціальної підтримки).