Тема 1. Право людини на соціальний захист та його державні гарантії в Україні

1.2. Система та структура соціального захисту в Україні

1.3. Організаційно-правові форми та види соціального захисту в Україні

1.4. Соціальні ризики, які забезпечуються законодавством України про соціальний захист

1.5. Право людини на соціальний захист в Україні: поняття, зміст та обсяг

1.6. Конституційні гарантії здійснення права людини на соціальний захист в Україні

1.7. Міжнародно-правові гарантії права людини на соціальний захист в Україні

1.8. Органи управління у сфері соціального захисту України,

соціальні установи та заклади

1. Система та структура соціального захисту в Україні

Конституція України закріпила право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (ст. 46).

Відповідно до міжнародної і зарубіжної юридичної практики в Конституції України (ст. 46) та законодавстві України встановлено коло соціальних ризиків, які є підставою для надання соціального захисту особі з боку держави ─ тимчасова або тривала непрацездатність, трудове каліцтво, інвалідність, вдівство (втрата годувальника), хвороба, вагітність і пологи, утримання дітей, старість, безробіття, малозабезпеченість через незалежні від людини обставини, та ін.

В Україні перебудова суспільно-економічної системи у напрямку формування демократичної держави і ринкових відносин докорінно вплинула на зміну інституційної бази і моделі соціального забезпечення. Радянська модель соціального забезпечення, у якій держава відігравала роль єдиного організатора і фінансового донора, протягом останнього десятиріччя трансформується в національну модель системи соціального захисту європейського типу.

В Україні закладено правові та інституційні основи нової системи соціального захисту, орієнтованої на досвід європейських країн з соціальною ринковою економікою. Ця система перебуває у стані становлення та реформування. Водночас, система реально функціонує і має певну усталену структуру, не дивлячись на те, що окремі її ланки вимагають подальших реформ. Частина цих реформ реально здійснюється на підставі ухвалених концепцій і стратегій, частина – має бути реалізована протягом найближчих років.

Соціальний захист як система юридичних, економічних, фінансових та організаційних засобів держави щодо захисту населення від соціальних ризиків становить серцевину соціальної політики в Україні, як і в інших правових і демократичних державах світу.

У перші роки незалежності України, коли ще діяла Конституція України, яка передбачала право громадян на соціальне забезпечення, соціальний захист концептуально розглядався законодавцем спочатку як комплекс додаткових заходів, спрямованих на полегшення становища окремих, найбільш вразливих, категорій населення в умовах перехідного періоду до ринкової економіки. Це проявилося у змісті та назвах законодавчих й інших нормативно-правових актів, які встановили різного роду соціальну підтримку та соціальні пільги для визначених найбільш вразливих категорій населення.

Після прийняття Конституції України у 1996 р., а також після ухвалення системних правових актів, якими були реформовані радянське соціальне страхування та пенсійне забезпечення й упроваджено загальнообов’язкове державне соціальне страхування та загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, ─ соціальний захист перетворився на всезагальну єдину систему, яка призначена для захисту населення від негативних наслідків соціальних ризиків. Побудована на основі європейської моделі, ця система характеризується єдністю і цілісністю її структурних елементів і цілеспрямованістю регулювання соціально-захисних відносин в державі.

Система соціального захисту в Україні – це система юридичних, економічних, фінансових та організаційних засобів і заходів, спрямованих на убезпечення населення від несприятливих наслідків соціальних ризиків.

Сучасна система соціального захисту в Україні характеризується наступними рисами:

- закріпленням у Конституції України права громадян на соціальний захист і встановленням державних гарантій його здійснення;

- створенням в державі системи соціального захисту, структура та засади якої в цілому відповідають європейській концепції соціального захисту;

- закріпленням у законодавстві комплексу соціальних ризиків, які слугують підставою для надання відповідного соціального захисту. Перелік соціальних ризиків відповідає міжнародним правовим актам у цій сфері;

- закріпленням на законодавчому рівні видів матеріального забезпечення (пенсії, соціальні допомоги та соціальні послуги), на які особа, що зазнала соціального ризику, набуває права в системі соціального захисту, а також умов і порядку забезпечення;

- створенням розгалуженої мережі соціальних установ і закладів, які згідно з законодавством зобов’язані надавати соціальні виплати та послуги;

-   створенням законодавчо визначеного механізму фінансового забезпечення системи соціального захисту (соціальні страхові внески роботодавців, застрахованих осіб, кошти державного бюджету та ін.).

В Україні створено чисельне соціально-захисне законодавство, яке в цілому сформувалося як окрема галузь законодавства, спрямованого на захист населення від негативних наслідків настання соціальних ризиків, і закріплює умови та порядок надання населенню соціальних грошових виплат і соціальних послуг.

В організаційно-правовому аспекті система соціального захисту включає в себе дві підсистеми – державну систему соціального захисту і недержавне соціальне забезпечення.

Державний соціальний захист, у свою чергу, складається з трьох підсистем: загальна система соціального захисту (загальні умови для усього населення, які реалізуються через соціальне страхування і державну соціальну допомогу); спеціальний соціальний захист (для окремих категорій осіб за їх професійним статусом); додатковий соціальний захист (для окремих категорій осіб за їх соціальним статусом.