22.4 Регулювання властивостями розчину в процесі буріння

В процесі буріння властивості розчину регулюють тими ж реагентами які застосовують для приготування. Під час буріння можливе підвищення фільтрації за рахунок недостатньої кількості реагента-стабілізатора в розчині та розведення водою. Тоді зниження фільтрації досягається обробкою розчину крохмалем (КМЦ+КССБ) в кількості 0,3-0,5%. Можливе підвищення в’язкості і СНЗ яке обумовлене накопиченням в розчині вибуреної породи або надлишку лугу.

Найбільшому загущенню при збагаченні глиною підлягають гідрогелі які містять до 350 кг/м³ калійно-магнієвих солей. Особливо високою загущоючою здатністю відрізняється монтморилоніт.

Зменшити в’язкість і таких розчинів домішками полісолевого розчину не завжди вдається  а більшість традиційних органічних понижувачів в’язкості висолюються і навпаки загущують глинистий розчин.

При розбурюванні відкладів глин з високим вмістом монтморилоніта коли в гідрогель при поганому очищенні або бурінні долотами зтираючого типу переходить велика кількість породи одним з видів зниження в’язкості і є розведення розчину розсолами полі мінеральних солей КСІ MqCl₂ або NaCl з наступною стабілізацією полімерами.

Розрідження загущеного гідрогелевого розчину можна досягнути і хімічним шляхом. Найпростіший метод – домішки в росіл 0,01-0,1% хромпіку з 1% КССБ. Менший ефект дають обробки ССБ ігетаном поліфосфатами та ін.

В’язкість розчину може зменшуватись самостійно (за часом) або за рахунок зменшення концентрації лугу і хлористого магнію а також розведення водою. Для підвищення цих параметрів розчин обробляють 0,15-0,25% луг (NaOH та Ca(OH)₂). Для підтримання заданої кількості MqCl₂ в розчин вводять через 3-4 довбання 2-4% карналіту або бішофіту. Значення рН підтримують в межах 7,5-8,5 домішками окису (гідроокису) лужного металу. Ввід лужного електроліту дозволяє підвищити структурно-механічні і в’язкісні показники.

Реологічні і структурно-механічні показники властивостей гідрогелю знижуються при нагріванні що пояснюється розчиненим оксихлоридів магнію і переходом їх в інертний гідрооксид магнію який має низьку структуроутворюючу властивість. Ввід лугу полімерних реагентів лігносульфонатів або нафти не дають позитивного ефекту. Підвищення структурно- механічних властивостей в цих умовах можливо тільки вводом активованої лужної затравки.

При вводі нафтопродуктів гідрогель перетворюється в стійку емульсію (вміст нафти 10-12%), а 10-12% бітумного концентрату надає розчину змащуючі та піноутворюючі властивості.

22.5 Перевід в інші типи розчинів

Перевід розчину на основі гідрогелю магнію можливий виродженням в соленасичені стабілізовані.

Необважнений гідрогель може бути переведений в гідрофобно-емульсійний розчин. Для цього гідро гель змішують з вуглеводною фазою і перемішують протягом 1-1,5 годин з прокачуванням 1-2 цикла через диспергатор. Вміст вуглеводної фази складає 40-50% від об’єму розчину.

В якості вуглеводної фази застосовується

при одержанні ВІЕРа- суміш дизпалива емультала і бітума в співвідношенні 100,40,7

при одержанні ТІЕРа- суміш дизпалива з СМАДом в співвідношенні 102

при одержанні Емульжела- суміш дизпалива з СМАдом в співвідношенні 101,2

при одержанні ГЕРа- суміш дизпалива з украміном або КБ-2 101.

При використанні чистого гідро гелю магнію рецептури ВІЕРа і ТІЕРа додатково стабілізуються бентонітом в кількості 10-15 і 20-30 кг на 1 м³ відповідно. Рецептура емульжела стабілізується росолом FeCl₃ (10-15 кг на 1 м³) а ГЕР – крейдою до 40 кг на 1 м³.