19.5 Перевід в інші типи розчинів

Малосилікатні розчини можна перевести в будь-який тип бурового розчину на водній основі попередньо вилучаючи з нього силікат натрію обробкою розчинними солями кальцію або магнію в еківмолекулярному співвідношенні або шляхом виродження розчину. Наступні дії проводяться в співвідношенні з типом розчину за основним реагентом який застосовується для стабілізації малосилікатного розчину.

19.6 Вплив розчину на наступні технологічні операції

Вплив рідкого скла на цементні розчини (з портландцемента шлакопіщані суміші топливних зол або з кремнійземистими добавками) однаковий – будь-яка концентрація прискорює терміни загущення та тужавіння. Тому при цементуванні свердловин пробурених з використанням малосилікатних розчинів необхідно застосовувати буферні рідини.

Не слід розбурювати продуктивні пласти із використанням малосилікатних бурових розчинів оскільки рідке скло яке входить до його складу володіє активно-кольматуючою дією. Коефіцієнт відновлення проникності продуктивних пластів при використанні силікатних розчинів не перевищує 64% ( при вмісті Na₂SiO₃ в складі розчину біля 3%).

ЛЕКЦІЯ № 20

БУРОВІ РОЗЧИНИ ОБРОБЛЕНІ СОЛЯМИ АЛЮМІНІЮ

20.1 Призначення умови застосування

малосилікатних розчинів

Розчини оброблені солями алюмінію – це розчини які містять в якості інгібуючої домішки солі алюмінію які переходять у розчин в гідрооксид алюмінію. Залежно від складу і виду інгібуючого реагенту вони розділяються на алюмінізовані алюмокалієві і алюмокальцієві.

Алюмінізовані розчини містять в якості інгібуючої домішки сіркокислий алюміній і застосовується для розбурювання аргілитів і молозволожених (до 10% вологи) висококолоїдних глин. При більш високій вологості глин навколо її частинок утворюється міцний гідратний бар’єр який запобігає притягуванню додатково зарядженого гідрооксиду алюмінію. Тому вони не дегідратуються і не коагулюють. Підвищення стійкості стінок свердловини і зменшення забруднення вибуреною породою при використанні цих розчинів може бути досягнуто за рахунок одночасної обробки розчину солями алюмінію і полімерними реагентами.

В алюмокалієвих розчинах в якості інгібуючої домішки використовують алюмокалієві квасці і гідрооксид калію. Цей розчин є носієм двох і трьох валентних катіонів що забезпечують подвійне інгібування. Інгібуючий ефект досягається в наслідок блокування катіонами калію гексагональної структури глинистих мінералів і зниження їх гідратації. Гідрооксид алюмінію утворюючись в розчині адсорбуюється на дегідратованих вибурених глинистих частинках запобігає їх диспергування і переходу в буровий розчин. Тому його інгібуюча дія вище ніж у алюмінізованому і він може використовуватися також для розбурювання зволожених глинистих відкладів.

Алюмокальцієві розчини (АЛКАР) містять в якості інгібітора лужні гідралізатори портландцементів. В якості стабілізаторів у цих розчинах використовують лінгосульфонати і тому для зменшення піноутворення і покращення властивостей використовують комбіновані ПАР (СНПХ-7214 СНПХ-7215 ХТ-48 та ін.). В більшості випадків це суміші блоксополімерів. При необхідності комбіновані ПАВ можуть бути замінені стійкими до кальцієвої агресії піногасниками (“Триксан” МАС-200 та ін.) і мастильною домішкою. Така система інгібування відноситься до саморегулюючих тобто до таких систем в яких інгібітор знаходиться в глинистому розчині одночасно в розчиненій (дисоційованій) та нерозчиненій (недисоційованій) формі Аніони і катіони активно впливають на стан глинистих порід стінок свердловини і саму вибурену глинисту породу.

Термостійкість алюмінизованого і алюмокалієвого розчинів досягає 200С і вище а алюмокальцієвого розчину – до 160С.

Алюмінизовані розчини не втрачають своїх властивостей і не змінюють параметрів при попаданні в них пластової води якщо її мінералізація не перевищує мінералізацію фільтрата бурового розчину.