§ 3. Методи державного регулювання сільського господарства

1. Основним напрямом сучасної аграрної політики є пе­рехід до ринкових відносин із вільним розвитком усіх ор­ганізаційних форм господарювання. У сфері сільського гос­подарства це пов'язано з застосуванням нових методів ре­гулювання відносин.

Серед засобів і способів, котрі найчастіше використовую­ться як методи державного регулювання сільського госпо­дарства, 'слід вирізнити: дереісодання^^дозвіл; метод прямих вказівок (імперативний)Т адмїніст^тивю,^^омічю мето­ди, а також метод рекомендацій.

2. При розгляді переконань як" одного з методів держав­ного регулювання сільського господарства, певна річ, вини­кає необхідність розкриття значення цього терміна. Пере­конання — це безпосередній вплив на свідомість, волю і емоції об'єктів регулювання через роз'яснення їм змісту, аргументування необхідності прийняття і реалізації відпо­відних рішень, заклик виконувати їх, а також матеріальне та ідеологічне позитивне стимулювання такого виконання', тобто вплив на поведінку з метою добровільного виконання тих чи інших вимог держави, відображених у законах і підзаконних актах.

У сучасних умовах переконання як метод державного регулювання сільського господарства є, по суті, одним з основних. Це пояснюється тим, що більшість працівників сільського господарства свідомо виконує і дотримується норм права, оскільки в них враховані як особисті, так і суспільні інтереси. Прикладом можуть бути заходи, що застосовуються з метою широкого розвитку селянських (фермерських) господарств. Закон "Про селянське (фер­мерське) господарство" гарантує право громадян України на добровільне створення цих господарств, рівність з інши­ми організаційними формами господарювання тощо. Прин­цип добровільності закріплено також у Законі "Про колек­тивне сільськогосподарське підприємство".

3. Становлення і розвиток Української правової держави, її економіки тісно переплітається з дотриманням одного з основних її принципів: "дозволено все, що не заборонено законом". Особливо велике значення має його практичне втілення у сфері сільського господарства, де він застосо­вується як метод державного регулювання. Метод дозволу нині знайшов своє підкріплення в законах і ряді норматив­них актів. Так, відповідно до ст. 13 Закону "Про колектив­не сільськогосподарське підприємство" воно має право са­мостійно визначати напрями виробництва, його структуру і обсяг, самостійно розпоряджатися виробленою продукцією та доходами, здійснювати будь-яку діяльність, що не су­перечить законодавству. Метод дозволу як один із прин­ципів покладено також в основу Закону "Про підприємства в Україні", у ст. 1 якого зазначено, що підприємство здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством і відповідають цілям, перед­баченим Статутом підприємства.

Метод дозволу слід розуміти в широкому і вузькому плані. В першому випадку він розрахований на не обмеже­ний законом час. У другому — метод дозволу застосо­вується для вирішення групи питань, після чого його дія припиняється (планування, держзамовлення сільськогоспо­дарської продукції тощо).

4. В умовах побудови правової держави застосування методів переконання і дозволу ізольовано від владних при­писів не дасть позитивних результатів. Необхідний порядок у господарській діяльності в інтересах усього суспільства, а для цього в передбачених законом випадках застосовується метод владних приписів. Він має допоміжний характер щодо переконання і дозволу в практичній діяльності відпо­відних органів держави і застосовується, зокрема, способом адміністративного та іншого впливу. Застосування цього методу в діяльності органів державної виконавчої влади не обмежується лише використанням засобів правового харак­теру. Часто роль імперативного методу відіграють також економічні засоби, як-от примушення суб'єктів відносин до вчинення певних дій, можливо також через фінансування, зокрема будівництва господарських об'єктів, надання пев­них пільг (при переселенні і т. ін.).

Щодо суб'єктів аграрного підприємництва імперативний метод У переважній більшості випадків зводиться до дотри­мання вимог аграрного законодавства, стандартів і тех­нічних умов, правил ветеринарії, санітарії та гігієни, захи­сту рослин, ведення обліку земель, охорони навколишнього середовища; ведення обліку і державної звітності; дотри­мання правил протипожежної' безпеки, виробничих правил техніки безпеки тощо.

5. Визначення характеру і змісту державного регулюван­ня сільського господарства та його застосування значною мірою залежить від особливостей спеціальної правоздат­ності, форм господарювання і власності, а також самовря­дування, властивих діяльності колективних, державних і приватних виробників сільськогосподарської продукції. Са­ме такими критеріями пояснюється застосування методу рекомендацій щодо товаровиробників із боку державних управлінських структур.

Метод рекомендацій застосовується, наприклад, при ре­гулюванні відносин щодо оплати праці в КСГП, СпС, СВК, АТ, ТОВ.

Правовою основою застосування методу рекомендацій є, зокрема, положення і ст. 26 Закону "Про колективне сіль­ськогосподарське підприємство", згідно з якими держава не втручається в господарську та іншу діяльність цих під­приємств. Різновидом такої діяльності КСГП є вирішення ними питань про проведення паювання, що передбачено ст. 9 названого Закону. У цьому зв'язку прикладом акта органу державного управління можуть бути Методичні ре­комендації щодо приватизації майна колективних сільсько­господарських підприємств. Рекомендації з реформування колгоспів і радгоспів та ін. Названі акти схвалено секцією економіки Науково-технічної ради Міністерства сільського господарства і продовольства України ще 2 жовтня 1992 р.

Правила і пропозиції в рекомендаційних актах органів державного управління сільського господарства або пред­ставницьких органів КСГП набувають юридичної сили ло­кальної правової норми від моменту їх прийняття або за­твердження вищим органом самоврядування КСГП.

Попри те, що рекомендації надходять від державних управлінських органів, вони за своїм змістом є лише пора­дами, що не мають ознак правового припису (норми пра­ва). Завдяки рекомендаціям органи державного управління визначають для КСГП своєрідні напрями, на які питання їхньої діяльності слід звертати увагу, і підказують, як ці питання можна вирішити самостійно.

Система управлінських взаємин із КСГП є такою, що останні зобов'язані виконувати вимоги щодо їх правоздат­ності, викладені в нормах права, оскільки лише таким чином буде забезпечуватися законність їхньої діяльності. Саме ця вимога покладає на них обов'язок обговорити і прийняти відповідні рішення в разі, коли з цього питання на адресу КСГП надходять відповідні рекомендації (пора­ди). Лише за такої умови аграрно-правові норми і реко­мендації (поради) досягнуть своєї мети і набудуть від­повідної політичної, соціальної, економічної та юридичної ефективності.

6. Вище розглянуто загальні методи державного регулю­вання сільського господарства — переконання, дозвіл, владні приписи (імперативний метод), рекомендації. Проте у практиці державного регулювання в останні роки, а надто з переходом до ринкових відносин, дедалі ширший розвиток отримали економічні методи, що їх конкретизу­ють, а також певною мірою і адміністративні.

Адміністративний метод — це прямий вплив на по­ведінку, діяльність об'єктів регулювання засобами обов'яз­кових наказів, а економічний — опосередкований вплив за допомогою економічних стимулів (ціни, прибутку, кредиту тощо)'. Адміністративні методи найчастіше використовую­ться в державному регулюванні сільського господарства у разі, коли для проведення в життя управлінського рішення необхідні наказ або заборона. Це стосується групи деяких питань внутрішньогосподарської діяльності, а також між­господарських відносин.

7. Економічні методи нині є найбільш дійовими засобами впливу на об'єкти державного регулювання, оскільки засто­сування їх дозволяє створювати економічні умови, які спо­нукають сільськогосподарських товаровиробників діяти в не­обхідному для суспільства напрямку, вирішувати ті чи інші завдання згідно з загальнодержавними і особистими інте­ресами. Це пояснюється тим, що застосування економічних методів у регулюванні сільського господарства дозволяє збе­регти вільний вибір поведінки. Мотивом вибору тут є ро­зуміння вигоди і саме такої, а не іншої, поведінки.

Практичне застосування економічних методів у держав­ному регулюванні сільського господарства здійснюється за допомогою таких важелів, як: ціноутворення, господарсь­кий розрахунок, пільгове кредитування, фінансування, прибуток, а також економічних санкцій, податків, дотацій, компенсацій.

8. Втілення в життя економічних методів державного регулювання сільського господарства пов'язане з необхід­ністю оформлення правового регулювання їх реалізації. Це дозволяє зробити висновок про тісну взаємодію адмі­ністративних і економічних методів у єдиному ціле­спрямованому процесі регулятивного впливу на об'єкти регулювання, необхідності пошуків найбільш раціонального їх поєднання. При розгляді даної проблеми слід виходити зі співвідношення права і економіки та їхньої ролі в суспільстві.

Отже, під методами державного регулювання сільського господарства слід розуміти способи, засоби, що використо­вуються в процесі регулятивної діяльності органами зако­нодавчої та державної виконавчої влади для вирішення завдань у сфері сільськогосподарського виробництва з ме­тою досягнення високих підсумкових результатів.