§ 1. Поняття селянського (фермерського) господарства та його правові ознаки

1. Відродження українського села і селянства, що є од­ним із найважливіших завдань нашої молодої незалежної держави, стало можливим після прийняття Законів "Про власність", "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві", "Про підприємництво", після вилучення з вітчизняного законодавства положень про монополію соціалістичного способу господарювання та соціалістичної власності на засоби виробництва, насамперед — на землю, після полі­тичної реабілітації селянства, визнання ^за ним права самостійно господарювати нарівні з іншими аграрними то­варовиробниками.

Особливу роль у цьому процесі відіграв Закон "Про селянське (фермерське) господарство", прийнятий 20 груд­ня 1991 р. У цьому акті було підкреслено, що ним визна­чаються економічні, соціальні та правові основи створення і діяльності селянських (фермерських) господарств в Ук­раїні, гарантується право її громадян на добровільне ство­рення цих господарств, самостійність останніх, їх рівність з іншими формами господарювання в агропромисловому ком­плексі, а також рівноправність їх членів із особами, зайня­тими в інших сферах народного господарства.

Саме політична реабілітація селянської самостійності, прийняття з цього приводу законодавчих актів сприяли збільшенню в Україні кількості селянських (фермерських) господарств. Так, якщо в 1990 р. не було жодного такого господарства, то на 1 січня 1992 р. їх налічувалось 2098, на 1 січня 1993 р. — 14 388, на 1 січня 1995 р. — 31 983 і на 1 січня 1996 р. — 34 687'. Протягом 1995 р. ними було вироблено 886 т м'яса тварин і птиці та 1767 т молока й молочної продукції².

2. Селянське (фермерське) господарство — це форма організації сільськогосподарського виробництва громадян.

Разом із колективними і державними сільськогосподарсь­кими підприємствами воно в умовах ринкових відносин має забезпечувати споживачів продовольством, продуктами харчування та сільськогосподарською сировиною.

Селянське фермерське господарство — це, як правило, сімейно-трудове об'єднання мешканців села, життя і побут яких пов'язані з рільництвом, особистою працею, спрямо­ваною на виробництво товарної маси продуктів харчуван­ня, продовольства і сировини та на одержання доходів, а отже, й на забезпечення існування цього господарства та добробуту його членів.

З прийняттям 22 червня 1993 р. нової редакції Закону "Про селянське (фермерське) господарство" воно стало ви­значатись і як форма підприємництва громадян України, що виявили бажання виробляти товарну сільськогосподар­ську продукцію, займатися її переробкою і реалізацією (ст. 2).

3. Селянське (фермерське) господарство характеризуєть­ся певними ознаками. Його основу зазвичай становить окрема сім'я, до складу якої входять подружжя, батьки, діти (однак лише ті, що досягли 16-річного віку) та інші родичі, котрі об'єднуються для роботи в цьому господар­стві; воно утворюється для виробництва продовольства і сировини рослинного і тваринного походження; члени цьо­го суб'єкта підприємництва підтримують між собою трудові зв'язки, беруть особисту участь у веденні господарства (фактичному господарюванні), тобто існує "інститут право­вого регулювання членства в селянському (фермерському) господарстві".

Виробничо-економічні відносини такого господарства з державними, колективними та іншими підприємствами й організаціями, господарськими товариствами, окремими громадянами будуються на підставі договорів. Розрахункові операції провадяться як на безготівковій основі, так і готівкою.

4. Держава гарантує додержання і захист майнових та інших прав і законних інтересів селянського (фермерсько­го) господарства, створює пільгові умови для кредитування, оподаткування, страхування, матеріально-технічного забез­печення останнього у період його трирічного становлення. Втручання в господарську або іншу діяльність цього госпо­дарства з боку державних чи інших органів, а також посадових осіб не допускається. Збитки, заподіяні госпо­дарству неправомірним втручанням у його діяльність, підлягають відшкодуванню за рахунок винних. Спори про відшкодування збитків вирішуються загальним, арбітраж­ним або третейським судом. Проте дане положення не обмежує передбаченого зазначеним Законом права держав­них органів здійснювати контроль за діяльністю селянських (фермерських) господарств.

5. Рівноправність селянського (фермерського) господар­ства з іншими аграрними товаровиробниками дістає вияв, зокрема, в тому, що воно має право бути засновником або членом асоціацій, консорціумів, корпорацій, акціонерних товариств, інших об'єднань, кооперативів, спільних під­приємств із виробництва, переробки та реалізації сільсько­господарської продукції, які обслуговують агропромисловий комплекс, а також несільськогосподарських підприємств та організацій, в тому числі за участю іноземних партнерів, брати участь у створенні комерційних банків або бути їх членом.

6. Зміст "інституту правового регулювання* членства в селянському (фермерському) господарстві" полягає в обо­в'язковості особистої трудової участі всіх його членів у процесі господарювання, в їх праві на участь в управлінні справами цього господарства, на оплату праці, укладення договору про спільну діяльність всіх його членів тощо.