§ 3. Особливості приватизації державного майна в агропромисловому комплексі

1. Попри те, що за роки незалежності України з об'єк­тивних і суб'єктивних причин її сільське господарство опи­нилося в кризовому становищі, воно залишається потен­ційним фактором економічної та політичної незалежності держави, стабілізуючим елементом соціально-психологіч-ного стану народу. Україна як країна з великими природ­ними аграрними ресурсами може вивести свою економіку на рівень високорозвинених країн світу за умови своє­часного реформування аграрного сектора. Сільське госпо­дарство потребує проведення комплексних реформ, зміни відносин власності на майно і землю, перетворення дер­жавних сільскогосподарських суб'єктів на колективні, інші суб'єкти господарювання, засновані на спільній власності, створення селянських (фермерських), інших приватних господарств; зміни принципів і методів державного уп­равління сільським господарством, створення належної еко­номічної бази, що забезпечує проведення відповідних еко­номічних реформ.

Реформа аграрного сектора в цілому неможлива без ре­формування відносин власності. Зміна форм власності на майно в АПК повинна здійснюватися за рахунок роздер­жавлення економіки, створення приватної та широкого спектра колективних форм власності. Роздержавлення створює умови для вивільнення економічних процесів з-під адміністративно-командного тиску, передбачає застосуван­ня економічних методів управління господарським комп­лексом країни. Приватизація майна державних підпри­ємств — це зміна форм власності, тобто відчуження май­на, що перебуває у державній власності, на користь фізич­них і недержавних юридичних осіб. Вона є одним із шляхів до багатоукладної соціальне орієнтованої економіки. Мета приватизації — відродження господаря на землі, яким забезпечується підвищення ефективності господарю­вання на селі, збільшення виробництва сільськогоспо­дарської продукції, випуск продуктів харчування високої якості.

2. Приватизація повинна здійснюватися згідно з такими основними принципами: законність, забезпечення соціаль­ної захищеності та рівності прав громадян України у про­цесі приватизації; пріоритетне надання прав громадянам України на придбання державного майна; безоплатна пере­дача частки державного майна кожному громадянинові Ук­раїни; приватизація майна на платній основі із застосуван­ням приватизаційних паперів, додержання антимонополь-ного законодавства, повного, своєчасного інформування громадян про всі дії щодо приватизації. Ці та інші принци­пи закріплено в законах про приватизацію. Але їх реалі­зація у процесі приватизації малоефективна через супереч­ливість. Так, законодавче проголошується, що забезпечує­ться надання пільг трудовим колективам підприємств, які приватизуються, і рівність прав громадян України. Зро­зуміло, що одночасно реалізувати ці два базисні принципи неможливо, оскільки вони передбачають різні підходи до процесу приватизації.

Приватизація в АПК може бути проведена успішно, досягнуто її цілей за умови, якщо даний процес супрово­джуватиметься відповідним правовим забезпеченням. Не­обхідну правову базу приватизації складають Закони "Про приватизацію майна державних підприємств", "Про прива­тизацію невеликих державних підприємств (малу привати­зацію)", а також Державні програми приватизації, які щорічно приймаються Верховною Радою України.

3. Необхідність розкриття основних положень, закріп­лених у загальних законах про приватизацію, викликає­ться тим, що протягом значного періоду — до прийняття (17 травня 1993 р.) спеціальних законодавчих актів про приватизацію в АПК, остання здійснювалася відповідно до вищезазначених законів. Значну частину підприємств АПК, особливо в переробній промисловості, було передано в оренду з умовою викупу орендованого майна. Його при­ватизація, як зазначено в постанові Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 1994 р. "Про особливості привати­зації в агропромисловому комплексі майна, що перебуває в загальнодержавній та комунальній власності", здійснюва­лась відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 р. "Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їх структурних під­розділів, зданих в оренду".

Загальні законодавчі акти про приватизацію дають її поняття і визначають суб'єкти, їхні права та обов'язки у процесі приватизації, встановлюють способи і порядок її проведення, називають майно, яке не підлягає прива­тизації.

4. На підприємства АПК поширюються основні принци­пи приватизації державного майна, передбачені законами України. Але приватизація майна в АПК має свої від­мінності від загального порядку. Вони визначені Законом від 10 липня 1996 р. "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі"'. Ці особливості стосують­ся об'єктів, суб'єктів, способів і механізму проведення при­ватизації.

Головна особливість полягає в тому, щоб через при­ватизацію підприємств переробної промисловості їх власни­ками стали виробники сільськогосподарської продукції та щоб майно радгоспів та інших державних сільськогоспо­дарських підприємств було приватизоване їх трудовими колективами.

Законом встановлено, що приватизація майна підпри­ємств харчової промисловості, які переробляють сільсько­господарську сировину, борошномельно-круп'яної та комбі­кормової промисловості, сервісних, будівельних, фірмових, торговельних, інших несільськогосподарських підприємств та організацій агропромислового комплексу, які виконують роботи і надають послуги сільськогосподарським товарови­робникам незалежно від вартості об'єктів приватизації (але не менше необхідної для створення статутного фонду акціонерного товариства згідно з чинним законодавством) проводиться способом перетворення їх у відкриті акціо­нерні товариства у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. При цьому зберігається профільність виробництва та цілісність майнових комплексів і тех­нологій.

Право на пільгове придбання акцій за номінальною вартістю (із застосуванням приватизаційних майнових сер­тифікатів, власних коштів і компенсаційних сертифікатів у розмірах, що не перевищує половини вартості цих сер­тифікатів), мають працівники підприємств, що привати­зуються, а також працівники сільськогосподарських під­приємств.

До працівників підприємств, що приватизуються, інших сільськогосподарських товаровиробників прирівнюються та­кож особи, які вийшли на пенсію, звільнені у зв'язку із скороченням штатів і не працюють з моменту звільнення на інших підприємствах, особи, що мають право відповідно до законодавства повернутися на попереднє місце роботи на цьому підприємстві, та інваліди, які звільнені у зв'язку з каліцтвом або професійним захворюванням за станом здоров'я.

Недержавним сільськогосподарським підприємствам пе­редається безоплатно 51 відсоток акцій підприємств, що приватизуються, включно з розміщенням приватизаційних майнових сертифікатів, а також власних коштів і компен­саційних сертифікатів працівників відповідних сільськогос­подарських підприємств та прирівняних до них осіб через довірчі товариства, створені в колективах товаровиробни­ків. У плані приватизації підприємств, які переробляють сільськогосподарську сировину та виконують роботи і на­дають послуги сільськогосподарським товаровиробникам, передбачається відповідна квота для діючих радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств для подальшої передачі відповідної частки після їх приватизації та розміщення приватизаційних майнових сертифікатів їхніх працівників.

Недержавні сільськогосподарські підприємства мають право на придбання акцій за номінальною вартістю в ме­жах зазначених квот у разі, коли трудові колективи підприємств, що приватизуються, сільськогосподарські товаровиробники і прирівняні до них особи не викупили цих акцій у межах установлених квот.

Розподіл акцій між державними, колективними та іншими сільськогосподарськими підприємствами, селянсь­кими (фермерськими) господарствами здійснюється пропор­ційно до обсягів сировини, зданої на об'єкт приватизації, виконаних робіт і наданих послуг у середньому за п'ять років, що передують рокові приватизації, а ті, що існують менше 5 років, за час їх діяльності.

Акції, що не були викуплені на пільгових умовах протя­гом одного року від дня початку їх продажу, реалізуються на загальних підставах згідно з чинним законодавством.

У разі приватизації майна підприємств і організацій, що підлягають приватизації за погодженням із Кабінетом Мі­ністрів України, визначається частка акцій, яка тимчасово залишається у власності держави.

5. Названим Законом встановлено, що приватизація майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств і організацій здійснюється через перетворення їх у колективні сільськогосподарські підприємства або у відкриті акціонерні товариства за рішенням загальних збо­рів (зборів уповноважених).

З метою правового і організаційно-методичного забезпе­чення реалізації приватизації радгоспів Мінсільгосппродом, Держхарчопромом, Фондом державного майна, Мінеконо­міки і Мінюстом України 27 січня 1994 р. затверджено Положення про порядок перетворення радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств і організацій у колективні сільськогосподарські підприємства.

б. Згідно і в порядку, передбаченому цим Положенням, працівникам підприємства, що приватизується, та прирів­няним до них особам безоплатно передається частка дер­жавного майна, розмір якої визначається як добуток вар­тості майна, що припадає на одного члена колективного сільськогосподарського підприємства по області (Автоном­ній Республіці Крим), і кількості працівників підприєм­ства, що приватизується, та прирівняних до них осіб. Ре­шта державного майна понад зазначену вище частку при­ватизується за приватизаційні майнові сертифікати. Право на першочергове придбання цього майна мають працівники даного підприємства та прирівняні до них особи.

Якщо після використання працівниками радгоспу чи іншого державного сільськогосподарського підприємства, що приватизується, права на придбання державного майна за приватизаційні майнові сертифікати залишається не викупленою частка майна, орган приватизації за згодою загаль­них зборів (зборів уповноважених) передає їм залишки майна для придбання за власні кошти на виплат до 5 років (без нарахування відсотків, але з урахуванням зміни цін на момент викупу майна). У разі відсутності такої згоди орган приватизації приймає рішення про перетворення цьо­го підприємства у відкрите акціонерне товариство в зазна­ченому вище порядку. При цьому право на придбання майна на пільгових умовах за приватизаційні майнові сер­тифікати, крім членів трудового колективу та прирівняних до них осіб, мають члени сімей трудового колективу даного підприємства, які проживають разом із ними, та особи, зайняті в соціальній сфері на селі. Не реалізоване за майнові сертифікати майно приватизується на загальних підставах відповідно до законодавства України.

7. Приватизація майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, створених на базі кол­госпів без викупу державою їх майна, які за період своєї діяльності не одержували бюджетних коштів для придбан­ня основних фондів та будівництва, здійснюється через перетворення їх за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) у колективні сільськогосподарські під­приємства або відкриті акціонерні товариства з наступною безоплатною передачею майна працівникам підприємств засновників.

8. Приватизація майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, що були створені на базі міжгосподарських підприємств, заснованих колгоспами і радгоспами, які за період своєї діяльності не одержували бюджетних коштів для придбання основних фондів та будівництва, здійснюється перетворенням у відкриті акціонерні товариства з наступною безоплатною переда­чею акцій цих товариств засновникам міжгосподарського підприємства.

У разі використання коштів на зазначені цілі, в тому числі у випадках, передбачених п. 7, створена за їх раху­нок частка майна приватизується на умовах і в порядку, передбачених загальними правилами приватизації радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, що викладені вище.

9. Закон передбачає особливості приватизації майна сільськогосподарських підприємств, які спеціалізуються на вирощуванні багаторічних насаджень, на виробництві вина га інших алкогольних напоїв, а також тих, що знаходяться в зоні гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції, в зонах відселення у зв'язку з державними і громадськими

потребами.

10. Особливості приватизації майна дослідних госпо­дарств, експериментальних виробництв, проектно-конст­рукторських та інших підприємств, підпорядкованих на­вчальним та науково-дослідним установам, радгоспів-техні­кумів полягають у тому, що вона здійснюється за пого­дженням із Кабінетом Міністрів України через перетворен­ня їх у відкриті акціонерні товариства. При цьому частка державного майна (акцій) має становити не менше 51 відсотка загальної вартості майна.

11. Два розділи Закону — IV та V регулюють питання приватизації майна підприємств і організацій рибної галузі та переробних підприємств лісового господарства.

Приватизація майна рибних господарств, які спеціалі­зуються на вирощуванні рибопосадкового матеріалу і то­варної риби у ставках та інших внутрішніх водоймах, здійснюється перетворенням їх у колективні господарства або у відкриті акціонерні товариства.

Приватизація майна підприємств і організацій, що об­слуговують рибні господарства, переробних підприємств та об'єктів океанічного рибопромислового фонду, а також пе­реробних підприємств лісового господарства проводиться перетворенням їх у відкриті акціонерні товариства у поряд­ку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

12. Законом вирішуються й інші питання приватизації підприємств агропромислового комплексу.

Так, об'єкти незавершеного будівництва АПК можуть передаватися органами приватизації сільськогосподарським підприємствам (у тому числі недержавним) для завершен­ня їх будівництва з наступним пріоритетним правом вику­пу працівниками зазначених підприємств частки державно­го майна цих об'єктів.

У разі приватизації підприємств харчової промисловості та інших несільськогосподарських підприємств передба­чається збереження їх виробничої спеціалізації не менш як 10 років.

У процесі приватизації майна державних підприємств відповідно до цього Закону об'єкти соціально-побутового призначення, інженерні мережі та споруди комунального господарства передаються органам приватизації в кому­нальну власність за згодою власників підприємств.

Заклади фізкультурно-спортивного призначення можуть передаватися на таких же умовах, без зміни їх профілю, сільським спортивним товариствам.

Приватизація часток (паїв) держави у майні підпри­ємств АПК із змішаною формою власності (включно з орендними) здійснюється перетворенням їх у відкриті акціонерні товариства на умовах і в порядку, визначеному цим Законом для відповідних підприємств АПК, що розг­лядалися вище.

13. Дещо інакше вирішено Законом майнові питання підприємств, створених через викуп державного майна, зданого в оренду, за раніше діючими правилами. Так, підприємства переробної промисловості АПК, рибної галузі та переробні підприємства лісового господарства, створені через викуп державного майна, зданого в оренду, які ма­ють або мали прямі договірні зв'язки з сільськогосподар­ськими товаровиробниками, підлягають перетворенню за рішенням зборів учасників товариств у відкриті акціонерні товариства. При цьому для продажу сільськогосподарським товаровиробникам, які є для зазначених підприємств або акціонерних товариств постачальниками сировини, спожи­вачами робіт і послуг, здійснюється додатковий випуск акцій та їх продаж для того, щоб загальна кількість акцій для сільськогосподарських товаровиробників становила не менше 51 відсотка статутного фонду (ст. 21 Закону).

Оплата акцій може здійснюватись у порядку взаємо-розрахунків між акціонерним товариством та сільськогос­подарськими підприємствами за здану продукцію (виконані роботи, надані послуги).

Продаж додаткового випуску акцій здійснюється протя­гом шести місяців, а кошти, одержані акціонерним товари­ством від їх реалізації, спрямовуються на збільшення ста­тутного фонду. При цьому державне мито за реєстрацію інформації про випуск акцій не збирається.

14. Кошти, одержані від приватизації майна підприємств агропромислового комплексу, спрямовуються до позабюд­жетного фонду приватизації та використовуються для наро­щування виробництва продукції, модернізації та технічного переозброєння приватизованих підприємств АПК, створен­ня нових робочих місць у цій галузі та для покриття витрат, пов'язаних із проведенням приватизації.

15. Підприємства і організації АПК, приватизація майна яких здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України, підлягають перетворенню у відкриті акціонерні товариства. При цьому у статутному фонді товариств перцючергово визначається частка акцій, що тимчасово зали­шається у власності держави, а решта акцій розміщується

наданням передбачених Законом пільг. Частка майна (акцій), що залишається у власності держави під час при­ватизації підприємств АПК, передається в управління орга­нам уповноваженим управляти державним майном.

Перелік державних підприємств і організацій АПК, при­ватизація майна яких здійснюється за погодженням із Ка­бінетом Міністрів України, затверджено постановою Вер­ховної Ради України від 10 липня 1996 р. "Про порядок введення в дію Закону України "Про особливості привати­зації майна в агропромисловому комплексі". До Переліку включено такі підприємства та організації агропромислово­го комплексу:

Холодильники, об'єкти складського господарства, що призначені для постійного розміщення державних резервів.

Підприємства цукрової та олійно-жирової промисловості.

Хлібокомбінати, хлібозаводи, макаронні фабрики, хлібо­приймальні та хлібозаготівельні підприємства, елеватори, реалізаційні та хлібні бази, комбінати хлібопродуктів, за­води-млини, експедиції з захисту хлібопродуктів, ремонт-но-механічні майстерні (заводи), контори матеріально-тех­нічного постачання галузі хлібопродуктів.

Машиновипробувальні станції, дослідні заводи сільсько­господарського машинобудування.

Насінницькі, племінні заводи та підприємства, радгоспи-заводи, а також державні сільськогосподарські підприєм­ства, які спеціалізуються на вирощуванні багаторічних на­саджень (хміль, сади, виноградники, ефіроолійні та лікарські рослини), кінні заводи, іподроми та державні заводські конюшні, селекційно-гібридні центри, сортови­пробувальні станції та дільниці, радгоспи-технікуми, до­слідні господарства навчальних та науково-дослідних за­кладів, установ і організацій.

Об'єкти океанічного рибопромислового флоту, рибні під­приємства з переробки океанічної (морської) сировини та рибні господарства (рибокомбінати, рибоводно-меліоративні станції, нерестово-вирощувальні господарства) та холодиль­ники ємністю понад дві тисячі тонн одночасного зберігання рибопродукції.