Послідовність дій під час виконання процедури

Методика введення газовідвідної трубки

1. Надягніть гумові рукавички.

2. Підстеліть клейонку під таз хворого.

3. Покладіть хворого на лівий бік. Ноги його повинні бути підведені до живота.

Якщо хворого не можна повертати на бік, процедуру прове­діть у положенні хворого лежачи на спині із зігнутими у колінах і дещо розведеними ногами.

4. Заокруглений кінець трубки змажте вазеліном.

5. Розведіть сідниці і, не поспішаючи, обертальними рухами введіть трубку в товсту кишку на глибину 20—30 см.

6. Залиште трубку в кишках не більше ніж на 2 год, щоб уни­кнути пролежнів. Протягом доби процедуру можна повторити кі­лька разів.

7. Витягніть трубку, шкіру навколо відхідника протріть сер­веткою, у разі потреби промийте теплою водою, висушіть і змаж­те вазеліном або припудріть присипкою.

8. Продезінфікуйте гумові рукавички, вимийте і висушіть руки.

Дезінфекція газовідвідної трубки

1. Після використання газовідвідну трубку замочіть у 3% роз­чині хлораміну на 1 год.

2. Промийте трубку мийним розчином, канал трубки промий­те під тиском.

3. Промийте проточною водою.

4. Прокип’ятіть у дистильованій воді протягом ЗО хв.

Практична навичка № ____

ЗАСТОСУВАННЯ ОЧИСНОЇ КЛІЗМИ

Навчальна мета: уміти підготувати хворого до процедури; по­ставити очисну клізму дорослому; поставити очисну клізму дити­ні; продезінфікувати приладдя для очисної клізми.

Виховна мета: навчитися подолати почуття гидливості під час виконання процедури; усвідомити те, що процедуру очисної кліз­ми в кожному випадку слід виконувати нестандартно.

Початковий обсяг знань: знати показання та протипоказання до застосування клізми; знати місце виконання процедури.

Оснащення:

1. кухоль Есмарха (скляний, емальований або гумовий) ємкіс­тю 1—2 л з наконечником і краном;

2. вода температури 28—32 °С, 1—1,5 л (у разі схильності до спазмів кишок температура води — 37— 39 °С, у разі атонії ки­шечнику — 18—20 °С);

3. вазелін;

4. штатив-стійка;

5. судно;

6. відро або таз;

7. гумові рукавички;

8. фартух із пластикату;

9. клейонка;

10. 3% розчин хлораміну;

11. маркіровані ємкості для чистих і використаних наконеч­ників.

Очисну клізму призначають для розрідження та вилучення вмісту нижнього відділу товстої кишки.

Показання до використання очисної клізми

1. Закреп.

2. Підготовка породіль до пологів.

3. Підготовка хворих до планових операцій на органах трав­ного тракту та малого таза.

4. Підготовка хворих до рентгенівських обстежень органів трав­ного тракту, малого таза, тазових кісток, тазового відділу хребта.

5. Підготовка хворих до ендоскопічних обстежень кишок.

6. Отруєння.

Протипоказання до використання очисної клізми

1. Гострий апендицит

2. Гострі запальні процеси товстої кишки зі схильністю до кро­вотеч.

3. Тріщини заднього проходу.

4. Кровотеча з травного тракту.

5. Розпад пухлини прямої кишки.

6. Перші дні після операцій на органах травного тракту.

7. Випадіння прямої кишки.

Місце виконання процедури. Якщо дозволяє стан хворого, про­цедуру очисної клізми виконують у спеціальній туалетній кімна­ті, де є кушетка, штатив-стійка для підвішування кухля Есмарха, раковина, маркіровані ємкості для чистих і використаних наконеч­ників, дезінфекційні розчини, вазелін. Хворим, які перебувають на ліжковому режимі, процедуру виконують у ліжку.

Послідовність дій під час виконання процедур

Підготовка медичної сестри та хворого до процедури

1. Проведіть психологічну підготовку. Поясніть сутність про­цедури хворому.

2. Надягніть фартух і гумові рукавички.

3. Запропонуйте хворому перед процедурою звільнити сечо­вий міхур.

4. Підстеліть під таз пацієнта клейонку, край якої опустіть у відро.

5. Покладіть хворого на край кушетки або ліжка на лівий бік з підведеними до живота ногами, що сприяє розслабленню м’язів черевного преса і полегшує введення рідини в товсту кишку.

Якщо хворому заборонено повертатись, то процедуру виконай­те в положенні лежачи на спині, але під таз підкладіть валик з ковдри. Запропонуйте йому розвести стегна й зігнути ноги в ко­лінах.

Процедура використання очисної клізми

1. Кухоль Есмарха підвісьте на штатив на висоті 1 м над хво­рим, налийте 1—1,5 л води потрібної температури, відкрийте кран, заповніть гумову трубку й наконечник водою, закрийте кран. Для того щоб кал легко виводився, у воду додайте 25—50 г рицинової або оливкової олії чи 25 г мильної стружки.

2. Змажте наконечник вазеліном.

3. Пальцями лівої руки розведіть сідниці й обертальними ру­хами обережно введіть у відхідник наконечник, спочатку в напрям­ку пупка на 3—4 см, а потім паралельно до хребта на 8—10 см.

За наявності складок слизової оболонки або гемороїдальних вузлів наконечник проведіть обережно між ними.

Запам’ятайте! Не можна грубо й швидко вводити наконечник, оскільки це спричинює поранення стінки прямої кишки.

4. Забезпечте течію рідини. Регулюйте інтенсивність її надхо­дження таким чином, щоб не завдати сильного болю і відчуття раптового переповнення кишок.

Якщо вода не надходить у кишки (що видно з рівня рідини в кухлі), підніміть кухоль вище і змініть положення наконечника: проведіть його глибше або трохи виведіть назовні. Якщо й це не допоможе (можливо, наконечник забитий каловими масами), вийміть наконечник, промийте його водою з кухля Есмарха і вве­діть знову в пряму кишку.

Іноді калові маси настільки щільні, що поставити клізму прак­тично неможливо. У такому випадку їх видаляють пальцем у гу­мових рукавичках, змазаним вазеліном, і лише після цього став­лять клізму.

5. Після введення води в кишечник закрийте кран і вийміть наконечник.

6. Поясніть хворому, що він повинен полежати на спині й гли­боко дихати 5—7 хв для кращого розрідження калових мас.

7. Запропонуйте хворому випорожнити кишечник у туалеті.

Якщо процедуру виконували у ліжку, то швидко подайте хво­рому судно.

Процедуру вважайте успішною, якщо з водоючерез кілька хвилин вийдуть калові маси.

8. Продезінфікуйте використане обладнання, гумові рукавич­ки. Ретельно вимийте та висушіть руки.

Якщо процедура виявилася неефективною, її можна повтори­ти через кілька годин.

Запам’ятайте! Медична сестра обов’язково повинна простежи­ти за дією клізми. У разі виникнення сильного болю слід повідо­мити лікаря.

Особливості використання клізми дітям

1. Дітям для постановки клізм застосовуйте м’які гумові або поліетиленові наконечники.

2. Рідину уводьте повільно, без великого тиску.

3. Після видалення наконечника на кілька хвилин стисніть сід- ниці дитині, допомагаючи цим затримати випорожнення.

4. Кількість уведеної дітям рідини залежить від віку:

новонародженим уводять ЗО мл; дитині віком 1—3 міс — 60 мл; 3—6 міс — 90 мл; 6—9 міс — 120—150 мл; 9—12 міс — 180 мл; 1—2 роки — 200 мл; 3—5 років — 300 мл; 6—9 років — 400 мл; 10—14 років — 500 мл.

Дезінфекція приладдя для очисної клізми

1. Після використання наконечник з краном від’єднайте й за­нурте в 3% розчин хлораміну на 1 год.

2. Ретельно промийте гарячою водою (за необхідності — зне­жирте) і прокип’ятіть у дистильованій воді протягом ЗО хв.

3. Кухоль і гумову трубку протріть двічі полотниною, змоче­ною 3% розчином хлораміну, промийте водою та висушіть.

Практична навичка № ____

ЗАСТОСУВАННЯ СИФОННОЇ КЛІЗМИ

Навчальна мета: уміти підготувати хворого й надати йому по­грібного положення; поставити сифонну клізму; продезінфікува­ти приладдя для сифонної клізми.

Виховна мета: уміти створити хворому оптимальні умови під час виконання процедури.

Початковий обсяг знань: знати механізм дії сифонної клізми; показання до застосування сифонної клізми.

Оснащення:

1. товстий гумовий або поліетиленовий зонд;

2. скляний гіерехідник;

3. трубка гумова завдовжки до 1 м і діаметром 1 см;

4. лійка скляна або пластмасова ємкістю 1—1,5 л;

5. 10—12 л теплої перевареної води або блідо-рожевого роз­чину калію перманганату, або 2% розчину натрію гідрокарбонату;

6. таз або відро для промивних вод;

7. кухоль;

8. клейонка;

9. фартух із пластикату;

10. гумові рукавички;

11. вазелін;

12. кушетка.

Механізм дії сифонної клізми. Сифонний метод промивання ки­шок заснований на використанніпринципу сполучних посудин. Одною з них є кишки, а другою — лійка на зовнішньому кінці гу­мової трубки. Сифонна клізма не лише механічно вимиває кал, во­на справляє подразнювальну дію на стінки кишок, активізуючи пе­ристальтику.

Показання до використання сифонної клізми

1. Відсутність ефекту від очисної та послаблювальних клізм.

2. Непрохідність товстої кишки.

3. Тяжкі отруєння та інтоксикації.

Послідовність дій під час виконання процедур

Стан та підготовка хворого

1. Урахуйте, що сифонна клізма — це тяжка процедура для ослабленого хворого. Тому потурбуйтеся, щоб голова його лежа­ла на подушці, верхню частину тіла прикрийте ковдрою, у разі потреби обкладіть хворого грілками і стежте, щоб у ході виконан­ня процедури він не промок.

2. Покладіть пацієнта на край кушетки на лівий бік із зігну­тими в колінах і підведеними до живота ногами або на спину.

3. Під таз підстеліть клейонку.

4. Біля кушетки поставте таз чи відро для зливання промив­них вод, відро з водою та кухоль.

Уведення гумового зонда в пряму кишку

1. Надягніть фартух із пластикату та гумові рукавички.

2. Сліпий кінець гумового зонда змажте вазеліном і введіть зонд у пряму кишку на глибину 20—30 см.

Простежте, щоб зонд не звернувся в прямій кишці, контролю­ючи положення зонда пальцем.

3. Приєднайте наконечник, гумову трубку та лійку.

Методика промивання кишок

1. Тримаючи лійку на рівні тіла хворого в нахиленому поло­женні, поступово наповніть її рідиною.

Підніміть лійку над хворим на висоту 1 — 1,5м. При цьому вода переходить із системи в кишку

2. Як тільки рівень води досягне звуженої частини лійки, останню опустіть над тазом, не перевертаючи її до того часу, поки вода з кишок не заповнить лійку. У такому положенні добре вид­но пухирці газу та шматочки калу.

3. Вміст лійки злийте в таз і знову наповніть лійку водою.

Дія сифонної клізми спочатку проявляється помутнінням, ка­ловим забарвленням води, надходженням у лійку газів, а потім шматочків калу, що свідчить про ефективність клізми.

4. Процедуру повторюйте доти, доки з кишок не припиниться відходження газів і калу.

5. Закінчуючи процедуру сифонної клізми, ще раз промийте кишки, від’єднайте скляний наконечник, гумову трубку та лійку, а гумовий зонд залиште в кишечнику на 15—20 хв. Опустіть кі­нець зонда в таз, щоб стекли залишки рідини з кишок і вийшли гази.

6. Поступово витягніть гумовий зонд.

7. Здійсніть туалет шкіри навколо відхідника та промежини.

8. Перевезіть хворого в палату, перекладіть його в ліжко й те­пло закутайте, в разі потреби зігрійте за допомогою грілок.

Дезінфекція приладдя для сифонної клізми. Після процедури всі складові приладдя для сифонної клізми дезінфікують так само, як і наконечник для постановки клізм.

Запам’ятайте! Після виконання різного виду клізм необ­хідно ретельно продезінфікувати усе використане обладнання, фартух та гумові рукавички, ретельно вимити руки і висуши­ти їх.

Практична навичка № ____

ВИКОРИСТАННЯ МЕДИКАМЕНТОЗНОЇ КЛІЗМИ

Навчальна мета: уміти виконати процедуру використання мікроклізми та медикаментозної клізми з уведенням 1—2 л рі­дини.

Виховна мета: уміти створити оптимальні умови для хворого під час виконання процедури.

Початковий обсяг знань: знати механізм дії та показання до використання медикаментозної клізми місцевої дії, а також за­гальної дії, уведення в товсту кишку лікарських розчинів об’ємом 1-2 л.

Оснащення:

1. фартух із пластикату та гумові рукавички;

2. кухоль Есмарха із вмонтованою в гумову трубку крапель­ницею;

3. гвинтовий затискувач;

4. гумовий грушоподібний балон;

5. газовідвідна трубка;

6. шприц Жане;

7. вазелін;

8. лікарський розчин, підігрітий до температури 36—37 °С;

9. штатив-стійка;

10. грілка;

11. клейонка;

12. ковдра.

Механізм дії та показання до використання медикаментозної клізми місцевої дії. Клізми місцевої дії (лікувальні мікроклізми) справляють протизапальну та обволікальну дію і вміст їх не пере­вищує 200 мл. Використовують їх у випадках запальних процесів у товстій кишці.

До клізм місцевої дії належать олійні (30—50 мл теплої обліпихової або оливкової олії), крохмальні (5 г крохмалю розво­дять у 5 мл холодної води іпомішуючи, додають 100 мл окро­пу) тощо.

Механізм дії та показання до використання медикаментозної клізми загальної дії. Медикаментозні клізми загальної дії викорис­товують у випадках, коли не можна ввести ліки через рот або пар­ентерально. При цьому способі введення ліки швидко всмокту­ються в кров через гемороїдальні вени, обминаючи печінку. Для загальної дії на організм невелику кількість ліків (до 200 мл) мо­жна вводити в лікувальних мікроклізмах. Наприклад, хлоралгід­рат (1г препарату розводять у 25 мл 0,9% розчину натрію хлори­ду й додають 25 мл крохмального клейстеру) застосовують при судомах та різкому збудженні хворого.

Уведення лікарських розчинів об’ємом 1—2 л. Лікарські розчи­ни об’ємом 1—2 л уводять краплинним способом для компенса­ції великої втрати організмом рідини. При цьому слід пам’ятати, що в нижній частині товстої кишки всмоктуються вода, ізото­нічний розчин натрію хлориду, розчини глюкози та розчинені в них ліки, а також розчин алкоголю, частково білки та амінокис­лоти.

Послідовність дій під час виконання процедур

Підготовка хворого

1. Проведіть психологічну підготовку хворого.

2. Надягніть фартух, гумові рукавички й поставте хворому очисну клізму за 1 год до виконання медикаментозної клізми (див. “Застосування очисної клізми”).

Методика виконання медикаментозної клізми (.мікроклізми)

1. Після дії очисної клізми хворого покладіть на лівий бік з підведеними до живота ногами на край топчана, накритого кле­йонкою.

2. Газовідвідну трубку змажте вазеліном.

3. Розведіть сідниці, поступово введіть у пряму кишку газо­відвідну трубку на глибину 12—15 см.

4. Приладнайте до трубки грушоподібний гумовий балон або шприц Жане з теплою лікувальною рідиною і повільно, під неве­ликим тиском уведіть розчин у пряму кишку.

5. Перегніть і стисніть зовнішній кінець трубки, щоб запобіг­ти витіканню з неї рідини, від’єднайте шприц або балон, наберіть трохи повітря, знову з’єднайте з газовідвідною трубкою й про­штовхніть у кишку рідину, яка залишилася в трубці.

6. Вийміть газовідвідну трубку.

7. Поясніть хворому, щоб він полежав не менш як 1 год.

Методика виконання медикаментозної клізми з уведенням 1—2 л рідини

1. Після дії очисної клізми хворого покладіть на правий бік або на спину з краю тогічана, накритого клейонкою.

2. Тонку газовідвідну трубку змажте вазеліном і введіть у товс­ту кишку на глибину до 20 см.

3. Гумову трубку кухля Есмарха заповніть рідиною, закрийте кран і через перехідник з’єднайте з газовідвідною трубкою.

4. Відрегулюйте частоту крапель, вона повинна становити 60—80 за 1 хв.

5. На гумову трубку поряд із сідницями хворого покладіть грілку з теплою водою, а зверху накрийте її складеною в декілька шарів ковдрою.

6. Оскільки ця процедура триває кілька годин, накрийте хво­рого ковдрою.

Для ректального введення великої кількості рідини можна ви­користати систему для введення інфузійних розчинів. У такому разі систему без голки приєднують до введеної ректально на гли­бину 15—17 см газовідвідної трубки.

Запам’ятайте!

1. Протипоказаннями до всіх видів клізм є:

а) гострі запальні процеси в ділянці відхідника;

б) злоякісні пухлини прямої кишки в стадії розпаду;

в) шлунково-кишкові кровотечі;

г) гострий живіт.

2. Ставити клізму необхідно дуже ретельно. Потрібно врахо­вувати показання та вид клізми.

3. Не можна виконувати цю повсякденну процедуру стан­дартно.

4. Ставлячи клізму, треба стежити за загальним станом хво­рого й особисто перевірити результат дії клізми.

5. Необхідно створити оптимальні умови для пацієнта, зручні умови для себе й дотримувати гігієнічних правил.

Практична навичка № ____

ЗАСТОСУВАННЯ ЛІКУВАЛЬНОЇ КРАПЛИННОЇ КЛІЗМИ

Оснащення:

Газовивідна трубка

Кухля Есмарха з гумовою трубкою з перехідником

Грілка з теплою водою

Ковдра

Стерильні серветки для гігієнічного туалету шкіри навколо відхідника

Система для внутрішньовенної інфузії без інєкційної голки

Флакон з лікарським засобом для інфузії

Підготовка хворого:

Поставте хворому очисну клізму

1. Після дії очисної клізми хворого покладіть на правий бік або на спину з краю тогічана, накритого клейонкою.

2. Тонку газовідвідну трубку змажте вазеліном і введіть у товс­ту кишку на глибину до 20 см.

3. Гумову трубку кухля Есмарха заповніть рідиною, закрийте кран і через перехідник з’єднайте з газовідвідною трубкою.

4. Відрегулюйте частоту крапель, вона повинна становити 60—80 за 1 хв.

5. На гумову трубку поряд із сідницями хворого покладіть грілку з теплою водою, а зверху накрийте її складеною в декілька шарів ковдрою.

6. Оскільки ця процедура триває кілька годин, накрийте хво­рого ковдрою.

7. Обережно витягніть газовідвідну трубку після закінчення процедури

8. Здійсніть туалет шкіри навколо відхідника

9. Продезінфікуйте використане обладнання

10. Вимийте та висушіть руки

Для ректального введення великої кількості рідини можна ви­користати систему для введення інфузійних розчинів. У такому разі систему без голки приєднують до введеної ректально на гли­бину 15—17 см газовідвідної трубки.

Практична навичка № ____

ЗАСТОСУВАННЯ ОЛІЙНОЇ КЛІЗМИ

Навчальна мета: уміти поставити олійну клізму продезінфікувати приладдя для клізм.

Виховна мета: усвідомити необхідність сумлінного виконання медичною сестрою процедур.

Початковий обсяг знань: знати показання до використання олійної клізми

Оснащення:

1. фартух із пластикату;

2. гумові рукавички;

3. гумовий балон ємкістю 150—200 мл;

4. шприц Жане;

5. газовідвідна трубка;

6. вазелін;

7. клейонка;

8. судно;

9. 3% розчин хлораміну;

10. дистильована вода;

11. електрокип’ятильник;

12. вазелінова або рослинна олія (кукурудзяна, соняшникова, оливкова);

Показання до використання олійної клізми

1. Стійкий закреп.

2. Запальні та виразкові процеси у товстій кишці.

Механізм дії олійної клізми. Послаблювальний ефект олійної

клізми полягає в тому, що олія обволікає кал і полегшує його ви­ведення. Крім цього, під впливом кишкової мікрофлори та шлун­кового соку олія частково розщеплюється і жирні кислоти, що утворюються, справляють на кишкову стінку слабку подразню­вальну дію, яка сприяє нормалізації перистальтики.

Послідовність дій під час виконання процедур

Використання олійної клізми

1. Проведіть психологічну підготовку хворого і поясніть йому, що після виконання процедури він кілька годин повинен лежати. Краще таку клізму зробіть увечері, щоб акт дефекації відбувся вранці.

2. Підігрійте на водяній бані олію до температури 37—38 °С.

3. Надягніть фартух і гумові рукавички.

4. Заповніть олією гумовий балон або шприц Жане.

5. Підстеліть під хворого клейонку.

6. Покладіть хворого на лівий бік з підведеними до живота ногами.

7. Уведіть у пряму кишку обертальними рухами газовідвідну трубку, змащену олією, на глибину 10—15 см.

8. Приєднайте шприц Жане до трубки і введіть олію в пряму кишку.

Перегніть кінець трубки, від’єднайте шприцЖане і набе­ріть у нього трохи повітря.

9. Приєднайте ще раз шприц Жане до трубки і введіть зали­шки олії в пряму кишку.

Вийміть газовідвідну трубку зі шприцом.

10. Порадьте хворому спокійно полежати, щоб утримати олію в прямій кишці.

11. Якщо через 10—12 год олійна клізма не подіє, тоді за від­сутності протипоказань зробіть очисну клізму.

12. Продезінфікуйте використане обладнання

13. Вимийте та висушіть руки

Практична навичка № ____

ЗАСТОСУВАННЯ ГІПЕРТОНІЧНОЇ КЛІЗМИ

Навчальна мета: уміти поставити гіпертонічну клізму продезінфікувати приладдя для клізм.

Виховна мета: усвідомити необхідність сумлінного виконання медичною сестрою процедур.

Початковий обсяг знань: знати показання до використання гіпертоничної клізми

Оснащення:

13. фартух із пластикату;

14. гумові рукавички;

15. гумовий балон ємкістю 150—200 мл;

16. шприц Жане;

17. газовідвідна трубка;

18. вазелін;

19. клейонка;

20. судно;

21. 3% розчин хлораміну;

22. дистильована вода;

23. електрокип’ятильник;

24. 10% розчин натрію хлориду;

25. 25% розчин магнію сульфату.

Показання до використання гіпертонічної клізми

1. Атонічний закреи.

2. Парез кишок після хірургічних втручань на органах черев­ної порожнини.

3. Універсальні набряки.

Протипоказання до використання гіпертонічної клізми

1. Гострі запальні та виразкові захворювання нижніх відділів кишечнику.

2. Тріщина в ділянці відхідника.

Механізм дії гіпертонічної клізми. Дія гіпертонічної клізми має осмотичний характер: для розведення гіпертонічного розчину до ізотонічної концентрації у відхідник через кишкову стінку інтен­сивно надходить міжклітинна рідина, яка розріджує кал. Крім цього, міцний сольовий розчин активізує перистальтику і в ре­зультаті такої поєднаної дії приблизно через 20 хв відбувається випорожнення.

Використання гіпертонічної клізми

1. Підготуйте хворого психологічно.

2. Підігрійте 150—200 мл 10% розчину натрію хлориду або 25% розчину магнію сульфату.

3. Надягніть фартух з пластикату та гумові рукавички.

4. За допомогою гумового балона або шприца Жане й газовід­відної трубки введіть гіпертонічний розчин у пряму кишку.

5. Запропонуйте хворому затримати акт дефекації на 20— ЗО хв.

Використання емульсійної клізми

1. Візьміть 1 столову ложку ромашки, залийте однією склян­кою крутого кип’ятку, дайте настоятися 15—20 хв і потім про­цідіть.

2. До настою ромашки додайте жовток одного яйця, 1 чайну ложку натрію гідрокарбонату і 2 столові ложки вазелінової олії або гліцерину.

3. Суміш наберіть у шприц Жане або гумовий балон і введіть у пряму кишку.

. 4. Випорожнення настане через 15—20 хв.

Запам’ятайте! Медична сестра повинна: простежити за дією клізми; у разі виникнення болю повідомити лікаря; у кінці проце­дури здійснити тяжкохворому туалет шкіри навколо відхідника та в ділянці промежини.

Практична навичка № ____

КАТЕТЕРИЗАЦІЯ СЕЧОВОГО МІХУРА

МЯКИМ КАТЕТЕРОМ

Навчальна мета: уміти викликати рефлекторно акт сечовипу­скання; здійснити катетеризацію сечового міхура жінці при гост­рій затримці сечі; здійснити катетеризацію сечового міхура чоло­вікові у разі гострої затримки сечі; ввести постійний катетер у се­човий міхур, здійснити дезінфекцію катетера, у разі потреби — стерилізацію.

Виховна мета: усвідомити необхідність суворо дотримувати правил асептики під час катетеризації сечового міхура.

Початковий обсяг знань: знати показання до катетеризації се­чового міхура та причини гострої затримки сечі.

Оснащення:

1. гумовий катетер Нелатона;

2. гумовий катетер Пеццера;

3. гумовий катетер Померанцева—Фолея;

4. стерильний гліцерин або вазелінова олія. Можна викорис­тати синтоміцинову емульсію, мазь Вишневського;

5. пінцети стерильні — 2 шт.;

6. стерильні марлеві серветки, тампони;

7. розчин фурациліну (1:5000);

8. розчин калію перманганату (1:10 000);

9. шприц ємкістю 10 мл;

10. корнцанг;

11. ниркоподібний лоток;

12. судно;

13. сечоприймач;

14. клейонка;

15. 70% розчин етилового спирту;

16. стерильні гумові рукавички.

Показання до катетеризації сечового міхура

1. Гостра затримка сечі, яка триває понад 10—12 год.

2. Промивання сечового міхура та введення в нього ліків.

3. Забір сечі для лабораторного дослідження в жінок у разі значних виділень із піхви.

Найчастіші причини гострої затримки сечі

Хірургічні втручання на органах черевної порожнини та ма­лого таза, у результаті чого може виникнути рефлекторна затрим­ка сечі.

1. Аденома передміхурової залози.

2. Пухлини сечового міхура та сечівника.

3. Обтурація сечівника конкрементами.

Послідовність дій під час виконання процедур

Рефлекторний виклик акту сечовиділення

1. Залиште хворого одного в палаті, відкрийте кран і пустіть воду.

2. Змініть, якщо це можливо, положення хворого. Чоловіка по­ставте, жінку посадіть на тепле судно.

3. За відсутності протипоказань покладіть хворому грілку на низ живота або на промежину.

4. Полийте теплу воду (40—42 °С) на зовнішні статеві органи.

5. За призначенням лікаря введіть підшкірно 1 мл 0,05% роз­чину прозерину або 1 мл 0,2% розчину платифіліну.

Катетеризація сечового міхура жінки

1. Вимийте руки двічі з милом під проточною водою, вису­шіть рушником.

2. Покладіть жінку на спину із зігнутими в колінах і розведе­ними ногами.

3. Підстеліть під таз клейонку.

4. Підставте судно.

5. Здійсніть туалет зовнішніх статевих органів.

6. За допомогою двох серветок або тампонів розведіть статеві губи, визначте місце знаходження зовнішнього отвору сечівника.

7. Пінцетом захватіть стерильний ватний тампон, змочений розчином фурациліну (1:5000) або іншим неподразнювальним антисептичним розчином і продезінфікуйте зовнішній отвір се­чівника.

8. Надягніть стерильні гумові рукавички.

9. Стерильним пінцетом візьміть стерильний катетер, завчас­но змазаний стерильним гліцерином, на відстані 4—5 см від слі­пого кінця. Зовнішній кінець катетера зафіксуйте між IV і V паль­цями правої руки.

І і II пальцями лівої руки розведіть великі тамалі статеві губи.

10. Уведіть обережно, без зусиль, катетер у сечівник на 5— 7 см, зовнішній кінець катетера опустіть у сечоприймач. Поява сечі свідчить про те, що катетер знаходиться в сечовому міхурі.

11. Після зупинки самостійного виділення сечі з катетера злег­ка натисніть над лобком, видаліть із сечового міхура залишки се­

чі й витягніть катетер.

Якщо катетеризацію роблять щодня й постійно, то після виді­лення сечі для профілактики циститу в сечовий міхур через кате­тер за допомогою шприца введіть 10 мл теплого розчину фураци­ліну (1:5000) і одразу витягніть катетер.

Катетеризація сечового міхура чоловіка

1. Вимийте руки двічі під проточною водою з милом і вису­шіть рушником.

2. Покладіть хворого на спину, ноги розведені.

3. Між ногами поставте сечоприймач.

4. Статевий член обгорніть нижче від головки серветкою.

5. Продезінфікуйте головку статевого члена стерильною сер­веткою, змоченою розчином фурациліну (1:5000).

6. Змажте стерильний гумовий катетер стерильним гліцерином.

7. Надягніть стерильні гумові рукавички.

8. Правою рукою пінцетом візьміть катетер на відстані 5 см від сліпого кінця, зовнішній кінець зафіксуйте між IV та V паль­цями.

9. І і II пальцями лівої руки здавіть головку статевого члена, щоб розкрити зовнішнє вічко сечівника.

10. Уведіть катетер у зовнішнє вічко сечівника і, поступово перехвачуючи катетер, проводьте його по каналу глибше, а статевий член лівою рукою підтягуйте вверх.

Якщо при введенні катетера виникла перепона, заспокойте хво­рого, порекомендуйте розслабитись і глибоко подихати, а потім продовжіть уведення катетера.

Як тільки катетер увійде в сечовий міхур, з’явиться сеча.

11. Після виділення сечі злегка натисніть над лобком. Витяг- п іть катетер і одночасно залишками сечі промийте сечівник.

Металевий катетер чоловікові може ввести лише лікар-уролог або лікар, підготовлений до виконання цієї процедури.

Запам’ятайте!

1. Катетеризацію сечового міхура треба виконувати лише за призначенням лікаря, оскільки в деяких випадках гострої затрим­ки сечовипускання така процедура протипоказана.

2. Якщо при проведенні катетеризації відчувається перешко­да, не намагайтеся подолати її силою, тому що такі дії можуть призвести до пошкодження слизової оболонки сечовода.

3. Недотримання правил асептики спричинює інфікування се­човивідних шляхів і сечового міхура.

Уведення постійного катетера в сечовий міхур.

У тяжкохво­рих може виникнути потреба введення постійного катетера.

1. Під час катетеризації сечового міхура жінки використайте катетер Пеццера. Уведіть його в сечовий міхур, попередньо натя­гнувши розширену головку катетера на металевий провідник. Під час катетеризації сечового міхура чоловіка використайте катетер з надувним балончиком — катетер Померанцева—Фолея.

2. Дистальний кінець катетера з’єднайте за допомогою пере- хідника з трубкою, яку потім опустіть у градуйований флакон для збирання сечі.

3. Для запобігання висхідній інфекції сечовий міхур двічі на добу промивайте теплим розчином фурациліну (1:5000).

4. Якщо як постійний катетер ви використовуєте хворим гу­мовий катетер Нелатона, то:

а) у жінки зафіксуйте його марлевою смужкою спочатку нав­коло катетера біля зовнішнього вічкасечівника, а потім за допо­могою довгих смужок — навколо стегна;

б) у чоловіка статевий член обгорніть марлевою серветкою, товсту шовкову нитку зафіксуйте на катетері, а потім — навколо статевого члена поверх серветки.

Дезінфекція катетера

1. Після використання катетер замочіть у 3% розчині хлор­аміну на 1 год. Заповніть канал дезінфекційним розчином.

2. Промийте катетер під струменем проточної води.

3. Замочіть катетер у мийному розчині, температура якого 45 °С, і промийте його канал розчином із шприца під тиском.

Промивайте під струменем проточної води протягом 5—10 хв.

4. Прокип’ятіть у дистильованій воді ЗО хв, після чого злийте воду з кип’ятильника.

Для стерилізації катетерів можна використати паровий метод (тиск пари — 1,1 атм, температура — 120 °С, протягом 45 хв).

Після закінчення всіх процедур вимийте та висушіть руки

Практична навичка № ____

ТЕХНІКА ПРОМИВАННЯ ( ІНСТІЛЛЯЦІЇ )

СЕЧОВОГО МІХУРА

Навчальна мета: уміти виконати процедуру промивання сечо­вого міхура.

Виховна мета: усвідомити необхідність дотримання теплового режиму розчинів під час виконання процедури.

Початковий обсяг знань: знати, чому промивається сечовий мі­хур, та вміти визначити його об’єм.

Оснащення:

1. усе необхідне для катетеризації сечового міхура;

2. стерильний шприц Жане;

3. антисептичний розчин, підігрітий до температури 37—38 °С, у кількості 2—3 л (розчин фурациліну — 1:5000, розчин калію перманганату — 1:10000, 2% розчин борної кислоти);

4. 3% розчин коларголу;

5. урологічне крісло.

Мета промивання сечового міхура. Промивання проводять для механічного видалення із сечового міхура піску, дрібних конкре- ) ментів, гною, продуктів розпаду тканин та введення ліків при за­пальних процесах. Промивають сечовий міхур щодня або через день, у середньому на курс лікування призначають 12—14 процедур.

Визначення об’єму сечового міхура. Заздалегідь визначають об’єм сечового міхура, вимірюючи кількість сечі, яка виділяється за одне сечовипускання (приблизно за 3 год).

Послідовність дій під час виконання процедури

1. Вимийте руки з милом двічі під проточною водою, витріть рушником.

2. Покладіть хворого на спину із зігнутими в колінах ногами, розведеними стегнами та трохи піднятим тазом (використайте урологічне крісло).

3. Здійсніть туалет зовнішніх статевих органів і продезінфі­куйте зовнішнє вічко сечівника.

4. Надягніть стерильні гумові рукавички, виконайте катетери­зацію сечового міхура та звільніть сечовий міхур від сечі.

5. Через катетер шприцом Жане введіть у сечовий міхур теп­лий антисептичний розчин відповідно до об’єму сечового міхура.

6. Від’єднайте шприц і через катетер випустіть розчин.

7. Повторюйте промивання до появи прозорої рідини.

8. Закінчуйте промивання введенням у сечовий міхур рідини в кількості, що відповідає половині об’єму міхура, потім видаліть катетер.

Після закінчення промивання сечового міхура можна ввести 15—20 мл теплого 3% розчину коларголу.

9. Порекомендуйте хворому після інстиляції полежати 40—60 хв, щоб якнайдовше затримати акт сечовипускання і щоб ліки трива­лий час знаходились у сечовому міхурі.

10. Після закінчення процедури продезінфікуйте використане обладнання.

11. Вимийте та висушіть руки

Практична навичка № ____

ТЕХНИКА ЗАСТОСУВАННЯ МЕДИЧНИХ БАНОК

Навчальна мета: уміти підготувати хворого до процедури; по­ставити медичні банки; продезінфікувати банки.

Виховна мета: навчити обережно використовувати відкритий вогонь.

Початковий обсяг знань: потрібно знати механізм дії медич­них банок; показання до використання банок; ділянки тіла, на які ставлять банки; протипоказання до використання банок; можливі ускладнення під час виконання процедури, надання допомоги.

Оснащення:

1. банки медичні ємкістю 30—60 мл;

2. емальований лоток;

3. 96% розчин етилового спирту або ефір;

4. затискувач або металевий стрижень із нарізкою;

5. вата;

6. вазелін;

7. сірники;

8. рушник або пелюшка;

9. дезінфекційний розчин.

Механізм дії банок. За рахунок створюваного в банці від’ємно­го тиску настає місцевий приплив крові та лімфи до шкіри з під­леглих тканин і органів. Унаслідок розриву найдрібніших судин у товщі шкіри відбуваються множинні крововиливи. Вилита кров розкладається, продукти її розпаду всмоктуються, у кровоносне русло надходять біологічно активні речовини, які справляють сти- мулювальну дію на окремі тканини та органи. Це супроводжуєть­ся розсмоктуванням запальних вогнищ, зменшенням болю.

Показання до застосування банок, запальні процеси в органах грудної клітки (бронхіти, трахеїти), міжреброва невралгія, міозит, радикуліт, гіпертонічна хвороба.

Ділянки тіла, на які ставлять банки. Банки ставлять на груд­ну клітку, за виключенням ділянки серця, грудних залоз, хребта, а також на поперекову ділянку праворуч і ліворуч. У разі значних жирових відкладень можна ставитибанки також на лопатки, а в деяких випадках — на сідниці та стегна.

Протипоказання до застосування банок. Туберкульоз легень, легенева кровотеча, кахексія, гарячка, злоякісні пухлини, підви­щена кровоточивість тканин, загальне збудження. Банки не став­лять також дітям у зв’язку з тонкою грудною стінкою. Вони мо­жуть спричинити крововиливи в легеневу тканину, що шкідливо для організму.

Ускладнення, що можуть виникнути під час виконання проце­дури, надання допомоги. Якщо залишити банки на шкірі хворого довше встановленого часу (понад 8—10 хв), можуть з’явитися пу­хирці, наповнені геморагічною рідиною рожевого кольору.

У разі сильного нагрівання банок можуть виникнути опіки. Вони також можуть утворитися внаслідок необережного пово­дження з вогнем у випадку падіння спалахуючої краплини горю­чої рідини або тупферу на шкіру.

У разі виникнення пухирів або опіків їх обробляють 5% роз­чином калію перманганату. Навколо опіків шкіру змазують вазе­ліном.

Послідовність дій під час виконання процедури

Підготовка хворого

1. Проведіть психологічну підготовку хворого.

2. Якщо шкіра вкрита волоссям, поголіть її, обробіть 70% роз­чином етилового спирту і змажте тонким шаром вазеліну.

3. Запропонуйте хворому перед процедурою звільнити сечо­вий міхур.

4. Надайте йому зручного положення. Якщо банки призначе­но ставити на спину, то хворого покладіть на живіт, голову по­верніть на бік, руки приберіть під подушку.

5. Якщо у хворого довге волосся на голові, приберіть його під хусточку або рушник.

Постановка банок

1. Поставте біля хворого лоток з усім, що потрібно для поста­новки банок.

2. Звільніть потрібну ділянку тіла від одягу.

3. Змажте тонким шаром вазеліну цю ділянку шкіри.

4. Намотану на металевий стрижень вату змочіть 96% розчи­ном етилового спирту або ефіром, злегка відтисніть об шийку флакона, закрийте флакон корком.

5. Запаліть факел, швидким рухом на мить унесіть полум’я в банку на відстані 10—15 см від шкіри, після чого банку швидко прикладіть до тіла. Унаслідок створеного вакууму банка міцно фіксується на тілі.

Запам’ятайте! Полум’я має нагріти повітря в банці, не пере­гріваючи її країв, щоб не стався опік шкіри.

6. Поставте потрібну кількість банок на відстані 2—3 см одна від одної.

7. Перевірте, щоб банки добре трималися на шкірі, прикрийте хворого рушником або пелюшкою, а зверху ковдрою.

8. Через 8—10 хв зніміть банки. Для цього однією рукою бан­ку нахиліть на бік, а пальцями другої руки з протилежного боку надавіть па шкіру біля краю банки. При цьому утворюється щі­лина, в яку проникає повітря, у результаті чого банка відстає від тіла.

9. Ватним тампоном зі шкіри зітріть залишки вазеліну.

10. Місця крововиливів обробіть 96% розчином етилового спирту.

11. Хворого накрийте ковдрою і запропонуйте полежати ЗО—

40. хв.

12. Продезінфікуйте банки. Вимийте і висушіть руки.

Запам’ятайте! Дотримуючись правил виконання процедури та всіх запобіжних заходів, можна повністю уникнути виникнення ускладнень.

Ніколи на залишайте флакон з горючою рідиною відкритим, оскільки рідина у флаконі може загорітися від запаленого поряд факела. У такому випадку флакон слід швидко закрити корком.

Дезінфекція банок

1. Протріть банки ватним тампоном, змоченим 3% розчином хлораміну.

2. Промийте гарячою водою і витріть насухо.

Практична навичка № ____

ТЕХНІКА НАКЛАДАННЯ ГІРЧИЧНИКІВ

Навчальна мета: уміти використати гірчичники заводського ви­готовлення; приготувати та відпустити загальну гірчичну ванну; приготувати та відпустити ножну гірчичну ванну; здійснити гір­чичне обгортання (компрес); застосувати суху гірчицю; приготу­вати гірчичники в домашніх умовах.

Виховна мета: усвідомити важливість уважного ставлення ме­дичної сестри до скарг хворого на пекучий біль цщ час викорис­тання гірчичників.

Початковий обсяг знань: знати механізм дії гірчиці; показання та ділянки для використання гірчичників; можливі ускладнення під час використання гірчичників; ознаки придатності гірчичників.

Оснащення:

1. гірчичники заводського виготовлення;

2. суха гірчиця;

3. тепла вода;

4. пшеничне борошно або крохмаль;

5. компресний папір;

6. вата;

7. бинт;

8. марлеві серветки;

9. рушник;

10. простирадло;

11. ковдра.

Механізм дії гірчиці. При змочуванні гірчичного порошку во­дою виділяється летка гірчична олія. Вона має різкий запах і є основною діючою речовиною. Під час контакту зі шкірою ефірна олія подразнює нервові рецептори з подальшим розвитком шкір­ної реакції, а також загальної реакції всього організму. При цьому активізується функція лейкоцитів, підвищується активність сим­патичної та, меншою мірою, парасимпатичної нервової системи.

Показання та ділянки для використання гірчичників. Наклада­ти гірчичники можна практично на всі ділянки тіла: при нежитю та головному болю — на потилицю, при гострому трахеїті — на верхню частину груднини, при бронхіті та пневмонії — між і під лопатками, при болю в серці — на ділянку серця, при гострих за­паленнях верхніх дихальних шляхів — на литкові м’язи, при гі­пертонічному кризі — вздовж хребта та на комірцеву зону.

Протипоказаннями до використання гірчичників є: легенева кровотеча, злоякісні новоутворення, захворювання шкіри.

Можливі ускладнення: подразнення шкіри, опіки, їх по­трібно обробити 5% розчином калію перманганату.

Ознаки придатності гірчичників. Гірчичники заводського ви­готовлення — паперові пластинки прямокутної форми розміром 8 х 13,5 см, вкриті шаром гірчичного борошна, котре закріплене розчином каучуку та каніфолі.

Колір придатного гірчичника жовтий, гірчична маса розподі­лена рівномірно, тримається міцно. У сухому вигляді гірчичник без запаху. Під час змочування теплою водою одразу з’являється специфічний запах леткої гірчичної олії. ГІри накладанні гірчич­ника на шкіру відчувається пекучість.

Зберігати гірчичники слід у сухому темному місці.

Послідовність дій під час виконання процедур

Використання гірчичників

1. Гірчичники змочіть теплою водою безпосередньо перед ви­користанням і прикладіть до потрібної ділянки тіла, краще через полотнину, боком, вкритим гірчицею.

2. Тепло закутайте хворого. Дія придатних до застосування гірчичників проявляється через кілька хвилин незначним пеку­чим болем.

3. Тривалість процедури 10—20 хв.

4. Після закінчення процедури зніміть гірчичники. Якщо гір­чичники прикладали безпосередньо на шкіру, то знявши їх, про­мийте ці ділянки тампоном, ледь змоченим теплою водою, витріть насухо й тепло закутайте хворого.

Можна змочені теплою водою гірчичники вкласти в поліети­леновий пакет, накласти на шкіру хворого і злегка притиснути до неї. При цьому пакет швидко прилипне до тіла. Через 1—2 хв з’являється характерний незначний пекучий біль. Через 15—20 хв гірчичники зніміть.

Практична навичка № ____

ТЕХНІКАНАКЛАДАННЯ ЗІГРІВАЛЬНОГО КОМПРЕСУ

Навчальна мета: уміти накласти зігрівальний компрес

Виховна мета: усвідомити важливість запобігання подразнен­ню шкіри при застосуванні компресів.

Початковий обсяг знань: знати механізм дії зігрівального та гарячого компресів; механізм дії гарячого парафіну; показання до використання зігрівального та гарячого компресів; протипоказан­ня до використання зігрівального компресу.

Оснащення:

1. марля;

2. компресний папір;

3. вата;

4. бинт

5. 30% розчин етилового спирту

6. тепла вода.

7. клейонка

Механізм дії зігрівального компресу.

Під дією зігрівального компресу відбувається рівномірне та тривале розширення судин, збільшується приплив лімфи та крові не тільки до шкіри, але й до глибше розташованих тканин і органів, унаслідок чого змен­шується застій крові та запальна інфільтрація, а також набряк тка­нини. Це призводить до купірування спазму непосмуговапих м’я­зів і послаблення або зникнення болю.

Показання до використання зігрівального компресу: запальні процеси гортані, суглобів, плеври, середнього вуха, грудних за­лоз, інфільтрати після ін’єкцій, забиті місця (через добу після травми), тромбофлебіт.

Протипоказання до використання зігрівального компресу: гнійні захворювання шкіри (фурункул, карбункул та ін.), пошкодження шкіри, висока температура тіла, алергійні висипання.

Послідовність дій під час виконання процедур

Накладання зігрівального компресу

1. Візьміть шматок чистої, м’якої, гігроскопічної тканини (мар­ля, бавовняна або лляна тканина потрібного розміру), складіть у декілька шарів. Розмір прокладки повинен бути трохи більшим від розміру ділянки шкіри, на яку накладаєте компрес.

2. Компресний папір візьміть такого розміру, щоб він пере­крив попередній шар на 1 см з усіх боків. Можна використа­ти клейонку або вощаний папір. Цей шар забезпечує герметич­ність.

3. Для третього (утеплювального) шару використайте білу або сіру вату, яка з усіх боків повинна перекрити на 1— 1,5 см комп­ресний папір.

4. Тканину (прокладку) змочіть 30—40% розчином етилово­го спирту, відіжміть і накладіть на визначену ділянку. Зверху покладіть компресний папір, потім — вату. Вологий шар щільно прилягає до шкіри, а решта шарів прикриває його.

5. Зверху компрес закріпіть бинтовою пов’язкою так, щоб він щільно прилягав до поверхні шкіри, але не обмежував рухів і не здавлював кровоносні судини.

6. Через 2 год перевірте за необхідності правильність накла­дання компресу: просуньте вказівний палець під нижній шар ком­пресу. Якщо прокладка тепла й волога, це означає, що компрес накладено правильно.

7. Накладіть зігрівальний компрес на 8—10 год.

8. Після зняття компресу шкіру легенько протріть серветкою, змоченою теплою водою, висушіть м’яким рушником і накладіть суху теплу пов’язку. Якщо шкіра почервоніла та свербить, змажте її борним вазеліном.

Запам’ятайте! Компрес вважається накладеним правильно, як­що прокладка, що прилягає до шкіри, після зняття компресу теп­ла та волога.

Другий раз накласти компрес можна не раніше ніж через 1 год після зняття попереднього. Для запобігання мацерації шкі­ризаздалегідь протріть її 40—45% розчином етилового спирту й насухо витріть.

У разі повторного накладання компресу використовуйте чис­ту свіжу прокладку.

При тривалому накладанні зігрівальних компресів може ви­никнути подразнення шкіри. У таких випадках зробіть перерву на 1—2 дні.

Для накладання зігрівальних компресів за призначенням ліка­ря можна використати:

водно-спиртовий розчин (1 частина 96% розчину етилового спирту і 2 частини води). Напівспиртові компреси швидко виси­хають, тому їх слід знімати через 4—6 год;

фурациліново-спирговий розчин (2 частини розчину фураци- ліну 1:5000 і 1 частина 96% розчину етилового спирту);

олійно-спиртову суміш (2 частини рослинної пастеризованої олії та 1 частина 96% розчину етилового спирту).

У домашніх умовах для накладання компресів можна викорис­тати кефір, молочну сироватку, листя капусти (ошпарене окропом).

У разі післяін’єкційного інфільтрату добре допомагає двоша­ровий компрес з використанням розчину фурациліну 1:5000 і ма­зі Вишневського.

При тромбофлебіті накладіть зігрівальний компрес із маззю Вишневського на 2—3 дні.

У разі запалення середнього вуха (отит) у прокладці та в ком­пресному папері зробіть отвір. Накладіть компрес таким чином, щоб дія його була спрямована в основному на Ділянку соскопо­дібного відростка, а вушна раковина залишалася відкритою.

Практична навичка № ____

ТЕХНІКА НАКЛАДАННЯ ОХОЛОДЖУВАЛЬНОГО КОМПРЕСУ

Оснащення: 

1. посудина з холодною водою, ( 4 – 5 ⁰ С зі шматочками льоду )

2. 2 пелюшки (рушники)

3. індивідуальну пелюшку або рушник

Показання:

Гострі запальні процеси в черевній порожнині (гост­рий апендицит, гострий холецистит), кровотечі, травми (у першу добу), висока температура тіла.

Протипоказання: хронічні запальні процеси, затримка сечі.

Підготовка пацієнта:

Пояснити пацієнту хід майбутньої процедури і отримати згоду на її

проведення

Послідовність дій:

1. Вимийте і висушіть руки

2. Одягніть гумові рукавички

3. Складіть пелюшку (рушник) в декілька шарів, покладіть в холодну воду.

4. Розправте пелюшку (рушник) і покладіть на лоб (тіло) на 2-3 хв

5. Зніміть пелюшку (рушник) через 2-3 хв і занурьте її в холодну воду

6. Іншу пелюшку (рушник) відтисніть і покладіть на шкіру на 2-3 хв. Повторювайте п. 4-6, змінюючи пелюшки через 2-3 хвилини

7. Тривалість процедури від 10 до 60 хвилин

8. Використані пелюшки помістіть у водонепроникний мішок або посудину із дезінфекційним розчином

9. Висушить шкіру після закінчення процедури використовуючи індивідуальну пелюшку або полотенце

10. Вимийте і висушіть руки.

Практична навичка № ____

ТЕХНІКА ЗАСТОСУВАННЯ МІХУРА З ЛЬОДОМ

Навчальна мета: уміти використати пузирі з льодом.

Виховна мета: усвідомити значення герметичності пузиря з льодом у разі використання його для хворих з післяопераційни­ми ранами.

Початковий обсяг знань: знати механізм дії холоду; показання

і протипоказання до використання пузиря з льодом.

Оснащення:

1. гумовий пузир з льодом;

2. шматочки льоду;

3. рушник або пелюшка;

Механізм дії холоду. Холод спричинює звуження кровоносних судин, зменшення кровонаповнення відповідної ділянки, знижує поріг збудження нервових закінчень і тому сприяє гальмуванню запального процесу, зупинці кровотечі, зменшенню болю.

Показання та протипоказання до використання пузиря з льодом

Показання: гострі запальні процеси в черевній порожнині (гост­рий апендицит, гострий холецистит), кровотечі, травми (у першу добу), висока температура тіла.

Протипоказання: хронічні запальні процеси, затримка сечі.

Послідовність дій під час виконання процеду

Використання пузиря з льодом

У пузир накладіть до половини об’ємуневеликі шматочки льоду або снігу. Якщо немає льоду або снігу, заповніть холодною водою.

Витисніть з нього повітря й старанно загвинтіть корок.

Насухо витріть полотниною, загорніть у рушник або пелюш­ку та прикладіть до потрібної ділянки.

У міру танення льоду в пузирі воду можна зливати, а шма­точки льоду докладати. Заморожувати воду, налиту в пузир, у мо­розильній камері не рекомендується, оскільки поверхня утворе­ного конгломерату льоду дуже велика, а це може призвести до переохолодження ділянки.

Запам’ятайте! Пузир з льодом можна використовувати про­тягом доби, але через кожні 20—30 хв його потрібно знімати на 10—15 хв.

Практична навичка № ____

ТЕХНІКА ЗАСТОСУВАННЯ ГРІЛКИ

Навчальна мета: уміти заповнити гумову грілку водою; вико­ристати гумову грілку; продезінфікувати гумову грілку; викорис­тати в домашніх умовах електричну грілку.

Виховна мета: усвідомити значення обережного застосування грілки хворим з порушеною чутливістю шкіри та тяжкохворим, які перебувають у непритомному стані.

Початковий обсяг знань: потрібно знати механізм дії грілки; показання до використання грілки; протипоказання до викорис­тання грілки.

Оснащення:

1. грілка гумова;

2. грілка електрична;

3. рушник або пелюшка;

4. гаряча вода;

5. вазелін.

Механізм дії грілки. Місцеве використання теплої грілки при­зводить до розширення судин шкіри та підлеглих тканин, що за­безпечує збільшення кровообігу й сприяє прискоренню процесів розсмоктування, а також знижує

інтенсивність болю завдяки впливу тепла на нервові закінчення та ліквідації спазмів непо- смугованих м’язів.

Показаннями до використання теплої грілки є: біль спастич­ного характеру, хронічні захворювання органів черевної порож­нини (хронічний холецистит, гастрит, коліт), запальні інфільтрати.

Протипоказаннями до застосування теплої грілки є: гострі за­пальні процеси в черевній порожнині (гострий апендицит, гост­рий холецистит), травматичні пошкодження (в перші години після травми), пухлини, кровотечі.

Послідовність дій під час виконання процедур

Заповнення гумової грілки водою

1. Гумову грілку заповніть гарячою водою (60 °С) до полови­ни або 2/3 об’єму.

2. Витисніть повітря та щільно закрутіть корок. Переверніть грілку корком донизу й перевірте її на герметичність.

Не переповнюйте її водою, тому що таку грілку важко трима­ти, особливо на болючій ділянці тіла. Проте якщо в грілці мало води, вона швидко охолоджується і не дає потрібного ефекту.

Якщо в грілку потрапило повітря, вода швидше охолоджуєть­ся, а повітря прогрівається, розширюється, грілка при цьому стає шароподібної форми й погано прилягає до тіла.

Використання грілки

1. Грілку прикладайте до ділянки тіла через прокладку з мір­кувань гігієни та безпеки (можливі опіки), тобто обгорніть її руш­ником або пелюшкою і покладіть поверх білизни або навіть по­верх ковдри (якщо грілка дуже гаряча).

2. Перед використанням грілки у хворих, які перебувають у непритомному стані, з пониженою тактильною та температурною чутливістю, ослаблених тяжкохворих перевірте її на ступінь на­грівання, приклавши до свого ліктя. Цим ви зможете запобігти можливому виникненню опіків.

Періодично змінюйте воду в грілці, роблячи невеликі пере­рви, і перевіряйте, чи не виниклорізкого почервоніння шкіри.

3. Щоб у разі тривалого застосування грілки не розвинулася пігментація шкіри, змазуйте її вазеліном перед процедурою.

Дезінфекція грілки

Після використання звільнену від води грілку протріть дві­чі полотниною, змоченою 3% розчином хлораміну з інтервалом у 15 хв, промийте водою, а потім висушіть або витріть насухо чис­тою серветкою.

Використання електричної грілки

1. Електричну грілку з наволочкою можна використати в до­машніх умовах.

2. Вона забезпечує рівномірне постійне тепло, яке піддається регулюванню. В умовах стаціонару електричну грілку не застосо­вують через утруднену її дезінфекцію та оброблення.

Практична навичка № ____

ТЕХНІКА ЗАСТОСУВАННЯ МЕДИЧНИХ П ^,ЯВОК

Навчальна мета: уміти доглядати за п’явками; підготувати ді­лянку шкіри перед гірудотерапією; поставити п’явки; обробити ранки після зняття п’явок; спостерігати за хворим під час і після процедури.

Виховна мета: усвідомити неприпустимість повторного вико­ристання п’явок у відділенні стаціонару з метою профілактики зараження інфекційними захворюваннями.

Початковий обсяг знань: знати механізм дії лікування за до­помогою п’явок; показання до використання певних ділянок тіла для лікування п’явками; протипоказання до використання п’явок; можливі ускладнення під час використання п’явок.

Оснащення:

1. медичні п’явки;

2. 3% розчин пероксиду водню;

3. 70% розчин етилового спирту;

4. стерильні серветки;

5. вата, бинт;

6. розчин глюкози в ампулах;

7. пробірка або медична банка;

8. пінцет;

9. ниркоподібний лоток;

10. гаряча переварена або дистильована вода;

11. клейонка;

12. 5% розчин калію перманганату;

13. 1% розчин хлораміну;

14. пелюшка;

15. дезінфекційний розчин.

Механізм дії медичних п’явок. Медичні п’явки маслиново-зеле- ного кольору, завдовжки 10—12 см здавна використовують як кро- вовідсмоктувальний засіб або для протидії згортанню крові. Сек­рет слинних залоз п’явок містить гірудин (речовина, яка впливає на тканинну проникність), справляє протизапальну, тромболітичну, імуностимулювальнпротитромботичну, антисклеротичну дію.

Показатія до використання п’явок і певні ділянки тіла для їх застосування

1. Гіпертонічна хвороба. П’явки прикладають на ділянку сос­коподібного відростка по вертикальній лінії на відстані 1 см від вушної раковини.

2. Передінфарктний стан та інфаркт міокарда — на ділянку серця (третє — п’яте міжребер’я на відстані 1 см від груднини).

3. Тромбофлебіт — уздовж затромбованої вени на відстані 1 см від неї, розміщуючи п’явки в шаховому порядку з проміжками 5—6 см.

4. Застійна печінка — на ділянку правого підребер’я вздовж ребрового краю.

5. Зовнішній і внутрішній геморой — на ділянку куприка.

Протипоказанням до використання п’явок є: анемія, зниження

згортання крові, застосування антикоагулянтів, сепсис, алергій- ний стан.

Можливі ускладнення під час використання медичних п ’явок

1. Свербіж і нагноєння навколо ранки внаслідок її забруднення.

Тривала кровотеча з ранки внаслідок того, що неправильно вибрана ділянка для використання п’явок.

2. Крововиливи, спричинені прикладанням п’явок на ділянки з ламкою підшкірною жировою клітковиною.

Послідовність дій під час виконання процедур

Утримання п’явок

1. Утримуйте п’явки в скляному посуді з широкою горлови­ною. У літровій банці може бути до 100 п’явок.

2. Воду з крана для зберігання п’явок заготовте за добу, щоб протягом цього часу вона звільнилася від хлору, який шкідливо діє на п’явок, і стала кімнатної температури.

3. Воду змінюйте щодня.

4. У капроновій кришці, якою будете закривати банку, зро­біть кілька отворів для доступу повітря. Можна зав’язати горло­вину банки марлею, складеною в кілька шарів.

5. Банку з п’явками тримайте в помірно освітленому примі­щенні за кімнатної температури. У цьому приміщенні повинно бути тихо, оскільки в умовах постійного шуму знижується актив­ність п’явок.

6. Для використання придатні тільки здорові голодні п’явки. Ознаки доброякісності п’явок: наявність вираженого рефлексу ско­рочення: тіло п’явки стає коротким, коли його торкаються, збіль­шується її рухова активність.

Підготовка потрібної ділянки шкіри хворого

1. У ділянці дії гірудотерапії напередодні процедури за необ­хідності поголіть волосся.

2. Хворому надайте зручного положення, під потрібну ділян­ку тіла підстеліть клейонку, а зверху покладіть пелюшку.

3. Протріть шкіру стерильним тупфером, змоченим у гарячій дистильованій або перевареній воді, потім висушіть стерильним сухим тупфером.

4. Позначте місця прикладання п’явок 1% спиртовим розчи­ном діамантового зеленого, потім ділянку обробіть 3% розчином пероксиду водню.

5. Шкіру насухо витріть стерильним тупфером. Інтенсивне про­тирання шкіри сприяє припливукрові, а до теплої шкіри п’явки краще присмоктуються. Кращому присмоктуванню п’явок сприяє змочування шкіри розчином глюкози з ампули. Треба також пам’ятати, що п’явки не переносять запаху мила.

Прикладання п’явок

1. За допомогою пінцета, кінці якого обмотані ватою, відкла­діть п’явку з банки в пробірку або медичну банку задньою присос- кою до дна.

2. Піднесіть пробірку або медичну банку до потрібної ділянки шкіри.

3. Звільніть п’явку з пробірки, як тільки вона прокусить шкі­ру і в її передній частині з’являться хвилеподібні рухи.

4. Під задню присоску підкладіть серветку, оскільки прикріп­лення п’явки до шкіри задньою нрисоскою значно знижує актив­ність смоктання. Крім того, зменшується подразнення шкіри від тіла п’явки.

5. Таким чином поставте потрібну кількість п’явок. На сеанс призначають 4—6 п’явок. Сеанс лікування повторюють 2—4 рази через 3—4 дні.

6. Здорова п’явка висмоктує необхідну кількість крові за 10— 20 хв, після чого самостійно відпадає.

7. Якщо п’явку потрібно зняти раніше, ніж вона нап’ється кро­ві, то слід торкнутися ділянки передньої присоски тупфером, змо­ченим солоною водою, і п’явка відпаде.

Відривати п’явку забороняється, оскільки при цьому травму­ється тканина, що може спричинити значну кровотечу.

8. Використаних п’явок зберіть у лоток і залийте нашатирним спиртом або хлорумісним розчином, після чого спустіть їх у ка­налізацію.

Догляд за ранками

1. Ранки обробіть 3% розчином пероксиду водню або 5% роз­чином калію перманганату.

2. Накладіть стерильну суху здавлювальну пов’язку, яку після просочування кров’ю замініть. Ранки можуть кровоточити від 6 до 24 год.

Спостереження та догляд за хворими під час і після процедури

1. Під час процедури стежте за тим, щоб п’явки не заповзали в природні

отвори( наприклад слуховий прохід ). Для цього закрийте їх ватними тампо

нами.

2. Здійснюйте контроль за пульсом та артеріальним тиском хворого

3. Місця укусів загоюються 2 – 3 дні. Нагноєння ранок практично не спостерігається, оскільки гірудин має бактерицидні властивості.

4. Після сеансу гірудотерапії хворий повинен дотримуватись ліжкового режиму протягом 2- х днів.

На цей період треба відмінити препарати йоду, сечогінні засоби та антикоагу

лянти.

Практична навичка № ____

ТЕХНІКА КОРИСТУВАННЯ КИШЕНЬКОВИМ ІНГАЛЯТОРОМ

Навчальна мета: уміти виконати інгаляцію лікарської речови­ни за допомогою індивіду­ального кишенькового аерозольного інгалятору

Виховна мета: уміти пояснити хворому правила користування інгалятором.

Початковий обсяг знань: знати показання до застосування ін­галяцій; протипоказання до застосування інгаляцій.

Оснащення:

1)Індивідуальний кишеньковий аерозольний інгалятор

Показаннями до застосування інгаляцій є:

гострі та хронічні захворювання слизової оболонки носа, глотки, зіва, гортані, тра­хеї, бронхів, які супроводжуються утворенням густого мокротин­ня, що тяжко відкашлюється, а також бронхіальна астма, хроніч­на пневмонія, пневмосклероз, незадовільний стан після операцій на легенях.

Протипоказані інгаляції в разі схильності до легеневих крово­теч, гіпертонічної хвороби III стадії.

ПОСЛІДОВНІСТЬ ДІЙ:

1. Поверніть балончик догори дном і зніміть захисний ков­пачок.

2. Балончик з аерозолем добре струсіть.

3. Балончик тримайте рукою, а мундштук затисніть губами.

4. Після повного видиху зробіть глибокий вдих і одночасно натисніть на дно балончика: у цю мить видається доза аерозолю. Кількість доз аерозолю визначає лікар.

5. Затримайте дихання на кілька секунд, потім витягніть мунд­штук з рота і зробіть повільний видих.

6. Після інгаляції захисний ковпачок надягніть на балончик.

Практична навичка № ____

ТЕХНІКА ЗАКРАПУВАННЯ КРАПЕЛЬ В ОЧІ,

НІС, ВУХО. ЗАКЛАДАННЯ МАЗІ ЗА НИЖНЄ ПОВІКО

Навчальна мета: уміти закапати краплі у вуха, ніс, очі; закласти мазь в око; засипати порошок в око; продезінфікувати очну піпетку.

Виховна мета: виховання уважності медичної сестри, яка за­капує краплі хворому, особливо в очі.

Початковий обсяг знань: знати маркування очних крапель.

Оснащення:

1. очні піпетки;

2. ватні стерильні тампони;

3. скляна лопаточка для закладання мазі;

4. 30% розчин альбуциду;

5. очна гідрокортизонова мазь.

Маркуватія очних крапель. Ліки наливають у стерильний фла­кон або колбочку з розрахунку дводенної потреби і наклеюють за­здалегідь заготовлену етикетку. Крім цього, щоб уникнути помил­ки, на флакон із ліками, які розширюють зіницю, наклеюють чер­вону смужку, на флакон із ліками, які звужують зіницю,— синю.

Запам’ятайте! Уведення в очі хворого на глаукому лише однієї краплі розчину атропіну (який розширює зіницю) замість розчи­ну пілокарпіну (який звужує зіницю) може спричинити втрату зору, який не відновлюється.