Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Алгоритми Практичних навичок Касевич Н.М..doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
2.15 Mб
Скачать

Послідовність дій:

Оснащення: металеві кип'ятильники з решіткою, 2 гачки для виймання решітки, дистильована вода, предмети медичного призна­чення.

  1. Покладіть на дно кип'ятильника (електрокип'ятильника) ме­талеву решітку.

  2. Складіть на решітку предмети медичного призначення.

  3. Залийте дистильованою водою так, щоб вона покрила предме­ти на 2 см.

  4. Закрийте кришкою і кип'ятіть 45 хв з моменту закипання води.

5. Після закінчення експозиції кип'ятіння кришку зніміть з кип'ятильника і покладіть стерильною поверхнею догори.

6. Стерильним пінцетом дістаньте гачки, за допомогою них вий­ міть решітку з предметами і покладіть її поперек кип'ятильника, щоб стекла вода.

7. В асептичних умовах розкладіть предмети на стерильному столі. Примітки. 1. Якщо в процесі кип'ятіння додають у кип'ятильник ще

якийсь предмет, то кип'ятіння продовжують ще 45 хв з цього моменту.

2. Якщо зразу після закінчення кип'ятіння, не знімаючи кришку, злити воду, то предмети вважаються стерильними протягом доби.

Практична навичка № ____

СТЕРИЛІЗАЦІЯ ІНСТРУМЕНТАРІЮ ПОВІТРЯНИМ МЕТОДОМ

(У повітряному стерилізаторі) послідовність дій

Оснащення:

Повітряний стерилізатор, стерилізаційні коробки, металеві лотки, інструментарій, індикатор стерильності.

  1. Складіть медичний інструментарій у стерилізаційні коробки або на металеві лотки.

  2. Помістіть індикатор стерильності у стерилізаційну коробку або лоток, а також окремо в стерилізаційну камеру.

  3. Помістіть укладений інструментарій у попередньо прогрітий до 80—90 °С повітряний стерилізатор, закрийте стерилізаційну камеру

  1. Доведіть температуру повітря у стерилізаційній камері до 180 °С і стерилізуйте протягом 60 хв.

  2. Вимкніть апарат, дочекайтесь зниження температури в стери­лізаційній камері до 80—90 °С.

  1. Відчиніть дверцята стерилізатора, оцініть результат якості стерилізації за допомогою відповідної зміни кольору індикатора сте­рильності.

  2. Закрийте вічка стерилізаційної коробки, поставте на бирці з медичної клейонки дату стерилізації і свій підпис.

  3. Заповніть відповідні графи в "Журналі обліку стерилізації предметів медичного призначення повітряним методом".

Примітки. 1. Вироби, простерилізовані у стерилізаційній коробці з віч­ками, вважаються стерильними протягом 3 діб, а в стерилізаційній коробці з фільтром — 20 діб. Вироби, простерилізовані без упаковки, мають бути використані одразу після стерилізації.

2. Для стерилізації виробів зі скла використовують режим стерилізації 160 °С, експозиція 150 хв.

Повітряний метод

180 *С

60 хв

Рекомендуєть-

ся для виробів зі

скла, металів, силі-

конової гуми

Стері Тест

180 *С – 60 хв

Повітряний метод

160

150 хв

Рекомендуєть-

ся для виробів зі

скла, металів, силі-

конової гуми

Стері Тест

150 *С – 150 хв

Практична навичка № ____

ПРАВИЛА ЗАКЛАДАННЯ ПЕРЕВЯЗУВАЛЬНОГО

МАТЕРІАЛУ В БІКС

Оснащення:

бікс, бавовняна пелюшка, перев'язувальний матеріал, стандартні індикатори стерильності, етикетка з медичної клейонки.

ПОСЛІДОВНІСТЬ ДІЙ

  1. Застеліть бікс бавовняною пелюшкою так, щоб її краї вільно звисали зовні бікса.

  2. Укладіть перев'язувальний матеріал нещільно, вертикально розміщуючи зв'язані бавовняною ниткою по 10 штук марлеві сервет­ки, щоб потім легко можна було за допомогою стерильного пінцета дістати потрібного розміру серветки, не порушуючи порядку їх роз­міщення.

  3. Накрийте краями пелюшки матеріал і зверху неї покладіть індикатор стерильності.

  1. Закрийте щільно кришку бікса, бічні отвори відкрийте.

  1. На етикетці зазначте назву відділення, підрозділ (наприклад, операційний блок), назву закладеного матеріалу.

  2. Відправте бікс у ЦСВ і передайте його відповідній особі для стерилізації.

Примітки. 1. Уважно потрібно закладати перев'язувальний матеріал для операційних блоків. Розмір серветок, їх кількість узгоджують із завідувачем ІІдділення. В операційних, де здійснюють порожнинні операції, необхідно оікж'язково закладати в стерилізаційні коробки чітко визначену кількість . серветок малого, середнього і великого розміру, а також тупферів.

2. Бавовняною пелюшкою з усіх боків у стерилізаційній коробці закри­віють перев'язувальний матеріал або операційну білизну для всмоктування конденсату, що утворюється на внутрішній поверхні стерилізаційної короб­ки після видалення її зі стерилізаційної камери. Стерильна волога білизна і матеріал не придатні для використання.

Практична навичка № ____

НАДЯГАННЯ СТЕРИЛЬНОГО ХАЛАТА ТА ГУМОВИХ РУКАВИЧОК

Навчальна інструкція з проведення процедури

Навчальна мета: уміти надягти стерильний халат операційній медичній сестрі після знезараження рук; надягти стерильні гумові рукавички; допомогти надягти стерильний халат хірургові; допомогти надягти хірургові стерильні рукавички.

Виховна мета: усвідомити значення ретельного відпрацювання і закріплення елементів асептики.

Початковий обсяг знань: знати правила використання стериль­них гумоиих руканичок під час оперативного втручання.

Оснащення:

1)Бікс зі стерильною операційною білизною;

2) Бікс із стерильним перен’изувальним матеріалом;

3)70% розчин етилового спирту;

  1. 3 % розчин пероксиду водню;

5)стерильний корнцанг;

6) стерильна маска.

Правила використання стерильних гумових рукавичок під час оперативного втручання. Гумові рукавички створюють ідеальні асептичні умови, але їх використання має деякі недоліки. Під час операції руки стають вологими, у рукавичках збирається волога з патогенними мікроорганізмами. Тому в разі пошкодження рукавички погрібно негайно замінити.

Під час хірургічного втручання операційній сестрі, як і всій операційній бригаді, треба якомога менше торкатися руками сте­рильних предметів, які були в контакті з раною, за винятком аб­солютно необхідних для операції.

Протягом тривалої операції кожні 30—40 хв треба обов’язково обробляти руки антисептичним розчином і висушувати їх стериль­ними серветками та протирати спиртом.

Послідовність дій під час виконання процедур

Надягання стерильного халата операційною сестрою. Після надягання стерильної маски й знезараження рук операційна сестра за допомогою санітарки повинна надягнути стерильний халат.

  1. Запропонуйте санітарці відкрити бікс зі стерильною опера­ційною білизною.

  2. Перевірте за допомогою індикатора, який лежить зверху, сте­рильність білизни.

  3. Обережно вийміть руками халат, згорнутий у рулон.

  4. Розгорніть халат на витягнутих руках.

  5. Надягніть його, руки при цьому підніміть угору, просуньте їх у рукав, щоб халат зісковзнув на тулуб.

  6. Манжетки рукавів із поворозками заправте самостійно.

  7. Санітарка стає ззаду, захоплює і зав’язує поворозки халата.

  8. За наявності пояса тримайте його так, щоб кінці звисали. Стоячи ззаду і не торкаючись операційної сестри, санітарка захо­плює обидва кінці пояса і зав’язує їх ззаду.

Надягання стерильних гумових рукавичок

  1. Підберіть рукавички за розміром так, щоб вони не стиска­ли кистей і добре облягали пальці.

  2. Перед тим як надягнути рукавички, руки повторно обро­біть 70% розчином етилового спирту.

  3. Можете надягти рукавички, пересипані тальком. Але цей спосіб не рекомендують застосовувати при операціях на органах черевної порожнини та грудної клітки, оскільки в разі потрап­ляння тальку в рану він сприяє утворенню гранульом. Тому кра­ще надягайте стерильні гумові рукавички на вологі руки, оброб­лені спиртом і стерильним гліцерином.

  1. Краї обох рукавичок перед надяганням загорніть назовні широкою каймою.

  1. II, III, IV пальцями правої руки захопіть загорнутий край лівої рукавички й надягніть її на ліву руку.

  2. У такий самий спосіб надягніть рукавичку і на праву руку.

Поки на обидві руки не будуть надягнені рукавички, не по­правляйте напальчники. Під час поправляння рукавичок не вводь­те пальці однієї руки під край рукавичок другої руки.

  1. Манжетка рукавички має покривати манжетку халата, а не заходити під останню.

  2. Під час надягання рукавичок стежте, щоб їхня зовнішня по­верхня не торкалася шкіри.

  3. Після надягання рукавички обробіть 70% розчином етило­вого спирту.

Надягання стерильного халата хірургові

  1. На витягнутих стерильних руках розправте стерильний халат.

  2. Накиньте його на свої руки так, щоб внутрішня верхня час­тина рукавів і плечей була нібито вивернута назовні від вас.

  3. Хірург поступово просовує руки в рукави, а ви накидаєте на його плечі верхню частину халата.

  4. За погреби можна допомогти хірургові зав’язати поворозки манжетів.

  5. Зав’язати поворозки на халаті ззаду може санітарка або ін­ший персонал операційного блока.

Надягання хірургові стерильних рукавичок

  1. Відгорніть назовні краї стерильних рукавичок у вигляді ман­жеток.

  2. Під загорнуті краї манжеток уведіть II—V пальці обох рук, розтягніть ними рукавичку.

  3. Тримаючи рукавичку долонною поверхнею до хірурга, на­дягніть її на руку хірурга.

  4. За допомогою стерильної серветки хірург руками від кін­чиків пальців моделює рукавички на кисті, а потім обробляє їх стерильною серветкою, зволоженою 70% розчином етилового спирту.

Практична навичка № ____

ОГЛЯД ХВОРОГО

ЗАХОДИ ПРИ НАЯВНОСТІ ПЕДІКУЛЬОЗУ

  1. Огляньте тіло хворого на предмет інфекційних захворювань, корости, педикульозу і зробіть відповідний запис на титульній сторінці медичної картки.

  2. Вирішіть із лікарем питання щодо виду й обсягу санітарного оброблення.

  3. Якщо є потреба, підстрижіть хворому нігті знезараженими но­жицями. Не травмуйте нігтьові валики. У разі поранення травмова­ну ділянку обробіть антисептиком.

У людей похилого віку нігті бувають товстими та щільними, тому перед підстриганням їх слід розпарити у воді.

4. У разі потреби допоможіть хворому роздягтися. Одяг складіть у спеціально виділений чистий мішок, заповніть при цьому квитан­ цію у двох примірниках із точним зазначенням назви і кількості речей. Один примірник здайте на склад із речами, другий — вклейте в медичну картку.

  1. Для миття хворого виділіть індивідуальну прокип'ячену мо­чалку і мило.

  2. Закрийте корком отвір ванни, заповніть її до половини теп­лою (35—37 °С) водою. За відсутності змішувача спочатку налийте у ванну холодну воду, потім — гарячу, щоб уникнути накопичення пари в приміщенні.

  3. Ослабленого хворого супроводжуйте до ванної кімнати, під­тримуйте під пахви, коли він сідає у ванну та підіймається з неї.

  4. Якщо хворий не може митися сам, допоможіть йому. Спочат­ку вимийте голову, тулуб, руки, а потім ноги.

  5. Під час миття спостерігайте за станом хворого.

10. Після миття шкіру витріть сухим рушником.

Якщо є можливість, то доцільніше мити хворого під душем, що легше сприймається організмом.

Запам'ятайте! У разі погіршення самопочуття хворого (серце­биття, біль у ділянці серця, блідість) треба припинити його мити; допомогти хворому вийти з ванни; вкласти на кушетку з трохи піднятим ножним кінцем; накрити простирадлом; піднести до носа тампон, зволожений нашатирним спиртом; розтерти скроні; до голови прикласти рушник, змочений холодною водою, і викли­кати лікаря.

Обтирання тяжкохворого. Якщо ванна і душ протипоказані, зробіть хворому обтирання теплою водою з милом.

  1. Залежно від стану хворого оголіть усе тіло чи окремі його час­тини, підстеліть під хворого чисту клейонку і пелюшку.

  2. Рушник або полотняну серветку змочіть теплою водою і про­гріть тіло, починаючи з обличчя, шиї і закінчуючи кінцівками. У разі потреби використовуйте мило.

  3. У разі зниженої температури навколишнього середовища про­тирайте почергово різні ділянки тіла, обсушуйте їх рушником, при­кривайте вже протерті простирадлом і ковдрою.

  4. Після санітарного оброблення допоможіть хворому надягти чисту білизну і тапочки.

  5. На титульній сторінці медичної картки зробіть позначку про проведене санітарне оброблення.

  6. З приймального відділення транспортуйте хворого у відповід­не відділення стаціонару і передайте його і медичну картку стаціо­нарного хворого постовій медичній сестрі.

Запам'ятайте! Санітарне оброблення хворих слід здійснювати у спеціально відведеному приміщенні, у якому немає зустрічного потоку хворих.

Гоління хворого, підстригання волосся

  1. З дозволу хворого можете підстригти його волосся за допомо­гою ножиць або машинки для гоління волосся. Але для цього часті­ше використовують послуги перукаря, який зазвичай є в штаті пра­цівників лікарні.

  2. За вказівкою лікаря у приймальному відділенні голять пацієн­ту волосся в ділянці операційного поля, але не раніше як за 2 год до операції, щоб не виникли гноячкові утворення.

  3. Можете голити волосся сухим методом. При цьому натягуйте шкіру лівою рукою в протилежний від станка бік і голіть за ходом росту волосся.

  4. Можете голити волосся і після попереднього намилювання шкіри мильною піною або кремом для гоління.

  5. Після гоління ділянку шкіри витріть сухою стерильною сервет­кою, а потім серветкою, зволоженою 70 % розчином етилового спирту, тому що в подряпини можуть потрапити мікроби з поверхні шкіри і спричинити гноячкові утворення.

Санітарне оброблення пацієнта з педикульозом

Ураження хворого головними і одежними вошами називається педикульозом, лобковими - фтиріозом.

Платтяні і головні воші є переносниками висипного і зворотно­го тифу. Лобкові воші практично не мають епідеміологічного зна­чення, однак також, як і одежні і головні воші, спричинюють свер­біж, відчуття дискомфорту. При сильних розчухах можливі різно­манітні гноячкові захворювання шкіри.

Воші поширюються, переповзаючи з однієї людини на іншу при безпосередньому контакті, при користуванні спільними речами, одягом, білизною, головними уборами, гребінцями та ін.

Збереженню завошивленості сприяють скупчення населення, порушення санітарно-гігієнічного режиму, а також невиконання правил особистої гігієни.

З метою виявлення педикульозу при госпіталізації до стаціонарів усіх пацієнтів оглядає медперсонал приймального відділення, у від­діленнях стаціонару протягом лікування — кожні 7 днів медперсо­нал відділення.

І Іро кожний випадок педикульозу медичний працівник повинен повідомити у територіальну санепідемстанцію або дезстанцію спо­чатку по телефону в перші години виявлення, а також надіслати "Екстрене повідомлення про інфекційне захворювання, харчове, го-• іре, професійне отруєння" (ф-058/у) не пізніше ніж через 12 год з моменту виявлення.

ПОСЛІДОВНІСТЬ ДІЙ ПРИ ВИКОНАННІ ПРОЦЕДУРИ

Оснащення: протипедикульозна укладка: для пацієнта: лупа, на­стільна лампа, ножиці, машинка для підстригання волосся, густий гребінець, хустинки бавовняна і поліетиленова, клейонка-пелерина, поліетиленові пакети, клейонка, рушник, вата, оцинковане відро; для медичної сестри: додатковий хірургічний халат, фартух, хустинка, рукавички, маска; інсектициди: ніттифор, шампунь "Педилін", лосьйон "Лонцид", 20 % водно-мильна емульсія бензилбензоату та ін.; 10 % розчин оцтової кислоти, туалетне мило або шампунь, біла паперова серветка; "Термінове повідомлення про інфекційне захво­рювання, харчове, гостре, професійне отруєння (ф-058/у); "Журнал обліку інфекційних захворювань" (ф-060/у).

Психологічно підготуйте пацієнта.

  1. Надягніть додатковий халат, маску, гумові рукавички, хус­тинку.

  2. Табурет застеліть клейонкою, посадіть хворого, плечі його на­крийте клейонкою-пелериною.

  3. Змочіть волосся одним із протипедикульозних засобів, що втирають у коріння волосся. На одну людину використовують до 60 мл препарату.

  4. Покрийте волосся поліетиленовою, а зверху бавовняною хус­тинкою і залиште на 30 хв.

  5. Допоможіть ретельно промити волосся із застосуванням шам­пуню або туалетного мила.

  6. Для видалення з волосся гнид змочіть його теплим 10 % роз­чином оцтової кислоти.

  7. Ретельно промийте волосся теплою водою, просушіть рушни­ком.

  8. Вичешіть густим гребінцем загиблих вошей і гнид на білу па­перову серветку.

  9. Паперову серветку із загиблими вошами і гнидами спаліть.

  1. Проведіть повне санітарне оброблення хворого. Змініть на­тільну білизну.

Одяг хворого складіть у промаркований поліетиленовий чи клейончастий мішок і здайте згідно з описом квитанції в дезінфек ційну камеру. Другий примірник квитанції вклейте в медичну карт­ку стаціонарного хворого.

11.Продезінфікуйте використане оснащення, додатковий одяг і приміщення.

12На титульній сторінці медичної картки зробіть відповідний запис: "Педикульоз (головний, платтяний, лобковий). Санітарне об­роблення (дата, підпис медичної сестри)".

  1. Заповніть "Термінове повідомлення про інфекційне захво­рювання" (ф-058/у), надішліть його до СЕС за місцем проживання хворого у перші 12 год.

  2. У "Журналі обліку інфекційних захворювань" (ф-60/у) у від­повідні графи занесіть необхідні відомості.

15.Зверніть увагу на місце постійного проживання, навчання хво­рого. У графі "Дата захворювання" зазначте дату виявлення педику-льозу. У графі "Діагноз і дата його встановлення" зазначте діагноз основного захворювання.

16. У графі "Змінений уточнений діагноз і дата його встановлення" зазначте вид педикульозу, а також стадії розвитку вошей (воші, гни­ди). У графі "Лабораторне дослідження і його результат" зазначте дату, вид оброблення і результати наступного контролю ефектив­ності оброблення. У графі "Примітка" зазначте випадок повторного виявлення педикульозу в певної людини протягом року.

Примітка. Заборонено відмовляти у госпіталізації за основним захво­рюванням через педикульоз.

  1. Для ліквідації педикульозу у вагітних, дітей до 5 років, тяж­кохворих із пошкодженням шкіри голови використовують механіч­ний засіб звільнення від вошей.

  2. Оброблення вважають ефективним, якщо волосся звільнене від вошей на всіх стадіях розвитку. За потреби повторюють проти-педикульозне оброблення у відділенні стаціонару.

Примітки.

1. Використовуючи сучасні протипедикульозні засоби, уваж­но читайте інструкцію і здійснюйте протипедикульозне оброблення згідно з інструкцією. Оскільки протягом останніх років виникли види вошей, стійких до різноманітних речовин, ефективність того чи іншого препарату може бути обмежена. Тому якщо після оброблення згідно з інструкцією немає бажаного результату, потрібно використати препарат з іншим хімічним складом.

2. Педикулоциди (протипедикульозні засоби) зберігайте в герметичній упаковці в шафі, яку зачиняйте на ключ, у спеціально відведеному при­міщенні.

19. Місце, де проводите протипедикульозне оброблення, забез­ печте водою, милом, рушником і аптечкою для надання першої ме­ дичної допомоги в разі отруєння.

Перша допомога при отруєнні педикулоцидами.

Ознаки отруєння: загальна слабкість, неприємний присмак у роті, подразнення горла, головний біль, нудота, іноді блювання, за­паморочення. У такому разі шлунок промивають 1—2 % розчином натрію гідрокарбонату, після чого вживають 3—5 г активованого ііугілля і запивають перевареною водою.

При потраплянні препарату в очі їх промивають водою і закра­пують 30 % розчином альбуциду.

При потраплянні препарату в рот його промивають водою або 2 % розчином натрію гідрокарбонату.

Практична навичка № ____

ВИЗНАЧЕННЯ СТУПЕНЮ РИЗИКУ РОЗВИТКУ ПРОЛЕЖНІВ

Навчальна мета: Визначити ступінь ризику розвитку пролежнів

Виховна мета: Усвідомити значення правильного визначення ризику розвитку пролежнів

Початковий рівень знань:

Знати основні функції шкіри, значення утримання шкіри в належному гігієнічному стані, особливо під час захворювань, причини виникнення пролежнів, ділянки найчастішого виникнення пролежнів, ознаки пролежнів, оцінку стану хворого за шкалою NORTON класифікацію пролежнів.

Основні функції шкіри. Шкіра виконує низку важливих функцій. Ніша бере участь у процесі дихання, регуляції температури тіла, обмі­ні речовин. Шкіра захищає організм від впливу шкідливих чинників навколишнього середовища, а також є важливим органом чуття —-шкірним аналізатором.

Значення утримання шкіри в належному гігієнічному стані, особли­во під час захворювань. Головною умовою нормальної життєдіяль­ності шкіри є її чистота. Виділення потових і сальних залоз, змішані і частинками епідермісу і пилом, постійно відкладаються на її по­верхні і перешкоджають нормальному перебігу фізіологічних про­цесів. Забрудненість шкіри призводить до розмноження мікробів, у тому числі й хвороботворних. Шкіра фізіологічних складок додатко­во забруднюється секретом апокринних залоз, шкіра промежини — виділеннями статевих органів і кишок. За наявності хвороби утри­мання шкіри в чистоті набуває особливого значення.

Причини виникнення пролежнів. Пролежні (змертвіння, некроз) — це дистрофічні, виразково-некротичні зміни шкіри, підшкірної жи­рової клітковини і навіть окістя, що розвиваються внаслідок пору­шення місцевого кровопостачання та іннервації.

Установлено три основних чинники, які призводять до утворен­ня пролежнів: тиск, змішувальна сила і тертя.

Тиск. Під дією власної маси тіла відбувається стиснення тканин, внаслідок чого розвивається їх ішемія і загибель.

Змішувальна сила. Непрямий тиск також може призвести до ме ханічного пошкодження і руйнування тканин. Зміщування тканин може відбуватися тоді, коли пацієнт "з'їжджає" на постелі вниз або підтягується до узголів'я. Мікроциркуляція в таких тканинах пору шується, і тканина гине від кисневої недостатності. У більш серйоз­них випадках можливе розривання лімфатичних судин і м'язових волокон, унаслідок чого через 1-2 тиж утворюються глибокі про­лежні.

Тертя спричинює відшарування рогового шару шкіри і призво­дить до утворення виразок. Тертя збільшується в разі зволоження шкіри (нетримання сечі), під час розміщення хворого на клейонці.

Впливають на розвиток пролежнів глибокі порушення обмінних процесів в організмі (тяжка форма цукрового діабету, тяжкі пору­шення мозкового кровообігу, тяжкі травми головного, спинного мозку). Але в багатьох випадках до утворення пролежнів призво­дить поганий догляд за тяжкохворим, зокрема за шкірними покри­вами, а також несвоєчасна зміна білизни, недостатня активність пацієнта.

Ділянки найчастішого виникнення пролежнів. Коли тяжкохворий лежить на спині, пролежні утворюються переважно в ділянці поти­лиці, лопаток, хребта, крижової кістки, сідниць, ліктів і п'ят. Якщо він лежить на боці чи на животі, нскротизуються ділянки великих вертлюгів, колін, передні поверхні гомілок.

Може розвинутися змертвіння не тільки м'яких тканин, а й хря­щів і кісток. Потім приєднується інфекція, яка може призвести до сепсису і смерті хворого. Важливо вміти виявити осіб, в яких є схильність до утворення пролежнів, і своєчасно вжити заходів для запобігання їх розвитку.

За 4-бальною шкалою NORTON оцінюють стан пацієнта за 5 кри­теріями. Оцінювання дає можливість визначити схильність хворого до розвитку пролежнів (табл. 2).

Пацієнтів з оцінкою 14 балів і нижче відносять до категорії підвищеного ризику і щодо них слід здійснювати комплекс про­філактичних заходів.

Пролежні класифікують залежно від ступеня пошкодження тка­нин.

I ступінь. Шкірний покрив не порушений. Спостерігається стій­ ка гіперемія, яка не минає після закінчення впливу тиску.

II ступінь. Неглибокі поверхневі порушення цілості шкірних покривів, які поширюються на підшкірну жирову клітковину. Збері­ гається стійка гіперемія. Відбувається відшарування епідермісу.

III ступінь. Повне руйнування шкірного покриву до м'зового шару з проникненням у м'яз.

IVступінь. Пошкодження всіх шарів тканин, утворення порож­нин з проникненням в них прилеглих тканин (сухожилки, кістки).

Фізичний

стан

Бали

Психіч

ний стан

Бали

Активність

Бали

Рухомість

Бали

Нетримання

сечі, калу

Бали

Добрий

4

Активний

4

Ходячий

4

Повна

4

Немае

4

Задовільний

3

Апатичний

3

Ходить

з

допомогою

3

Трохи

3

Іноді

3

Поганий

2

Сплу

таність

2

Сидячий

2

Дуже

обмежена

2

Сечі

2

Дуже поганий

1

Ступор

1

Лежачий

1

Нерухома

1

Сечі і калу

1

Практична навичка № ____

ЗАХОДИ З ПРОФІЛАКТИКИ ПРОЛЕЖНІВ

Навчальна мета: вміти здійснити догляд за шкірою тяжкохворого, виконати заходи для профілактики пролежнів, обробити пролежні і накласти пов'язку.

Виховна мета: усвідомити значення загального оздоровчого дог-миду за шкірою для організму тяжкохворого.

Початковий рівень знань: знати основні функції шкіри, значення \ іримання шкіри в належному гігієнічному стані, особливо під час і.іхиорювань, причини виникнення пролежнів, ділянки найчастішо-іп виникнення пролежнів, ознаки пролежнів, оцінку стану хворого ш шкалою NORTON класифікацію пролежнів.

  1. Змінюйте положення тяжкохворого кожні 2 год, щоразу пере­віряючи стан ділянки шкіри, на яку діє тиск.

  1. Двічі на день обробляйте шкіру.

  1. Стежте за білизною хворого. Білизна має бути чистою, сухою, без складок і крихт їжі.

  1. Надайте хворому такого положення, щоб маса тіла була рівно­мірно розподілена, тобто щоб на кожну частину тіла діяв рівномір­ний тиск. Для цього слід використати спеціальні пристосування і ніжка з надувними матрацами, протипролежневi установки або зви­чніші подушки. Під головний кінець покладіть плоско одну подушку, другу подушку під кутом 45° покладіть на першу. З боків під руки також покладіть подушки. Під кисті рук і під ноги підкладіть маленькі подушки.

  1. Під ділянки можливого утворення пролежнів підкладіть полотняні торбинки, наповнені просом.

  1. Стежте за регулярністю випорожнень хворого, проводьте про-філактику і лікування нетримання сечі і калу. При нетриманні сечі і калу під сідниці підкладіть двошарове бавовняне коло, наповнене просом, а всередину поставте посудину для збирання виділених ви­порожнень.

  1. Забезпечте збалансоване харчування хворого. їжа повинна містити вітаміни групи В і вітамін С, азот, сірку, фосфор і кальцій, які позитивно впливають на кровообіг.

  1. Місця можливого утворення пролежнів протирайте тампоном іоо серветкою, просякнутою 10 % розчином камфорного спирту, чи І % розчином саліцилового спирту, чи 40 % розчином етилового спирту.

  1. Розвивайте у хворого навички самодопомоги, заохочуйте його по самостійних дій, використовуючи перекладини над ліжком або поручні, щоб хворий міг самостійно змінювати положення в ліжку, і за можливості підніматись і вставати.

  1. Навчіть родичів і осіб, які доглядають хворого, елементів правильного догляду.

  2. По закінченні процедури зніміть гумові рукавички і опустіть їх у дезінфекційний розчин, вимийте і висушіть руки.

Практична навичка № ____

ОБРОБЛЕННЯ ШКІРИ ЗА НАЯВНОСТІ ПРОЛЕЖНІВ

  1. У разі почервоніння шкіри періодично розтирайте її сухим рушником для поліпшення кровообігу і змащуйте 5 % розчином калію перманганату.

  1. Початкові пролежні в стадії мацерації обмийте холодною пе­репареною водою з милом, висушіть, протріть 70 % розчином етило-иого спирту.

  1. Пухирі змастіть 1 % розчином брильянтового зеленого, потім накладіть суху асептичну пов'язку.

  1. У разі некрозу змертвілі тканини видаляють, рану закривають сте рильною серветкою, просякнутою розчином фурациліну 1:5000. У міру очищення рани накладають мазеві пов'язки (10 % синтоміци­нові мазь, 10 % стрептоцидова мазь, мазь Вишневського).

Запам'ятайте! Виникнення пролежнів у хворих є незапере­чним свідченням поганого догляду. У таких хворих інфікування може призвести до сепсису і стати причиною смерті.

Практична навичка № ____

ДОГЛЯД ЗАСТАТЕВИМИ ОРГАНАМИ ,ПРОМЕЖИНОЮ

З МЕТОЮ ПРОФІЛАКТИКИ ПОПРІЛОСТЕЙ

  1. Поясніть хворому суть процедури і отримайте його згоду. На­дягніть гумові рукавички.

  2. Уразі потреби підстеліть під хворого клейонку.

  3. Полотняну серветку змочіть теплою водою, відтисніть і про­тріть шкіру в такій послідовності: обличчя, за вухами, шию, перед­ню частину грудної клітки, живіт, руки, спину, сідниці, стегна, го­мілки, стопи. Серветку періодично прополіскуйте у чистій воді.

  4. Особливу увагу зверніть на складки шкіри, місця посиленого потовиділення, статеві органи, ділянку шкіри навколо відхідника.

  5. Обмивання шкіри здійснюйте послідовно і одразу ж ретельно протирайте її чистим сухим рушником, щоб хворий не застудився. За потреби можете використати мило, оцтову воду, 30—40 % розчин етилового спирту, одеколон.

  6. За наявності попрілостей протріть їх обережно ватним тампо­ном чи серветкою, зволоженою блідо-рожевим розчином калію пер­манганату, висушіть шкіру, промокаючи її серветкою, і припудріть дитячою присипкою або тальком. Час від часу ці ділянки можна змащувати 1 % розчином брильянтового зеленого, а потім при­пудрювати.

Часткове оброблення шкіри тяжкохворим здійснюйте щоденно вранці та ввечері.

7. По закінченні процедури зніміть гумові рукавички і опустіть їх у дезінфекційний розчин, вимийте і висушіть руки.

Практична навичка № ____

ДОГЛЯД ЗА ОЧИМА

( промивання, закапування крапель, закладання мазі, ванночки )

Навчальна мета: вміти обробити очі за наявності виділень, а та­кож промити очі антисептичним розчином за допомогою ванночки.

Виховна мета: усвідомити значення дотримання правил асепти­ки під час догляду за очима.

Початковий обсяг знань: знати, які існують показання до оброб- лення очей.

Показання до оброблення очей: наявність виділень, що склеюють вії і повіки. Промивання очей здійснюють для дезінфекції сльозово­го мішка при його запаленні для видалення слизу, гною.

Оснащення: стерильне: очна піпетка, ватні або марлеві тампони, ізотонічний розчин натрію хлориду, гумовий балон, гумові рукавич­ки; інше: розчин фурациліну 1:5000, розчин калію перманганату 1:10 000, краплі чи мазь за призначенням лікаря.

ПОСЛІДОВНІСТЬ ДІЙ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ПРОЦЕДУР

ПРОТИРАННЯ ВІЙ І ПОВІК

  1. На чисті руки надягніть стерильні гумові рукавички.

Руками візьміть стерильний ватний або марлевий тампон, змочіть його одним із наведених антисептичних розчинів і накладіть під око Так само в разі потреби накладіть зволожений тампон на друге око.

  1. Через 1—2 хв після розм'якшення кірок іншими, зволоженими анти септичним розчином тампонами протріть повіки очей у напрям­ку від зовнішнього до внутрішнього кута.

  2. Продезінфікуйте використане оснащення. Вимийте і висушіть руки.

Запам'ятайте! Для кожного ока необхідно використовувати окремі стерильні тампони, щоб запобігти перенесенню інфекції з одного ока на друге.

ПРОМИВАННЯ ОЧЕЙ ЗА ДОПОМОГОЮ ВАННОЧКИ

  1. На чисті руки надягніть стерильні гумові рукавички.

  2. У стерильну ванночку налийте теплий антисептичний роз­чин.

  3. Запропонуйте пацієнту взяти ванночку за ніжку, нахилитися над нею так, щоб повіки розташувались у ванночці, притиснути її щільно до повік, потім підняти голову, притримуючи ванночку ру­ками (рідина при цьому не повинна витікати з неї).

  4. Запропонуйте пацієнту поморгати протягом 1 хв, потім, нахи-лившись уперед, поставити ванночку на стіл. Сухим стерильним тампоном висушіть повіки.

  5. У разі потреби повторіть процедуру, замінивши розчин у ван­ночці на свіжий.

  6. За відсутності очної ванночки можна промити очі за допомо­гою піпетки, підставивши ниркоподібний лоток і нахиливши голову пацієнта так, щоб рідина стікала від зовнішнього кута ока до внут­рішнього.

  7. Продезінфікуйте використане оснащення, вимийте і висушіть руки.

ЗАКРАПУВАННЯ ОЧЕЙ

  1. Здійсніть гігієнічне миття рук і обробіть їх 70 % розчином ети­лового спирту.

  2. Прочитайте уважно етикетку ліків.

  1. Якщо пацієнту необхідно закрапати краплі в нижню ділянку кон'юнктиви, то попросіть його спрямувати погляд угору, пальцем лівої руки відтягніть повіку трохи вниз і закрапайте 1—2 краплі Прикладіть стерильний ватний тампон, запропонуйте пацієн­ту на деякий час заплющити очі. Притримайте тампон. Надлишки ліків всмоктуються тампоном.

  2. Якщо потрібно ввести краплі в ділянку верхньої зони краю рогівки, то відтягніть трохи вгору верхню повіку і попросіть пацієн­та спрямувати погляд униз.

  3. Дітям і збудженим дорослим закрапайте краплі в око з будь-якого зручного положення в той момент, коли хоч трохи вдається відкрити повікову щілину.

  4. У разі різкого блефароспазму пацієнту, який лежить на спині, після туалету шкіри навколо ока за допомогою стерильного ватного тампона, зволоженого розчином фурациліну 1:5000, закрапайте де­кілька крапель у шкірну ямку біля внутрішнього кута зовнішньої повікової щілини, а потім розкрийте пальцями повіки і забезпечте надходження крапель у кон'юнктивальний мішок.

8. Продезінфікуйте використане оснащення, вимийте і висушіть руки.

Запам'ятайте! 1. Помилкове введення в очі пацієнта, хворо­го па глаукому, лише однієї краплі 1 % розчину атропіну сульфа­ту (що розширює зіницю) замість 1 % розчину пілокарпіну гідрохлориду (що звужує зіницю) може спричинити втрату зору, який не відновлюється.

2. Кінець піпетки не повинен торкатися вій пацієнта навіть у тому випадку, коли ліки призначені тільки для одного пацієнта, тому що можливе інфікування очних крапель. Використання ок­ремої стерильної піпетки для кожного пацієнта цілком виключає інфікування введених розчинів.

ЗАКЛАДАННЯ ОЧНОЇ МАЗІ

  1. Ретельно вимийте руки і висушіть рушником.

  2. На кінець стерильної скляної очної лопаточки візьміть потріб­ну кількість мазі.

  3. Нижню повіку відтягніть трохи вниз і, тримаючи лопаточку па­ралельно краю повіки, притуліть її до нижньої перехідної складки.

  4. Пацієнту запропонуйте зімкнути повіки, а лопаточку обереж­но вийміть горизонтальним рухом у напрямку скроні, залишаючи мазь за повікою.

  5. Прикладіть стерильний ватний тампон до ока і запропонуйте пацієнту зімкнути повіки, щоб мазь рівномірно розподілилась на поверхні очного яблука.

Закладання очної мазі можете здійснити безпосередньо з очного тюбика, рухаючи його у напрямку від внутрішнього до зовнішнього кута ока і обережно видавлюючи мазь на кон'юнктиву нижньої пові­ки на її межі з очним яблуком.

Запам'ятайте! Безпосередньо з тюбика мазь можна викорис­товувати лише одному і тому ж хворому.

Практична навичка № ____

Догляд за вухами.

Оброблення зовнішнього слухового проходу

Навчальна мета: вміти прочистити вуха тяжкохворому при гноєтечі або виділенні крові зі слухових ходів, закрапувати краплі у вуха.

Виховна мета: усвідомити значення догляду за вухами при гноєтечі або виділенні крові зі слухових ходів.

Початковий рівень знань: знати, яке значення має туалет зовніш­ніх слухових ходів.

Значення туалету зовнішніх слухових ходів: наявність гною в слу­ховому ході спричинює подразнення і запалення там шкіри.

При переломі основи черепа з вух може виділятися кров, яка в слуховому ході є добрим живильним середовищем для мікроорганіз­мів. У разі перелому основи черепа мікроби висхідним шляхом мо­жуть потрапити в головний мозок і призвести до його запалення (ен­цефаліт). Тому за наявності гною ,або кров'яних виділень у слуховому ході слід своєчасно і систематично здійснювати його очищення.

Оснащення: стерильне: ватні тампони, серветки, турунди, тонкий зонд із гвинтовою нарізкою, шприц або гумовий балон, гумові рука­вички; інше: 3 % розчин водню пероксиду, 70 % розчин етилового спирту, краплі за призначенням лікаря, клейонка, пелюшка.