Послідовність дій під час виконання процедур

Обстеження хворого за допомогою проби за Зимницьким

1. Підготуйте 8 чистих сухих флаконів ємкістю 250—400 мл.

2. До кожного з них приклейте етикетку із зазначенням назви дослідження (проба сечі за Зимницьким), прізвища та ініціалів хво­рого, відділення, палати, номера порції та години, в інтервалі між якими хворий збирає сечу в певний флакон (6.00—9.00, 9.00—12.00, 12.00—15.00, 15.00—18.00 і т. д.). Сечу хворий збирає протягом доби.

3. О 6.00 хворий випорожняє сечовий міхур (цю порцію сечі не збирайте).

4. Протягом кожних трьох годин хворий мочиться у відповід­нії іі флакон один або декілька разів.

5. Простежте, щоб хворий заповнив усі флакони. У 23.00, 3.00 із (і.00 розбудіть його для випорожнення сечового міхура.

0. Якщо в разі поліурії не вистачає об’єму одного флакона, видайте додатковий із зазначенням на ньому прізвища хворого та номера порції.

7. Вранці наступного дня відправте всі флакони до лабораторії.

8. Ті флакони, що не були заповнені, також відправте до ла­бораторії.

Визначення об’єму та відносної густини сечі

0. У кожній з 8 порцій сечі визначте об’єм і відносну густину.

1. Для визначення об’єму сечу із флакона вилийте в мірний циліндр. При цьому циліндр тримайте нахиленим, а сечу нали­вайте по стінці, щоб на поверхні сечі не утворилася піна.

2. Відносну густину сечі визначте урометром. Сухий урометр повільно опустіть у циліндр з сечею (він не повинен торкатися стінок циліндра).

3. Легко підштовхніть урометр зверху, почекайте, поки при­пиняться його коливання, і визначте відносну густину сечі за по­ділкою на шкалі, що відповідає нижньому меніску. Циліндр три­майте так, щоб поверхня сечі була на рівні ока.

4. Якщо сечі мало, розведіть її дистильованою водою, збіль­шивши об’єм у 2 рази (1 мл сечі, 1 мл води) або в 3 рази (1 мл се­чі, 2 мл води). Визначте відносну густину і дві останні цифри по­множте на ступінь розведення. Наприклад, після розведення се­чі в два рази її відносна густина становитиме 1,01; помноживши дві останні цифри на ступінь розведення (2), отримаєте істинну відносну густину сечі — 1,02.

5. Одержані дані запишіть на спеціальних бланках.

Визначення результатів проби. Результат проби за Зимницким уважають добрим, якщо:

1. добовий діурез достатній (близько 1,5 л) і становить 65— 75% від кількості випитої хворим рідини;

2. денний діурез, тобто сеча, виділена з 6.00 до 18.00, має ста­новити 2/3—3/4 від добового, нічний — 1/3—1/4 від добового ді- урезу;

3. у разі здорових нирок відносна густина різних порцій сечі коливається в значних межах (1,003—1,030).

Що нижча, монотонніша і рівномірніша відносна густина сечі, то важче уражена паренхіма нирок.

Практична навичка № ____

ТЕХНІКА ВЗЯТТЯ СЕЧІ

НА ГЛЮКОЗУ, БІЛОК,

ФЕНІЛКЕТОНУРІЮ

17 – ОКСІКОРТІКОСТЕРОІДИ,

БАКТЕРІОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

ТЕХНІКА ВЗЯТТЯ СЕЧІ НА ГЛЮКОЗУ

( В ДОБОВІЙ КІЛЬКОСТІ )

Оснащення:

1. Велика суха чиста ємність для збирання сечі протягом доби ( 1-6 літрів )

2. Суха чиста ємність об’ємом 150 - 400 мл для транспортування порції сечі

в лабораторію частки від об’єму загальної добової кількості

3. Скляна або дерев’яна паличка для перемішування сечі

4. Направлення

Особливості підготовки хворих:

Особливої підготовки хворий не потребує

Питний режим - звичайний

Послідовність дій:

1. В проміжок з 6 до 8 ранку хворий звільняє сечовий михур ( сід чітко

вказати час випорожнення ), ця порція виливається в унітаз та не вра

ховується

2. Хворий збирає увесь об’єм сечі протягом однієї доби ( 24 години )

Ємність з сечею протягом доби слід зберігати у прохолодному місці

3. Сеча зливається в одну ємність та ретельно перемішується

4. У суху чисту ємність обережно відливається 50 – 200 мл сечі з загальної добової кількості та доправляється до лабораторії

5. У направленні слід зазначити крім основних даних :

Загальний об’єм сечі за добу

6. Після закінчення всіх процедур слід продезінфікувати використане обладнання

7. Вимийте та висушіть руки

ТЕХНІКА ВЗЯТТЯ СЕЧІ НА ВМІСТ БІЛКА

( В ДОБОВІЙ КІЛЬКОСТІ )

Оснащення:

1. Велика суха чиста ємність для збирання сечі протягом доби ( 1-6 літрів )

2. Суха чиста ємність об’ємом 150 - 400 мл для транспортування порції сечі в лабораторію, частки з добової кількості сечі

3. Скляна або дерев’яна паличка для перемішування сечі

4. Направлення

Особливості підготовки хворих:

Особливої підготовки хворий не потребує

Питний режим - звичайний

Послідовність дій:

8. В проміжок з 6 до 8 ранку хворий звільняє сечовий михур ( сід чітко

вказати час випорожнення ), ця порція виливається в унітаз та не вра

ховується

9. Хворий збирає увесь об’єм сечі протягом однієї доби ( 24 години )

Ємність з сечею протягом доби слід зберігати у прохолодному місці

10. Сеча зливається в одну ємність та ретельно перемішується

11. У суху чисту ємність обережно відливається 50 – 200 мл сечі з загальної добової кількості та доправляється до лабораторії

12. У направленні слід зазначити крім основних даних :

Загальний об’єм сечі за добу

13. Після закінчення всіх процедур слід продезінфікувати використане обладнання

14. Вимийте та висушіть руки

ТЕХНІКА ВЗЯТТЯ СЕЧІ ДЛЯ

ДОСЛІДЖЕННЯ НА НАЯВНІСТЬ ФЕНІЛКЕТОНУРІЇ

(ПРОБА ФЕЛЛІНГА)

Оснащення:

1. Реактив хлорид заліза (FeCl ₃ ) у флаконі з притертим корком з темного

скла

2. Смужка фільтрувального паперу,чиста суха скляна пробірка, велика серветка або пелюшка, якою була сповита дитина

3. Піпетка для нанесення реактиву

Особливості дослідження : Проба Феллінга використовується ,як якісний метод дослідження, що застосовується для ранньої діагностики спадкового захворювання фенілкетонурії, та проводиться усім новонародженим на 5 – й

день життя у пологовому будинку.

Послідовність дій:

1. Візьміть руками в гумових стерильних рукавичках з дотриманням правил асептики пелюшку на якій є невелика кількість залишків свіжої сечі дитини, що обстежується,

2. Обережно за допомогою піпетки нанесіть 2 – 3 краплі реактиву хлориду заліза (FeCl ₃ ) прослідкуйте за реакцією декілька хвилин.

3. Поява синьо-зеленого або зеленого забарвлення свідчить про позитивну реакцію – наявність в сечі фенілпіровиноградної кислоти, похідної фенілаланіну що є якісним показником наявності фенілкетонурії,

4. Проведіть дезінфекцію використаного обладнання

5. Вимийте та висушить руки

Або інший спосіб:

1. В суху чисту скляну пробірку зберіть 1 – 3 мл сечі отриманої одразу після сечовипускання, змочить в сечі смужку фільтрувального паперу та нанесіть на нього 2 – 3 краплі реактиву хлориду заліза (FeCl ₃ ) прослідкуйте за реакцією декілька хвилин.

2. Поява синьо-зеленого або зеленого забарвлення свідчить про позитивну реакцію – наявність в сечі фенілпіровиноградної кислоти, похідної фенілаланіну що є якісним показником наявності фенілкетонурії,

Проведіть дезінфекцію використаного обладнання !

3. Вимийте та висушить руки

Запамятайте

Про позитивний результат проби Феллінга необхідно негайно доповісти лікарю!

ТЕХНІКА ВЗЯТТЯ СЕЧІ

ДЛЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

НА НАЯВНІСТЬ 17- ОКСІКОРТИКОСТЕРОЇДІВ ( КЕТОСТЕРОЇДІВ )

Оснащення:

5. Велика суха чиста ємність для збирання сечі протягом доби ( 1-6 літрів )

6. Суха чиста ємність об’ємом 50 -200 мл для транспортування порції сечі

в лабораторію частки від об’єму загальної добової кількості

7. Скляна або дерев’яна паличка для перемішування сечі

8. Направлення

Особливості підготовки хворих:

1. За 2 тижні до дослідження повністю виключити прийом лікарських препаратів: тестостерону, мепробамату,лібріума,еленіума,метилкрилону

паральдегіту пірідіуму хлоропазіну,діамоксу ,дігітоксину, хлортіа

зиду

2. За 2- 3 дні до дослідження виключити з раціону буряк, моркву, полівіта

міни, інші продукти та препарати , що можуть дати забарвлення сечі

Послідовність дій:

1. Хворий збирає увесь об’єм сечі протягом однієї доби ( 24 години )

2. Сеча зливається в одну ємність та ретельно перемішується

3. У суху чисту ємність обережно відливається 50 – 200 мл сечі з загальної добової кількості та доправляється до лабораторії

4. У направленні слід зазначити крім основних даних :

А Загальний об’єм сечі за добу

Б Діагноз

В Перелік лікарських засобів, що застосовуються для лікування хворого

5. Після закінчення всіх процедур слід продезінфікувати використане обладнання

6. Вимийте та висушіть руки

ТЕХНІКА ВЗЯТТЯ СЕЧІ ДЛЯ БАКТЕРІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Оснащення:

1. Стерильна банка на 200 мл;

2. Мило;

3. Тепла кип’ячена вода;

4. Стерильний ізотонічний розчин натрію хлориду;

5. Серветка або стерильний марлевий тампон;

6. Бланки направлень;

7. Ручка;

8. Склограф;

9. Лоток для збросу;

10. Стерильний пінцет;

11. Судно;

12. Клейонка;

Послідовність дій:

1. Встановити з пацієнтом відносини на довірі;

2. Пояснити мету і хід процедури;

3. Надіти рукавички;

4. Покласти клейонку на кровать хворого;

5. Підставити судно хворому;

6. Здійснити туалет зовнішніх статевих органів за допомогою пінцета, тампонів, змиваючи водою;

7. Тампони покласти в лоток для збросу;

8. Ополіскувати статеві органи стерильним ізотонічним розчином натрію хлориду за допомогою, пінцета, тампонів;

9. Висушити стерильним ватним тампоном або серветкою;

10. Тампон, серветку покласти в лоток для збросу;

11. Випускають першу порцію сечі в судно на рахунок “1”, “2”;

12. Запропонувати хворому затримати сечовиділення;

13. Підставити стерильну банку;

14. Зібрати середню порцію сечі (10-20 мл);

15. Запропонувати пацієнту закінчить сечовиділення у судно;

16. Закрити банку кришкою;

17. Судно винести;

18. До банки приклеїти відповідну етикетку;

19. Оформіть направлення;

20. Відправте в лабораторію;

21. Продезінфікуйте використане обладнання

22. Вимийте та висушіть руки

Практична навичка № ____

ТЕХНІКА ВЗЯТТЯ КРОВІ ДЛЯ БАКТЕРІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

( НА ГЕМОКУЛЬТУРУ )

Оснащення:

• Стерильний шприц на 10-20 мл;

• Г олки;

• Стерильні ватні тампони;

• Стерильний лоток;

• Спирт етиловий 70%;

• Пінцет;

• Спиртівка;

• Джгут;

• Валик;

• Лоток для збросу;

• Флакон з живильним середовищем - жовчний бульйон 10-20%;

• Сірники;

• Склограф, бланки направлень, ручка, серветка.

Послідовність дій під час виконання процедури:

• Встановити з пацієнтом відносини на довірі;

• Пояснити мету і хід процедури;

• Вимити і осушити руки;

• Надіти спецодяг, гумові рукавички;

• Зібрати шприц, надіти голку, випустити повітря з шприца;

• Допомогти пацієнту прийняти зручне положення (сидяче або лежачі);

• Покласти шприц в стерильний лоток;

• Підложити під лікоть пацієнта валик;

• Накласти серветку на плече;

• Накласти джгут на плече вище ліктьового суглоба;

• Попросити пацієнта декілька разів стиснути і розтиснути кулак;

• Попросити зажати кулак;

• Пропапьпірувати вену;

• Поверхню ліктьового згину протріть двічі стерильними тампонами, зволоженими 70% етиловим спиртом. Краще це робити знизу за течією крові та лімфи;

• Візьміть шприц;

• Виконайте венепункцію ;

• Відтягніть поршень шприца до себе;

• Наберіть у шприц 10-20 мл крові в залежності скільки днів лихоманить хворий;

• Зніміть джгут, хворий повинен розтиснути кулак;

• Прикладіть до місця пункції стерильний ватний тампон змочений спиртом;

• Попросіть пацієнта зігнути руку в ліктьовому згині на 5-7 хвилин;

• Покладіть шприц з кров’ю на стерильний лоток;

• Підпаліть спиртівку;

• Вийміть корок з флакона з жовчним бульйоном;

• Обпаліть горловину флакона на полум’ї спиртівки;

• Візьміть шприц з кров’ю;

• Зніміть голку в лоток для збросу;

• Влийте кров зі шприца флакон по стінці (поступово) в співвідношенні 1:10;

• Покладіть шприц в лоток для збросу;

• Обпаліть горловину флакона на полум’ї спиртівки, потім - стерильну частину корка і закрити ним флакон;

• Прикріпити етикетку із зовнішнього боку пробірки;

• Напишіть направлення в бактеріологічну лабораторію;

• Відправте матеріал до лабораторії (до відправки утримують в термостаті) Т + 37*С

• Продезінфікуйте використане обладнання

• Вимийте та висушіть руки

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!

• Взяття крові на гемокультуру проводиться у перші дні хвороби протягом усього гарячкового періоду у хворих з не уточненим діагнозом (грип, пневмонія, тифо - паратифозне захворювання тощо).

• Можливо відправляти цітратну кров (у пробірці зі стерильним 5% розчином лімонокислого натрія - 2 мл на 10 мл крові);

• На 1-му тижні хвороби беруть 10 мл крові, на 2-му - 15 мл, на 3-му і пізніше - 20 мл;

• Відповідь з бактеріологічної лабораторії отримають : попередню - через 2-4 дні;

останню через 10 днів.

• Посів крові і її забір проводять з дотриманням правил асептики і антисептики.

Практична навичка № ____

ТЕХНІКА ПРОМИВАННЯ ШЛУНКУ

ПАЦІЄНТУ В СВІДОМОМУ СТАНІ

Оснащення:

Стерильні гумові рукавички

Фартуки з поліетилену або пластікату

Зонд товстий шлунковий

Система трубок зі скляним перехідником

Лійка

Шприц Жане

Підготовка лікаря та медичної сестри:

Лікар і медична сестра надягають фартух та стерильні гумові рукавички.

Підготовка хворого:

1. Проведіть психологічну підготовку хворого, якщо він перебуває в свідомому стані. Поясніть хворому мету та порядок проведення процедури, а також — як хворий повинен поводитися в цей період.

2. Перед процедурою вийміть знімні зубні протези, якщо вони є у хворого.

Послідовність дій:

Положення хворого:

1. Посадіть хворого на стілець так, щоб він обперся на його спинку, запропонуйте йому розвести коліна.

2. Надягніть на хворого фартух.

3. Руки його зафіксуйте в такому положенні, щоб вони не заважали виконувати процедуру.

4. Між ногами поставте ємкість для промивних вод.

Якщо хворий не в змозі сидіти, покладіть його на лівий бік з опущеною нижче тулуба головою, що зменшує ризик аспірації промивних вод.

Введення зонда хворому, який перебуває в свідомому стані:

1. Чисто вимитими руками візьміть продезінфікований зонд і виміряйте відстань, на яку треба ввести зонд хворому (від пупка до різців).

2. Змочіть кінець зонда водою.

3. Попросіть хворого відкрити рот і сказати «а».

4. Заокруглений кінець зонда покладіть на корінь язика, попросіть хворого ковтнути і в цей момент зонд проведіть по стравоходу.

5. У разі позивів на блювання рух зонда припиніть, хворому запропонуйте охопити зонд губами й глибоко подихати через ніс.

6. Запропонуйте хворому поступово здійснювати ковтальні рухи і зонд проведіть до потрібної позначки.

Запам'ятайте! Якщо зонд потрапив у дихальні шляхи, хворий починає кашляти, синіти і втрачає голос. У такому випадку зонд негайно витягніть і після того, як хворий заспокоїться, процедуру повторіть.

Промивання шлунка за допомогою лійки:

1. Опустіть лійку до рівня колін хворого і заповніть її водою.

2. Підніміть повільно лійку вище голови і введіть у шлунок воду (500—600 мл).

Воду не слід вводити швидко, тому лійку піднімайте повільно.

Уважно слідкуйте, щоб не вся вода із лійки потрапила в шлунок, тому що в такому разі зворотнє поступання рідини із шлунка в лійку може бути порушеним.

3. Коли в лійці залишиться трохи води, опустіть її до рівня колін хворого і промивна вода з домішками слизу, залишками їжі виділиться із шлунка.

Кількість виділеної води приблизно повинна бути такою ж, як кількість введеної води.

4. Таку процедуру повторіть кілька разів до отримання чистої води.

Поступово збільшуйте одномоментне введення води до 1 л.

Якщо промивання шлунка здійснюєте через 2—3 год після отруєння і є підстава думати, що частина недоброякісної їжі знаходиться в кишечнику, промивання шлунка закінчіть уведенням через зонд 60 мл 25% розчину магнію сульфату.

Запам'ятайте! При появі прожилок крові в промивних водах процедуру припиніть і викличте лікаря.

Прослідкуйте, щоб після промивання в шлунку не залишилося рідини, тому що це може призвести до її аспірації, якщо раптово виникне блювання.

5. Після закінчення процедури від'єднайте лійку, швидким рухом витягніть зонд.

6. Промивну воду огляньте, покажіть лікареві.

У разі потреби частину промивної води відлийте в ємкість, промаркіруйте та відправте в лабораторію.

Промивання шлунка за допомогою шприца Жане

1. Наберіть у шприц Жане воду і введіть її поступово зонд.

2. Перегніть кінець зонда, від'єднайте шприц і заповніть його знову чистою водою. Введіть таким чином спочатку 500—600 мл води.

3. Від'єднайте шприц, опустіть зонд нижче від рівня шлунка і випустіть через зонд промивну воду.

4. Повторіть цю процедуру кілька разів до отримання чистої води. Поступово збільшуйте одномоментне введення води до 1 я.

5. Після повного звільнення шлунка від промивної води швидким рухом витягніть зонд.

Промивання шлунка беззондовим методом:

1. Дайте хворому вилити 2—3 склянки питної води, або мінеральної, або блідо-рожевого розчину калію перманганату.

2. Запропонуйте хворому штучно викликати блювання шляхом надавлювання вказівним і середнім пальцями руки на корінь язика, а також роздратування задньої стінки глотки.

3. Таким чином хворий здійснює промивання шлунка до появи чистої води.

Запам'ятайте! Беззондовий метод промивання шлунка протипоказаний у випадках отруєння кислотами, лугами, бензином, а також хворим у непритомному стані.

Дезінфекція пристрою для промивання шлунка: 1. Після виконання процедури розберіть пристрій для промивання шлунка на окремі частини.

2. Продезінфікуйте окремі частини його в 3% розчині хлораміну протягом 60 хв.

3. Промийте їх проточною водою.

4. Замочіть окремі частини в миючому розчині температури 50 °С на 15 хв. Канал зонда та гумової трубки промийте під тиском.

5. Промийте їх проточною водою.

6. Прокип'ятіть окремі частини в дистильованій воді протягом 30 хв.

7. Висушіть зонд і трубку у висячому стані, інші частини — на стерильній пелюшці.

8. Вимийте та висушіть руки

Практична навичка № ____

ТЕХНІКА ПРОМИВАННЯ ШЛУНКУ

ПАЦІЄНТУ В СТАНІ НЕПРИТОМНОСТІ

Оснащення:

Стерильні гумові рукавички

Фартуки з поліетилену або пластікату

Зонд товстий шлунковий

Система трубок зі скляним перехідником

Лійка

Підготовка лікаря та медичної сестри:

Лікар і медична сестра надягають фартух та стерильні гумові рукавички.

Введення зонда хворому, який перебуває в непритомному стані здійснює лікар-реаніматолог за допомогою ларингоскопа. У такому випадку може бути використанні роторозширювач і язикоутримувач. Якщо лікар-реаніматолог відсутній і немає ларингоскопа, введіть зонд самі через ніс.

1. Змастіть заокруглений кінець зонда гліцерином.

2. Введіть зонд поступово через ніс.

3. Якщо зондування шлунка не вдається, то вказівний палець, обмотаний серветкою, введіть у глотку, притисніть ним язик і поряд із пальцем введіть зонд.

Свідченням того, що зонд потрапив у шлунок, є вихід через» зонд шлункового вмісту. Якщо шлунковий вміст не виділяється, змініть положення зонда, рухаючи його назад або вперед.

3. Приєднайте до зонда скляний перехідник, гумову трубку й закріпіть лійку.

4. Опустіть лійку до рівня ліжка хворого і заповніть її водою.

5. Підніміть повільно лійку вище голови і введіть у шлунок воду (500—600 мл).

Воду не слід вводити швидко, тому лійку піднімайте повільно.

Уважно слідкуйте, щоб не вся вода із лійки потрапила в шлунок, тому що в такому разі зворотнє поступання рідини із шлунка в лійку може бути порушеним.

6. Коли в лійці залишиться трохи води, опустіть її до рівня ліжка хворого і промивна вода з домішками слизу, залишками їжі виділиться із шлунка.

Кількість виділеної води приблизно повинна бути такою ж, як кількість введеної води.

Таку процедуру повторіть кілька разів до отримання чистої води.

Поступово збільшуйте одномоментне введення води до 1 л.

7. Після закінчення процедури зонд обережно вийміть за допомогою рущника

8. Продезінфікуйте використане обладнання

9. Вимийте та висушіть руки

Практична навичка № ____

ТЕХНІКА ВЗЯТТЯ ПРОМИВНИХ ВОД ШЛУНКУ ДЛЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

Оснащення:

1. стерильну банку , що щільно закривається кришкою без слідів держасобів;

2. фартук та стерильні гумові рукавички

3. клейонку, рушник.

4. склограф,

5. бланк направленя

Послідовність дій

1. Одягніть фартук та гумові рукавички

2. Якщо хворий в положенні сидячі та в свідомості накрийте грудну клітину чистою

клейонкою

3. Отриманий під час промивання шлунку шлунковий вміст виливають у стерильний посуд для окремого дослідження в кількості 150 – 200 мл.Посуд швидко і щільно закривають кришкою

4. У разі необхідності здійсніть гігієнічні процедури з очищення шкіри та обличчя пацієнта

5. Продезінфікуйте використане обладнання

6. Оформіть направлення та якомога швидше транспортуйте матеріал до лабораторії

7. Вимийте та висушіть руки

Практична навичка № ____

ДОСЛІДЖЕННЯ СЕКРЕТОРНОЇ ФУНКЦІЇ ШЛУНКА

( з ентеральним та парентеральним подразниками )

Навчальна мета: уміти ввести тонкий зонд у шлунок; одержа­ти шлунковий вміст за методикою Лепорського; отримати шлун­ковий вміст за методикою Веретенова—Новикова—М’ясоєдова; одержати шлунковий вміст за допомогою парентеральних подраз­ників; здійснити беззондове дослідження секреторної функції м і лунка; продезінфікувати шлунковий зонд.

Виховна мета: усвідомити значення психологічної підготовки хворого до виконання процедури та значення дослідження шлун­кового соку.

Початковий обсяг знань: знати показання та протипоказання до проведення дослідження шлункового соку зондовим методом; як використовувати ентеральні та парентеральні подразники; по­казники дослідження шлункового соку в нормі.

Оснащення:

1. стерильний тонкий шлунковий зонд;

2. стерильний шприц ємкістю 5—10 мл;

3. штатив з пробірками;

4. ниркоподібний лоток;

5. рушник, поліетиленовий фартух, гумові рукавички;

6. затискувач;

7. страви та речовини, що є енгеральними подразниками: мясний бульйон, 4% відвар капусти, 5% розчин етилового спирту;

8. речовини, що є парентеральними подразниками: 0,1% роз­міні гістаміну в ампулах, 0,025% розчин пентагастрину в ампулах, інсулін;

9. 1% розчин димедролу в ампулах;

10. таблетки “Ацидотест”.

Дослідження шлункового соку здійснюють для визначення секреторної (кислотоутворювальної) і моторної (евакуаторної) функцій шлунка.

Показання та протипоказання до проведення дослідження шлун­кового соку зоидовим методом. Показанням до такого дослідження є захворювання слизової оболонки шлунка.

Протипоказанням є:

• нещодавно перенесена шлунково-кишкова кровотеча;

• стенокардія;

• гіпертонічна хвороба III стадії;

• розширення вен стравоходу;

• загострення гастриту, виразкової хвороби шлунка та дванад­цятипалої кишки.

Використання ентеральних та парентеральних подразників. Як ентеральні подразники використовують:

а) м’ясний бульйон (1 кг нежирного яловичого м’яса відварю­ють у 2 л води). Для дослідження потрібно 300 мл;

б) 4% відвар сухого листя капусти — 300 мл;

в) 5% розчин етилового спирту — 300 мл.

Як парентеральні подразники застосовують:

а) 0,1% розчин гістаміну в ампулах з розрахунку 0,08 мг на

10. г маси тіла хворого, але максимальна кількість препарату не повинна перевищувати 0,5 мл. Після введення гістаміну у хворих може виникнути запаморочення, тахікардія, відчуття жару, по­червоніння шкіри. Щоб зменшити вираженість подібної реакції, за ЗО хв до введення препарату вводять протигістамінний препа­рат — 1 мл 1% розчину димедролу;

б) 0,025% розчин пентагастрину в ампулах з розрахунку 0,1 мл на 10 кг маси тіла хворого;

в) інсулін з розрахунку 2 ОД на 10 кг маси тіла хворого.

Нормальні показники дослідження шлункового соку. У нормі

натще в шлунку міститься до 50 мл секрету. Загальна кислот­ність 10 ОД. Вільна соляна кислота в багатьох осіб відсутня.

Після введення ентерального подразника загальна кислот­ність може бути від 40 до 60 ОД, вільна кислотність — від 20 до 40 ОД.

Показники кислотності шлункового вмісту після введення пар­ентеральних подразників у здорових людей вищі, ніж при вико­ристанні ентеральних.

Кількість ферменту (пепсину) 40—60 ОД.

Уведення тонкого зонда в шлунок

1. Оформіть направлення в лабораторію. Поінформуйте хво­рого, щоб напередодні процедури ввечері він не вживав гострої грубої їжі, що дослідження проводиться вранці натще і перед цим хворий не повинен палити.

2. Процедуру здійснюйте в гумових рукавичках і фартусі.

3. Поясніть хворому порядок проведення процедури і навчіть його глибоко дихати носом.

4. Правильно і зручно посадіть хворого: він повинен щільно притулитися до спинки стільця і злегка нахилити голову вперед.

5. Шию та груди хворого накрийте серветкою і дайте йому в руки лоток (для збирання витікаючої слини).

6. У разі потреби запропонуйте хворому зняти зубні протези.

7. Виміряйте у хворого відстань від пупка до різців, тобто від­стань, на яку йому потрібно ввести зонд.

8. Чисто вимитими руками візьміть зонд, сліпий кінець якого змочіть теплою водою, а вільний кінець перекрийте затискувачем.

9. Правою рукою візьміть зонд на відстані 10—15 см від слі­пого кінця, а лівою притримуйте його вільний кінець.

10. Сліпий кінець зонда покладіть на корінь язика хворого і запропонуйте йому зробити кілька ковтальних рухів і глибоко ди­хати носом, а в цей час просовуйте зонд у глотку. При появі по­зивів до блювання хворий повинен губами затиснути зонд і гли­боко дихати через ніс.

11. При кожному ковтальному русі просовуйте зонд по стра­воходу до відповідної позначки на зонді. Ковтати зонд хворий по- ішнен повільно, щоб він не скрутився.

Подальший порядок виконання процедури залежить від виду подразника.

Отримання шлункового вмісту за методикою Лепорського

1. Повністю відсмокчіть шприцом шлунковий вміст (1-ша пор­ція).

2. Уведіть через зонд 300 мл підігрітого до температури 38 °С сч ггерального подразника.

3. Через 10 хв відсмокчіть 10 мл шлункового вмісту (2-га пор­ція).

4. Через 15 хв відсмокчіть увесь залишок ентерального подра­зника (3-тя порція).

5. Протягом 1 год кожні 15 хв відсмоктуйте шлунковий вміст (4, 5, 6-та, 7-ма порції).

6. Після закінчення зондування видаліть зонд зі шлунка.

7. Відправте до лабораторії всі 7 порцій шлункового вмісту (пробірки мають бути пронумеровані і закриті гумовим корком).

Запам’ятайте! Кожного разу після відсмоктування шлунково­го вмісту зонд треба перекривати затискувачем.

Одержання шлункового вмісту за методикою Веретепова-Но- викова—М’ясоєдова

1. Відсмокчіть шприцом шлунковий вміст натще (1-ша порція).

2. Протягом 1 год відсмоктуйте кожні 15 хв шлунковий вміст (2-га, 3-тя, 4, 5-та порції).

3. Уведіть через зонд ентеральний подразник.

4. Через 10 хв відсмокчіть 10 мл шлункового вмісту (6-та порція).

5. Через 15 хв відсмокчіть весь залишок ентерального подраз­ника (7-ма порція).

6. Протягом 1 год відсмоктуйте кожні 15 хв шлунковий вміст (8-ма, 9, 10, 11-та порції). Після закінчення зондування видаліть зонд зі шлунка.

7. Відправте до лабораторії всі 11 порцій (пробірки мають бу­ти пронумеровані і закриті гумовим корком).

Одержання шлункового вмісту з використанням парентераль­ного подразника (гістаміну)

1. Відсмокчіть шлунковий вміст натще (1-ша порція).

2. Протягом 1 год кожні 15 хв відсмоктуйте шлунковий вміст (2-га, 3-тя, 4-та, 5-та порції).

3. Після взяття 3-ї порції введіть хворому підшкірно 1 мл 1% розчину димедролу.

4. Після взяття 5-ї порції введіть хворому підшкірно 0,1% роз­чин гістаміну із розрахунку 0,08 мл на 10 кг маси тіла хворого.

5. Протягом 1 год відсмоктуйте шлунковий вміст кожні 15 хв (6-та, 7, 8-ма, 9-та порції). Після закінчення зондування видаліть зонд зі шлунка.

6. До лабораторії відправте всі 9 порцій (пробірки мають бу­ти пронумеровані і закриті гумовим корком).

Запам’ятайте! Дослідження шлункового соку з використанням гістаміну можна проводити лише в умовах стаціонару з тим, щоб у разі виникнення алергійної реакції надати хворому невідкладну медичну допомогу.

Гістаміно-інсулінова методика дослідження шлункового вмісту (використовують у хірургічних відділеннях для визначення виду оперативного втручання при виразковій хворобі шлунка).

1. Відсмокчіть шлунковий вміст у хворого натще.

2. Через 15 хв відсмокчіть 2-гу порцію шлункового вмісту.

3. Через 15 хв відсмокчіть 3-тю порцію шлункового вмісту. Підшкірно введіть 1 мл 1% розчину димедролу.

4. Через 15 хв відсмокчіть 4-ту порцію шлункового вмісту. Підшкірно введіть гістамін із розрахунку 0,08 мл на 10 кг маси тіла хворого.

5. Протягом 1 год кожні 15 хв відсмоктуйте 4 порції шлунко­вого вмісту.

Після 8-ї порції введіть підшкірно інсулін з розрахунку 2 ОД на 10 кг маси тіла хворого.

6. Протягом 1 год відсмоктуйте 4 порції шлункового вмісту (9, 10, 11, 12-та порції).

7. До лабораторії відправте всі 12 порцій.

Запам’ятайте! При дослідженні шлункової секреції з викори­станням інсуліну в окремих випадках може спостерігатись гіпо­глікемія. У хворого з’являється відчуття голоду, озноб, неспокій, загальна слабкість, пітливість.

У такому разі дослідження припиняють, хворому дають випи­ти півсклянки солодкого чаю або внутрішньовенно вводять 20 мл 40% розчину глюкози.

Поява незначної кількості крові в шлунковому вмісті у вигля­ді прожилок може бути пов’язана з пошкодженням дрібних судин слизової оболонки шлунка. У випадку появи значної кількості крові відсмоктування шлункового соку припиніть. Зонд обереж­но витягніть, допоможіть хворому лягти, на надчеревну ділянку покладіть пузир з льодом і негайно викличте лікаря.

Особливий підхід має бути при дослідженні шлункового вміс­ту в людей похилого віку. За необхідності вийміть у них зубні знімні протези, обережно вводьте зонд у стравохід, оскільки він може бути деформований через змінену дугу аорти. Необереж­ність при введенні зонда може призвести до перфорації, поранен­ня слизової оболонки, кровотечі.

Беззондове дослідження секреторної функції шлунка за допомо­гою методики “Ацидотест”

1. Напередодні та в день дослідження хворий не повинен при­ймати ліки й вживати продукти, які змінюють колір сечі.

2. Дослідження проведіть натще.

3. Запропонуйте хворому випорожнити сечовий міхур.

4. Хворий приймає 2 таблетки кофеїну (білі таблетки — енте- ральний подразник).

5. Через 1 год випорожнює сечовий міхур (на флаконі зазнач­те “Контрольна порція”).

6. Хворий приймає 3 жовтих драже і запиває їх невеликою кількістю води.

7. Через 1—1,5 год випорожнює сечовий міхур (на флаконі за­значте “Сеча для дослідження”).

8. Контрольну сечу та сечу для дослідження відправте до ла­бораторії.

Дезінфекція шлункового зонда

1. Після використання шлунковий зонд замочіть у 3% розчи­ні хлораміну на 1 год. Канал зонда заповніть дезінфекційним роз­чином за допомогою шприца.

2. Зонд промийте проточною водою.

3. Знежирте в миючому розчині та ретельно промийте канал зонда за допомогою шприца.

4. Повторно промийте зонд проточною водою.

5. Прокип’ятіть у дистильованій воді протягом ЗО хв.

6. Вимийте і висушіть руки

Практична навичка № ____

ТЕХНІКА ДУОДЕНАЛЬНОГО ЗОНДУВАННЯ

( НА ФАНТОМІ )

ТРИФАЗНЕ ЗОНДУВАННЯ

Оснащення:

1. стерильний дуоденальний зонд;

2. штатив із пробірками;

3. лоток;

4. стерильний шприц ємкістю 10 мл;

5. ентеральні подразники:

33% розчин магнію сульфату — 50 мл;

40% розчин глюкози — 50 мл;

40% розчин ксиліту або сорбіту — 50 мл; оливкова або кукурудзяна олія — 50 мл; два сирих жовтки курячих яєць;

6. пітуїтрин — 5 ОД (парентеральний подразник);

7. 10% розчин кальцію хлориду в ампулах;

8. грілка з теплою водою;

9. валик із ковдри або подушка;

10. рушник, фартух із пластикату, гумові рукавички;

11. клейонка;

12. низький стільчик.

Мета дуоденального зондування', дуоденальне зондування про­водять з діагностичною метою: в отриманих порціях жовчі визна­чають наявність запальних елементів, паразитів, жовчного піску тощо. Крім цього, дуоденальне зондування є лікувальною проце­дурою. Звільнення печінкових ходів і жовчного міхура від жовчі сприяє усуненню застійних явищ у жовчних шляхах, що запобі­гає утворенню конкрементів у жовчному міхурі та подальшому розвиткові запального процесу.

Протипоказаннями до проведення дуоденального зондування є: гострий холецистит, загострення виразкової хвороби шлунка, два­надцятипалої кишки, звуження стравоходу, спричинене пухлиною або рубцями, варикозне розширення вен стравоходу.

Підготовка хворого до дуоденального зондування

За 2—3 дні до обстеження потрібно вилучити з раціону хворо­го продукти, які призводять до виникнення метеоризму: капус­ту, картоплю, молоко. Напередодні йому дають атропін у краплях (10 крапель 0,1% розчину атропіну сульфату). Дуоденальне зон­дування проводять натще.

Послідовність дій під час виконання процедури

Уведення дуоденального зонда у дванадцятипалу кишку

1. Процедуру здійснюйте в гумових рукавичках і фартусі.

2. У дохідливій формі поясніть хворому необхідність та по­слідовність проведення процедури.

3. Визначте відстань, на яку треба ввести зонд. У положенні стоячи виміряйте у хворого відстань від пупка до різців (ця вели- чина відповідає першій позначці на зонді) і додайте відстань від різців до вушної часточки або довжину долоні (відповідає другій позначці на зонді).

4. Хворого посадіть на кушетку.

5. Чисто вимитими руками візьміть зволожений водою сте­рильний зонд. Правою рукою — на відстані 10—15 см від оливи, лівою — підтримуйте вільний кінець зонда.

Уведіть оливу за корінь язика, запропонуйте хворому зро­бити кілька ковтальних рухів і глибоко дихати, а в цей час просо­вуйте зонд у глотку. Якщо з’явилися позиви до блювання, хворий повинен припинити ковтання, губами затиснути зонд і глибоко

дихати через ніс.

6. Хворий ковтає зонд повільно, щоб він не скрутився

7. Коли зонд досягне шлунка (це відповідає першій познач­ці на зонді), перевірте його положення шляхом аспірації вмісту шприцом. При цьому в шприц надходить світлий вміст шлунка з кислою реакцією (змочений лакмусовий папірець червоніє).

8. Потім хворий ходить по кімнаті й поступово протягом ЗО хв ковтає зонд до другої позначки. Олива зонда повинна пройти че­рез воротар шлунка.

9. За допомогою повітряного поштовху визначте місце зна­ходження зонда. Покладіть хворого на спину і за допомогою шпри­ца введіть 10 см³ повітря. Якщо хворий відчує поштовх у право­му підребер’ї, це означає, що олива знаходиться в дванадцятипа­лій кишці. Якндо поштовх хворий відчуває в надчеревній ділянці, це означає, що зонд скрутився і знаходиться в шлунку. У такому разі відтягніть зонд до першої позначки і запропонуйте хворому знову поступово ковтати зонд до другої позначки.

10. Покладіть хворого на правий бік на кушетку без подушки, під голову підстеліть рушник, під таз покладіть валик, а під праве підребер’я гарячу грілку.

11. Нижче від рівня розташування хворого на низькому стіль­чику або спеціальній підставці встановіть штатив з пробірками, лоток і шприц.

12. У разі потрапляння оливи в дванадцятипалу кишку із зон­да самостійно виділяється рідина жовтуватого кольору. Зовніш­ній кінець зонда опустіть у пробірку. Перші порції жовчі мутні, оскільки вони містять домішки шлункового вмісту. Потім виді­ляється прозора рідина світло-жовтого кольору лужної реакції. За 20—30 хв виділяється близько 15—40 мл першої порції (А) вмісту дванадцятипалої кишки.

Якщо ви впевнені, що зонд знаходиться в дванадцятипалій кишці, а жовч не виділяється, то введіть підшкірно 1 мл 0,1% роз­чину атропіну сульфату, який сприяє розкриттю сфінктера за­гальної жовчної протоки.

13. Для одержання порції В (міхурової жовчі) через зонд по­ступово за допомогою циліндра шприца введіть один з ентераль- ііих подразників (50 мл 33% розчину магнію сульфату, підігріто­го до 38 °С, оливкову або кукурудзяну олію, 40% розчин глюкози або ксиліту) і накладіть затискувач, хворий при цьому лежить на спині протягом 10 хв.

Подразником може бути 5 ОД пітуїтрину, уведеного внутріш- пьом’язово.

14. Потім покладіть хворого знову на правий бік, відкрийте зонд, і з нього почне надходити більш густа і в’язка жовч темно- оливкового кольору. У нормі вона виділяється у кількості 50—60 мл протягом 20—30 хв.

У разі застійних явищ у жовчному міхурі порція В може збіль­шуватися і, навпаки, у разі хронічного холециститу кількість жовчі цієї порції може зменшуватися.

15. Після другої порції з’являється печінкова жовч — пор­ція С. Вона світло-лимонного кольору, прозора, без домішок.

16. Після одержання третьої порції витягніть зонд.

17. Позначте пробірки з жовчю (А, В, С) і відправте до лабо­раторії якомога швидше у зв’язку з продовженням дії ферментів, які руйнують клітинні елементи. Дуоденальний вміст відправте до лабораторії в спеціальному ящику — контейнері.

18. Продезінфікуйте використане обладнання

19. Вимийте та висушіть руки

Запам’ятайте!

1. У разі появи крові в дуоденальному вмісті зондування при- пиніть і повідомте лікаря.

2. Розчин магнію сульфату не всі хворі сприймають добре: у одних виникає біль у правому підребер’ї, у інших — пронос. У та­кому разі 33% розчин магнію сульфату слід замінити на інший ентеральний подразник. Розчин магнію сульфату також не реко­мендується призначати хворим з колітами зі схильністю до про- посів.

3. Якщо немає можливості відправити порції жовчі до лабо­раторії, додайте в кожну пробірку 5—8 крапель 10% розчину фор­маліну, який припиняє дію ферментів.

4. Якщо перше зондування не дало позитивних результатів, то перед повторним зондуванням протягом трьох днів хворий при- п мас: один раз на ніч по 6 крапель 0,1% розчину атропіну сульфа­ту за призначенням лікаря.

Надання допомоги у разі можливого ускладнення. Концентрова­ний (33%) розчин магнію сульфату спричинює не тільки випорож­нення жовчного міхура, але й сильно подразнює центри вегетатив­ної нервової системи, у результаті чого у хворих може спостерігати­ся слабкість, запаморочення, серцебиття, зниження артеріального тиску. У такому випадку хворому введіть внутрішньовенно повіль­но 10 мл 10% розчину кальцію хлориду, який є антагоністом маг­нію сульфату.

ПЯТИФАЗНЕ ЗОНДУВАННЯ

Оснащення :

1. секундомір,

2. дуоденальний зонд,

3. шприц для ін’єкцій,

4. штативз пробірками,

5. валик,

6. грілку,

7. затискач,

8. лакмусовий папірець,

9. 33% розчинмагнію сульфату або 40% розчин глюкози,

10. 0,1% розчин атропінсульфату,

11. гумові рукавички,

12. рушник.