3. Санітарно-гігієнічна та захисна роль зелених насаджень.

Вітрозахисні функції зелених насаджень.

Зелені насадження здатні змінити вітровий режим місцевості. Вони можуть значно вплинути на напрямок, силу вітру та характер руху повітряних мас.

Для вітрозахисту використовують три типи конструкцій насаджень:

1. Група непродувної конструкції – крони периферійних дерев низько опущені і щільно змикаються одна з одною, не утворюючи просвітів ні у вертикальному, ні у горизонтальному напрямках. Такі групи часто створюють трьохярусними, якщо нижні гілки дерев важко зберегти. Наприклад, із дуба в першому ярусі, клена і липи – в другому, ліщини і калини – в підліску. Таку групу повітряний потік обтікає зверху і з боків, майже не проникаючи всередину. При цьому швидкість вітру, знижуючись позаду групи, посилюється перед групою і з боків. Захисна дія поширюється на відстань 20-30 висот дерев.

2. Група ажурної конструкції – менш щільна. Частина вітрового потоку фільтрується крізь неї, частина обтікає зверху. Одиноко розміщена ажурна конструкція знижує швидкість вітру навколо себе. Захисна дія поширюється на відстань 30-35 висот дерев, хоча швидкість вітру зменшується не так інтенсивно, як у попередньому випадку.

3. Група продувної конструкції – буває переважно одноярусною і в нижній частині між кронами має крупні просвіти, крізь які легко проходить вітер. Входячи в таку групу, повітряний потік роздвоюється навпіл: нижній іде крізь групу, верхній – над кронами і частково крізь них. Швидкість вітру при цьому зменшується не настільки інтенсивно, як у перших двох випадках, але зона впливу простягається у кілька разів далі, а повітряні маси не формують турбулентних завихрень.

Найбільший вітрозахисний ефект показала смуга ажурної конструкції.

Якщо непродувні і продувні групи поставлені в ряд з інтервалами в одну висоту дерев, то обтікаючі їх потоки повітря взаємно гасяться, а швидкість повітряного потоку з навітряного боку значно зменшується.

Шумозахисні функції зелених насаджень.

Боротьба з шумом в містах - гостра гігієнічна проблема, обумовлена темпами урбанізації, що посилюються. Шум не тільки травмує, але і пригнічує психіку, руйнує здоров'я, знижуючи фізичні і розумові здібності людини.

Дослідження показали, що характер порушень функцій людського організму, що викликається шумом, ідентичний порушенням при дії на нього деяких отруйних препаратів.

Зелені насадження фільтрують, затримують, відбивають і поглинають частину звукової енергії, яка завжди присутня у населених пунктах. Звукова хвиля, відбиваючись від листкових пластинок різної орієнтації, втрачає свою енергію. Шум поглинається повніше, якщо зелені насадження розміщені біля джерела шуму, або біля об’єкта, який захищають. Ще більший ефект досягається тоді, коли застосовують обидва заходи. Оптимальна ширина шумозахисної смуги – від 10 до 25 м. Висота зеленої смуги має бути не нижче 7 м. Шумозахисна функція певною мірою залежить від прийомів озеленення. Однорядна посадка дерев з живоплотом з чагарника завширшки в 10 метрів знижує рівень шуму на 3-4 дБ; така ж посадка, але дворядна шириною 20-30 метрів - на 6-8 дБ, 3-4-рядна посадка шириною 25-30 метрів - на 8-10 дБ, бульвар шириною 70 метрів з рядовою і груповою посадкою дерев і чагарників - на 10-14 дБ; посадка багаторядності або зелений масив шириною 100 метрів - на 12-15 дБ.

Різні породи рослин характеризується різною здатністю захисту від шуму. За даними угорських дослідників, хвойні породи (ялина і сосна) в порівнянні з листяними (деревні і чагарникові) краще регулюють шумовий режим. У міру віддалення від магістралі на 50 метрів листяні деревні насадження (акація, тополя, дуб) знижують рівень звуку на 4,2 дБ, листяні чагарникові - на 6 дБ, ялина - на 7 дБ і сосна - на 9 дБ.

Найкраще захищають від шуму щільні смуги із хвойних порід, які володіють захисними властивостями цілий рік і мають густу крону – ялина, ялиця, туя. Із листяних порід рекомендується липа, граб, шовковиця, в’яз, а в підліску – бирючина, гордовина, таволга. Виткі рослини збільшують звукопоглинання стіни в 6-8 разів.

Шумозахисні посадки краще створювати на ділянках, вільних від забудови, між торцями будинків, між забудовою і проїжджою частиною, тощо.

Пилозахисні властивості зелених насаджень

В житлових та промислових районах міст і сіл повітря може бути забруднене пиловими частинками. Зелені насадження здатні затримати до 86 % пилу. Ефективність пилозатримання залежить від породного складу насаджень і їх вітрозахисних властивостей.

Найкраще утримують пил рослини із шорстким, опушеним чи зморшкуватим листям. Наприклад, листки в’яза затримують у 6 разів більше пилу, ніж листки тополі. Хвойні породи більш ефективні: на одиницю маси хвої осідає в 1,5 рази більше пилу, ніж на листки. Крім того, хвоя зберігає пилозахисні властивості цілий рік. Один гектар дерев хвойних порід затримує за рік до 40 тонн пилу, а листяних - близько 100 тонн.

Дощі сприяють постійному очищенню рослин від пилу. У випадку тривалої відсутності опадів рослини можуть хворіти як від посухи, так і від забрудненості листків. Тоді рекомендується штучний полив усієї рослини.

Захист повітря від забруднення шкідливими газами.

Фізіологічні та біохімічні процеси, що відбуваються в листках рослин, передбачають поглинання певних газів. Дерево середньої величини за 24 години відновлює стільки кисню, скільки потрібно для дихання трьох чоловік. За один теплий сонячний день гектар лісу поглинає з повітря 220-280 кг вуглекислого газу і виділяє 180-200 кг кисню. З 1 м² газону випаровується до 200 г/год. води, що значно зволожує повітря.

Частина газів поглинається листками рослин, накопичуючи їх у своїх тканинах (наприклад, робінія, дуб, гіркокаштан, клен гостролистий та ін. здатні уловлювати сірчані сполуки).

Але переважна більшість шкідливих газів, проходячи крізь рослинну завісу, зберігаються. А навіть невеликі концентрації певних речовин здатні пригнічувати життєдіяльність багатьох рослин, а часто навіть призводять до їх загибелі. Взимку рослини, втративши свій асиміляційний апарат, взагалі не здатні уловлювати шкідливі речовини. А хвойні породи, зберігаючи хвою протягом кількох років, стають дуже вразливими до впливу таких речовин. Тому захисна роль зелених насаджень зводиться більше до відведення від житлових та промислових районів шкідливих газів за рахунок створення спеціальних зелених коридорів шириною 100-120 м. Напрямок коридорів повинен співпадати з напрямком переважаючих вітрів. Якщо таких напрямків декілька – може знадобитися створення кількох таких коридорів. Всередині таких утворень не повинно бути ніяких перешкод, які б заважали ефективному провітрюванню, а на виході з них неприпустимо розміщувати житлові квартали.