4.8. Фінанси сучасної України

Становлення України як незалежної, суверенної держави зумовило необхідність створення власної грошової системи, яка забезпечувала б можливість українським владним структурам самостійно керувати грошовим обігом та грошовим ринком в інтересах розвитку національної економіки. Організаційно-правові засади створення грошової системи України були закладені в Законі України «Про банки і банківську діяльність», ухваленому Верховною Радою України 20 березня 1991 р. Цим законом Національному банку України надавалося монопольне право здійснювати емісію грошей на території України та організовувати їх обіг, забезпечувати стабільність грошей, проводити єдину грошово-кредитну політику тощо. Це означало, що ніякі інші органи нашої країни, а тим більше інших країн, не мали права втручатися в цю сферу. Відтак обіг грошей на нашій території ставав підвладним виключно органам української держави [11].

Етапи розвитку грошової системи України:

І етап - 10 січня 1992 р. були запроваджені українські купоно-карбованці багаторазового користування як доповнення до рубльової грошової маси. Тобто в обігу одночасно опинилися два види валюти — попередні рублі, емісія яких перейшла від союзного уряду до Російської Федерації, та купоно-карбованці, право емісії яких було закріплено за НБУ. Весь безготівковий оборот продовжував обслуговуватися виключно попередньою, тепер уже російською валютою — рублями. Однак, паралельний обіг рублів і карбованців приніс значну шкоду, тому 12 листопада 1992 року було проведено грошову реформу, згідно з якою, рублі були вилучені із безготівкового обігу.

ІІ етап – Нацбанком удосконалювалась система обігу грошової одиниці. 25 серпня 1996 р. Президент України підписав Указ «Про грошову реформу в Україні», згідно з яким з 2 по 16 вересня 1996 р. з обороту був вилучений український карбованець і введена постійна грошова одиниця — гривня та її сота частина — копійка.

ІІІ етап - відбувається подальше вдосконалення механізмів та інструментів грошової системи, що були розроблені на попередньому етапі. Важливою віхою тут стало прийняття Верховною Радою України в травні 1999 р. Закону «Про Національний банк України». Хоча в цьому законі безпосередньо про грошову систему не йдеться, проте ті функції НБУ, які становлять основу грошової системи, знайшли широке відображення. Це, зокрема, розділ IV «Грошово-кредитна політика», розділ V «Управління готівковим грошовим обігом», розділ VIII «Діяльність Національного банку щодо операцій з валютними цінностями». У них чітко виписані права та обов’язки НБУ щодо забезпечення стабільності національних грошей, регулювання грошового обороту, визначені методи та інструменти грошово-кредитної політики та інші види діяльності НБУ, що формують грошову систему країни.

Щодо банківської системи, то в її формуванні різні науковці розглядають різні етапи. Однак найбільш прийнятною є наступна періодизація (табл. 4.5) [24, 116].

Таблиця 4.5

Етапи формування банківської системи України

Етап	Часові межі	Характеристика
І	1991-1992	Із жовтня 1991 p. Національний банк починає перереєстрацію комерційних банків України, що були зареєстровані ще Держбанком СРСР. Державні банки «Промінвестбанк», «Агропромбанк», «Укрсоцбанк» акціонуються, а точніше – приватизуються персоналом банків та великими клієнтами.
ІІ	1992-1993	У цей час спостерігалося масове народження дрібних «кишенькових» банків з приватним капіталом, що непогано заробляли на гіперінфляції 1992 – 1994 pp.
ІІІ	1994-1996	Активізація роботи НБУ із побудови чіткої ситеми державного регулювання діяльності комерційних банків. Призупинення інфляційних процесів, внаслідок чого банки почали масово банкрутувати. На національному фінансовому ринку починають працювати іноземні банки.
IV	1996-1998	НБУ веде актину боротьбу з інфляцією, підготовча робота для проведення грошової реформи, введення в обіг національної грошової одиниці – гривні. Посилення контролю за комерційними банками з боку НБУ.
V	1998- до тепер	Удосконалення грошово-кредитної політики НБУ з метою ефективнішого функціонування національної грошової системи, активне обслуговування зовнішніх операцій, участь у світовому фінансовому ринку.

Паралельно проводиться розбудова податкової системи. Так, у 90-х роках на базі відділів державних доходів фінансових органів утворюються податкові інспекції.

22 серпня 1996 р. Президент України підписав Указ «Про утворення Державної податкової адміністрації України та місцевих державних податкових адміністрацій», а 30 жовтня 1996 р. – Указ «Питання державних податкових адміністрацій», за яким податкова служба України фактично набула свого організаційного та структурного визначення.

Податкова служба вийшла з-під підпорядкування Міністерства фінансів України і стала центральним органом виконавчої влади. З часом розвивалася, удосконалювалася її функціональна та організаційна структура (утворена податкова міліція, багатоетапна реорганізація та ін.) [24, 118].

Важливим кроком на шляху розбудови податкової служби стало прийняття Податкового кодексу України у 2010 році, а також проведення адміністративної реформи з метою оптимізації складу і структури виконавчих органів державної влади та покладених на них повноважень, яка перебуває на стадії впровадження [44].