4.3. Польсько-Литовська доба (XIV-XVI ст.)

Господарство України, на відміну від країн Західної Європи, на початку XVI ст. розвивалося в умовах недержавності. Українські землі належали Великому князівству Литовському, Польському і Угорському королівствам, Молдавському князівству.

Гостра нестача розмінної монети, яка почала відчуватися ще з XІІ ст., значно посилилася в XІІІ–XІV ст. У “безмонетний період” XІІ–XІV ст. засобами розмінного платежу та обміну часто є різноманітні товаро-гроші. Гривні – зливки срібла – обслуговують найбільші сфери грошових операцій, стають основним засобом виплати данини – ”татарського виходу”. Не випадково вже в другій половині XІІІ ст. ще кочова монголо-татарська держава стала спроможною карбувати власні монети – срібні дирхеми. Це, як вважають дослідники, стало можливим завдяки величезній кількості срібла-данини, яке потрапляло з різних регіонів Східної Європи у зливках.

Оскільки за метрологічними показниками галицькі срібні монети відповідають напівгрошеві, а не грошеві, в історіографії вони називаються квартниками, або напівгрошами. Остаточно не з’ясовано, від якої метричної одиниці карбувалися галицькі напівгроші, але більшість дослідників пов’язує їх карбування з краківською гривнею (лат. маркою).

Високоякісні празькі гроші користувалися значним попитом і в Україні. Вже в першій половині XІV ст. вони расповсюджуются в Західній Україні, а з кінця XІV – початку XV ст. празькі гроші – найбільш уживані монети на абсолютній більшості українських земель. У писемних джерелах празькі гроші відомі як широкі гроші (gross latі). Утвердження терміну ”гріш” на українських землях часто пов'язуєтся з Польщею та її засобами.

Першими реальними «грошовими монетами», з якими ознайомилося населення західноукраїнських земель у першій половині XІV ст., були празькі гроші Вацлава ІІ (1300–1305 рр.) та Яна Люксембурзького (1310–1346 рр.). Карбовані згідно з празькою гривнею, ці повноцінні монети швидко пристосовувалися і до місцевої лічби. Ще задовго до реального находження польських монет чи карбування галицьких, у 1320 р. володимирський князь Андрій знижує норму сплати для краківських купців з 3 до 1 гроша. Напевно, вже в цей час на Правобережній Україні гріш починає використовуватися як лічильна одиниця та реальна монета – празький грош.

З другої половини XV ст. литовські рублі регулярно згадуються в джерелах у грошовій лічбі в Україні. Широкого вжитку на українських землях набула грошово-лічильна одиниця копа (лат. – sexagena), що дорівнювала 60 грошам (для Чехії була еквівалентом гривні) [16].

Таким чином, абсолютна більшість монет з грошового обігу України XІV–XVст. відносилися до номіналів грошового порядку: гріш, напівгріш та денарій. З початку XVІ ст. грошове господарство України переорієнтовується на національні засоби обігу країн, до складу яких входила абсолютна більшість українських земель, насамперед Великого князівства Литовського і Руського та Польського королівства. Період з початку XVІ ст. характеризується постійними, але безуспішними спробами польського та литовського урядів уніфікувати грошові системи обох держав.

У 1526–1528 рр. в Польщі проводилася грошова реформа, спрямована на перехід до більш сучасної, прогресивної системи лічби та уніфікацію різноманітних грошових систем, які існували на землях, підвладних Сигізмунду І. В результаті реформи в Польщі була введена злотова грошова система, але номінали, виражені в польских злотих, ще не карбувалися. Сам термін лічби – “золотий (злотий)” виник ще в XV ст., коли золоті дукати та флорини, постійно збільшуючи свою вартість, стали коштувати 30 грошів в срібній монеті. Ціни на золоті монети і далі продовжували зростати у сріблі, але золотий як одиниця у 30 грошів закріпився в монетній лічбі, став основою польскої національної грошової системи, що й було зафіксовано реформою 1526–1528 рр. Але разом із злотим у монетній лічбі використвується і “гривня лічби краківської“ та її фракції, які поступово протягом XVІ–XVІІ ст. поступаються злотовим номіналам [20].

До 1564 р., коли було випущено реальний срібний злотий (польский еквівалент таляра), він залишався лише грошово-лічильної одиницею. Монетами ж цієї системи були 6 грошів, 3 гроші, гріш, напівгріш, солід – 1/3 гроша і денарій – 1/8 гроша.

Таблиця 4.3

Основні види податків і зборів королівства Польського та Великого князівства Литовського

№ п/п	Назва податків і зборів	Характеристика
1.	Ланове	Сплачувався із сільськогосподарських ділянок (ланів). Сплачувався щороку. Розміри його протягом XVI ст. зросли з 12 до 30 грошів з лану, а для безземельних селян — від 20 до 30 грошів з господаря сім'ї.
2.	Шос	Сплачували виключно жителі міст у розмірі 2 гроша з кожної гривні вартості рухомого майна.
3.	Акциз на алкогольні напої	Був єдиним непрямим податком.
4.	Кварта (чверта)	Сплачувався у розмірі ¼ частини доходів від королівських маєтків і мита, що йшов на утримання найманого (кварцяного) війська.
1629 рік – реформа податкової системи Речі Посполитої
1.	Подимне	Замінив ланове і шос. Це податок з будинків у розмірі від 1/2 до 3 польських золотих.
2.	Державні торгові мита	в 1629 p. за вивіз товарів — евекта в розмірі 2—4 % їх вартості, в 1643 p. — за ввіз товарів — індукта в розмірі 4 % вартості товарів. На початку XVII ст. реальний доход від них становив 288 тис., а в середині XVII ст. — 466 тис. дукатів.
3.	Податок із усього майна	Виключно для міського населення. Сплачувався і з рухомого, і з нерухомого майна в розмірі 4% від його вартості.
4.	Стація	Утримання війська під час простою. Покладалася на жителів окремих населених пунктів, які покривали всі витрати війська.
5.	Десятина	Сплачували селяни у розмірі 1/10 доходу. Напрявлялися в церкву.