
- • І. І. Скрильник Вступ
- •Лекція 1 Математичний апарат кібернетики (мак): елементи теорії множин. Аналіз систем на основі нечітких множин
- •1. Основні визначення
- •2. Логічні операції над множинами та їх властивості. Тотожні перетворення виразів
- •3. Алгебра множин. Пріоритет операцій
- •4. Поняття впорядкованої пари та декартового добутку множин
- •5. Нечіткі множини. Операції над нечіткими множинами та їх властивості
- •Основні характеристики нечітких множин Нехай та а – нечітка множина з елементами з універсальної множини е і множиною належностей м.
- •Приклади нечітких множин
- •Властивості операцій
- •6. Аналіз систем на основі нечітких множин
- •2. Булеві функції
- •3. Логічні операції та формули мл
- •4. Булева алгебра, тотожні перетворення
- •5. Висловлення. Предикати
- •6. Двійкова арифметика
- •7. Аналіз систем на основі математичної логіки
- •2. Типи скінченних графів
- •3. Орієнтовані графи, зважені графи
- •4. Суміжність, інцидентність графів, ізоморфізм графів
- •5. Маршрути, цикли графів
- •2. Бінарні відношення. Способи задавання перерізів
- •3. Властивості бінарних відношень
- •4. Функціональні відношення
- •5. Нечіткі відношення
- •Контрольні запитання
- •Лекція 5 Синтез систем на основі поняття про теорію автоматів
- •1. Загальна характеристика автоматів
- •Скінченні автомати
- •Представлення скінченних автоматів
- •4. Аналіз скінченних автоматів
- •5. Автомати Мілі та Мура
- •Продовження таблиці 5.5.1
- •Загальні властивості алгоритму
- •3. Приклади алгоритмів. Складність алгоритмів
- •4. Генетичний алгоритм
- •Генетичний алгоритм
- •Контрольні запитання
- •Лекція 7 Задачі оптимального керування. Методи розв’язання задач лінійного керування. Задачі на умовний екстремум
- •1. Поняття про математичне моделювання економічних задач
- •2. Різні форми задач лінійного програмування
- •Контрольні запитання
- •Лекція 8 Поняття про складні системи керування
- •1. Умови існування системи керування
- •2. Види зв’язків у системах керування
- •3. Види керування
- •4. Економічна система, її загальна характеристика
- •5. Системний підхід при дослідженні економічної системи
- •6. Економічна система як система керування
- •Контрольні запитання
- •Література
Основні характеристики нечітких множин Нехай та а – нечітка множина з елементами з універсальної множини е і множиною належностей м.
Величина
(верхня границя) називається висотою нечіткої множини А. Нечітка множина А є нормальною, якщо її висота дорівнює 1, тобто верхня границя її функції належності дорівнює 1 ( =1). При <1 нечітка множина називається субнормальною.
Нечітка множина є пустою, якщо
=0. Непорожню субнормальну множину можна нормалізувати за формулою:
.
Нечітка множина є унімодальною, якщо
лише для одного x із Е.
Носієм нечіткої множини А є звичайна підмножина із властивістю
, тобто
.
Елементи , для яких
називаються точками переходу множини А.
Приклади нечітких множин
Нехай E={0,1,2,..,10}, M=[0,1]. Нечітку множину “декілька” можна визначити таким чином: “декілька” = 0,5/3+0,8/4+1/5+1/6+0,8/7+0,5/8;
її характеристики: висота = 1, носій = {3,4,5,6,7,8}, точки переходу — {3,8}.
Нехай E = {0,1,2,3,...,n,...}. Нечітку множину “малий” можна визначити так:
.
Нехай E = {1,2,3,...,100}, відповідає поняттю “вік”. Тоді нечітку множину “молодий” можна визначити за допомогою виразу
.
Нечітка
множина “молодий” на універсальній
множині E'
={Іванов, Петров, Сидоров,...}
задається за допомогою функції належності
на множині E
= {1,2,3,..100}
(вік), що називається відносно E'
функцією сумісності, при цьому
,
де
–
вік Сидорова.
4. Нехай E = {Запорожець, Жигулі, Мерседес,....} – множина марок автомобілів, а E' = [0,µ] – універсальна множина “вартість”, тоді на E' ми можемо визначити нечіткі множини типу: “для бідних”, “для середнього класу”, “престижні” з функціями належності типу (рис. 1.5.3):
Рис. 1.5.3. Графічне зображення нечітких множин
Маючи ці функції й знаючи ціну автомобілей із E у цей момент часу, визначимо на E' нечіткі множини з цими назвами. Так, нечітка множина “для небагатих”, задана на універсальній множині E={Запорожець, Жигулі, Мерседес,....} виглядає наступним чином (рис. 1.5.4):
Рис. 1.5.4. Графічне зображення нечітких множин
Аналогічно можна визначити нечітку множину “швидкісні”, “середні”, “тихохідні” і т.д.
Методи побудови функції належності нечітких множинУ приведених вище прикладах використані прямі методи, коли експерт або просто задає для будь-якого значення , або визначає функцію належності. Як правило, прямі методи задання функції належності використовуються для вимірних понять, таких, як швидкість, час, відстань, тиск, температура тощо, тобто коли виділяються полярні значення.
У багатьох задачах при характеристиці об’єкта можна виділити набір ознак і для будь-якого з них визначити полярні значення, що відповідають значенням функції належності, 0 або 1.
Наприклад, у задачі розпізнання обличчя можна виділити наступні пункти:
|
|
0 |
1 |
x1 |
Висота лоба |
низький |
широкий |
x2 |
Профіль носа |
кирпатий |
горбатий |
x3 |
Довжина носа |
короткий |
довгий |
Продовження
x4 |
Розріз очей |
вузький |
широкий |
x5 |
Колір очей |
світлий |
темний |
x6 |
Форма підборіддя |
гострий |
квадратний |
x7 |
Товщина губ |
тонкі |
товсті |
x8 |
Колір обличчя |
темний |
світлий |
x9 |
Овал обличчя |
овальне |
квадратне |
Для
конкретного обличчя А експерт, виходячи
із наведеної шкали, задає
,
формуючи векторну функцію належності
.
Непрямі
методи визначення значень функції
належності використовуються у випадках,
коли немає елементарних вимірних
властивостей для визначення нечіткої
множини. Як правило, це методи попарних
порівнянь. Якщо б значення функцій
належності були відомі, наприклад,
,
тоді попарні порівняння можна представити
матрицею відношень
,
де
(операція ділення).
Операції над нечіткими множинами
Нехай
А
і В
–
нечіткі множини на універсальній множині
Е.
Говорять, що А
міститься
у
В,
якщо
.
Позначення:
.
Іноді використовують термін “домінування”, тобто у випадку якщо , говорять, що В домінує над А.
Рівність.
А
і В
рівні, тобто
.
Позначення:
.
Доповнення.
Нехай
,
А
і В
–
нечіткі множини, задані на Е.
А
і В
доповнюють один одного , якщо
.
Позначення:
або
.
Очевидно,
що
(доповнення
визначене для
),
але очевидно, що його можна визначити
для будь-якого впорядкованого М).
Перетин.
–
найбільш нечітка підмножина, яка
міститься одночасно в А
і В.
.
Об’єднання.
–
найменша нечітка підмножина, котра
включає як А,
так і В,
з функцією належності.
.
Різниця.
З функцією належності
.
Диз’юнктивна
сума.
з функцією належності:
Приклад. Нехай дано множини:
A = 0,4/ x1 + 0,2/ x2+0/ x3+1/ x4;
B = 0,7/ x1+0,9/ x2+0,1/ x3+1/ x4;
C = 0,1/ x1+1/ x2+0,2/ x3+0,9/ x4.
1.
,
тобто А
міститься в В
або В
домінує над А,
С
незрівняна ні з А,
ні з В,
тобто пари
–
пари недомінуючих множин.
2.
0,6/
x1 + 0,8/x2 + 1/x3 + 0/x4;
0,3/x1
+ 0,1/x2 + 0,9/x3 + 0/x4.
3.
0,4/x1
+ 0,2/x2 + 0/x3 + 1/x4.
4.
0,7/x1
+ 0,9/x2 + 0,1/x3 + 1/x4.
5.
0,3/x1
+ 0,1/x2 + 0/x3 + 0/x4;
0,6/x1
+ 0,8/x2 + 0,1/x3 + 0/x4.
6.
0,6/x1
+ 0,8/x2 + 0,1/x3 + 0/x4.
Наочне представлення операцій над нечіткими множинами
Для нечітких множин можна застосувати візуальне представлення. Розглянемо прямокутну систему координат, на осі ординат якої відкладаються значення , на осі абсцис у довільному порядку розміщені елементи Е. Якщо Е за своєю природою впорядкована множина, то цей порядок бажано зберегти у розміщенні елементів на осі абсцис. Таке представлення робить наочним прості операції над нечіткими множинами.
Нехай А нечіткий інтервал між 5 та 8 і В нечітке число 4, як показано на рисунку 1.5.5.
Рис. 1.5.5. Графічне зображення нечітких множин А та В
На рисунку 1.2.14 проілюструємо нечітку множину між 5 та 8 І (ЕND) біля 4 (синя лінія).
Рис. 1.5.6. Графічне зображення операції перетину нечітких множин А та В
Нечітка множина між 5 та 8 АБО (OR) показано на наступному рисунку 1.5.7 (знову синя лінія).
Рис. 1.5.7. Графічне зображення операції об’єднання нечітких множин А та В
Наступний рисунок 1.5.8 ілюструє операцію заперечення. Виділена лінія – це заперечення нечіткої множини А.
Рис. 1.5.8. Геометричне зображення операції заперечення
На цьому
рисунку заштрихована частина відповідає
нечіткій множині А
та зображає область значень А
і всіх нечітких множин, що містяться в
А.
Останній рисунок 1.5.9 зображає відповідно
,
,
.
Рис. 1.5.9. Операції , ,