7. Принцип самостійності судів і незалежності суддів.

Принцип самостійності і незалежності суддів проголо­шується в ряді законодавчих актів України: Конституції Ук­раїни, Законі України про судоустрій. Законі України про Конституційний Суд, тощо. Суть даного принципу правосуд­дя полягає в прагненні забезпечити умови, за яких суд зміг би мати реальну можливість приймати відповідальні рішення без стороннього втручання та тиску виключно на основі поло­жень закону.

Незалежність суддів означає їх незалежну процесуальну діяльність при здійсненні правосуддя, розгляд справи на ос­нові норм матеріального і процесуального закону відповідно до професійної правосвідомості суддів і в умовах, що виключа­ють сторонній вплив на них.

Незалежність суддів складається з кількох елементів:

1. Зовнішню незалежність, тобто незалежність від зовнішніх факторів, в першу чергу впливу органів законодавчої і виконавчої гілок державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань, окремих посадових осіб і громадян.

2. Внутрішній компонент незалежності суддів передбачає їх незалежність від факторів впливу всередині самої судової системи. Суддя повинний мати процесуальну незалежність від інших суддів складу суду (колегії, президії), засідателів судів, керівництва суду, однієї судової інстанції від іншої, суддів су­ду одного рівня, від суддів і керівництва суду іншого рівня і т.д. При розгляді справ судді незалежні від думки учасників процесу (прокурора, адвоката, позивача, відповідача та ін.). Вони незалежні у виборі правової норми, яка підлягає застосу­ванню при розгляді конкретного правового спору.

3. Особистісна (моральна) незалежність судді полягає в тому, що справедливий і об'єктивний розгляд конкретних пра­вових спорів багато в чому визначається моральними якостя­ми носіїв судової влади, їх здатністю протистояти спробам не­правомірного втручання в їх процесуальну діяльність.

4. Обов'язковим елементом незалежності є безумовна підпорядкованість суддів закону. При здійсненні правосуддя судді незалежні від зовнішніх і внутрішніх факторів, вони вільні в застосуванні правової норми при ухваленні рішення, однак ця незалежність не може бути абсолютною, тому що судді підлеглі Конституції і закону, тобто діяльність носіїв судової влади має підзаконний характер.

Стаття 129 Конституції України визначає, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються тільки зако­нові, а стаття 126 Конституції України присвячена закріплен­ню положень, що гарантують самостійність і незалежність суддів при здійсненні судочинства. Відповідно до даної статті, незалежність і недоторканність суддів гарантуються Консти­туцією і законами України.

Вплив на суддів яким би то не було чином забороняється. Держава забезпечує особисту безпеку суддів і їхніх родин.

Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України за­триманий чи арештований до винесення обвинувального ви­року судом.

Судді займають посади безстроково, крім суддів Консти­туційного Суду України і суддів, призначуваних на посаду судді вперше.

Крім того. Конституція містить вичерпний перелік основ, по яких суддя може бути звільнений від займаної посади. Згідно статті 126 Конституції України, суддя звільняється від посади органом, що його обрав чи призначив у випадку:

1. закінчення терміну, на який він обраний чи призначе­ний;

2. досягнення суддею шести десяти п'яти років;

3. неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

4. порушення суддею вимог щодо несумісності;

5. порушення суддею присяги;

6. набуття законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

7. припинення його громадянства;

8. визнання його безвісно відсутнім чи оголошення по­мерлим;

9. подачі суддею заяви про відставку чи звільнення з поса­ди за власним бажанням.

Положення Конституції, що стосуються гарантій незалеж­ності суддів, деталізуються положеннями Закону України про судоустрій, стаття 14 якого закріплює, що суди здійснюють правосуддя самостійно. Судді при здійсненні правосуддя неза­лежні від якого-небудь впливу, нікому не підзвітні і підкоря­ються тільки закону.

Органи і посадові особи державної влади, органи місцево­го самоврядування, їхні посадові особи, громадяни і їхні об'єднання, а також юридичні особи зобов'язані поважати не­залежність суддів і не зазіхати на неї.

Звернення до суду громадян, організацій чи посадових осіб, що відповідно до закону не є учасниками судового проце­су, із приводу розгляду конкретних справ судом не розгляда­ються, якщо інше не передбачено процесуальним законом.

Втручання в здійснення правосуддя, вплив на чи суд суддів будь-яким чином, неповага до суду , збір, використан­ня, поширення інформації усно, письмово чи іншим способом з метою нанесення шкоди їх авторитету, впливу на неуперед­женість суду забороняється і передбачає визначену законом відповідальність.

Суддям забезпечується свобода неупередженого вирішення судових справ відповідно до їх внутрішнього пере­конання, що базується на вимогах закону.

Гарантії самостійності судів і незалежності суддів забезпе­чуються:

^ особливим порядком призначення, обрання, притягнен­ня до відповідальності і звільнення суддів;

^ незмінюваністю суддів і їхньою недоторканністю;

^ порядком здійснення правосуддя, встановленим проце­суальним законом, таємницею постанови судового рішення;

^ забороною втручання в здійснення правосуддя;

^ відповідальністю за неповагу до суду чи судді, встанов­леною законом;

^ особливим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів;

^ належним матеріальним і соціальним забезпеченням суддів.

Однією з найважливіших гарантій забезпечення незалеж­ності судів і суддів є наявність органів суддівського самовря­дування, що вирішують питання внутрішньої діяльності судів,у тому числі і питання організаційного забезпечення судів і діяльності суддів, соціального захисту суддів і їхніх родин, а також інші питання, що безпосередньо не пов'язані зі здійсненням правосуддя.

Семінарське заняття № 2.

Тема: Судова система України. Конституційний суд та суди загальної юрисдикції України.