6. Принцип всебічності, повноти й об'єктивності дослідження обставин справи.

Даний принцип закріплений у Конституції України як принцип забезпечення доведеності вини, хоча таке його фор­мулювання стосується повноти, всебічності й об'єктивності досліджень обставин справи лише стосовно кримінального су­дочинства й істотно звужує коло проблем, які охоплюються цим принципом з питань організації правосуддя.

У відповідності з Загальною декларацією прав людини (ст. 10), Міжнародним пактом про громадянські і політичні права (ст. 14) і іншими документами Організації Об'єднаних Націй кожна людина має право на справедливий розгляд її справи компетентним, незалежним і об'єктивним судом. Усі суди повинні вирішувати передані їм справи неупереджено, на основі фактів і відповідно до закону, без яких-небудь обме­жень і впливу, тиску чи погроз. Незалежність судів дає їм пра­во і вимагає від них забезпечення справедливого ведення судо­вого розгляду та дотримання всіх пгав сторін.

Всебічність, повнота й об'єктивність дослідження обста­вин справи є гарантією законності й обґрунтованості прийня­тих рішень.

Всебічність передбачає з'ясування всіх обставин, що скла­дають предмет доказування, та інших істотних для справи об­ставин, а також всебічність самого процесу дослідження, тобто перевірку всіх можливих версій і вичерпне з'ясування всіх фактичних даних, що мають значення для правильного роз­гляду і вирішення справи.

Повнота дослідження означає достатність доказів, тобто таку їх сукупність, що дозволяє зробити достовірний висновок про обставини, що мають значення для справи. Висновки в справі будуть відповідати фактам об'єктивної дійсності тільки в тому випадку, якщо вони обґрунтовані достатніми і до­стовірними доказами.

Всебічність і повнота співвідносяться між собою як ціль і засоби досягнення мети судочинства. Якщо всебічність харак­теризує широту дослідження, то повнота — його глибину, межі дослідження. Всебічне і повне дослідження обставин справи буде досягнуте тільки за умови, що поряд з дослідженням всіх обставин, що складають предмет доказування і підлягають до­веденню, буде забезпечена повнота засобів, за допомогою яких воно здійснюється.

Об'єктивність дослідження означає безсторонній, неупе-реджений підхід до збирання й оцінки доказів, виявлення і дослідження яких як викриває, так і виправдовує обвинувачу­ваного, як обтяжуючих, так і пом'якшуючих його відповідальність обставин, та неухильне дотримання встанов­леного законом порядку провадження в справі і прийняття процесуальних рішень.

Принцип всебічності, повноти й об'єктивності діє на всіх стадіях провадження в справі і є необхідною умовою прийнят­тя законних і обґрунтованих рішень.

Закон передбачає гарантії, тобто визначені правові засоби, що забезпечують реалізацію принципу всебічності, повноти й об'єктивності дослідження обставин справи.

До їх числа відносяться насамперед чітко і докладно роз­роблені в законі норми, що визначають предмет і процес доказування, джерела одержання доказів, порядок проведення слідчих і судових дій по збиранню, перевірці й оцінці доказів.

При здійсненні правосуддя не допускається використання доказів, отриманих з порушенням процесуального закону. Об­винувачуваний не зобов'язаний доводити свою невинність. Будь-які сумніви у винності особи тлумачаться на користь об­винувачуваного (презумпція невинності).

Кримінально-процесуальний закон покладає на суд, про­курора, слідчого й особу, що проводить дізнання, обов'язок роз'яснити особам, що беруть участь у справі, їх права і забез­печити можливість здійснення цих прав.

Дії і рішення суду, прокурора, слідчого й особи, що прово­дить дізнання, можуть бути оскаржені зацікавленими грома­дянами, підприємствами, установами й організаціями.

У випадку порушення принципу всебічності, повноти й об'єктивності дослідження обставин справи закон передбачає застосування визначених санкцій. Так, однобічність чи непо­внота дізнання чи досудового слідства є підставою до скасу­вання вироку.

Однобічним чи неповно проведеним визнається дізнання чи досудове слідство , що залишили нез'ясованими обставини, встановлення яких могло мати істотне значення при постанові судового рішення.

Підставою до скасування вироку в кримінальній справі і рішення в цивільній справі може бути істотне порушення норм процесуального права, що перешкодило суду всебічно розглянути справу і вплинуло чи могло вилинути на прийнят­тя законного й обґрунтованого вироку чи рішення. До числа істотних порушень процесуального закону відноситься неза­конний склад суду, у тому числі входження до складу суду особи, що підлягає відводу через його зацікавленість у справі, порушення таємниці наради суддів, розгляд справи під час відсутності підсудного в тих випадках, коли за законом його присутність обов'язкова тощо.

Зазначені й інші передбачені законом гарантії покликані забезпечити всебічне, повне й об'єктивне дослідження обста­вин справи.