- •Конспект лекцій з дисципліни
- •Предмет, функції та завдання педагогіки вищої школи
- •Зв’язок педагогіки вищої школи з іншими науками
- •3. Характеристика основних категорій педагогіки вищої школи
- •4. Вища школа як педагогічна система
- •5. Різні підходи до класифікації методів дослідження у педагогіці
- •Принципи педагогічного дослідження
- •Завдання та напрями реформування системи вищої освіти України
- •Основні шляхи реформування вищої освіти
- •Сутність педагогічної інноватики
- •Шляхи оновлення системи вищої освіти в Україні. Основні напрямки реформування вищої освіти в Україні
- •Мета, завдання та зміст вищої освіти в Україні
- •Організація навчально-виховного процесу у вищій школі
- •3. Дидактика як галузь педагогіки вищої школи
- •4. Дидактичні моделі змісту навчання
- •Принципи навчання у внз
- •Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності
- •Методи навчання залежно від типу пізнавальної діяльності
- •Методи навчання за логікою передачі інформації
- •3. Методи стимулювання інтересу до навчання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності
- •Методи контролю і самоконтролю за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності
- •Проблемне навчання у вищому навчальному закладі
- •Види діяльності викладачів під час проблемної лекції та проблемного семінару
- •Лекції та методика їх проведення
- •2. Семінарські та практичні заняття у вищих навчальних закладах
- •3. Комплексні форми організації навчання
- •Мета та функції педагогічного контролю у внз
- •2. Форми педагогічного контролю
- •3. Оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності студентів
- •Виникнення психології вищої школи як нової галузі психологічних знань
- •2. Криза освіти. Основні напрями реформування вищої освіти та науки у XXI столітті
- •3. Предмет і основні категорії психології вищої школи
- •4. Завдання психології вищої школи на сучасному етапі реформування вищої освіти в Україні.
- •5. Зв’язок психології вищої школи з іншими галузями психологічних знань
- •1. Сучасні вимоги до особистості фахівця з вищою освітою та завдання виховання студентів
- •2. Мета і завдання виховання у вищому навчальному закладі
- •3. Основні напрями виховання студентів у процесі навчання та позанавчальній діяльності. Шляхи і методи самовиховання
- •4. Виховна робота в академічній групі
- •Тема 8. Специфіка професійно-педагогічної діяльності викладача вищої школи. Психологія педагогічної взаємодії викладача зі студентами План:
- •Специфіка та основні напрями професійної діяльності педагога вищої школи
- •Професійна усталеність викладача вищої школи
- •Готовність викладача до педагогічної діяльності
- •4. Професійна компетентність педагога вищої школи.
- •5. Культура педагогічного спілкування викладача внз.
- •6. Професійні кризи та деформації психологічного розвитку педагога вищої школи.
- •Значення педагогічного спілкування як форми контактної педагогічної взаємодії
- •Труднощі та бар’єри в професійно-педагогічному спілкуванні викладачів і студентів
- •Діалогічне спілкування, його психологічна характеристика
- •Психологічний аналіз конфліктів у педагогічній взаємодії
- •Тема 9. Специфіка діяльності психологічної служби у вищих закладах освіти План:
- •Загальна характеристика діяльності психологічної служби у вищому навчальному закладі
- •Основні напрями роботи психологічної служби внз.
- •3. Структура психологічної служби у внз
- •5. Основні заходи психологічного супроводження навчального процесу у внз мнс України
- •6. Адаптація студентства та курсантів у внз
Професійна усталеність викладача вищої школи
У формуванні особистості майбутнього фахівця, його світогляду, професійних якостей провідну роль відіграє викладач вищого навчального закладу. Вплив викладача ВНЗ, звичай, відрізняється від впливу шкільного вчителя, оскільки характер стосунків між викладачами та студентами у вищому навчальному закладі значно змінюється під час навчання. Студент І курсу – це вчорашній школяр, який інколи ще остаточно не усвідомлює, для чого він прийшов навчатися у вищий навчальний заклад, студент IV –V курсу це молодший колега який незабаром прийде на виробництво чи буде займатися науковою діяльністю.
Будь-яка педагогічна діяльність є емоційно напруженою. Умови такої діяльності у вищій школі мають специфіку, пов’язану з необхідністю читання лекцій для студентів, проведення практичних занять, керівництва самостійною та науково-дослідною діяльністю, тощо. Так, читання лекцій перед великою аудиторією пов’язане з умінням не тільки ознайомлювати студентів з даними конкретної науки, а й робити їх доступними, цікавими, методично виваженими, крім того, необхідно керувати увагою студентів, активізувати їх мислення, швидко реагувати на атмосферу в аудиторії, влучно відповідати на поставленні запитання та зауваження тощо. Отже, викладацька діяльність здійснюється в умовах як розумового, так і емоційного напруження.
Викладач вищої школи одночасно має займатися науковою роботою, яка також пов’язана з розумовою й емоційною напруженістю. В умовах такої діяльності викладачі зазнають істотних труднощів, пов’язаних з умінням швидко орієнтуватися, знаходити оптимальні рішення у нестандартних ситуаціях і зберігати при цьому витримку і самовладання, тобто мати певний рівень розвитку професійної усталеності в педагогічній діяльності.
На відміну від учителя школи, викладачі вищих навчальних закладів не проходять спеціальної педагогічної підготовки, що несприятливо впливає на процес зростання їхньої педагогічної майстерності.
Професійна усталеність викладача – синтез властивостей і якостей його особистості, що дає можливість у межах здійснення своєї професійної діяльності протягом тривалого часу виконувати її впевнено, самостійно, без емоційного напруження в різних, часто непередбачених умовах, з мінімальними помилками.
Професійна усталеність у педагогічній діяльності не є природженою. Вона формується поступово і рівень її можна змінити за допомогою свідомої, цілеспрямованої роботи, яка враховує індивідуальні особливості особистості, зокрема її педагогічні здібності.
Структура професійної усталеності викладача вищої школи дещо відрізняється від структури професійної усталеності вчителя, хоча сукупність головних взаємопов’язаних компонентів залишається інваріантною. Це такі компоненти:
Мотиваційний компонент: наявність мотивації на досягнення успіху; упевненість у собі як викладачеві; задоволення діяльністю.
Емоційний компонент: відсутність емоційного напруження, страху перед аудиторією; уміння регулювати свої емоційні стани; наявність вольових якостей.
Особистісний компонент: методологічна рефлексія, швидкість реакції на поведінку аудиторії й окремих студентів, нормальна втомлюваність.
Професійно-педагогічний компонент: уміння приймати педагогічно доцільне рішення у нестандартних ситуаціях; знання та вміння викладача (професійні, психолого-педагогічні, загальні); стійка потреба у самоосвіті, самопізнанні.