
- •Харчові технології Курс лекцій
- •Лекція 1: загальна характеристика харчових виробництв
- •2. Сировина харчових виробництв та шляхи розширення сировинної бази
- •3. Класифiкацiя та стисла характеристика харчових виробництв
- •4. Характеристика технології як науки I практичної дiяльностi
- •4.1. Історiя розвитку технології харчових виробництв
- •4.2. Предмет, метод, завдання I прiоритетнi напрямки розвитку технології харчових продуктiв
- •4.3. Основні технологiчнi термiни I поняття
- •2. Технологiчнi процеси I харчоsi sиробництsа як технолопчнi системи
- •3. Класифікація технологічних систем і процесів
- •4. Сутність системного підходу до організації та вдосконалення технологічних процесів і систем
- •Лекция качество мяса. Факторы, формирующие качество сырья
- •1. Качество мяса. Понятие качества
- •2. Предубойное содержание животных
- •3. Холодильная обработка и хранение
- •4. Разделка туш
- •5. Вторичное белоксодержащее сырьё. Способы улучшения его качества. Пути технологического использования
- •Мясо механической дообвалки (ммд)
- •Лекция. Функционально-технологические свойства. Принципы получения стабильных мясных систем
- •Функционально-технологические свойства составных частей мяса
- •2. Мясные эмульсии. Факторы, определяющие их стабильность
- •3. Функционально-технологические свойства вторичного мясного сырья
- •Субпродукты II категории
- •Мясо механической дообвалки
- •Кровь и её фракции
- •4. Функционально-технологические свойства белоксодержащих добавок и белковых препаратов
- •Белки яйца
- •Соевые изоляты
- •Нитрит натрия:
- •Приправы
- •Лекция Основные технологические процессы в колбасном производстве.
- •Общая технолоогия молока и молочных продуктов, технология питьевого молока и сливок План
- •Молоко как сырье для выработки молочных продуктов
- •Требования, предъявляемые к молоку, первичная обработка, транспортирование и прием молока..
- •Механическая обработка молока.
- •Тепловая обработка молока.
- •Технология кисломолочных продуктов, мороженого, сыра
- •1. Характеристика кисломолочных напитков.
- •2. Общая технология кисломолочных напитков
- •3. Особенности технологии отдельных видов кисломолочных продуктов
- •4. Основні принципи приготування морозива
- •5. Виробництво сиру твердого
- •5.1. Основні принципи виробництва
- •5.2. Механізм згортання молока.
- •5.3. Видалення сироватки із згустку.
- •5.4. Засолювання твердих сирів.
- •5.5. Порівняльна технологія приготування згустків різного типу.
- •6. Переробка вторинних молочних продуктів.
- •Список использованной литературы
- •1 Гидробионты как промышленное сырье
- •1.1. Состав и свойства рыбного сырья
- •2. Заготовка и хранение гидробионтов
- •2.1. Заготовка живой рыбы
- •2.2. Классификация способов холодильной обработки
- •3 Посол и маринование рыбы
- •3.1. Посол рыбы
- •3.2. Пряный посол и маринование рыбы
- •4. Вяление, сушка и копчение
- •4.1. Вяление рыбы
- •4.2. Сушка рыбы
- •4.3. Копчение рыбы
- •5. Производство натуральных рыбных консервов
- •6. Технология производства кормовой муки
- •6.1. Технология производства кормовых продуктов
- •1.1. Потребительские свойства мяса птицы
- •1.2. Характеристика основных тканей мяса
- •2.Технология полуфабрикатов из мяса птицы
- •Особенности производства
- •Наборы из субпродуктов птицы
- •3. Технология рубленых полуфабрикатов
- •4. Технология пельменей
- •Лекция 2. Технология кулинарных, колбасных изделий и консервированной продукции из мяса сельскохозяйственной птицы
- •Цыплята запеченные
- •Утка запеченная и копчено-запеченная.
- •4. Технология колбасных изделий
- •5. Особенности производства
- •6. Технология консервной продукции из мяса птицы
- •6.6. Технология консервов для детского питания
- •6.7. Технология консервирования «Печень гусиная деликатесная пастеризованная».
4. Сутність системного підходу до організації та вдосконалення технологічних процесів і систем
Сутність системного підходу полягає в тому, щ0 досліджуваний об'єкт (процес, лінія, цех, підприємство -ї-ощо) розглядається як система, як ціле, що складається з взаємопов'язаних елементів. Причому система досліджується йе ізольовано, а в її суттєвих зв'язках і взаємодії з оточуючими и- елементами систем вищого рівня ієрархії. Системний підхід означає також виділення в структурі самої системи тих її елеіце1ІТів які мають найбільшу системоутворюючу роль. З ни^ складається центр (ядро, стрижень) системи, і вони відіграють головну роль у реалізації системою її призначення, осцовної функції системи. Серед зовнішніх об'єктів також вияв^яються ті які здійснюють найбільший вплив на стан систем^ і виконання нею своєї функції Решта елементів структури і (фактори впливу є доповнюючими, обслуговуючими по відногдІенню дО ядра системи.
Певні уявлення про об'єкти матеріального світу як системи існували з давних давен. їх можна знайти ще в працях видатних філософів і вчених стародавніх часів. Але як струнка наукова теорія, як метод дослідження складних об'єктів системний підхід сформувався в ХІХ-ХХ ст. на базі досягнень таких фундаментальних наук, як фізика, математика, біологія та інших. Значний вклад у розвиток цього методу внесли праці видатного австрійського вченого-математика Лео фон Берталанфі.
Методологічною основою системного підходу є системний аналіз та системний синтез. Системний аналЬ — це логічний (уявний) спосіб розділення досліджуваного об'єкта на його складові елементи, вивчення функцій кожного елемента в складі системи та зв'язків між елементами. Розділення об'єкта (системи) здійснюється не довільно, а відповідно до його внутрішньої структури, функцій та притаманних йому закономірностей. При цьому досліджуваний об'єкт завжди спрощується за рахунок абстрагування від несуттєвих елементів та зв'язків. При виконанні аналізу крім внутрішніх зв'язків досліджуються і зовнішні зв'язки, тобто об'єкт розглядається не тільки як система, а й як елемент системи більш високого ієрархічного рівня, до складу якої він входить.
Мета системного аналізу — визначити місце і роль кожного елемента в об'єкті як у цілісній системі. Це робиться для того, щоб виявити системоутворюючі елементи, які складають ядро, та їхні зв'язки і вплив на інші елементи. Після виконання системного аналізу настає черга системного синтезу. Системний синтез — це логічне (уявне) возз'єднання вивчених елементів у відповідності з виявленими закономірностями їх взаємного впливу з метою оптимізації функціонування систем як цілісного об'єкта. Процедуру системного аналізу і системного синтезу виконують по черзі і неодноразово, поступово наближаючись до такої структури системи, яка є оптимальною, відповідає призначенню, тобто виконанню поставленої перед системою мети.
Таким чином, системний підхід за своєю сутністю є дедуктивні методом, для якого характерне є просування від складного до простого. від загального до часткового. Основним завданням цього методу є виявлення нових, системних (інтегральних), властивостей елементів, які не притаманні жодному окремо працюючому елементу, і які найбільш впливають на основну функцію системи. У випадку харчових виробництв це елементи які є визначальними для забезпечення якості і кількості готової продукції.
Системний підхід дозволяє поєднати всі засоби вдосконалення технологічних систем: досягнення науково-технологічного прогресу, проектних та дослідно-конструкторських розробок і рішень, досвід виробничої практики та управління виробничими системами. У харчових технологіях системний підхід використовується головним чином для отримання об’єктивної кількісної оцінки різних варіантів технологічних, технічних та управлінських рішень, спрямованих на організмі10 та вдосконалення функціонування виробничих систем.
Процедура виконання системного аналізу і синтезу включає такі основні етапи:
1. Визначення меж системи та її зовнішніх зв'язків.
Формулювання мети і завдань вдосконалення системи.
Розчленування системи на складові елементи та вибір елементів, аналіз їх функцій і ролі в системі.
4. Визначення основних закономірностей взаємодії елементів у складі системи, тобто визначення механізму функціонування системи.
Вибір показників якості функціонування системи та методів їх кількісної оцінки.
Вибір моделі (фізичної, математичної і т. ін.), яка віддзеркалює механізм функціонування системи.
Складання плану експериментального дослідження моделі.
Проведення експериментального дослідження та аналіз отриманих результатів.
Внесення коректив у структуру моделі і повторне дослідження оптимізованої моделі.
Підведення підсумків остаточних модельних досліджень та їх впровадження на реальному об'єкті.
Об'єктами системних досліджень у харчових виробництвах можуть бути окремі технологічні стадії та весь процес в цілому, технологічні режими процесу та система управління процесом, вибір методів дослідження, варіантів моделей, варіантів планів експерименту з модернізації системи тощо. Частіше за все системний підхід використовують при проектуванні нових виробництв, цехів і технологічних ліній. В якості вирішальних зовнішніх факторів приймаються стан попиту на нову продукцію, ємність ринку, вимоги споживачів до продукції, її якісні та цільові характеристики. Ці відправні показники отримують в ході маркетингових досліджень ринку. На їх підставі визначаються показники сировини, варіанти її обробки, послідовність технологічних операцій, необхідне технологічне обладнання та його компонування в складі лінії.
Але системний підхід не слід розглядати як панацею. Він переважно використовується, як уже зазначалось, для дослідження складних багаторівневих систем, таких, як технологічна лінія, цех, підприємство, об'єднання, для яких є якісні математичні моделі. Без наявності математичної моделі системний підхід не дає змоги отримати об'єктивну кількісну характеристику системи і тому втрачає сенс. У таких випадках, а також при аналізі більш простих об'єктів використовуються інші методи.
Так, класичний (індуктивний) метод моделювання, що полягає в створенні простих системних об'єктів шляхом об'єднання елементів, які були спроектовані і розроблені окремо, застосовують при вдосконаленні окремих елементів діючих технологічних машин, агрегатів, технологічних ліній.
Метод топологічного аналізу використовують для оптимізації просторової структури агрегатів, дільниць, цехів; методи теорії оптимізації — для оптимізації витрат матеріальних, енергетичних та часових ресурсів; методи теорії управління ~ для вибору найбільш раціональних форм організації систем для забезпечення їх стабільності, надійності, адаптивності та керованості.