Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Методичка для с.р.- ТехГрафика.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
5.42 Mб
Скачать

Аркуш 5. Побудова складних розрізів.

Завдання по темі. Побудувати на головному вигляді фронтальний розріз. Дані для свого варіанта взяти з таблиці 9. Приклад виконання наведений на рис. 3.17. Графічно роботу виконують на аркуші креслярського паперу формату A3 олівцем.

Вказівки по виконанню завдання. Відмінною рисою даної теми в порівнянні з попередньої є вивчення прийомів побудови складних розрізів і перерізів. У ряді випадків для виявлення внутрішнього контуру деталі застосовують складний розріз. Якщо січні площини розташовані паралельно, то такий розріз називається ступінчастим; якщо січні площини, перетинаються під кутом, більшим 90°, розріз називається ламаним.

На рис. 3.18 наведений приклад ступінчастого розрізу, коли одна січна площина проходить через вісь малого отвору, а інша - через вісь великого отвору. Цей розріз поміщений на місці головного вигляду деталі; перерізи в обох січних площинах, умовно суміщені. Перехід від однієї січної площини до інший, відзначений, на вигляді зверху перетинанням штрихів (куточками), на розрізі не показується через умовність самого розрізу.

При ламаних розрізах січні площини умовно повертають до суміщення в одну площину, при цьому напрямок повороту може не збігатися з напрямком погляду.

На рис. 3.19 зображений ламаний розріз деталі, що представляє собою циліндричний диск із трьома різними отворами, осі яких розташовані в різних площинах. Січні площини (фронтальна й похила), що проходять через осі отворів, перетинаються на осі деталі. Це відзначено перетином штрихів. Ламаний розріз поміщений на місці головного вигляду.

Складні розрізи деталей, симетричних по зовнішньому й внутрішньому контурі, можна, так само як і прості розрізи, зображувати не повністю, з'єднуючи частину вигляду із частиною відповідного розрізу. На рис. 3.20 показана половина ступінчастого розрізу, з'єднаного з половиною головного вигляду деталі.

Рисунок 18 – Ступінчастий розріз

Рисунок 19 – Ламаний розріз

Рисунок 3-17 – Приклад виконання аркуша 5

Таблиця 9 - Завдання для виконання аркуша 4

1,17

2,18

3,19

4,20

Таблиця 9 - Продовження

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

Рисунок 20 – Ступінчастий симетричний розріз

Позначення складних розрізів. Усі без винятку складні розрізи позначають. Лінії перетину кожної січної площини позначають розімкнутою лінією (двома штрихами), перехід від однієї січної площини до іншої в ступінчастих розрізах відзначають штрихами, перпендикулярними лінії перетину так, що утворяться куточки. У ламаних розрізів перетинаються штрихи січних площин, утворює кут, більший 90° У першого штриха першої січної площини й останнього штриха останньої площини під прямим кутом до лінії перетину тонкими лініями зі стрілками показують напрямок погляду при утворенні розрізу; біля цих же тонких ліній у зовнішньому куті пишуть ту саму прописну букву російського алфавіту. Сам розріз супроводжують написом типу А-А.

При розробці креслень крім простих і складних розрізів широко використають місцеві розрізи. Розріз, що служить для з'ясування будови деталі лише в окремому обмеженому місці, називається місцевим розрізом. Місцевий розріз виділяють на зовнішньому вигляді суцільною тонкою хвилястою лінією (S/3) або лінією зі зламом; ця лінія не повинна збігатися з якими-небудь лініями креслення.

На рис. 21 за допомогою місцевого розрізу виявлена форма центрального отвору в суцільній деталі. На рис. 22 на додаток до фронтального розрізу деталі місцевим розрізом показана форма отвору в нижньому фланці кришки.

Місцеві розрізи не позначають.

Рисунок 21 – Місцевий розріз

Рисунок 22 – Суміщення місцевого розрізу із фронтальним

Література

  1. В.Е. Михайленко, В.М. Найдиш, А.М. Підкоритов, І.А. Скидан. Інженерна та комп'ютерна графіка. - підручник/ За ред. В.Є. Михайленка. - К.: Вища шк., 2000.-342 с: іл.

  2. Чекмарев А.А. Инженерная графика: Учеб. для немаш. спец. вузов/ - 4-е изд., стер. - М.: Высш. шк.,2002. – 365 с.: ил.

5