Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Методичка для с.р.- ТехГрафика.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
31.12.2019
Размер:
5.42 Mб
Скачать

Формати (гост 2.301-68). Рамка й основний напис креслення

Креслярський папір має розміри. Розмір аркуша паперу - це формат

креслення.

При вивченні теми необхідно звернути увагу на наступне:

ГОСТ 2.301-68 установлює формати креслень незалежно від того, чи виконуються креслення на окремих аркушах або на одному загальному аркуші з виділенням у ньому формату для кожного креслення. Формати аркушів визначаються розмірами зовнішньої рамки. Формат з розмірами 1189 х 841 мм, площа якого дорівнює 1 м2 і інші формати, отримані шляхом послідовного розподілу його на дві рівні частини паралельно меншій стороні відповідного формату, приймаються за основні.

Позначення й розміри основних форматів дані в табл. 1.

Таблиця 1. Позначення й розміри стандартних форматів.

Позначення форматів

А0

А1

А2

А3

А4

Розміри сторін формату, мм

841х1189

594х841

420х594

297х420

210х297

Рисунок 1.1 Приклад виконання аркуша 1.

ГОСТ 2.302-68 установлює масштаби зображень. Залежно від складності й величини зображуваних на кресленні виробів користуються масштабами натуральної величини, збільшення або зменшення. Кращим масштабом при виконанні навчальних креслень є М 1:1 (зображення в натуральну величину). Масштаб на кресленні повинен позначатися по типу М 1:1 ;М 1:2; М2:1 і т.д.

Якщо масштаб записують у призначену для цього в основному написі графові, то букву М з позначення виключають. Варто завжди пам'ятати, що, у якому би масштабі не був виконаний креслення, на цьому кресленні необхідно вказувати цифрами ті розміри, які зображений виріб повинне мати або має в натурі, а не на кресленні.

ГОСТ 2.303-68 «Лінії» установлює найменування, накреслення й основні призначення ліній на кресленнях. За ГОСТом товщина ліній обведення вибирається залежно від величини й складності зображення, від призначення й формату креслення, причому обрана товщина повинна бути однакової для всіх зображень креслення, що креслять у тому самому масштабі. Товщина всіх ліній обведення на кресленні визначається обраною товщиною суцільних основних ліній. Товщина суцільної основної лінії S повинна вибиратися в межах від 0,5 до 1,4 мм. Підбирати товщину інших ліній обведення слід, керуючись ГОСТ 2.303-68.

Довжина штрихів у штриховій лінії приймається рівної 2-8 мм, відстань між ними 1-2 мм. Довжина штрихів у штрих-пунктирної лінії повинна бути приблизно 5-30 мм, відстань між ними 3-5 мм і в середині точка (або короткий штрих довжиною не більше 1 мм). При малих розмірах зображень довжина штриха може бути й менше. Штрихи повинні бути рівної довжини. Центр кола повинен відзначатися перетинанням штрихів. При діаметрі кола менш 12 мм центрові лінії проводяться суцільними (рис.1.2).

Рисунок 1.2

ГОСТ 2.304—81 «Шрифти креслярські» Російський алфавіт (Кирилиця) установлює шрифти креслярські, що наносяться на кресленні і інші технічні документи всіх галузей промисловості й будівництва (рис. 1.3). Розмір шрифту визначається висотою його прописних букв у міліметрах. ГОСТ установлені наступні розміри шрифту, мм: 40; 28; 20; 14; 10; 7,5; 3,5; 2,5. Висота малих літер дорівнює 5/7 прописних, що приблизно відповідає меншому розміру шрифту. Ширина літер g - найбільша ширина букви визначається стосовно розміру шрифту h, наприклад g = б/!0 h.. Товщина обведення букв і цифр d повинна бути приблизно дорівнює 1/14 - 1/10 їхньої висоти (рис. 4). Установлюються наступні типи шрифту:

тип А без нахилу (d=1/14 h) з параметрами, наведеними в табл. 3;

тип А с нахилом близько 75° ( d=1/14 h ) з параметрами, наведеними в табл. 3;

тип Б без нахилу (d=1/10 h) з параметрами, наведеними в табл. 4;

тип Б с нахилом близько 75° (d= 1/10 h) з параметрами, наведеними в табл. 4.

При виконанні написів необхідно побудувати олівцем допоміжну сітку у вигляді тонких ліній, потім від руки нанести на цю сітку букви й цифри тонкими лініями.

Необхідна товщина досягається при обведені. Букви й цифри варто виконувати вроздріб, допускаючи рух руки тільки по двох напрямках - зверху вниз і ліворуч праворуч. Відстані між буквами, словами й рядками для шрифтів всіх розмірів повинні відповідати зазначених у ГОСТ 2.304-81 (табл. 2 і 3).

Рисунок 1.3

Т а б л и ц а 2. Шрифти типу А (d=1/14 h)

Параметри шрифту

Про-

значе-

ния

Відноси-

тельный

розмір

Розміри, мм

Розміри шрифту:

Висота прописних букв

Висота малих літер

h

c

14/14

10/14

14d

10d

2,5

1,8

3,5

2,5

5,0

3,5

7,0

5,0

10,0

7,0

14,0

10,0

Відстань між

буквами

а

2/14

2d

0,35

0,5

0,7

1,0

1,4

2,0

Мінімальний крок

рядків

b

22/14

22d

4,0

5,5

8,0

11,0

6,0

22,0

Мінімальна відстань між словами

е

6/14

6d

1,1

1,5

2,1

3,0

4,2

6,0

Товщина ліній

шрифту

d

1/14

d

0,18

0,25

0,35

0,5

0,7

1,0

При виконанні написів малими літерами товщина обведення прописних букв повинна бути така ж, як і малих, що відповідає товщині обведеного наступного меншого розміру шрифту. Для всього тексту товщина ліній повинна бути однакова. Написи на кресленні по даній темі й всім наступним рекомендується виконувати шрифтами розмірів 5 і 7 мм.

Мінімальна висота букв і цифр на кресленнях, виконуваних в олівці, повинна бути 3,5 мм. Всі розмірні числа на кресленнях виконують розміром 5 мм.

ГОСТ 2. 306-68 «Позначення графічні матеріалів і правила їхнього нанесення на кресленнях» установлює графічні позначення матеріалів у перерізах. Похилі паралельні прямі лінії штрихування повинні проводитися під кутом 45° до ліній рамки креслення. Якщо лінії штрихування, проведені до ліній рамки креслення під кутом 45° збігаються по напрямку з лініями контуру або осьових ліній, то замість кута 45° варто брати кути 30 або 60°. Лінії штрихування варто наносити з нахилом уліво або вправо, у ту саму сторону на всіх перерізах, що відносяться до однієї й тій же деталі, незалежно від кількості аркушів, на яких ці перерізи розташовані.

Відстань між паралельними прямими лініями штрихування, (частота) повинне бути однаковим для всіх виконуваних у тому самому масштабі перерізів даної деталі. Зазначена відстань повинне бути від 1 до 10 мм залежно від площі штрихування й необхідності різноманітити штрихування суміжних перерізів. Рекомендується прийняти відстань між лініями штрихування для металу рівним 2-3 мм, для цегельної кладки - 5 - 6 мм. Графічне позначення бетону, деревини, скла, ґрунту варто виконувати від руки.

Вузькі площі перерізів, ширина яких на кресленні менш 2 мм, допускається показувати зачерненими.

ГОСТ 2.307-Г-68 «Нанесення розмірів і граничних відхилень» установлює правила нанесення розмірів і граничних відхилень на кресленнях і інших технічних документах на вироби всіх галузей промисловості й будівництва. Правила ГОСТу 2.307-68 вивчають протягом усього курсу. Нижче наведені основні положення цього ГОСТу.

Підставою для визначення величини зображеного виробу і його елементів служать розмірні числа, нанесені на креслення. Загальна кількість розмірів на кресленні повинне бути мінімальним, але достатнім для виготовлення й контролю виробу. Лінійні розміри вказують у міліметрах.

Якщо на кресленні розміри необхідно вказати не в міліметрах, а в інших одиницях (сантиметрах, метрах і т.д.), то відповідні розмірні числа записують із позначенням одиниці або вказують ці одиниці в технічних вимогах.

Кутові розміри вказують у градусах, хвилинах і секундах з позначенням одиниці (4°, 4°30' ,12°45', 20°30', 40'0).

Розміри на кресленнях указують розмірними числами й розмірними лініями. При нанесенні розміру прямолінійного відрізка розмірну лінію проводять паралельно цьому відрізку, а виносні лінії - перпендикулярно розмірним (рис. 1.4). При нанесенні розміру кута розмірну лінію проводять у вигляді дуги із центром у його вершині, а виносні лінії - радіально (рис. 1.5).

Рисунок 1.4 Рисунок 1.5

При нанесенні розміру дуги окружності розмірну лінію проводять концентрично дузі, а виносні лінії – паралельно бісектрисі кута й над розмірним числом наносять знак “ ^ ” (рис. 1.6).

Рисунок .6 Рисунок 1.7

Виносні лінії повинні виходити за кінці стрілок розмірної лінії на 1-5мм. Розмірні лінії переважніше наносити поза контуром зображення ( рис. 1.4). Мінімальні відстані між паралельними розмірними лініями повинні бути 7 мм, а між розмірною й лінією контуру - 10 мм і обрані залежно від розмірів зображення й насиченості креслення. Необхідно уникати перетину розмірних і виносних ліній. Не допускається використати лінії контуру, осьові, центрові й виносні лінії в якості розмірних.

Розміри стрілок розмірних ліній вибирають залежно від товщини ліній видимого контуру й викреслюють їх приблизно однаковими на всім кресленні. Форма стрілки й зразкове співвідношення її елементів показані на рис. 1.7.

Якщо довжина розмірної лінії недостатня для розміщення на ній стрілок, то розмірну лінію продовжують за виносні лінії (або відповідно за контурні, осьові, центрові й т. д) і стрілки наносять, як показано на рис. 5.1 (розміри 10; 3,5). При недоліку місця для стрілок на розмірних лініях, розташованих ланцюжком, стрілки допускається заміняти зарубками, наносимімі під кутом 45° до розмірних ліній, або чітко наносимімі точками (рис. 1.8).

Розмірні числа наносять над розмірною лінією (вище її на 1 мм) можливо ближче до її середини (рис. 1.5 ). При недоліку місця для стрілки через близько розташованої контурну або виносної лінії останні допускається переривати (рис. 1.9).

Рисунок.1.8 Рисунок 1.9

При нанесенні розміру діаметра усередині кола розмірні числа зміщають щодо середини розмірних ліній. При нанесенні декількох паралельних або концентричних розмірних ліній на невеликій відстані друг від друга розмірні числа над ними рекомендується розташовувати в шаховому порядку (рис. 1.10).

Рисунок 1.10

Лінійні й кутові розміри наносять так, як показано на рисунках 1.11, 1.12, 1.13. У зоні, розташованої вище горизонтальної осьової лінії, розмірні числа поміщають над розмірними лініями з боку їхньої опуклості; у зоні, розташованої нижче горизонтальної осьової лінії, - з боку вгнутості розмірних ліній. У заштрихованій зоні наносити розмірні числа не рекомендується. У цьому випадку числа вказують на горизонтально нанесених полках.

Рисунок 1.11 Рисунок 1.12

Для кутів малих розмірів при недоліку місця розмірні числа поміщають на полках ліній - винесень у будь-якій зоні (рис.1.14).

Рисунок 1.13 Рисунок 1.14

Якщо для написання розмірного числа недостатньо місця над розмірною лінією або недостатньо місця для нанесення, стрілок, то їх наносять, як показано на рис. 1.15, для розміру 4 і 2 мм. Розмірні числа не допускається розділяти або перетинати якими б то не було лініями креслення. У місці нанесення розмірного числа осьової, центрові й лінії штрихування переривають. При нанесенні розміру радіуса перед розмірним числом поміщають прописну букву R (рис. 1.16).

При великій величині радіуса, центр якого повинен бути закоординован, допускається наближати його до дуги, у цьому випадку розмірну лінію радіуса показують під кутом 90° (рис. 1.17).

Рисунок 1.15 Рисунок 1.16 Рисунок 1.17

Якщо не потрібно вказувати розміри, що визначають положення центра дуги окружності, то розмірну лінію радіуса допускається не доводити до центра. Розміри радіусів внутрішніх округлень наносять, як показано на рис. 1.18, зовнішніх – як на рис. 1.19. При вказівці розміру діаметра (у всіх випадках) перед розмірним числом наносять знак “ φ” ( рис.1.20).

Рисунок 1.18

Рисунок 1.19

Розміри декількох однакових елементів виробу наносять один раз із вказівкою на полиці-винесення кількості цих елементів (рис.1.20). При нанесенні розмірів елементів, рівномірно розташованих по колу виробу (наприклад, отворів), замість кутових розмірів, що визначають взаємне розташування елементів, указують тільки їхню кількість (рис.1.21).

Рисунок 1.20

Рисунок 1.21

Якщо дано одне зображення деталі, то розмір її товщини або довжини наносять, як показано на рис. 1.22.

Рисунок 1.22

Спряження

Спряженням називається плавний перехід від однієї лінії до іншої.

При виконанні спряжень варто розрізняти три елементи:

а)точку спряження;

б) центр дуги спряження;

в) радіус дуги спряження;

Для побудови заданого спряження повинен бути відомий один з елементів - радіус або точка спряження; два інших елементи визначаються графічно, побудовою. У конструкторській практиці частіше зустрічаються завдання побудови спряжень при заданому радіусі.

Розглянемо на прикладах випадки спряження при заданому радіусі й при заданій точці спряження.