Спорядження для польових досліджень.
Добір особистого спорядження для польових експедиційних досліджень або навчальної практики залежить від природних умов, їх тривалості, сезону, завдань тощо.
Основний принцип добору та комплектування експедиційного спорядження - "Узяти все, без чого не можна обійтися, і нічого зайвого". Досвідчені польовики, як правило, складають список необхідного спорядження й ретельно його аналізують, викреслюючи все зайве.
Спорядження для експедиційних досліджень має бути міцним, легким, надійним, пристосованим для польових умов і забезпечувати вирішення таких завдань - безпека на маршруті й збереження здоров'я учасника.
Особисте спорядження має складатися з мінімуму необхідних речей:
рюкзак;
капелюх (легка шапочка з козирком або полями, вовняна шапочка або берет);
взуття (кеди або кросівки з повстяною устілкою та шкіряні черевики на підошві "вібрам" з міцними шнурками; взуття має бути розношене, бажано, на один розмір більше, щоб можна було покласти устілку або вдягнути вовняні шкарпетки, міцне, закрите, на низькому підборі);
штани - "джинси";
шорти;
сорочка;
зміна білизни;
шкарпетки бавовняні (дві - три пари) та вовняні (одна - дві пари);
носові хустинки;
штормовий костюм;
светр вовняний;
плавки;
костюм тренувальний трикотажний;
водонепроникна плащ-накидка або накидка поліетиленова з капюшоном;
окуляри сонцезахисні в жорсткому футлярі;
годинник;
туалетний набір;
столовий набір «КЛМН» (кружка, ложка, миска, ніж);
швацький набір (голки, нитки, ґудзики);
індивідуальна аптечка або індивідуальний медичний пакет;
польова сумка, загальний зошит (польовий щоденник), .набір олівців, ручка, гумка;
ліхтар із запасом батарейок;
фотоапарат з набором фотоплівок;
фляга для води (0,5-0,75 л);
спортивне приладдя.
Якщо планується проводити ночівлю в польових умовах, до списку особистого спорядження необхідно внесли:
спальний мішок із вкладкою;
поліуретановий килимок або надувний матрац.
До групового спорядження в разі ночівлі входять:
намет;
посуд для приготування їжі;
сокира;
розливна ложка;
свічки стеаринові;
сірники у водонепроникній упаковці;
медична аптечка;
ремонтний набір;
фляга для води (5-10 л);
харчові продукти.
Харчування в польових умовах.
Харчування в польових умовах.
Якісне і повноцінне харчування в польових умовах забезпечує як працездатність, добре самопочуття і здоров'я кожного з учасників, так і узгодженість, оперативність та безконфліктність у діяльності усієї експедиції. Харчування має бути повноцінним, збалансованим і різноманітним.
Добір продуктів, їх зберігання, транспортування, приготування їжі за польових умов мають свої особливості Відсутність умов для тривалого зберігання, потреба у зменшенні ваги та обсягу підібраних продуктів, обмеження видів термічної обробки за необхідності швидкого приготування їжі зумовлюють більш широке залучення до раціону консервованих, концентрованих та сушених продуктів, які споживчими і смаковими якостями дещо відрізняються від свіжих.
Енергетичні витрати організму
Життєдіяльність людського організму пов'язана з безперервними витратами енергії: на основний обмін (робота органів і функціонування організму), на працю та відпочинок. Будь-які енергетичні витрати потребують на відновлення.
Усю необхідну кількість енергії організм отримує в результаті переробки органічних речовин - білків, жирів і вуглеводів, які є в харчових продуктах. Крім цього, з продуктами харчування до організму надходять вітаміни, мінеральні речовини й вода.
Сучасна наука вважає, що харчування має бути збалансованим, завдяки чому забезпечується повне задоволення потреб організму в споживних і біологічно активних речовинах. Найважливішим принципом такої збалансованості є визначення правильного й обґрунтованого співвідношення основних харчових речовин.
Фахівці з питань харчування рекомендують таке співвідношення білків, жирів і вуглеводів за енергетичною цінністю (у кілокалоріях):
1 × 2,7 × 4,6,
тобто на 1 білкову калорію припадає 2,7 жирової та 4,6 вуглеводневої калорії. Принцип збалансованості вимагає також, щоб раціон складався з урахуванням віку, стану здоров'я, фізичної підготовки, кліматичних умов тощо.
Основним джерелом виступають вуглеводи, які забезпечують 70-75% необхідної енергії. Білки та жири використовуються, головним чином, для пластичних процесів, завдяки яким відбувається формування нових клітин, утворення травних соків та інших речовин, необхідних для правильного обміну.
Значна частина енергії витрачається на забезпечення функціонування організму - основний обмін. Це відносно стабільна величина, яка становить у середньому 1 ккал за 1 годину на 1 кг маси тіла. Усього за добу для людини вагою 70 кг вона досягає близько 1700 ккал.
Різні форми фізичної діяльності, їх інтенсивність та тривалість суттєво впливають на витрати енергії. Так, при ходьбі в середньому темпі з рюкзаком у 15 кг витрачається енергії в п'ять разів більше, ніж у стані спокою.. Для збалансованості енергетичних витрат необхідно передбачити фізичні навантаження, які чекають людину в польових умовах.
При розрахунках енергетичного балансу треба враховувати, що витрати енергії людини, яка займається розумовою працею, становлять 2500-3000 ккал на добу, а учасник пішохідного маршруту при 8-годинному переході з рюкзаком за плечима витрачає 5500-6000 ккал. Тому для виконання експедиційних робіт середньої інтенсивності в природних умовах, близьких до звичних, орієнтуються на добову норму - 3400-4000 ккал. Ця норма збільшується за ускладнення природних умов (високогір'я, низькі температури тощо) і за значних фізичних навантажень до 4600-5000 ккал.
Хімічний склад та калорійність продуктів харчування.
Питань щодо підрахунку калорійності та збалансованості харчування майже не виникає, якщо експедицію забезпечено транспортним зв'язком. При плануванні пішохідних маршрутів, тривалої роботи в малонаселеній місцевості (у віддалених районах), коли увесь вантаж мають нести учасники експедиції, питання вагових навантажень викликає значні труднощі.
Маса продуктів харчування в розрахунку на одну особу строком на два тижні може досягати 15-20 кг. За денного раціону 1000-1100 г на одну особу відновити енергетичні витрати практично неможливо.
Добовий дефіцит калорій можна звести до мінімуму, застосовуючи сублімовані (зневоднені) та висококалорійні продукти, а також раціонально розподіляючи продукти по ділянках маршруту або по днях роботи (на нескладних ділянках та в дні відпочинку забезпечують об'ємне малокалорійне харчування, тоді як у дні напруженої тривалої роботи калорійність підвищують за рахунок мало об’ємних висококалорійних продуктів).
Основними харчовими речовинами, необхідними для відновлення енергетичних витрат, побудови та відтворення тканин організму є, як уже говорилося, білки, жири та вуглеводи.
Білки - високомолекулярні азотисті сполуки, що складаються з амінокислот, основний пластичний матеріал, з якого будуються тканини організму. Вони беруть участь у всіх основних життєдайних процесах - обміні речовин, розумовій та м'язовій діяльності людини. Серед рослинних продуктів найбільш цінні білки містять гречка, рис, квасоля, картопля, хліб; з продуктів тваринного походження - м'ясо, риба, яйця, сир та молоко.
Білки тваринного походження є в 1,5 рази поживнішими за білки рослинного походження. Вони багаті на незамінні амінокислоти і не тільки добре засвоюються організмом, а й сприяють кращому засвоєнню рослинних білків. Не менше половини добового раціону мають становити саме білки тваринного походження.
Доросла людина повинна споживати в день до 170-200 г білків (близько 15% від добової калорійності). При окисленні 1 г білків організм отримує 4,0 ккал енергії. За умов білкового дефіциту спостерігаються млявість, набряки, розлади шлунку, запалення шкіряного покриву, зниження імунітету.
Жири - пластичний матеріал і джерело енергії в організмі. Додані до . різноманітних страв, жири поліпшують їх смак, підвищують калорійність. Від наявності жирів залежить інтенсивність і характер протікання в організмі багатьох процесів, пов'язаних з обміном і перетворенням.
Жири виступають найбільш компактним і концентрованим джерелом енергії: при окисленні 1 г жиру виділяється 9,0 ккал. Як енергетичне джерело вони використовуються організмом, головним чином, у стані спокою, при виконанні тривалої монотонної роботи. За нормальних умов жири в середньому маїють забезпечувати 33% від добової енергетичної цінності раціону (близько 100 г). Співвідношення жирів тваринного та рослинного походження в харчуванні повинне становити 3:1.
Вуглеводи - важлива складова речовина організму, основне джерело енергії, вкрай необхідне для нормальної роботи м'язів, серця та печінки. Вони входять до складу клітин і тканин, беруть участь у пластичних процесах. Завдяки вуглеводам підтримується необхідна концентрація цукру в крові.
Організмом споживається вуглеводів у чотири рази більше, ніж білків і жирів. На них припадає близько 55% від добової калорійності раціону. Енергетична цінність 1 г становить 4 ккал.
Добова потреба організму у вуглеводах досягає 500 г, їх засвоюваність є дуже високою - овочі – 85%, хліб – 94%, цукор – 99%.
В організмі вуглеводи затримуються недовго, а їх запаси незначні. За великих фізичних навантажень слід вчасно й повною мірою забезпечувати організм вуглеводами. Тому доцільно споживати продукти, багаті на вуглеводи як додаткове харчування під час руху, на малих привалах або під час перерв у роботі.
Найбагатшими на вуглеводи та такими, що найбільш легко і швидко засвоюються організмом, є цукор, глюкоза та мед. Вуглеводи мають переважно рослинне походження. Крім цукру, солодощів і кондитерських виробів, найбільш багаті на вуглеводи крупи, хлібобулочні вироби, фрукти та овочі. Із продуктів тваринного походження можна назвати лише молоко, у якому вміст вуглеводів становить близько 4,5%.
Крім основних поживних речовин, харчові продукти містять воду, вітаміни, мінеральні та баластні речовини.
Мінеральні речовини. Людській організм потребує також значної кількості мінеральних речовин, які є невід'ємною складовою їжі і впливають на функції організму. Незважаючи на незначний вміст у продуктах, вони відіграють провідну роль у складних хімічних перетвореннях, що відбуваються в організмі, стимулюють кровотворні процеси, підтримують, кислотно-лужний баланс. У тканинах організму міститься близько 60 різних хімічних елементів. Найголовнішими з них є Nа, Са, К, Рh, Fе, Мg, Мn, Zn та ін.
Кухонна сіль (NаСІ) додається в страви не тільки для смаку. Вона входить до складу багатьох тканин організму і тому в їжі є обов'язковою.
Вапно й фосфор потрібні для нормальної роботи нервової системи та багатьох органів.
Вітаміни - це хімічні сполуки, часто дуже складної структури, які регулюють процеси обміну речовин. Зараз відомо близько 30 видів вітамінів. Найбільшу роль у життєдіяльності здорової людини відіграють вітаміни А, В1, В2, В6, В12, С, D, Е, Р, РР.
Деякі вітаміни розчиняються у воді, інші - у жирах. Ті, що розчиняються в жирах - А, D, Е, накопичуються в організмі поступово. Вітаміни, які розчиняються у воді, в організмі не затримуються - їх слід щоденно поповнювати.
Забезпечити потребу організму в усіх необхідних вітамінах тільки за рахунок їх природного вмісту, у харчових продуктах важко, а в польових умовах взагалі неможливо, тому необхідно спеціально збагачувати їжу вітамінами.
Ефективним джерелом поповнення вітамінів є "Ундевіт" (універсальний набір дефіцитних вітамінів), який містить 11 найбільш необхідних для життєдіяльності здорової людини вітамінів. Він нормалізує обмінні процеси, сприяє адаптації до кисневого голодування, поліпшує самопочуття й підвищує працездатність.
Вміст вітаміну С, якого організм витрачає найбільше, поповнюється за рахунок вживання глюкози з аскорбіновою кислотою (вітамін С).
Баластні речовини. З продуктами рослинного походження до організму надходять речовини, які не перетравлюються в шлунку і не є джерелом енергії. Проте і вони виконують важливу функцію - надають продуктам певного об'єму, без якого немає відчуття ситості, забезпечують нормальне травлення і сприяють процесам виділення з організму.
Крім того, не треба забувати про спеції та прянощі (часник, перець, лавровий лист, петрушку, кріп та ін.). Вони надають стравам приємного смаку й аромату, збуджують апетит, сприяють травленню, деякі з них є бактерицидними.
Характеристика деяких продуктів харчування.
Хліб - необхідний калорійний продукт, багатий на вітаміни, задовольняє третину добової потреби людини в споживних речовинах. Проте у свіжому вигляді має ряд недоліків: важкий, об'ємний, швидко псується, погано транспортується. За автономного функціонування експедиції його треба брати не більше, ніж на три дні. У подальшому його можуть замінити сухарі, галети, печиво, бублики тощо.
Макаронні вироби краще використовувати для приготування супів (промивати їх у польових умовах не дуже зручно).
Крупи - важливе джерело мінеральних речовин і вітамінів. За калорійністю і вмістом поживних речовин вони майже не розрізняються, тому при виборі необхідно дотримуватись головних критеріїв оцінки - різноманіття, смакові якості та швидкість приготування. Найпоширенішими є рис, гречка, манка, пшоно, вівсянка. Доцільно використовувати вівсяні пластівці й толокно, які швидко варяться й добре засвоюються. Рис, гречану й манну крупи необхідно заздалегідь підсмажити - каші будуть набагато смачнішими. Практично всі крупи добре поєднуються з молоком при приготуванні солодких каш, а також подаються як гарнір до м'ясних страв.
Для приготування млинців, коржів, галушок та для. підсмажування риби й овочів слід також узяти борошно.
Горох і квасоля - як гарнір до м'яса, і як добавка у супи. У польових умовах краще користуватись концентратами, що швидко розварюються, або замочувати бобові на 5-6 год. перед приготуванням.
Упаковуються крупи краще в полотняні мішечки, які потім вкладаються в поліетиленові.
Жири. До раціону, крім вершкового масла, повинні входити також топлене масло, олія та сало. Частину вершкового масла бажано замінити шоколадним, яке добре смакує з печивом або галетами й гарячим чаєм на привалах.
Високим вмістом тваринних і рослинних жирів, молока, цукру, солі, ароматизаторів і вітамінів відзначається маргарин. Добра засвоюваність, висока калорійність дозволяють рекомендувати його для широкого використання в польових умовах.
Заслуговує на увагу і такий жировий продукт, як смалець зі шкварками, який готується з додаванням цибулі, моркви й дрібно порізаних шматочків м'яса.
Сало, корейка та грудинка рекомендуються для споживання на привалах.
Високою калорійністю, значним вмістом жирів і вуглеводів характеризуються шоколад і халва.
Олію краще зберігати в поліетиленових флягах, вершкове масло, маргарин, топлене масло і смалець - у банках з кришками, що закручуються.
М'ясо і м’ясні продукти становлять до 25% від маси всього раціону. Свіже м'ясо варто використовувати під час стаціонарного базування. Його довго готувати, важко зберігати та транспортувати.
Більшу частину м'ясних продуктів бажано мати в готовому до вживання стані: м'ясні консерви, сублімоване або спеціально підготовлене м'ясо, ковбасні вироби.
З великої кількості м'ясних консервів перевагу треба надавати тушкованій яловичині й свинині, а також безводним консервам типу "Сніданок туриста". Паштети та фарші зручні для споживання на привалах, при харчуванні сухим пайком. М'ясні консерви довго варити не слід, тому що вони втрачають при цьому свій смак і аромат. На маршрути краще брати м'ясні консерви в металічних банках.
Сублімовані продукти - це продукти, що висушені за спеціальною технологією (заморожений продукт зневоджуєгься у вакуумі). При сублімації зберігається зовнішній вигляд, смак, аромат і поживність при значному зменшенні маси. Цьому процесу можуть піддаватись як свіжі продукти, так і продукти, що пройшли повну кулінарну обробку. Сублімовані продукти після їх зрошення водою набувають усіх якостей готового до вживання продукту (наприклад, "Мівіна").
Ковбасні вироби добре зберігаються як улітку, так і взимку. Перевагу надають сирокопченим і твердим сортам ковбас. Їх підсушують, покривають тонким шаром розтопленого жиру, загортають у папір (у поліетиленових мішечках ковбаса швидко псується). Споживають ковбасу і на обід, і на привалах, комбінуючи із сиром і корейкою.
М'ясні бульйонні кубики збагачують смак і поживність перших страв. Вони використовуються для приготування бульйонів (найбільш поширені "Галина Бланка", "Маггі").
Рибні консерви - страва, що готова до вживання, за своєю споживною цінністю не поступається м'ясу, а за швидкістю засвоюваності вдвічі переважає його. У холодний період року рекомендується використовувати рибні консерви з олією, влітку - з томатним соусом.
Свіжу рибу слід вживати у день вилову. Її смажать або готують з неї рибну юшку (вуху), яка є дуже корисним дієтичним продуктом. Сушена або в'ялена риба може використовуватись згодом.
Молочні продукти. Молоко містить усі необхідні для життєдіяльності організму компоненти. Промисловість виготовляє згущене й сухе молоко, вершки, різні види сирів. Ці види продуктів мають високі споживні якості, добре зберігаються та транспортуються.
Згущені та сухі молочні вироби використовуються для приготування молочних каш, гарячих напоїв (какао), додають у тісто.
Тверді сири характеризуються високою поживністю, добре транспортуються. Складаючи меню, важливо врахувати, що найкраще молочні продукти засвоюються в першій половині дня, тому сир ліпше споживати на сніданок і під час привалів.
Харчові концентрати - це максимально підготовлені до вживання страви: супові набори, що складаються з овочевих, круп'яних та макаронних виробів з жиром, м'ясом, прянощами, сухі каші тощо. Спосіб їх приготування дуже простий і не потребує багато часу (іноді достатньо залити кропом). Концентрати дуже зручні при транспортуванні та добре зберігаються.
Овочі і фрукти - живати їх корисно в будь-яку пору року. Почищені й вимиті, вони зберігаються в паперових пакетах. Але значна маса, малий термін зберігання, погана транспортабельність примушують в екстремальних умовах використовувати їх у сухому вигляді (картопляна мука, суха цибуля, морква, сухофрукти тощо).
Цукор і кондитерські вироби. Кількість вживання чистого цукру має становити 100-150 г на день. Він використовується для підсолоджування молочних страв і гарячих напоїв. Вечірня норма солодких продуктів повинна бути трохи більшою, ніж ранкова й обідня.
Цукерки-льодяники, шоколад споживають під час руху, на коротких зупинках-привалах як висококалорійний продукт для швидкого відновлення сил. Цукрові вироби повинні зберігатись у водонепроникній упаковці.
Інші продукти. До цієї групи можна віднести тонізуючі, ароматизуючи та смакові вироби й харчові добавки. Вони значно поліпшують смак страв, збагачують меню. Ідеться про чай, каву, какао, сіль, спеції, прянощі, концентровані напої, соуси, вітаміни тощо. Зберігати та транспортувати їх краще в герметичній упаковці (жерстяних і поліетиленових банках).
У польових умовах часто виникає можливість доповнити меню за рахунок збирання ягід, фруктів, їстівних рослин, грибів. Проте не слід забувати важливе правило: споживати можна тільки добре відомі ягоди, гриби тощо.
Режим харчування.
Найважливішим елементом режиму харчування є регулярність - правильний ритм харчування. Одна й та сама за якісним складом і калорійністю їжа засвоюється по-різному залежно від того, як розподілити її протягом дня.
У побуті прийнято триразове харчування. При переході від домашніх умов до польових не рекомендується різко змінювати режим харчування і характер їжі. Триразове гаряче харчування допомагає не тільки дотримуватись звичного режиму, але й дозволяє ефективніше компенсувати енергетичні витрати, пов'язані з роботою або рухом за маршрутом.
Сніданок. Його призначення - створення енергетичного запасу в організмі для підтримання працездатності в процесі найбільш тривалої частини робочого дня. Сніданок має бути висококалорійним, невеликим за об'ємом, таким, що легко засвоюється, багатим на вуглеводи, вітаміни, тонізуючі речовини. Калорійність його мас становити близько від 30% добової норми.
Обід. Його мета - компенсувати можливий дефіцит енергії, що утворився в організмі в результаті напруженої роботи. Обід повинен бути достатньо ситним, містити високий відсоток тваринних білків, значну кількість вуглеводів, жирів. На обід треба споживати продукти, багаті на клітковину, і такі, що довго затримуються в шлунку. Калорійність обіду має становити 30-35% від добового раціону.
Вечеря. Її завдання - відновити втрачену за робочий день енергію й підготовити організм до наступного дня. Асортимент продуктів повинен сприяти відновленню тканинних білків, поповненню запасів вуглеводів. Під час вечері не рекомендується споживати продукти, що збуджують нервову систему і діяльність травних органів. Калорійність вечері - близько 25% добової норми. Решту продуктів калорійністю 10-15% споживають під час привалів або перерв у роботі.
Раціональний режим харчування передбачає приготування різноманітної їжі за рахунок правильного підбору страв та заздалегідь продуманого меню. Проте іноді організувати триразове гаряче харчування, особливо в складних гірських умовах і взимку, дуже важко (з причин економії часу за короткого світлового дня). За таких умов переходять на дворазове гаряче харчування, а витрати енергії відновлюються за рахунок калорійного й за можливості збалансованого харчування сухим пайком під час великих перерв або привалів.
За дворазового гарячого харчування доцільно калорійність раціону розподілити, таким чином: сніданок - 35%, обід - 20%, харчування на малих привалах - 15%, вечеря - 30%. За наявності термосів обід можна доповнити гарячими стравами.
Після тривалої важкої роботи перед початком вживання їжі слід відпочити протягом 20-30 хв. Закінчувати цей процес слід за годину до роботи або виходу на маршрут.
Режим водоспоживання.
Якщо без їжі людина може прожити кілька тижнів, то без води - усього лише декілька діб. Вода вкрай необхідна людині для підтримання нормальної життєдіяльності. Вона є середовищем, у якому протікають усі хімічні перетворення в організмі. Її роль визначається хімічними та фізичними властивостями: вона забезпечує нормальне надходження споживних речовин до тканин і органів.
Вода становить 65% від маси тіла людини. В організмі вона знаходиться у вільному й у зв'язаному (у клітинах) стані. Для людини не сприятливим є і як надмірна, так і недостатня кількість води, що споживається. За надмірного споживання зростає навантаження на серце і нирки, відбувається підсилене вимивання з організму необхідних солей. При зневодненні можуть виникнути важкі розлади в роботі серця, шлунка тощо.
Добова потреба організму людини у воді в середньому становить 2,5 л, яка задовольняється не тільки за рахунок випитої рідини, але й за рахунок води, що міститься в рідких і твердих продуктах харчування, а також води, яка утворюється в самому організмі в результаті хімічних реакцій. Так, об'єм питної води становить 0,8-1,0 л, води, що входить до складу супів - 0,5-0,6 л, твердих продуктів - 0,7 л, води, що утворюється в самому організмі в результаті травних процесів, - 0,3-0,4 л (при окисненні 100 г жирів виділяється 107 мл води, білків - 41 мл, вуглеводів - 55 мл).
Загальні витрати води в організмі в стані спокою досягають 50-60 мл/год. За середнього фізичного навантаження та нормальних кліматичних умов витрати води зростають до 2,8-3,5 л/добу. За інтенсивної м'язової діяльності, за умов підвищеної зовнішньої температури різко зростає виділення води через шкіру і за рахунок підсиленої легеневої вентиляції і досягає 10 л/добу. Ці витрати в організмі мають бути відновлені.
Раціональна організація харчування і питного режиму під час проходження маршруту передбачає, щоб основне поповнення організму водою відбувалось до або після руху (роботи), на привалах. Найбільш зручний для цього час - увечері, коли навантаження на серце є найменшим.
На маршруті під час короткочасних зупинок можна випити два-три ковтка підкисленої рідини або прополоскати порожнину рота. Для тамування спраги доцільно використовувати мінеральну, або підсолену воду. Тим, хто сильно пітніє, рекомендується до сніданку проковтнути 5-10 г солі і запити чаєм або водою. Щоб позбутися відчуття сухості в роті під час руху, треба посмоктати кислу або м'ятну цукерку чи таблетку аскорбінової кислоти з глюкозою. Під час спеки добре втамовує спрагу зелений чай з м'ятою, материнкою, листям смородини тощо.
У польових умовах дуже важливо вміти знаходити й використовувати природні джерела води. До них відносяться відкриті водойми (ріки, озера, струмки), ґрунтові води (джерела, колодязі), атмосферна вода (дощ, сніг, лід, роса), а також рослини-водоноси (водорості, бамбук, кактуси).
Проточну воду з джерел, гірських та лісових річок і струмків можна пити сирою (але краще прокип'ятити). Водою зі стоячих водоймищ (озер, ставків) слід користуватись обережно.
Небезпечно споживати сиру води з канав і калюж та водоймищ, які розташовані поблизу промислових підприємств, населених пунктів, пасовищ.
Якщо є сумніви щодо якості води в районі подорожі або роботи, доцільно брати її з собою (у спеціальних флягах, найкращий варіант - військові фляги на 0,5 л, якщо таких фляг немає, то досить зручно користуватися пластмасовими флягами 1,5-2 л).
У критичних випадках перед вживанням води сумнівної якості її необхідно прокип'ятити протягом 15-20 хв. або знезаразити спеціальними пігулками (пантоцид - одна пігулка на 0,5-1,0 л води). За відсутності пігулок можна використовувати настойку йоду (5-10 крапель на 1 л води) або марганцевокислий калій (три - п'ять кристаликів на 1 л води).
Для очищення каламутної води її можна профільтрувати, пропускаючи через тару (відро, казанок, поліетиленовий мішок, флягу тощо), заповнену шарами піску і деревного вугілля. Воду з болота, озера, річки можна фільтрувати на місці: викопати поблизу берега ямку і почекати, доки в ній збереться і відстоїться вода.
Солону воду з озер, морів пити не можна. За таких умов прісну воду можна отримати з водоростей, віджимаючи їх до отримання соку. У зимовий час солону воду можна опріснювати шляхом заморожування у відрі або казанку. Заморожувати воду треба тільки до половини. Потім лід виймають, розтоплюють і знову заморожують до половини. Після дво- триразового заморожування вода стає майже прісною.
Взимку воду можна отримати зі снігу або льоду, розтоплюючи їх у казанку над вогнищем.
Приготування їжі. Кухонний посуд.
Залежно від способу приготування їжі (на стаціонарних плитах, портативних газових і бензинових плитках або примусах, таганках, багаттях), підбирають і відповідний посуд, який мас відповідати основним вимогам: бути певної місткості, легким, зручним у користуванні та транспортабельним.
Місткість посуду визначається з розрахунку 1 л рідини на особу. Краще використовувати алюмінієві або виготовлені з тонкої нержавіючої сталі казанки, каструлі з кришками. За кількістю їх має бути щонайменше три (для першої, другої страв і напоїв), бажано таких розмірів і форми, щоб одну можна було вставити в іншу.
Якщо їжа готується на багатті, каструлі повинні мати металічні дужки для підвішування.
Для безпечного транспортування треба подбати про брезентові чохли на посуд. Крім посуду, необхідно мати сковороду, один-два ополоники, кухонну дошку, крючки для підвішування каструль над багаттям.
Експедиційне кострове та кухонне спорядження. Багаття.
Організація кухні для приготування їжі в польових експедиційних умовах багато в чому залежить від природних умов регіону дослідження та характеру діяльності. Так, умови Крайньої Півночі та напівпустель Середньої Азії вимагають застосування бензинових примусів та портативних газових плиток, те саме незалежно від району стосується спелеодосліджень та досліджень в гірських умовах.
Традиційно їжа в польових експедиційних умовах готується на багатті. Для цього застосовують сухі гілки живих дерев та сухі дерева, що зламані вітром або розщеплені блискавкою, а також сухостійні мертві хвойні та листяні дерева (за виключенням берези, деревина якої, незважаючи на добре збереження кори, дуже швидко гниє). У лісовій та лісостеповій зоні в лісах та в заплавних заростях річок можна знайти цілком достатньо сухих гілок та дерев для забезпечення паливом експедиції. Для багаття застосовують також і сухі чагарники, сухі гілки та дерева, що винесені на берег під час повені - "плавники''.
У негоду для розпалювання багаття використовують дрібні гілочки з нижніх гілок ялини, сосни, суху бересту, щепу із сухого пня, сухий чагарник, мох тощо. Для цього можна також застосовувати сухий спирт, свічу, обрізки плексигласу, спеціальні мисливські або туристські сірники.
Кожен учасник експедиції повинен мати особистий недоторканий запас сірників або запальничку. Сірники мають бути запаковані у водонепроникну обгортку - поліетиленовий пакетик або капроновий балончик з-під фотоплівки.
У разі, коли сірники або запальничка відсутні, можна використати хімічний спосіб: при додаванні до марганцівки краплини гліцерину та розминанні її в паперовому пакетику відбувається термічна реакція з появою полум'я. Марганцівка та гліцерин обов'язково мають бути в похідній аптечці.
Місце для багаття - кострище - треба спеціально підготувати (див. рис. 7.1.).
Для цього верхній шар дернини підрізають та скатують у навітряний бік, таким чином, щоб згортка дернини захищала вогнище від вітру. Розміри дернини повинні перевищувати розміри кострища на 25-30 см для того, щоб відкритий вогонь було захищено смугою ґрунту. На відстані 3-5 м навколо багаття прибирають усі предмети, що можуть зайнятися або постраждати від температури та іскор.
Рис. 7.1. Облаштування багаття
Багаття для приготування їжі має бути невеликим, щоб можна було легко регулювати полум'я, відсуваючи або, навпаки, присуваючи дрова, та мати вільний підхід до посуду, у якому готується їжа Висота багаття не повинна перевищувати 25-30 см, а довжина чи площа мають бути такими, щоб полум'я обгортало посуд але не було занадто сильним. Перекладина, бажано, має бути такої довжини, щоб залишалося місце між краєм багаття та стійкою (приблизно 0,5 м), куди можна було б зсунути казанок з уже готовою їжею, щоб вона не підгорала і залишалася теплою.
Повертаючись на маршрут, багаття обов'язково заливають водою, дернину розгортають, закриваючи кострище. Трав'яний покрив досить швидко відновлюється, і на місці стоянки не залишається випалених плям.
При розкладанні багаття слід дотримуватись правил протипожежної безпеки Щоб запобігти виникненню пожежі, місця для багаття обладнують з підвітряного боку, щоб іскри не загрожували наметам, а також якомога далі від дерев та кущів. Не можна розкладати багаття на торф'яному ґрунті, бо він може спалахнути навіть через кілька днів.
Визначаючи місце для багаття, необхідно враховувати особливості циркуляції повітря (у гірській долині увечері вітер дме з гір у долину, а вранці - навпаки; біля водойм бризова циркуляція - вдень з водойми на сушу, вночі - із суші на водойму).
Необхідно також знати й особливості певних порід деревини. Так, ялина та модрина дають значний жар і разом з тим багато іскор, а при горінні жаринки «вистрілюють» іноді на відстань до декількох метрів. Гілки хвойних дерев з глицею, а також береста дають снопи іскор та кіптяве полум'я. Кедр та сосна горять дуже рівно, світло без іскор, але залишають на стінках казанка густу, жирну, смолисту кіптяву. Березові дрова дають значний жар, але й багато іскор. Вільхові та шелюгові дрова горять рівно, без диму та кіптяви.
Підтримувати багаття та доглядати за ним доручається спеціально призначеному черговому - костровому.
Розрізняють багато типів багать залежно від потреб: для зігріву та сушіння одягу; для приготування їжі; для ночівлі в зимових умовах; для сигналізації тощо.
Залежно від способу укладання дров розрізняють такі основні типи багать (див. рис. 7.2.).
а) курінь,
б) колодязь,
в) зіркове;
г) ямне (полінезійське);
д) тайгове (нодья);
е) стінка.
Рис. 7.2. Види багаття:
а – курінь; б – колодязь; в – зіркове; г – ямне (полінезійське);
д – тайгове (нодья); е – стінка.
"Курінь" - найпростіше багаття: гілки розташовуються по колу та спираються верхівками одна на одну в центрі у вигляді куреня. У міру згоряння гілки підкладаються в такий же спосіб. "Курінь" дає високе яскраве жарке полум'я. Застосовується переважно для сигналізації та зігріву. Недоліком його є те, що "курінь" дуже швидко прогорає.
Двосхилий "курінь" - гілки розташовуються в двох площинах, спираючись верхівками у вигляді двосхилого куреня. У міру згоряння гілки підкладаються в такий самий спосіб. Двосхилий "курінь" дає більш рівномірне полум'я та застосовується для зігріву та сушіння одягу.
"Колодязь " - гілки укладаються у вигляді прямокутника (колодязя), при цьому кожен наступний шар - перпендикулярно до попереднього. "Колодязь" можна укладати суцільним шаром або тільки каркасом. При горінні "колодязь" дає рівномірне жарке полум'я, це найкращий з усіх типів багать для приготування їжі.
Зірка - гілки розташовуються у вигляді променів зірки, які розходяться з одного центру. У міру згоряння гілки посуваються до центру, таким чином, забезпечуються економна витрата палива та досить рівномірне полум'я. Такий вид багаття використовується переважно в місцях, де не вистачає палива, для зігріву та приготування їжі.
Тайгове - один з найбільш економних типів багаття: декілька гілок (або колода) укладається під кутом верхівкою на іншу більш товсту. У міру згоряння гілки посуваються на колоді, що забезпечує рівномірне полум'я та поступове згоряння гілок та колоди. Як і зірка, тайговий тип багаття використовується переважно в місцях, де не вистачає палива, для зігріву та приготування їжі.
Нодья - укладається з трьох колод. Є два варіанти укладання нодьї: перший, коли на дві паралельні колоди кладуть третю; другий, коли кожну колоду укладають, спираючи на попередню у вигляді стінки, у цьому разі необхідно зробити додаткові жердини-стійки. Цей тип багаття дає тривале рівномірне полум'я та застосовується для організації ночівлі в зимових умовах.
Полінезійське - викопується кострова яма глибиною не менш, ніж на половину довжини дров, як правило, на дві третини. Більш товсті гілки розставляються вертикально та досить вільно попід стінками ями для доступу повітря, створюючи зовнішній шар. Більш тонкі палаючі гілки кидають до ями полум'ям додолу. Таким чином, утворюється рівномірне та дуже жарке полум'я, а після прогоряння вугілля в ямі довго тримається жар. Застосовується полінезійський тип багаття переважно для приготування їжі та випалювання вугілля з дерев.
Дров'яний примус - спеціальний тип вогнища для районів з дефіцитом природного палива. Виготовляється з сухого стовбура дерева, переважно хвойних порід (найкраще із сосни), завдовжки 35-50 см. Стовбур розколюється навпіл, серцевина видовбується, після чого обидві половини з'єднуються за допомогою дроту. Для зручності установки примуса з боків прикручуються три стійки, які виступають зверху й знизу на 3-5 см. В отвір на місці серцевини вертикально полум'ям униз вкидаються тонкі трісочки. Розпалений примус дає струмінь рівномірного жаркого полум'я протягом 2-3 год., що цілком достатньо для приготування їжі та зігріву.
Як правило, у похідних умовах часто застосовують комбіновані типи багать. Так, для швидкого отримання полум'я необхідного розміру спочатку розкладають багаття типу "курінь" з невеличких найбільш сухих гілочок або тонко наколотих дров. Як тільки воно розгориться, підкладаючи дрова, його перетворюють на інший тип, наприклад, "колодязь" тощо.
Обов'язковою умовою безпечного та комфортного розкладання багаття є застосування кострових пристосувань, що також сприяє охороні навколишнього природного середовища Самими простими костровими пристосуваннями є дюралюмінієві стійки-рогачики, телескопічні перекладини, дротяні S-подібні гачки для посуду, металевий тросик замість перекладини, стійка-тринога та багато інших. Неодмінним елементом кострового реманенту є брезентові кострові рукавиці.
При приготуванні їжі на багатті необхідно дотримуватись таких правил безпеки. Відра та казанки, що висять над полум'ям, слід пересувати та знімати тільки в кострових рукавицях. Забороняється чергувати біля багаття без одягу, що захищає тіло від опіків (найкращим для цього є брезентовий штормовий костюм). Не можна ставити, особливо у вечірні години, посуд з гарячими стравами на землю поруч з людьми - у темряві людина може зачепити гаряче відро чи казанок та отримати сильний опік. Посуд з готовою їжею має висіти на стійці біля полум'я або знаходитись на освітленому місці біля самого вогнища.