Джерела і література Нормативно-правові акти

1. Конституція України : прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – 23 липня. – № 30. – Ст. 141.

2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – 28 березня. – № 11. – Ст. 462.

3. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – 28 березня. – № 11. – Ст. 461.

4. Про електронний цифровий підпис : Закон України від 22 травня 2003 р. // Урядовий кур’єр. – 2003. – 2 липня. – № 119.

5. Про електронні документи та електронний документообіг : Закон України від 22 травня 2003 р. // Урядовий кур’єр. – 2003. – 2 липня. – № 119.

6. Про здійснення державних закупівель : Закон України від 1 червня 2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 33. – Ст. 471.

7. Про платіжні системи та переказ коштів в Україні : Закон України від 5 квітня 2001 р. // Урядовий кур’єр. – 2001. – 16 травня. – № 84.

8. Про товарну біржу : Закон України від 10 грудня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 10. – Ст. 139.

9. Про цінні папери та фондовий ринок : Закон України від 23 лютого 2006 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – 4 серпня. – № 31. – Ст. 268.

10. Про Сорочинський ярмарок : Указ Президента України від 18 серпня 1999 р. // Урядовий кур’єр. – 1999. – 21 серпня.

11. Про затвердження Правил торгівлі на ринках : Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 26 лютого 2002 р. № 57/188/84/105 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 13. – Ст. 681.

Література Основна

12. Вінник О.М. Господарське право : навч. посібник / О.М. Вінник. – 2-е вид., змін. та доп. – К. : Правова єдність, 2008. – С. 497-519.

13. Курило М.П. Комерційне право : навч. посіб. / М.П. Курило, В.М. Завальний. – Суми : Університетська книга, 2011. – С. 82-91, 206-219.

14. Попов А.А. Торговое право : учеб. пособ. / А.А. Попов. – 5-е изд., перераб. и доп. – Харьков : БУРУН и К, 2007. – С. 200-250.

Додаткова

15. Електронна комерція: організація та облік : навч. посіб. / [Л.М. Янчева, А.П. Грінько, А.С. Крутова, Т.О. Тарасова]. – Х. : ХДУХТ, 2008. – 231 c.

16. Кайдаш Т. Тендерна документація: загальні відомості та практичні поради / Т. Кайдаш // Державні закупівлі України. – 2008. – № 1. – С. 19-21.

17. Становлення української системи державних закупівель // Редукціон. – 2007. – № 10. – С. 21-26.

18. Чучковська А. Форма господарських договорів, що вчиняються через мережі електрозв’язку, зокрема через Інтернет / А. Чучковська // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 12. – С. 8-11.

Тема 12. Кредитно-розрахункові відносини у сфері комерційної діяльності

Метою вивчення теми є засвоєння базових понять і положень законодавчих актів, які складають правову основу нормативного регулювання розрахункових і кредитних відносин у сфері комерційної діяльності

До згаданих актів належать ЦК та ГК України, закони України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 р., «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 р. (в редакції Закону від 1 червня 2000 р.), «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р., «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 5 квітня 2001 р., «Про фінансові послуги та дер­жавне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 р. та ін. Існує також велика кількість підзаконних нормативно-правових актів, серед яких – акти Національного банку України.

Розрахунки за допомогою грошових коштів мають дві форми –розрахунки за готівку (готівкові) та безготів­кові розрахунки. Вибір форми розрахунків обумовлюється як волевиявленням сторін – учасників відповідних правовідносин так і приписами закону і залежить від ряду чинників – виду діяльності суб'єкта, економічної доцільності, залежності від часу, протягом якого повинна здійснитися операція, правового статусу осіб – платника і одержувача грошових коштів, та інших.

Так, відповідно до ст. 1087 ЦК України розрахунки за участю фізичних осіб, не пов'язані зі здійсненням ними підприємницької діяль­ності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді. Розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані зі здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться переважно в безготівковій формі, проте можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом. Ст. 198 ГК України дозволяє здійснення платежів за грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом.

Готівкові кошти можуть використовуватися для розрахунків за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги). При цьому згідно з п. 2.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління НБУ. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться винятково в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки протягом дня, не обмежується.

Зазначені обмеження не поширюються на: 1) розрахунки підприємств (підприємців) з фізичними особами, бюджетами та державними цільовими фондами; 2) добровільні пожертвування та благодійну допомогу; 3) розрахунки підприємств (підприємців) за спожиту ними елек­троенергію; 4) використання коштів, виданих на відрядження; 5) розрахунки підприємств (підприємців) між собою під час закупівлі сільськогосподарської продукції.

Для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, встановлюються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки). Підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Готівкові кошти можуть використовуватися для розрахунків за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна. До таких розрахунків належать, зокрема, розрахунки з оплати праці, відряджень тощо.

Безготівкові розрахунки – це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів.

Для здійснення перерахування як у платника, так і у отримувача коштів повинні бути рахунки, що відкриваються банками та іншими фінансовими установами для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Відкриття таких рахунків опосередковується укладенням між клієнтом та банком договору банківського рахунка.

За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ст. 1066 ЦК). Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно зі ст. 1068 ЦК, банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Законодавством передбачена відповідальність усіх суб’єктів безготівкових розрахунків за порушення порядку здійснення платежів.

У ряді випадків законодавством встановлюються обмеження на розпорядження коштами, що означає, відповідно, і наявність обмежень на їх перерахування з рахунка платника на рахунок отримувача, а також на їх одержання отримувачем. Так, Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одер­жаних злочинним шляхом» від 28 листопада 2002 р. встановлено перелік фінансових операцій, які підлягають фінансовому моніторингу. Вимоги щодо фінансового моніторингу такої операції означають, зокрема, те, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу (банк, страхова, інша фінансова установа тощо) має право відмовитися від її здійснення, тобто від пере­рахування коштів з рахунка платника на рахунок отримувача, а також від зарахування їх на рахунок отримувача. Іншим обмеженням на розпорядження грошовими коштами є передача активів суб'єкта, до яких належать і грошові кошти, у по­даткову заставу в разі наявності у такого суб'єкта податкового боргу. Обмеження на розпорядження грошовими коштами, в тому чис­лі і тими, що зберігаються на рахунках суб'єктів підприємницької діяльності, можуть бути накладені також судом: згідно зі ст. 67 ГПК України одним із заходів забезпечення позову є накладання арешту на грошові суми, що нале­жать відповідачеві.

Банки за дорученням підприємств і фізичних осіб перераховують кошти, внесені ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Для віднесення розрахунків до безготівкових не обов'язкова наявність рахунка у платника грошових коштів; також у разі, якщо у такого платника є рахунок, не є обов'язковим перерахування коштів саме з нього – важливим є саме наявність рахунка в отримувача коштів і, відповідно, наявність власне готівкових коштів у платника і права ними розпоряджатися.

За змістом ст. 1088 ЦК України та ст. 341 ГК України при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розра­хунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахун­кових чеків (чеків), розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту. Також допускається використання банківських платіжних карток, векселів та інших платіжних інструментів.

За платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту (ст. 1089 ЦК України).

Згідно зі ст. 1099 ЦК, у разі розрахунків за інкасовими дорученнями (за інкасо) банк (банк-емітент) за дорученням клієнта здійснює за рахунок клієнта дії щодо одержання від платника платежу та (або) акцепту платежу. Банк-емітент, який одержав інкасове доручення, має право залучати для його виконання інший банк (виконуючий банк). Одержані (інкасовані) суми негайно передаються виконуючим банком у розпорядження банку-емітента, який повинен зарахувати ці суми на рахунок клієнта (ст.1100 ЦК).

Необхідною умовою здійснення перерахування з відкри­того платником рахунка є наявність на ньому відповідних коштів, які існують у вигляді спеціальних облікових записів. Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу (ст. 1069 ЦК України).

Банківські кредити відіграють важливу роль в господарській діяльності суб’єктів підприємництва, будучи джерелами формування їхніх обо­ротних коштів та капітальних вкладень. Під кредитом розуміють позичковий капітал банку у грошо­вій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

ГК України (ст. 345) передбачено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту. Предметом кредитного договору є винятково грошові кошти, що надаються позичальнику на умовах, визначених у договорі. Це відрізняє кредитний договір від договору позики, предметом якого можуть бути як грошові кошти, так і речі, визначені родовими ознаками. Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити про­центи. На відміну від позики, яка допускає безоплатне користування майном, сплата процентів за договором про надання кредиту за за­гальним правилом є обов'язковою.

Кредити, які надаються банками, розрізняються за строками користування: короткострокові – до одного року, середньострокові – до трьох років, довгострокові – понад три роки.

Ст. 347 ГК України встановлено, що у сфері господарювання можуть використовуватися банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний та інші форми кредиту.

Питання для самостійного опрацювання

1. Поняття та види фінансової діяльності та фінансових послуг. Державне регулювання ринку фінансових послуг.

2. Банківська діяльність і банківські операції. Поняття та види банків.

3. Готівкові та безготівкові розрахунки в господарському обороті.

4. Договори позики, кредиту, банківського вкладу, банківського рахунку. Факторингові операції.

5. Аудит як засіб контролю за правильністю розрахунків.

Глосарій: фінансова діяльність, кредитно-розрахункові відносини, фінансові послуги, фінансова установа, банк, НБУ, банківська діяльність, страхування, страховик, страхувальник, аудит, аудитор, готівкові розрахунки, безготівкові розрахунки, каса, ліміт каси, платіжний інструмент, платіжне доручення, акредитив, інкасо, чек, позика, кредит, банківський кредит, лізинговий кредит, кредитний договір, банківський рахунок, поточний рахунок, депозитний рахунок.

Завдання для самостійної роботи та самоконтролю знань:

1. Ознайомитися з рекомендованими джерелами і літературою та підготувати опорний конспект питань теми.

2. Скласти термінологічний словник до теми.

3. Розробити структурно-логічну схему «Договори, які опосередковують розрахунково-кредитні відносини».

4. Виконати тестові завдання:

1. Документ, за яким банк (банк-емітент) за дорученням клієнта здійснює за рахунок клієнта дії щодо одержання від платника платежу та (або) акцепту платежу, називається:

а) векселем;

б) платіжним дорученням;

в) інкасовим дорученням;

г) розрахунковим чеком.

2. За договором позики позикодавець передає позичальникові речі:

а) визначені індивідуально визначеними ознаками;

б) визначені родовими ознаками;

в) лише виробничого призначення;

г) лише споживчого призначення.

3. Договір, за яким одна сторона передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити першій стороні своє право грошової вимоги до третьої особи (борж­ника), називається договором:

а) факторингу;

б) лізингу;

в) позики;

г) позички.

Індивідуальні завдання для самостійної роботи

Теми презентацій, рефератів:

1. Види банківських операцій.

2. Платіжні інструменти: порівняльна характеристика.

3. Переваги і недоліки готівкових розрахунків.