3.3. Принципи розвитку виробничих систем
Виробничі системи постійно розвиваються, це об'єктивно обумовлено:
зміною зовнішнього середовища; зносом матеріальних елементів структури, розвитком особистостей, що складає трудовий колектив, його оновлення; технічним прогресом, який дозволяє удосконалювати технологію.
Розвиток виробничих систем здійснюється через ряд принципів:
інерції, базується на законі інерції і відображає властивість виробничої системи зберігати свій стан до певної дії, яка може його змінити;
еластичності, проявляється у властивості системи змінюватись протягом часу у відповідності з умовами. Еластичність проявляється у різних аспектах: кількісному і якісному. Еластичність робітників виробничої системи забезпечується системою їх навчання чи самоосвітою. Еластичність обладнання забезпечується резервуванням його можливостей. Необхідна еластичність виробничої системи визначається вимогами зовнішнього середовища.
принцип безперервності вдосконалення виробничих систем: принцип саморозвитку системи (внутрішні фактори), реконструкція внутрішньої системи (зовнішні фактори). В процесі вдосконалення виробничої системи їй надаються певні властивості, основними з яких є:
результативність (спроможність створювати продукцію або надавати послуги, що забезпечується організацією виробничої системи);
надійність – це стійке функціонування, властивість локалізувати у невеликих частинах системи негативні наслідки подій, що відбуваються як зовні, так і в середині. Надійність системи збільшується, коли зменшується кількість негативних явищ у ній і навколо неї; коли є внутрішні резерви, які забезпечуються системою управління.
ЛЕКЦІЯ 4. ХРОНОМЕТРАЖ ЧАСУ
4.1. Хронометраж часу
Хронометраж і фотографія проводиться при визначенні витрат часу, при встановленні прогресивних норм виробітку.
Залежно від способу проведення і обробки результатів спостережень розрізняють два основні методи вивчення затрат роботи часу:
Метод безпосередніх вимірів – безпосередня реєстрація тривалості затрат часу за елемент операції, що спостерігається;
Метод моментальних спостережень – фіксація у різні проміжки часу стану об’єкту (працівника, верстата, машини).
На етапі підготовки до спостережень складають детальний опис роботи устаткування, матеріальна організація робочого місця, фіксують інформацію про робітника, складають карту маршруту.
Етап безпосереднього спостереження полягає у фіксації в спостережному листі всіх, без винятку, видів затрат робочого часу з визначенням початку і закінчення кожного елемента операції.
На етапах опрацювання й аналізу визначається фактична тривалість кожного зафіксованого елемента роботи.
Далі елементи групуються і підсумовуються відповідно до прийнятої схеми класифікації затрат часу (основний, допоміжний відпочинок, втрати і т.д.).
В практиці технічного нормування застосовують: хронометраж, фотографію робочого дня (часу), фотохронометраж.
Під хронометражем у нормуванні операції розуміють вивчення будь – якої операції шляхом спостереження та вимірювання робочого часу, що йде на виконання окремих її елементів.
Мета хронометражу виявлення чинників, що впливають на тривалість кожного елемента операції циклічно повторюючись.
Завдання хронометражу:
- визначення кількості часу необхідного для виконання різних методик тієї чи іншої роботи з метою порівняння результатів;
- визначення потреби кількості робітників для виконання операції;
- здійснення реальних розрахунків графіків роботи і робочого навантаження;
- формування справедливої системи стимулювання;
- розрахунок трудовитрат і форми ЗП;
Забезпечення необхідних даних для прогнозування показників діяльності;
Етапи виконання:
- підготовка до хронометрування;
- спостереження і заміри часу;
- обробка даних;
- висновки;
Під час виконання елементів виробничої операції працівники застосовують певні трудові рухи , дії, прийоми та операції , які є об’єктами хронометражу. При цьому вибираються най економніші прийоми та рухи для проектування на їх основі раціональної структури в цілому, при нормуванні тривалості в цілому.
Перед початком вимірів дані про окремі елементи трудової операції заносять в спеціальний хронометричний лист спостережень (хронокарта).
Заміри часу здійснюються за поточним часом або критичними відмітками - заміри часу окремих елементів операції. Крім того записуються всі перерви. Під час виконання кожного елемента операції виконується 10 – 20 замірів, у випадку короткочасних операцій 30 – 60 замірів. В результаті обчислення для кожного елемента операції отримують хронометричний ряд – ряд значень тривалості окремих елементів.
Коефіцієнт стійкості хроноряду являє собою відношення максимальної тривалості до мінімальної тривалості виконання елементу операції:
(4.1)
Якщо отриманий коефіцієнт вищий за нормативний на 25 %, то хроноряд вважається нестійким і заміри необхідно повторити. До початку визначення Кст з хроноряду вилучають помилкові або неправильні заміри.
При хронометражі використовують двохстрілочний секундомір, хронокарту і спостережний лист.
Далі визначають середнє значення тривалості елемента операції, як середнє арифметичне. Сума середніх затрат за всіма елементами операції покаже середній час на виконання операції в цілому.
Нормативний коефіцієнт стійкості хронометричного ряду:
-
Виробництво
Тривалість виконання операції, год.
Нормативний Кст
Для машинних робіт
Для ручних робіт
масове
До 0,1
0,1 – 0,3
≥ 0,3
1,5
1,3
1,2
2,0
1,7
1,5
великосерійне
До 0,1
≥ 0,3
1,8
1,5
2,5
2,0
серійне
-
1,7
2,5
дрібносерійне
-
2,0
3,0
Для глибшого вивчення трудового процесу широко використовують метод мікроелементного аналізу – розчленування операції на найпростіші рухи. Для рук – 10; очей – 2.
Хронометраж буває: безперервний; вибірковий; циклічний (для елементів там де тривалість < 5 секунд).