12.1. Складові планування

Планування – важлива складова діяльності підприємства, адже правильне використання часу фінансових і матеріальних ресурсів, можливостей персоналу і обладнання є запорукою отримання високих прибутків.

На основі системи планів розроблених підприємством здійснюється організація запланованих робіт, мотивація персоналу, контроль результатів.

Вітчизняні підприємства самостійно планують свою діяльність і визначають перспективи розвитку, виходячи з попиту на їхню продукцію та необхідності забезпечення виробничого і соціального розвитку, підвищення основних доходів працівників.

Основу планів складають договори, укладені зі споживачами продукції і постачальниками матеріально-технічних ресурсів.

Система планів на кожному підприємстві формується самостійно і може охоплювати таке:

- статистичний або генеральний план підприємства, часто складається на 5 років;

- довгостроковий план (до 15 років);

- загально-організаційний план, як продовження статистичного, визначає головні завдання розвитку підприємства, основа цих планів – план розвитку(до 25 років);

- річні плани розробляються і затверджуються підприємством самостійно виходячи з його п’ятирічного плану;

- оперативні плани.

12.2. Принципи та методи планування діяльності підприємства

12.2.1. Принципи планування визначають плановий характер та зміст планової діяльності на підприємстві. Дотримання принципів планування створює передумови для ефективної роботи та зменшує можливість негативних результатів планування.

1. Принцип необхідності планування означає обов’язковість застосування планів при виконанні будь-якого виду трудової діяльності.

2. Принцип комплексності планування, тобто всі сторони діяльності підприємства розглядаються у тісному взаємозв’язку.

3. Принцип єдності передбачає, що планування на підприємстві повинно мати всеохоплюючий системний характер, який досягається за допомогою координації та інтеграції

Координація планової діяльності виражається в тому, що роботу жодної ланки підприємства не можливо планувати ефективно, якщо вона не зв’язана з плановою діяльністю інших підрозділів даного рівня, а будь-які зміни в планах певного підрозділу мають бути враховані в планах інших підрозділів.

Інтеграція планової діяльності – складання плану підрозділу виходячи із загальної стратегії підприємства.

4. Принцип участі – кожен член підприємства стає учасником планової діяльності незалежно від посади і функцій, що ним виконуються.

5. Принцип безперервності – планування на підприємстві має здійснюватись постійно в межах встановленого циклу, а розроблені плани повинні безперервно приходити на зміну один одному.

6. Принцип гнучкості полягає в наданні планам і процесу планування здатності змінювати свою спрямованість при виникненні непередбачуваних обставин. Плани повинні складатися так, щоб в них можна було внести зміни, пов’язувати їх із змінами зовнішніх і внутрішніх умов.

7. Принцип точності – плани повинні бути конкретизовані до такої міри, до якої це дозволяють внутрішні та зовнішні умови діяльності підприємства.

8. Принцип соціальної орієнтації – вирішення поряд з технічними та економічними і соціальних проблем.

9. Принцип ранжирування дає можливість раціонально розподілити неявні ресурси в залежності від важливості об’єктів планування.

10. Принцип варіантності – одночасно повинно розроблятися не менше двох варіантів.

11. Принцип збалансованості дає змогу досягти балансу показників.

12. Принцип економічної обґрунтованості допомагає здійснити кінцевий вибір варіантів планових показників.

13. Принцип автоматизації процесу планування – узгодженість плану з параметрами зовнішнього середовища, забезпечуються аналізом динаміки чинників зовнішнього середовища і дослідженням впливу цих чинників на планові показники.

14. Принцип зворотного зв’язку системи планування означає, що виконавець дає пропозиції щодо корегування уточнених планів.

12.2.2. Планування діяльності підприємства здійснюється за допомогою різних методів. При виборі цих методів необхідно враховувати: по перше, щоб були об’єктивними зовнішнім умовам господарювання; по друге, найповніше враховували напрям діяльності об’єкта планування та різноманітність засобів і шляхів досягнення збільшення прибутку; по третє, розрізнялися залежно від виду розробленого плану.

Всі методи планування діляться на групи відповідно до класифікаційних ознак:

а). за вихідною позицією розроблення плану розрізняють ресурсний за можливостями та цільовий за потребами методи. Ресурсний метод базується на урахуванні ринкових умов господарювання та наявних ресурсів. Цільовий метод базується на потребах ринку та попиту на продукцію;

б) залежно від принципів визначення кінцевих та проміжних значень планових показників розрізняють метод екстраполяції та метод інтерполяції. При методі екстраполяції значення планових показників визначається на основі динаміки цих показників у минулому. При методі інтерполяції встановлюється ціль для досягнення в майбутньому, а виходячи з неї визначається тривалість планового періоду та проміжні показники;

в) для визначення ступеня обґрунтованості показників застосовують методи планування за способом розрахунку планових величин:

- метод пересічних показників - використання фактичних статистичних даних середніх величин;

- чинниковий метод - планові значення показників визначаються на основі розрахунків впливу найважливіших чинників, що впливають на зміну цих показників;

- нормативний метод – планові показники розраховуються на основі прогресивних норм, є найбільш точним і поширеним;

- балансовий або матричний метод – дозволяють узгодити при плануванні потреби із необхідними ресурсами.

Залежно від варіантності розрізняють одноваріантні плани, поліваріантні та плани економіко-математичної оптимізації.

За способом виконання розрахункових операцій методи планування поділяють на ручні, автоматизовані, механізовані.

Відповідно до форми подання планових показників розрізняють табличний, лінійно-графічний та логіко-структурний методи.

ЛЕКЦІЯ 13. ПОТОЧНЕ ПЛАНУВАННЯ ТА ЙОГО СКЛАДОВІ ЧАСТИНИ