- •1.1. Суть менеджменту та управління
- •1.2. Організація
- •1.3. Планування
- •1.4. Мотивація
- •2.1. Виробництво і його організація
- •2.2. Загальні закони організації
- •3.1. Виробничі системи. Особливості виробничих систем
- •3.2. Принципи організації виробничих систем
- •3.3. Принципи розвитку виробничих систем
- •4.1. Хронометраж часу
- •4.2. Фотографія робочого дня
- •4.3. Організація виробничого процесу за часом
- •5.1. Суть і завдання технічного нормування
- •5.2. Види норм витрат праці та їх класифікація
- •5.4. Залежність між нормою часу і нормою виробітку
- •5.5. Методи нормування витрат часу
- •5.6. Призначення та класифікація нормативів праці
- •5.7. Трудомісткість продукції
- •6.1.Організація ремонту, монтажу обладнання
- •6.2. Визначення обсягів ремонтних робіт
- •6.3.Норми витрат електроенергії на ремонтних роботах
- •7.1. Персонал
- •1. Законодавці, вищі державні службовці, керівники, менеджери (управителі)
- •2. Професіонали
- •4. Технічні службовці
- •Найпростіші професії - це найпростіші професії (роботи), що потребують знань для виконання простих завдань з використанням ручних інструментів, в деяких випадках із значними фізичними зусиллями.
- •7.2. Кадри промисловості
- •9.1. Режим роботи гірничого підприємства
- •9.3. Тривалість робочого тижня, робочого дня
- •10.1. Режим праці та відпочинку
- •10.2. Методика вибору оптимального режиму роботи
- •11.1. Циклічність виробничого режиму та її зв’язок з ритмом. Ритмічність роботи гірничого підприємства
- •11.2. Основні фактори безперервності та інтенсивності
- •11.3. Аналіз і оптимізація ритмічності процесу
- •12.1. Складові планування
- •12.2. Принципи та методи планування діяльності підприємства
- •13.1. Річний план
- •13.2. Оперативне планування виробництва
- •13.3. Оперативне планування, приймання й контроль робіт при виробництві фрезерного торфу
- •13.4. Мережеві графіки
- •13.4. Аналіз мережевого графіка (мг)
- •16.1. Поняття управління та самоврядування трудового колективу
- •16.2. Функції управління
- •17.1. Структури організації
- •17.2. Організаційна структура управління, її сутність та елементи
- •17.3. Типи організаційних структур управління
- •18.1. Процес управління
- •18.2.Зміст процесу управління
- •18.3. Управлінські процедури
- •18.3. Особливості процесу управління
- •21.1. Продуктивність праці
- •21.2. Показники і методи вимірювання продуктивності праці
- •21.3. Фактори і резерви підвищення продуктивності праці
- •21.4. Програми управління продуктивністю праці на підприємстві
3.2. Принципи організації виробничих систем
Принципи організації - основні правила, які відображають універсальні закони
організації і які служать рекомендаціями в практичній діяльності організації виробничої системи. Принципи організації виробляються на основі аналізу реальних процесів на виробництві і перевіряються практикою. Основні принципи організації:
- відповідність виробничих систем цілям, які перед ними поставлені. Він обумовлений особливістю цих систем і їх цілеспрямованістю;
- відповідність елементів системи одна одній. Він є актуальним для всіх виробничих систем. Елементами виробничих систем є робочі місця, обладнані засобами інструментів, партія деталей або інше вимірювання предметів праці, ємності для зберігання та інші. При підвищенні рівня ієрархії виробничих систем їх елементи збільшуються, ними можуть бути: дільниця, підприємство. Аналогічно укрупнюються і вимірювання елементів виробничої системи, відповідність технологічного процесу сировині (матеріалам і продукції). Кожен елемент виробничих систем має визначену результативність - на ньому можна виконати певний об'єм робіт. Виробнича система може ефективно функціонувати лише при взаємозв'язаній результативності всіх елементів системи, тому необхідна відповідність виробничих потужностей цехів, груп обладнання і інших елементів виробничої системи між собою. Невідповідність будь-якого елемента системи іншим ускладнює функціонування системи і веде до додаткових витрат. Кожен елемент виробничої системи має бути раціональним, стосовно робочого місця це означає правильне встановлення спеціалізації місця:
- перелік операцій, границь конфігурацій, точність і інші характери-тики деталей або інших предметів праці, які на ньому виробляються;
- вибір обладнання у відповідності з даною спеціалізацією;
- вибір виду спеціалізації праці (індивідуальна, бригада);
- обслуговування обладнання робітниками відповідної кваліфікації;
- відповідність кваліфікації робочих вибраному обладнанню і технологічному процесу;
- відповідність зв'язків елементів виробничих систем їх властивостям і суті самої системи.
В системах елементи об'єднані між собою зв'язками взаємодії, матеріальними, інформаційними. Крім службової інформації в системі циркулює особиста інформація, яка досить суттєво впливає на колектив.
Класифікацію зв'язків елементів системи можна вести за різними ознаками:
- за характером взаємозв'язків (жорсткі, альтернативні, компенсаційні). При жорсткому зв'язку предмет праці передається лише одному робочому місцю. У випадку альтернативного зв'язку предмет праці переходить на інше робоче місце. При компенсаційному зв'язку предмет праці потрапляє на склад, а звідти до інших робочих місць системи. Жорсткі і альтернативні зв'язки використовують у поточних виробництвах, компенсаційні у всіх видах виробництва;
- за характером взаємовідносин в часі (постійні, циклічні, випадкові). Постійні зв'язки характерні для масового виробництва. Циклічні і випадкові - для одиничного виробництва;
- принцип резервів обумовлений необхідністю компенсацій відхилень у пропускній спроможності робочих місць, які виникають в окремі періоди внаслідок вимог споживачів продукції особливостей і недоліків планування. Резерви виробничих систем різновиді, але їх можна об'єднати в такі групи:
- організаційні (можливість реорганізації самої системи);
- інтенсивно-екстенсивні резерви (забезпечують зміну інтенсивності роботи обладнання і робочих, збільшення кількості годин роботи обладнання);
- ресурсні резерви (резерви обладнання, робітників, незавершеного виробництва).
Резерви - це не лише надлишкова частина ресурсів, а і надлишкова інформація. Ефективність видів резерві повинна визначатись у кожному конкретному випадку співвідношенням ресурсів.