17.1. Структури організації

Структура організації - це сукупність логічних взаємовідносин і взаємодії організаційних форм (групування видів діяльності) перебігу технологічних процесів переробки вхідних ресурсів, поданих у такому вигляді, який забезпечує найефективніше досягнення цілей організації.

Відомо, що поняття "структура" розглядається як побудова системи, як сукупність її складових частин (елементів), їхніх властивостей і відносин. Структура поєднує тільки елементи, пов'язані взаємними відносинами. Вступаючи у відносини елементи реалізовують свої властивості.

Наявність тієї чи іншої структури в складі організації зумовлюється необхідністю об'єднання у технологічний процес виконання робіт і вирішення задач управління.

Об'єкт і суб'єкт у системі - це люди, зайняті виконанням фізичної (пов'язаної з машинами, матеріалами, сировиною, комплектуючими, паливом та енергією) і розумової праці (управлінням людьми, зайнятими фізичною працею і роботою з інформацією).

Розподіл задач, пов'язаних із машинами, устаткуванням та інструментами (в економіці є назва "знаряддя праці"), і їх об'єднання у певній організаційній формі є виробничою структурою.

Робочі місця з матеріально-енергетичними процесами (елементи структури) і технологічні зв'язки між ними є технологічною структурою.

Соціальна структура пов'язана з людським ресурсом, найціннішим ресурсом в організації. Елементами соціальної структури є робітники-фахівці, що беруть участь у виробництві, й управлінські працівники. Зв'язки, викликані горизонтальним і вертикальним розподілом праці називаються формальними. Зв'язки, утворені на основі наявності у людей соціальних потреб (приналежність, спілкування, симпатії і т. ін.) мають назву неформальних.

Розподіл управлінських працівників за функціональними сферами і відповідно до вертикального розподілу праці являє собою структуру апарату управління. У межах цієї структури розподіляються посади і закріплені за ними повноваження. Спосіб визначення структури апарату управління (не слід плутати з організаційною структурою управління) полягає у виділенні керівників ( менеджерів) нижчої ланки; керівників (менеджерів) середньої ланки і керівників ( менеджерів) вищої ланки.

Структура апарату управління на практиці має форму штатного розпису й описується відповідними положеннями про структурні підрозділи та посадовими інструкціями.

Об'єднавчу роль щодо розглянутих структур виконує організаційна структура управління (ОСУ) - це цілісна система, спеціально розроблена таким чином, щоб люди, які працюють (але не належать їй як елемент) у її межах, ефективніше досягали поставлених перед ними цілей.

17.2. Організаційна структура управління, її сутність та елементи

ОСУ являє собою організаційну форму, покликану забезпечувати ефективний перебіг процесу управління підприємством, який швидко змінюється, а отже, вона повинна також швидко пристосовуватися до змін. ОСУ повинна мати у своєму складі елементи, що надають динамічних властивостей. Ці елементи: задачі управління; рівні управління; підрозділи; форми взаємозв’язку.

Задачі управління. Процес управління - це процес розв'язання задач управління. Склад і зміст задач управління відображають цілі організації, її навколишнє середовище, ресурси і технологічні процеси, що відбуваються у ній. Місце вирішення кожної задачі і її взаємозв'язок з іншими задачами визначаються ОСУ. Задачі управління є ключовим елементом ОСУ, що відображає її динамічні властивості. Задачі управління є первинною "цеглинкою", на основі якої створюються всі інші елементи й ОСУ в цілому.

Склад задач управління існує об'єктивно, оскільки він визначається чинністю закону розподілу праці в процесах виробництва й управління організацією, здійснюваних для досягнення цілей.

Виділення задач управління у складі організації дає змогу відповісти на питання і визначити:

- ким варто управляти? - виділення об'єкта управління;

- для чого треба управляти? - виділення цілі управління;

- за яких умов здійснюється управління? - виділення множини управлінських дій;

- яку одержуємо вигоду або які втрати можуть бути в результаті управління, критерії ефективності управління.

Задачі управління зумовлюються керованими об'єктами і являють собою види діяльності працівників апарату управління.

Рівні управління - групування задач управління за різними ознаками і їхнім вертикальним перерозподілом. Рівні в ОСУ визначають її ієрархічність і характеризуються ступенем централізації або децентралізації задач управління.

Необхідність вирішення задач зумовлює появу обов'язків, а одержання необхідних результатів при вирішенні задач спричиняє відповідальність. Можливості вирішення задач визначаються правами рівня управління. Ці три поняття у структурі апарату управління являють собою повноваження конкретної посадової особи, що знаходиться на певному рівні управління.

Підрозділи. Підрозділи формуються на основі об'єднання спеціалізованих задач управління, що стосуються конкретного керованого об’єкта, функціональної сфери діяльності або конкретної цілі. Відокремлені підрозділи в ОСУ називаються департаментами. Основні типи ОСУ будуються на базі принципу департамен-талізації - поділ, дроблення ОСУ на окремі департаменти. Підрозділи або департаменти, віднесені до певного рівня управління, мають свої назви. Так, підрозділи, що знаходяться на першому після керівника рівні, називаються службами, на другому рівні ієрархії — відділами, на третьому - секторами, на четвертому - групами. За кожним департаментом закріплюються певні функції або функціональні сфери діяльності.

За призначенням у процесі управління підрозділи поділяються на лінійні, штабні (функціональні) й допоміжні.

Форми взаємозв'язку. Оскільки задачі розподілені за рівнями управління і підрозділами, для їхнього спільного функціонування в ОСУ існують різні типи зв'язків, які забезпечують цілісність ОСУ як головну її якість. Цю якість ОСУ утворено такими видами зв'язків:

вертикальними, або лінійними зв'язками, що забезпечують вирішення задач закріплених за різними рівнями ієрархії управління;

горизонтальними, або штабними зв'язками, що забезпечують вирішення задач, поставлених різним підрозділам ("відділ - відділ");

технічними зв'язками, для вирішення задач, в одному структурному підрозділі.

Ці типи зв'язків називаються організованими (формальними). В ОСУ існують тільки формальні зв'язки.

ОСУ — це система задач управління, розподілених між взаємозалежними рівнями і підрозділами, вирішення яких забезпечує досягнення цілей організації.