9.3. Тривалість робочого тижня, робочого дня
Установлена тривалість робочого часу для окремих працівників протягом доби називається робочим днем.
Робочий час – це весь час протягом якого працівник перебуває на робочому місці з метою виконання певного робочого завдання.
Протягом робочого дня працівникові повинна бути надана перерва для відпочинку і прийняття їжі. Якщо така перерва встановлена загальна для усього колективу, то вона не включається в тривалість робочого дня, при відсутності загальної перерви працівникові надається можливість відпочити і прийняти їжу протягом робочого дня із включенням цієї перерви в робочий час.
Для всіх робітників ІТР і службовців тривалість робочого дня обчислюється з моменту приходу на робоче місце до моменту відходу з роботи. Відповідно до тривалості часу протягом робочого тижня, зміни і року, розрізняють тижневий, змінний і річний.
Режим роботи встановлюється для підприємства і його підрозділів, для окремих бригад і робітників. Він передбачає кількість робочих змін за добу, тривалість зміни, тривалість робочого тижня, кількість робочих днів на рік.
Тижневий режим роботи підприємства (підрозділу) і бригад (робітників) може збігатися і не збігатися.
Режим роботи |
Для підприємств в цілому |
Для окремих робітників(бригад) |
При безперервному робочому тижні |
7+0 |
6+1 |
При перервному робочому тижні: шестиденному, п’ятиденному, триденному. |
6+1 6+1 7+0 |
6+1 5+2 3+1 |
Нормальна тривалість робочого часу робітників та службовців на підприємствах та в організаціях не може перевищувати 40 год. на тиждень. Тривалість робочого дня залежить від кількості робочих днів у тижні.
На передодні святкових днів тривалість робочого дня скорочується на 1год., як при п’яти так і при шестиденному робочому тижні. При 36-годинному робочому тижні тривалість робочого дня становить 7год. і 12хв. (5 днів), але приймається
7 год., з додатковим відпрацюванням однієї зміни кожен 7-й тиждень.
ЛЕКЦІЯ10.РЕЖИМ ПРАЦІ ТА ВІДПОЧИНКУ ГП. МЕТОДИКА ВИБОРУ ОПТИМАЛЬНОГО РЕЖИМУ РОБОТИ
10.1. Режим праці та відпочинку
Режим праці та відпочинку – це чергування часу роботи та відпочинку протягом робочої зміни, тижня, місяця. Відпочинок, його зміст і тривалість мають максимально сприяти досягненню високої працездатності протягом робочого часу.
Працездатність визначається здатністю людини виконувати певну роботу протягом заданого часу і залежить від чинників суб’єктивного (настрій, ставлення до праці) і об’єктивного (стать, вік, стан здоров’я, умови праці) характеру.
До основних чинників виробничого середовища, що впливають на працездатність людини в процесі виробництва, належать:
- фізичне зусилля, що може бути незначним, середнім, сильним та дуже сильним;
- нервове напруження буває незначне, середнє, підвищене;
- робоче положення маже бути обмежене, незручне, незручно-стиснене і дуже незручне;
- монотонність розрізняють незначну, середню та підвищену;
- температура, вологість, теплове випромінювання в робочій зоні. Тут розрізняють незначні рівні, підвищені або знижені , середні, високі, дуже високі;
- забруднення повітря буває таких ступенів, як незначний, середній, підвищений, сильний та дуже сильний;
- виробничий цикл;
- вібрація, обертання, поштовхи є підвищені, сильні, дуже сильні;
- освітленість в робочій зоні в люксах поділяють на нормальну, недостатню, осліплюючу.
Чинники виробничого середовища мають фізіологічні та психологічні межі.
Психологічна межа – характеризується певними нормами, перевищення яких викликає у працюючих дискомфорт.
Фізіологічна межа – характеризується такими нормативами, перевищення яких потребує припинення роботи.
Важливим завданням у поліпшенні організації праці є встановлення найдоцільніших режимів праці та відпочинку.
Режим праці і відпочинку – це встановлений на підприємстві порядок часу, який регламентує черговість часу роботи і відпочинку протягом робочої зміни, доби, тижня, місяця, року.
Режим праці і відпочинку тісно пов’язаний з режимом роботи самого підприємства (перервний чи безперервний). Вони формуються з урахуванням працездатності людини, що змінюється протягом доби, що враховується у змінному і добовому режимах.
Рис.10.1 Зміна продуктивності праці протягом зміни:
1 - період впрацьовування; 2 - період стійкої працездатності; 3 – період зростання втомлюваності
Змінний режим визначає загальну тривалість робочої зміни, час її початку та закінчення, тривалість обідньої перерви, тривалість праці та регламентованих перерв на відпочинок.
140 |
8 |
92 |
11-1130 |
80 |
6 |
66 |
8 |
80 |
700 1530
100 |
8 |
72 |
1830-19 |
80 |
6 |
116 |
18 |
80 |
1530 2400
Рис.10.2 Графік змінного режиму роботи
Кількість регламентованих перерв на відпочинок залежить від ступеня і характеру стомлення. Перерви встановлюються в періоди, які трохи випереджають зниження працездатності для запобігання різкого розвитку стомлення.
Добовий режим праці та відпочинку включає кількість змін на добу, час відновлення працездатності між змінами.
Тижневий режим праці та відпочинку передбачає різні графіки роботи, кількість вихідних днів на тиждень, роботи у вихідні та святкові дні.
Графіки роботи передбачають порядок чергування змін.
Місячний режим праці та відпочинку визначає кількість робочих та неробочих днів в даному місяці, кількість робітників, які йдуть у відпустку, тривалість основних та додаткових відпусток.