7.2. Кадри промисловості

Кадри промисловості – робітники постійно зайняті в сфері промислового виробництва, пройшли відповідну професійну підготовку і мають досвід практичної роботи.

Кадри промисловості поділяються на:

• виробничо-промисловий персонал (ВПП);

• непромисловий персонал.

До складу ВПП входять робітники основних, допоміжних, обслуговуючих, підсобних і побічних цехів, заводських лабораторій, дослідних установок, науково-дослідних, конструкційних, проектних і технологічних операцій і відділів, що обслуговують виробничу діяльність підприємства і об’єднань, апарат управління, всі види охорони.

Не промисловий персонал складають робітники, які зайняті у соціально-культурних і побутових установах підприємства.

За характером виконуваних функцій ВПП поділяється на категорії:

робітники; інженерно-технічні робітники (ІТР); службовці; молодший обслуговуючий персонал; робітники охорони; учні.

Робітники – найбільша за кількістю група ВПП. Поділяються на основних виробничих і допоміжних робітників. Основні виробничі робітники займаються відпуском продукції, допоміжні робітники – виконують функцію обслуговування і забезпечення нормального ходу виробництва (транспортування, складування і зберігання засобів праці і готової продукції, ремонт основних фондів, виготовлення запчастин, тепло-енергопостачання, лабораторії, дослідні установки).

ІТР створюють нові види продукції, вдосконалюють технологію виробництва, виконують організаційне, технічне і економічне керівництво діяльністю підприємства. До службовців належать обліковці, канцеляристи, господарники.

Молодший обслуговуючий персонал: кур’єри, прибиральниці, котельники.

Учні – особи, які індивідуально або бригадним методом проходять виробничо-технічну підготовку для отримання професії.

Важливим напрямком кваліфікації кадрів є їх поділ на професії, спеціальності і класифікації.

За рівнем кваліфікації всі робітники поділяються на 4-ри групи:

висококваліфіковані – пройшли довготривалу спеціальну підготовку (довше 2,5 років), мають широкі знання за спеціальністю і великий практичний досвід;

кваліфіковані (до 2,5 років); малокваліфіковані – підготовка протягом декількох тижнів; некваліфіковані.

ІТР і службовці за рівнем кваліфікації поділяються на групи:

- спеціалісти найвищої кваліфікації – мають вчені ступені і звання;

- спеціалісти вищої кваліфікації – мають вищу спеціальну освіту і значний практичний досвід;

- спеціалісти середньої кваліфікації – робітники з технічною освітою і досвідом роботи;

- спеціалісти практики – робітники на інженерно-технічних посадах без спеціальної освіти.

лЕКЦІЯ 8. Організація складання звітності

Процес організації звітності складається з двох послідовних етапів — організації складання та організації подання звітності.

Організація складання звітності, в свою чергу, включає:

визначення пакета звітності; розподіл робіт зі складання звітних форм між виконавцями та підготовка таблиці складання звітності; визначення складу облікових робіт, які потребують виконання, до початку складання звітності; розробка робочих інструкцій зі складання звітності; проведення інструктивних нарад зі складання звіту.

Складають та надають у відповідні органи місячну, квартальну і річну звітності. Кожна них містить набір стандартних форм відповідно до нормативної бази. Склад облікових робіт, що передують складанню звітності, визначається класифікаційно за ознакою періодичності складання.

Система обліку складається з трьох видів: оперативний, статистичний, бухгалтерський.

Управління народногосподарським обліком здійснюється Головним управлінням статистики України. Методичне керівництво бухгалтерським обліком здійснює Міністерство фінансів України.

Складання звітності здійснюється на підставі інструктивних матеріалів, які входять до нормативного поля. Установа чи організація має бути повністю забезпечена зазначеними інструкціями.

Інструкції зі складання звітності містять загальні рекомендації щодо заповнення звітних форм. Для забезпечення якісного та швидкого складання носіїв підсумкового етапу доцільно розробити робочі інструкції до кожної форми з пакета звітності. В інструкціях мають бути відображені особливості облікового процесу даної установи, детальні методичні рекомендації з отримання необхідних показників звітних форм.

Важливим засобом організації складання звітності є проведення інструктивних нарад. Відповідальна особа повинна опрацювати інструктивний матеріал, скласти таблицю складання звітності, визначити склад підготовчих робіт до та їх виконавців. На спеціальній інструктивній нараді докладно подається методика складання звітності та ознайомлює виконавців із напрямами організації складання звітності з метою досягнення найвищого ефекту. Учасники наради обговорюють визначені організаційні заходи та ухвалюють їх до виконання.

Звітність на торфопідприємствах про хід виробництва продукції базується на первинній інформації, яка заноситься у спеціальні журнали підприємств-виробників, регіональних підприємств з видобутку торфу, державного концерну «Укрторф».

Звіти можуть бути як для власного користування, так і для зовнішніх користувачів, тому інформація у них може різнитися. Внутрішня звітність необхідна для прийняття рішень щодо оптимізації виробництва, ліквідації вузьких місць, прийняття адекватних рішень.

Зовнішня звітність цікава споживачам продукції та можливим інвесторам, а також необхідна контролюючим державним органам, тому має носити офіційний характер.

ЛЕКЦІЯ 9. КАЛЕНДАРНИЙ РЕЖИМ РОБОТИ ГІРНИЧОГО ПІДПРИЄМСТВА. ВИДИ РЕЖИМІВ