2. Вимоги до керівника в нових умовах господарювання.

Стиль діяльності керівника – це сукупність стійких методів, якими користується керівник в своїй практичній діяльності.

Складові стиля керівника:

1. стилі використання влади;

2. стиль мислення керівника (вербально-логічний і конкретно-образний);

3. стиль поведінки керівника;

4. стиль мовлення;

5. стиль особистої роботи;

6. характер витрат робочого часу керівника;

7. стиль спілкування керівника;

8. стиль проведення нарад, бесід, переговорів;

9. індивідуальний розвиток керівника;

10)стиль відпочинку та використання вільного часу.

Стилі керівництва:

Автократичний стиль керівника – заснований на загрозі жорсткій регламентації правил поведінки співробітників.

Використовується:

1. для управління низько кваліфікованим персоналом з простою мотивацією;

2. в звичайних повторюваних ситуаціях;

3. необхідний в критичних ситуаціях;

4. характерний для централізованої системи управління.

Демократичний стиль керівника – урахування при прийнятті рішень думки підлеглих, відповідальність – індивідуальна, прийняття рішень – колегіальне.

Для цього стилю характерно:

1. децентралізація повноважень;

2. активна участь персоналу в прийнятті рішень;

3. свобода дій при виконанні завдань;

4. відкритість і довіра.

Ліберальний стиль керівника:

1. керівник самоусувається від прийняття рішень та відповідальності;

2. організація або колектив розвивається незалежно від впливу керівника;

Характерно:

1. максимальна свобода виконавців;

2. низький рівень або відсутність контролю;

3. мінімальна участь керівника діяльності виконавця.

3. Робота з кадрами управління.

8. Прогнозування і планування потреби в кадрах управління, їх підготовки, перепідготовки та навчання;

9. Аналіз професійного, освітнього, вікового складу управлінських кадрів;

10. Вдосконалення системи підбору і розстановки кадрів, визначення найдоцільнішого способу комплектування кадрів для даного підприємства;

11. Оцінка якостей керівників;

12. Рекомендації на замовлення вакантних посад;

13. Формування кадрового резерву управління і робота з ним за цільовими програми;

14. Виявлення потреби у професійному навчанні і підвищенні кваліфікації керівників і спеціалістів;

15. Розробка програми стимулювання управлінців до підвищення рівня освіти і кваліфікації;

16. Попередня підготовка кандидатів, що висуваються на керівні посади, обговорення їх у колективі;

17. Організація праці кадрів управління, покращення умов праці;

18. Застосування передового досвіду роботи з кадрами;

19. Організація просування кадрів, визначення частоти зміни;

20. Підвищення культури управління.

Підбір кадрів–це пошук працівників, які відповідають вимогам посади.

Розстановка кадрів – це робота з раціонального використання управлінського персоналу.

Метод підбору кадрів управління:

1 призначення;

2 вибори працівників управління;

3 матричний метод оцінки і розстановки кадрів;

4 відбір за певними характеристиками;

5 конкурсний метод;

6 метод тестування.

Атестація кадрів:

1 бесіда з атестаційною комісією і захист програми діяльності;

2 оцінка результатів діяльності;

3 експертна оцінка робітника членами комісії та керівниками;

4 оцінка професійних якостей за допомогою ділової гри.

Витрати на персонал:

1 базова зарплата;

2 грошові надбавки до зарплати, премії;

3 соціальні витрати на основі законів та колективного договору;

4 витрати на гуманізацію праці;

5 витрати на роботу з персоналом.

Для того щоб відбір кадрів був ефективним, треба зібрати такі характеристики:

1. автобіографічні характеристики – це вік, стать, сімейний стан.

2. професійні характеристики – це базова освіта, кваліфікація, спеціалізація, володіння сумісними та іншими професіями, відповідність освіти посаді, які пропонується;

3. стаж роботи по даній професії – це професійна динаміка, досвід організаторської роботи, загальні навички роботи;

4. особисті або психологічні характеристики кандидата – це рівень інтелекту, зацікавленість, цілеспрямованість, впевненість у собі та інше.