1.3. Завдання загальної теорії статистики

Організація статистичних досліджень в Україні базується на єдиній системі обліку, яка включає три види обліку: первинний або оперативний, бухгалтерський і статистичний.

Оперативний облік – це облік, реєстрація окремих одиничних фактів на робочих місцях, в бригадах, на підприємствах, в установах. Первинний (оперативний) облік необхідний для оперативного керівництва виробництвом.

Бухгалтерський облік – це облік засобів, матеріальних цінностей та їх руху в межах підприємств, організацій, установ. Особливістю бухгалтерського обліку є те, що він ведеться в грошовому виразі на підставі суворо документованих записів усіх одиничних фактів (господарських операцій).

Статистичний облік – це всеосяжний, вичерпний і всебічний облік явищ у масштабі підприємств, галузей і народного господарства в цілому. Він виявляє обсяги, зв'язки, відносини в межах усього народного господарства і його підрозділів. Статистичний облік є завершенням обліку, він дає розгорнену характеристику стану і розвитку народного господарства, культури та інших явищ і процесів суспільства в цілому. Тим самим статистичний облік розкриває суть явищ, що вивчаються. Для того, щоб статистичний облік міг стати завершальною стадією обліку, оперативний і бухгалтерський облік організовуються так, щоб їхні дані могли бути легко узагальнені за допомогою статистичного обліку.

Оперативний, бухгалтерський і статистичний облік знаходяться в тісному взаємозв'язку й єдності. Взаємозв'язок їх, зокрема, полягає в тому, що бухгалтерський і статистичний облік використовують дані первинного, оперативного обліку, а статистичний, крім того, використовує дані бухгалтерського обліку. Єдність трьох видів обліку полягає в єдності їх цілей і завдань, єдності форм первинної документації, в єдиному методологічному керівництві всім обліком в країні, здійснюваному Державним комітетом статистики України. Кожен із трьох видів обліку виконує свої, тільки йому властиві функції і є окремою ланкою єдиної системи. У взаємному зв'язку вони доповнюють один одного.

Одноманітність статистичного обліку досягається завдяки керівництву всіма статистичними роботами з єдиного центру – Державного комітету статистики України. Державний комітет статистики України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Держкомстат України в своїй діяльності керується Конституцією України (статья 92, п. 12), законами України, указами і розпорядженнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, а також Положенням про Державний комітет статистики України [2, 3, 6, 9].

До складу структурних підрозділів Держкомстатистики входять: Головне управління статистики підприємства; Управління статистики промисловості; Управління статистики інвестицій і будівництва; Управління структурної статистики; Управління зведення інформації; Управління методології і планування; Управління національних розрахунків; Управління статистики послуг і соціальних програм; Управління статистики праці; Управління статистики населення; Управління статистики сільського господарства і навколишнього середовища; Управління статистики торгівлі; Управління статистики зовнішньої торгівлі; Управління статистики фінансів; Управління статистики цін; Управління статистики зарубіжних країн і міжнародної співпраці; Управління обстеження умов життя домогосподарства; Управління регіональної статистики; Управління інформатизації.

Основними завданнями Держкомстатистики України є: реалізація державної політики в області статистики; збирання, оброблення, узагальнення і всебічний аналіз статистичної інформації про процеси, які відбуваються в економічному і соціальному житті України та її регіонів, зокрема про проведення економічних реформ, рівень життя і соціальний захист населення, формування багатоукладної економіки та її структурної перебудови, розвиток зовнішньоекономічної діяльності, хід приватизації і земельної реформи; розробка і впровадження статистичної методології, яка базується на результатах наукових досліджень, міжнародних стандартах і рекомендаціях; забезпечення переходу національної системи обліку і статистики на міжнародні стандарти; забезпечення достовірності, об'єктивності, оперативності і цілісності статистичної інформації; забезпечення доступності, гласності і відвертості зведених статистичних даних відповідно до законодавства.

Єдине керівництво обліком і статистикою забезпечує достовірний статистичний облік у межах усього народного господарства та окремих його ланок, за усіма суб'єктами різних форм власності.

Розрізняють статистику державну і відомчу.

Державна статистика в Україні організовується органами державної статистики за установленими ними методологіями, програмами і формами. Можуть проводитися також регіональні статистичні спостереження. Порядок їх проведення і форми документації установлюються відповідними органами державної статистики. Всі міністерства, комітети, відомства, концерни, асоціації, суспільства, підприємства, організації, установи, кооперативи, господарства, громадські організації й інші формування зобов'язані надавати усі необхідні дані для проведення державних статистичних досліджень безкоштовно в порядку, установленому державними статистичними органами.

Основним документом, що регулює правові відносини у сфері державної статистики, є Закон України «Про державну статистику» [7], який визначає права і функції органів державної статистики, організаційні основи здійснення державної статистичної діяльності з метою отримання всебічної та об'єктивної статистичної інформації, а також забезпечення нею держави і суспільства.

Відомчою статистикою називають статистику, що ведеться в міністерствах, комітетах, відомствах та інших органах державного управління відповідно до покладених на них функцій управління і контролю.

Статистичні дані використовують усі науки для обґрунтування, перевірки, ілюстрації своїх висновків у конкретних умовах місця і часу.

Виходячи з цього, можна визначити такі основні завдання статистики:

1. систематичне спостереження й економічний аналіз матеріалів, які характеризують хід виконання виробничих програм і надання їх у відповідні керівні структури для ухвалення конкретних рішень;

2. вивчення і розробка цільових комплексних програм з соціально-економічних проблем конкретних регіонів і держави в цілому;

3. удосконалення системи статистичних показників, які характеризують розвиток і результати соціально-економічних явищ і процесів;

4. економічний аналіз стану і розвитку галузей економіки;

5. вивчення факторів підвищення ефективності суспільного виробництва;

6. створення загальнодержавної автоматизованої системи збирання, оброблення і передавання інформації;

7. аналіз демографічних процесів.

Управляти складними соціальними й економічними системами можна лише володіючи оперативною, достовірною і повною статистичною інформацією.