Розділ 4 узагальнюючі статистичні показники

4.1. Види і значення узагальнюючих статистичних показників

Інформація про суспільні явища і процеси створюється, передається і зберігається у вигляді статистичних показників. Вони є однією з основних економічних категорій, за допомогою яких відображають кількісну й якісну сторони явищ і процесів.

Узагальнюючі статистичні показники відображають кількісну сторону сукупності суспільних явищ, що вивчається, є їх величиною, вираженою відповідною одиницею вимірювання. Ці статистичні величини характеризують обсяги процесів (чисельність робітників, обсяг доходу), що вивчаються, їх рівні (наприклад, рівень продуктивності праці робітника), співвідношення (наприклад, працевлаштованого населення і безробітних) і т. д. На практиці обчислюються різноманітні статистичні показники, що відносяться до багатьох сторін життя суспільства.

Статистичні показники, відображаючи економічні категорії, мають взаємопов'язані кількісну і якісну сторони. Якісна сторона показника відбивається в його змісті безпосередньо до конкретного розміру ознаки, наприклад у розкритті того, що є згідно з економічною теорією доходом, витрати обігу тощо. Кількісна сторона статистичного показника – це його числове значення. Наприклад, обсяг доходу за рік, що вивчається, склав 105 тис. грн. Статистичні показники виконують низку функцій і, перш за все, пізнавальну й управлінську (контрольно-організаційну). Проте деякі з них (економічні), крім того, виконують стимулюючу функцію.

Пізнавальна функція статистичних показників полягає в тому, що вони характеризують стан і розвиток явищ, що вивчаються, напрям та інтенсивність процесів, що відбуваються в суспільстві. Узагальнюючі показники слугують базою аналізу і прогнозування соціально-економічного розвитку окремих районів, областей, регіонів і країни в цілому. Вивчаючи кількісну сторону явищ, пізнаючи її, економічний зміст аналізує якісну сторону об'єкта, проникає в його сутність.

Статистичний показник виконує також важливу управлінську функцію, суть якої полягає в тому, що він є найважливішим елементом процесу управління на всіх його рівнях. У зв'язку з переходом на ринкові відносини ця роль статистичних показників зростає. Посилюється контроль за ходом виконання договорів та іншими сторонами діяльності підприємств, пов'язаними з якістю обслуговування споживачів і економічними результатами діяльності підприємств.

Різноманіття функцій і цілей, які виконують статистичні показники, визначає їх види. Показники, що обчислюються в статистичній практиці, можна підрозділити на групи за наступними ознаками:

1. по суті явищ, що вивчаються. Статистичні показники бувають об'ємні, такі, що характеризують розміри процесів (об'єм послуг), і якісні, такі, що виражають собою кількісні співвідношення, типові властивості сукупностей, що вивчаються (наприклад, рівень продуктивності праці);

2. за ступенем агрегації явищ. Статистичні показники поділяються на індивідуальні такі, що характеризують одиничні процеси та загальні такі, що відображають сукупність процесів у цілому;

3. залежно від характеру явищ, що вивчаються. Серед статистичних показників виділяють інтервальні і моментні. Дані, що виражають розвиток явищ за окремі періоди часу, є інтервальними показниками, наприклад, доход за місяць, квартал, рік. Вони характеризують процес зміни ознак. До моментних показників відносять ті з них, які відображають стан явища на певну дату (момент). Це може бути величина складських запасів, число підприємств на початок або кінець періоду. Якщо показники процесу (інтервальні) можна підсумовувати, а дані, приведені на конкретну дату, складати найчастіше недоцільно.

Щоб статистичні показники правильно відображали явища, що вивчаються, необхідно виконувати наступні вимоги:

1. спиратися при їх побудові на положення економічної теорії, а також на статистичну методологію і досвід статистичних робіт управління; прагнути до того, щоб показники виражали суть явищ, що вивчалися, і давали їм точну кількісну оцінку;

2. добиватися повноти інформації як за охопленням одиниць об'єкта, що вивчається, так і за комплексним відображенням усіх сторін процесу;

3. забезпечувати порівнянність статистичних показників за допомогою одноманітності початкових даних у просторових і тимчасових відносинах, а також застосовуючи однакові одиниці вимірювання;

4. підвищувати ступінь точності початкової інформації, на основі якої обчислюються показники, оскільки дані достовірні тільки в тому випадку, якщо вони повністю збігаються з дійсними розмірами процесів, правильно характеризують їх зміст.

З достовірністю даних пов'язане поняття точності, яку зазвичай ототожнюють з областю невизначеності результату вимірювання, що припускає допустимі межі дійсного розміру величини явища, що вивчається. Ця вимога доповнюється поняттям надійності оцінки точності, що ґрунтується на певному ступені вірогідності, оскільки розмір відхилень у межах поля допуску завжди пов'язаний з вірогідністю.

Статистичні показники, будучи віддзеркаленням об'єктивної дійсності, є взаємозалежними. Тому вони зазвичай розглядаються не окремо один від одного, а в певному зв'язку, оскільки за одним показником, що характеризує тільки одну або декілька сторін явища, не можна скласти цілісне уявлення про процес, що вивчається. Наприклад, для характеристики діяльності оператора зв'язку необхідно розглянути декілька показників (обсяг наданих послуг, основні фонди та ін.), які, перебуваючи в певному взаємозв'язку, і утворюють систему статистичних показників.

У основі розробки систем показників повинні лежати глибоке знання суті аналізованого об'єкта і чітко сформульована цільова установка процесу дослідження з виділенням основної ланки в усій сукупності показників. До вимог науковості систем показників відноситься також взаємний їх зв'язок один з одним, обумовлений логікою реальних процесів, що відбуваються в комерційній діяльності.

Системи статистичних показників мають різний масштаб, наприклад, вони характеризують діяльність відділення зв'язку, цеху, підприємства тощо. Крім того, виділяються підсистеми показників, за допомогою яких вивчаються окремі сфери діяльності підприємств галузі, наприклад підсистема показників з праці, матеріальних ресурсів, фінансових коштів та ін.

Якою б не була хорошою система показників, вона не дає однозначної характеристики досліджуваного об'єкта. Тому виникає потреба у пошуках таких інтегральних або комплексних показників, які б відображали сукупність, що вивчалася, в цілому. Останнім часом статистикою запропонована ціла низка узагальнюючих показників, наприклад, для оцінки соціально-економічної ефективності діяльності підприємств і якості їхньої роботи. Зміст названих та інших показників, методика їх розрахунку розглядаються в наступних пунктах.