23. Поняття організації структури служби маркетингу

Організаційна структура служби маркетингу — це прийнятна для підприємства система підпорядкованості підрозділів служби маркетингу і взаємодії між ними стосовно володіння, використання та передавання інформації з метою прийняття обґрунтованих рішень і контролю за їх виконанням. Кожне підприємство, дбаючи про власні інтереси на ринку формує маркетингову структуру самостійно, використовуючи певну її модель.

Організаційна структура маркетингу зорієнтована на споживачів – характерна для підприємств, ринки яких складаються з кількох великих сегментів (до складу входять – директор заступник директора з маркетингу, відділ маркетингу (група споживачів А, Б, В)

Розрізняють інтегровані та неінтегровані маркетингові структури:Неінтегровані маркетингові структури – сукупність відповідних підрозділів, вплив яких на споживача не скоординований Інтегровані – діяльність інтегрованих маркетингових структур є комплексною, тобто вона скеровується одним координаційним центром.

Функціональна структура –грунтується на підпорядкуванні спеціалістів з різних сфер маркетингу першому заступнику керівника, який координує їх діяльність.

Територіальна структура – повністю враховує різноманітність ринків реалізації продукції.

Товарна структура – характерна для великих підприємств з диверсифікованим виробництвом.

Матрична структура – характерна для великих підприємств з диверсифікованим виробництвом і значною кількістю ринків.

Правильний вибір організаційної структури служби маркетингу є лише передумовою її ефективної роботи. Необхідно укомплектувати цю службу висококваліфікованими спеціалістами, правильно розподілити між ними обов'язки, наділити їх відповідними правами, створити зручні умови роботи.

Керівники та провідні спеціалісти маркетингових служб повинні відповідати загальним вимогам до управлінських кадрів (компетентність, самоорганізованість, самовладання, навички вирішення проблем, здатність навчати підлеглих, здатність формувати та розвивати трудовий колектив тощо). Крім того, вони повинні відповідати низці специфічних вимог, які визначаються особливостями роботи в галузі маркетингу. До таких вимог належать: — системність знань, велика ерудиція та сформований світогляд; — розвинені аналітичні здібності; — вміння прогнозувати ситуацію та ухвалювати ефективні рішення; — комунікабельність; — дипломатичність, вміння розв'язувати конфлікти.

24. Поняття потреби та чинники, що впливають на формування та розвиток потреб

Потреби — це специфічний стан людини (групи людей чи суспільства в цілому), який постає через те, що, по-перше, людина існує сама по собі як біологічна істота, по-друге, вона є частиною суспільної системи і, по-третє, вона завжди взаємодіє з навколишнім середовищем, тобто суспільством та природою. Потреби — це суб'єктивне відчуття недостатнього задоволення, завжди пов'язане з намаганням людини позбутися чи принаймні зменшити відчуття. Це намагання стає рушійною силою поведінки індивідуума на ринку.

Згідно з цією класифікацією потреби залежно від їх походження поділяються на первинні (родові або фізіологічні) та вторинні (соціально-культурні), від ставлення до них індивіда — на позитивні (ті, що приваблюють) та негативні (ті, що відштовхують), від міри конкретного виявлення — на явні та латентні, від міри зв'язку з інтроспективними процесами індивідів — на усвідомлені та неусвідомлені, від джерела стимулювання задоволення цих потреб — на залежні від внутрішнього та зовнішнього середовища, від стану, в якому вони перебувають — на рефракторні (жодний стимул не сприяє їхньому збудженню), стимульовані (потреба пасивна, але може бути збуджена) і активні (діючі).

За теорією Герцберга потреби й поведінка людей формуються через взаємодію двох груп чинників. До першої групи належать чинники, залежні від навколишнього середовища,

до другої — мотивація поведінки, пов'язана з характером і змістом роботи, можливим успішним просуванням по службі, визнанням та схваленням результатів роботи, високою мірою активності, можливістю творчого та ділового зростання.

Насичення потреб обумовлене історичними, економічними, фізіологічними, політичними, географічними чинниками. Історичні чинники формування і задоволення потреб зумовлені традиціями — способом життя окремої людини, соціальної групи, народності, народу. Він виявляється у ставленні до їжі, одягу, житла, засобів пересування, предметів особистого споживання, культурних, правових, релігійних та інших духовних благ і форм спілкування людей. 

Економічні чинники формування і задоволення потреб зумовлені відносинами власності, їх речовим змістом. Виробництво і нагромадження благ, їх розподіл та перерозподіл, в тому числі позаекономічний, насильницький, є домінуючими у функціонуванні підсистеми економічних чинників добробуту.

Політичні чинники формування та задоволення потреб зумовлені класовою боротьбою, профспілковим рухом, демократичними перетвореннями, які впливають на «суспільний вибір» (насильницьким чи ненасильницьким шляхом) соціальних та політичних систем, створюючи соціальні інститути для вирівнювання рівнів добробуту членів суспільства. Фізіологічні чинники зумовлені біологічною природою людини, компоненти якої (біофізіологічні) суттєво впливають на процес формування і задоволення потреб, а також є об'єктивним фактором нерівності не лише здібностей людей, а й споживання. Географічні чинники пов'язані з природним середовищем проживання, яке істотно впливає на добробут людини. Кліматичні умови, запаси природних копалин, енергетичних ресурсів, родючість земельних угідь тощо значною мірою визначають загальне багатство країн і добробут їхніх громадян.