Тема. Загальні результати національного виробництва

1. Сутність і теоретичні основи національної економіки

2. Система національних рахунків (снр)

3. Методи розрахунку ввп

Контрольні завдання

1. Сутність і теоретичні основи національної економіки

Національна економіка усякої сучасної держави становить дуже складну господарську систему. Суб’єкти цієї господарської системи здійснюють свою економічну діяльність на умовах взаємозв’язку та взаємозалежності, що встановлюються у певних територіальних межах. В. Леонтьев визначає національну економіку «як саморегулюючу систему, що складається із великої кількості різних взаємопов’язаних видів діяльності».

Національна економіка історично складається у межах окремої країни, її формування відбувається разом з процесом утворення держав. Основою національної економіки став суспільний поділ праці та усуспільнення виробництва. Це зумовлює систему тісних взаємозв’язків між складовими елементами економіки в межах національних кордонів.

Тому національна економіка – це сукупність стійких економічних зв’язків між господарюючими суб’єктами, що об’єднує їх в єдину взаємопов’язану систему.

Поглиблення суспільного поділу праці і розвиток на цій основі спеціалізації виробництва викликають появу все нових видів виробництва. Одночасно зі спеціалізацією відбувається кооперація виробництва, змінюється система взаємозв’язків між спеціалізованими суб’єктами економічної діяльності. В межах країни відбувається інтеграція суб’єктів економічної діяльності, створюється економічна цілісність національного господарства.

Отже, національну економіку слід визначити як сукупність економічних суб’єктів і взаємозв’язків між ними, що характеризується господарською цілісністю в межах національних кордонів.

Як явище соціально-економічної реальності «національна економіка» - це єдина економічна система суспільства, в якій стабільними, динамічними, повторюваними та стійкими взаємозв'язками поєднані умови та фактори виробництва, його результати, сукупність економічних, агентів і економічних відносин, інститути, традиції, принципи та механізми господарювання, що у своїй взаємодії формують єдиний господарський механізм нації.

Функціонування національної економіки відбувається як виробництво і обмін благами між її суб'єктами. При цьому власники чинників виробництва реалізують створені ними блага і отримують доходи. Покупці цих благ для їх придбання здійснюють витрати. Сума доходів від реалізованих товарів і послуг дорівнює сумі витрат покупців на їх придбання, тобто у межах національної економіки витрати одних суб'єктів перетворюються на доходи інших.

Суб'єктами національної економіки є домашні господарства, підприємства, держава. Ці господарюючі суб'єкти економічно відособлені і мають свої певні економічні інтереси, їх діяльність підпорядковується реалізації цих економічних інтересів.

Економічні інтереси різних суб'єктів національної економіки не тільки різні, але часто і протилежні. Тому головна мета економічного центру полягає у вирішенні протиріч між різними економічними інтересами шляхом їх сполучення на основі створення механізму, що дозволяє зробити реалізацію інтересів одних суб'єктів умовою реалізації інтересів інших.

Специфіка життєдіяльності, економічні інтереси і роль в національній економіці означених суб'єктів дозволяє виділити відповідні сектори - особливі частини, що розрізняються відносинами господарювання, формами економічних зв'язків і іншими відмінностями.

В національній економіці України можна виділити приватний і державний (суспільний) сектори. Приватний сектор представлений домашніми господарствами, приватними підприємствами. Державний сектор включає державні підприємства, організації, установи, що виробляють товари і надають послуги, а також регулюючі структури (Уряд, Центральний банк, місцеві органи влади). Суспільний сектор традиційно переважає у сфері національної оборони, охорони здоров'я, освіти, енергетики, науки та ін. Зараз на долю державного сектора у розвинених ринкових країнах припадає, як правило, від 30 до 60 % виробництва національного продукту.

В національній економіці повинні використовуватись чітко окреслені механізми регулювання і координування. Таке регулювання і координація в національній економіці необхідні для підвищення ефективності економічної діяльності, для досягнення високого рівня узгодженості в діяльності мільйонів учасників економічного життя суспільства, держави, для забезпечення необхідного рівня задоволення потреб в економічних благах.

Національна ринкова економіка - саморегульована економіка. Основу цього саморегулювання становлять попит, пропозиція, ціна. Однак сучасне економічне життя суспільства не може обійтися без регулюючого втручання держави.

Тому формується система "змішаної" економіки - відбувається "змішування" ринкового і державного регулювання. Змішана економіка - економічна система, роль регуляторів у якій виконує ринок і держава, без вирішальної переваги одного з цих регуляторів.

Така модель функціонування є домінуючою у сучасному світі, її становлення і розвиток є характерним і для економіки України на зламі кінця XX століття - початку XXI століття.

Отже національна економіка змішаного типу має такі риси:

• різноманітність форм господарювання;

• суперництво між цими різноманітними формами господарювання як рівнозначними соціально-економічними структурами;

• розширення державної чи приватної форми господарювання визначається економічною ефективністю і соціальною необхідністю.

Визначення суті національної економіки слід поглибити більш детальним розглядом і групуванням ознак національної економіки. До таких найбільш значущих ознак можуть бути віднесені наступні.

1. Наявність тісних економічних зв'язків між господарюючими суб'єктами країни на основі суспільного поділу праці. Через ці зв'язки між суб'єктами національної економіки здійснюється реалізація їх економічних інтересів, забезпечується цілісність, єдність національного господарства.

2. Спільне економічне середовище, в якому діють господарські суб'єкти. Воно створюється єдиним економічним законодавством держави, загальною грошово-кредитною та фінансовою системою країни. Єдине господарське законодавство в національній економіці формує загальні правила "економічної гри", тобто окреслені умови і простір економічної діяльності всіх суб'єктів господарювання на території країни. Посиленню ступеня єдності, цілісності господарства особливо сприяє наявність національної валюти. Через грошові потоки передаються імпульси від одного економічного суб'єкта до іншого, забезпечується функціонування всіх суб'єктів національної економіки як єдиного цілого.

3. Загальний економічний центр, що виконує регулюючу, координуючу і контролюючу роль у національній економіці. Таким центром є держава, що має забезпечити необхідні регулювання, координацію в економіці, здійснення певної фінансової політики, соціальної політики.

4. Для національної економіки характерними є територіальна визначеність і система економічного суверенітету. Межами національної економіки є державний кордон країни. Система економічного суверенітету включає митну систему, обмеження у вигляді експортно-імпортного мита, заходи захисту національного виробника від іноземних конкурентів. Відсутність системи економічного суверенітету призводить до неможливості економічного регулювання, досягнення рівноваги між сукупним попитом і сукупною пропозицією в межах національної економіки.

5. Національна економіка передбачає функціонування єдиного національного ринку, що об'єднує в єдиний економічний простір всі локальні ринки і спирається на єдину грошову систему. Людське суспільство не може розвиватися без чітко окреслених цілей, не направляючи свої зусилля на їх досягнення. Кожна економічна система в певний період часу ставить перед собою конкретні цілі, виходячи із своїх реальних можливостей і наявних ресурсів. Національна економічна система своєю кінцевою метою має забезпечення оптимальних умов життєдіяльності усіх членів суспільства, розвитку їх особистостей. Це стає можливим на базі економічного зростання.

Економічне зростання має місце тоді, коли відбувається збільшення сукупного національного продукту чи національного доходу. Показниками економічного зростання виступають темпи приросту сукупного національного продукту чи національного доходу в цілому у країні або ж у розрахунку на душу населення.

В основі цього процесу лежить суперечливий зв'язок між виробництвом і його результатом - здатністю задовольняти зростаючі потреби людей. Справа в тім, що самі економічні потреби породжуються виробництвом, їх задоволення викликає необхідність повторення виробництва, його зростання і удосконалення. Зростаючі потреби суспільства національна економіка повинна забезпечити приростом матеріальних і нематеріальних благ і послуг.